Рішення № 94361884, 14.01.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021 р. Справа № 917/1342/20

За позовною заявою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014

до відповідача Фермерського господарства "Пшиченки", вул. Берегова, 45, м. Хорол, Полтавська область, 37800

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент з питань цивільної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Раїси Кириченко, 14, м. Полтава, 36039

про : 1. стягнення 60 335,65 грн. заборгованості;

2. розірвання договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 04.09.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фермерським господарством "Пшиченки";

3. зобов`язання Фермерське господарство "Пшиченки" звільнити та повернути державне майно - склад площею 1499,1 м2, розташований за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська область та знаходиться на балансі Управління з питань цивільного захисту Полтавської області державної адміністрації Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях за актом приймання-передачі (повернення) майна

та за зустрічним позовом Фермерського господарства "Пшиченки", вул. Берегова, 45, м. Хорол, Полтавська область, 37800

до відповідачів: 1.Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014

2. Департамент з питань цивільної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Раїси Кириченко, 14, м. Полтава, 36039

про визнання недійсним договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, укладеного 04.09.2019 року

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники учасників справи:

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом): Миськів В. М., дов. № 04 від 06.01.21 р.,

Відповідача (позивач за зустрічним позовом) Пшиченко С. І., паспорт серія НОМЕР_1 виданий від 25.12.97 р.,Гнідаш С. О., посв. адвоката № 751 від 27.05.2010 р., ордер № 136307 від 12.01.21 р.

Представник третьої особи (відповідача): Бодак М. В., дов. № 07-03/61 від 13.01.21 р.

Обставини справи: 14.08.2020 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до відповідача Фермерського господарства "Пшиченки" про стягнення 60 335,65 грн. заборгованості; розірвання договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, зобов`язання Фермерське господарство "Пшиченки" звільнити та повернути державне майно за актом приймання-передачі (повернення) майна.

В обґрунтування своїх вимог за первісним позовом позивач зазначає, що за період дії Договору мали місце порушення Відповідачем істотних умов цього Договору. Відповідач, всупереч умов Договору оренди та вимог чинного законодавства, свій обов`язок стосовно перерахування орендної плати за користування об`єктом оренди своєчасно та в повному обсязі не виконував, в результаті чого у нього виникала перед позивачем заборгованість по орендній платі за період з вересня 2019 р. по червень 2020 р. у розмірі 56 550,36 грн. У зв`язку з цим, Орендодавець на адресу Орендаря надсилав претензії від 12.02.2020 р. №11- 102-01303, від 27.03.2020 р. № 11-102-02403, щодо наявності заборгованості по орендній платі та пені, а також необхідність її негайної сплати (копії претензій наявні у матеріалах справи, том справи 1, а.с. 18-19). Вищезазначені претензії орендарем в добровільному порядку задоволені не були з підстав не укладання такого договору (копія відповіді на претензію наявна у матеріалах справи, том справи 1, а.с. 20).

На підставі вищезазначеного, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях вважаючи свої права порушеними, звернулось до суду з позовом про: 1. стягнення 60 335,65 грн. заборгованості; 2. розірвання договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладеного 04.09.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фермерським господарством "Пшиченки"; 3. зобов`язання Фермерське господарство "Пшиченки" звільнити та повернути державне майно склад площею 1499,1 м2, розташований за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська область та знаходиться на балансі Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях за актом приймання-передачі (повернення) майна.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 17.09.2020 року. Залучено до участі у справі Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Раїси Кириченко, 14, м. Полтава, 36039) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України). Встановлено третій особі строк для подання пояснень щодо позову - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

07.09.2020 року від Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Раїси Кириченко, 14, м. Полтава, 36039) надійшли пояснення, в яких третя особа, серед іншого, повідомила суду про зміну найменування на Департамент з питань цивільної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації на підставі розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації № 69 від 04.02.2020 року.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 17.09.2020 року оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому судовому засіданні до 06.10.2020 року.

Ухвалою від 06.10.2020 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відклав підготовче засідання на 29.10.2020 року.

28.10.2020 року від Фермерського господарства "Пшиченки" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на те, що господарством відповідача ніколи не укладався з позивачем договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №39/53/19-н. Як вказує відповідач, одним із засновників Фермерського господарства "Пшиченки" ОСОБА_1 велись переговори з представниками департаменту, щодо можливої оренди спірного приміщення. В липні 2019 року ОСОБА_1 повідомив про досягнення попередньої домовленості про оренду складу, що знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні,110, м. Хорол, Полтавська область. Фермерське господарство "Пшиченки" ніколи не погоджувалось з проектом договору підписаним ОСОБА_1 (без надання йому відповідних повноважень), проект був повернутий позивачу 01.08.2019 року листом із запереченнями для їх врахування та внесення до нового проекту договору. Фермерське господарство "Пшиченки" ніколи не направляло до позивача заяву, проект договору оренди (оскільки остаточний проект договору так і не було погоджено), а також інші документи згідно з переліком документів, які подаються орендодавцеві для укладання договору оренди майна, що належить до державної власності. Згідно висновку експертного дослідження №30 від 12.10.2020 року, за результатами проведеного почеркознавчого дослідження, підписи від імені голови фермерського господарства ОСОБА_2 в графах "від імені орендаря" та в розділі "Орендар" договору оренди №39/53/19-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.09.2019 року та в розділі "Орендар" Акту приймання-передачі державного майна, що належить до державної власності від 04.09.2019 року - додатку №1 до Договору оренди №39/53/19-Н від 04.09.2019 року виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Відзив на позовну заяву поданий відповідачем з пропуском строку для подачі відзиву. Ухвалою від 29.10.2020 року суд визнав поважними причини пропуску відповідачем встановленого судом строку на подання відзиву та з метою всебічного та повного з`ясування всіх обставин справи поновив строк та прийняв відзив до розгляду.

Також 28.10.2020 року від Фермерського господарства "Пшиченки" до Господарського суду Полтавської області надійшла зустрічна позовна заява до відповідача Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про визнання недійсним договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладеного 04.09.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фермерським господарством "Пшиченки".

В обґрунтування зустрічного позову Фермерське господарство "Пшиченки" зазначає, що в липні 2019 року один із засновників господарства ОСОБА_1 повідомив голову фермерського господарства, що він досягнув попередньої домовленості про оренду складу, що знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська область. Ознайомившись із проектом договору, голова фермерського господарства, вказав ОСОБА_1 , що проект договору має ряд основних умов договору з якими неможливо погодитись, таких як ціна оренди, а також відсутність перспективи його викупу або відшкодування в подальшому витрат на його капітальний ремонт (приміщення було та є в стані непридатному для його використання за цільовим призначенням). Проект договору був підписаний ОСОБА_1 , але з цих питань він жодними повноваженнями наділений не був. Проект договору 01.08.2019 року був повернутий із запереченнями, для їх врахування та внесення до нового проекту договору. Позивач за зустрічним позовом наголошує, що ФГ “Пшиченки”, як юридична особа та ОСОБА_2 , як його керівник, ніколи офіційних (юридично значимих) дій на укладення договору оренди складу, що знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська область, не вчиняли. Листом від 01.08.2019 року, повертаючи наданий проект договору наданий Регіональним відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, ФГ “Пшиченки” висловили чітку та категоричну позицію щодо незгоди з ціною договору оренди та іншими положеннями договору. Таким чином відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 180 Господарського кодексу України, частини 1 статт і 12 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” 2269-ХІІ Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 39/53/19-Н від 04 вересня 2019 року вважається неукладеним. Враховуючи викладене, позивач за зустрічним позовом просить суд визнати недійсним Договір №39/53/19-н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності укладеного 04.09.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фермерським господарством "Пшиченки".

Ухвалою від 30.10.2020 року суд поновив Фермерському господарству "Пшиченки" строк на подання зустрічного позову та залишив зустрічну позовну заяву без руху.

Ухвалою від 29.10.2020 року суд відклав підготовче засідання на 17.11.2020 року.

16.11.2020 року від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до суду найшли заперечення щодо призначення почеркознавчої експертизи по справі.

16.11.2020 року Фермерське господарство "Пшиченки" на виконання вимог ухвали суду від 30.10.2020 року про залишення зустрічної позовної заяви без руху усунув недоліки в зустрічній позовній заяві подавши зустрічну позовну заяву з додатками.

Ухвалою від 17.11.2020 року суд ухвалив відкрити провадження за зустрічним позовом та прийняти зустрічний позов Фермерського господарства "Пшиченки" про визнання недійсним договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, укладеного 04.09.2019 року до розгляду з первісним позовом у справі № 917/1342/20; вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом; призначити підготовче засідання у справі на 15.12.2020 року на 10:00 год.

04.12.2020 року від відповідача 2 за зустрічним позовом (Департамент з питань цивільної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації) надійшов відзив на позовну заяву № 01.3-03/1886 від 01.12.2020 р. (вх. № 13514), в якому останній проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує. При цьому, останній просить суд відмовити Фермерському господарству "Пшиченки" у задоволенні зустрічних позовних вимог та залишити без розгляду зустрічну позовну заяву з огляду на недодержання ФГ "Пшиченки" вимог ст.ст. 162, 164,172,173 ГПК України.

10.12.2020 року від відповідача 1 за зустрічним позовом (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях) надійшов відзив на позовну заяву № 10-125-08864 від 08.12.2020 р. (вх. № 13770), в якому останній проти задоволення зустрічних позовних вимог заперечує та просить суд відмовити Фермерському господарству "Пшиченки" у їх задоволенні.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.12.2020 р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті в судовому засіданні на 14.01.2021 року.

В судовому засіданні 14.01.2021 р. представник позивача за первісним позовом оголосив зміст позовних вимог та просив суд їх задовольнити повністю, представник відповідача за первісним позовом оголосив зміст та підстави заперечень щодо предмета первісного позову і просив суд задовольнити зустрічний позов, представник третьої особи заявив, що вважає позовні вимоги за первісним позовом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 14.01.2021 року відповідно до ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено про дату підписання повного тексту судового рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується первісний та зустрічний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

04.09.2019 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - Орендодавець) та Фермерським господарством “Пшиченки” (далі - Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 39/53/19-Н (далі - Договір, том справи 1, а.с. 12-14).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - склад, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) 14373124.5.ІГНОЛЕ206, надалі за текстом - “Об`єкт оренди”. Об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська обл.. Загальна площа Об`єкту оренди: складає 1499,1 кв.м. Вартість Об`єкта оренди визначена згідно з висновком про вартість станом на “ 30” квітня 2019 року і становить відповідно 903 207,00 грн.. Об`єкт оренди знаходиться на балансі Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, код за ЄДРПОУ - 14373124, надалі за текстом - “Балансоутримувач”. Майно передається в оренду з метою розміщення складу (п. 1 Договору);

- передача Об`єкта оренди у користування Орендаря здійснюється одночасно з підписанням сторонами Договору та оформлюється актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору. В акті приймання - передачі вказується вартісна характеристика Об`єкта оренди на момент передачі майна Орендарю (п. 2.1 Договору);

- орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку квітень 2019 року 11 290,09 грн.. Розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної платні за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну] політику у сфері статистики (п. 3.1 та п. 3.2 Договору);

- орендна плата перераховується до Державного бюджету та Балансоутримувача у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорції розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж : 50 відсотків орендної плати - до Державного бюджету на рахунок, що відкривається на ім`я територіальних органів Державного казначейства, 50 відсотків орендної плати – Балансоутримувачу (п. 3.3 Договору);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п.п.3.5., 7.2 Договору);

- орендар зобов`язаний : у разі припинення або розірвання Договору повернути в останній день дії нього Договору орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря. У разі наміру Орендарем дострокового припинення Договору, Орендар зобов`язується не пізніше ніж за один місяць до дати припинення Договору повідомити Орендодавця про свої наміри письмово (п. 4.3.10 Договору);

- цей Договір укладений строком на 2 (два) роки 11 (одинадцять) місяців та діє з “ 04” вересня 2019 р. по “ 04” серпня 2022 р. включно (п. 8.1 Договору).

Відповідно до акту № б/н від 04.09.2019 р. приймання-передачі орендодавець передав, орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності – склад площею 1499,1 кв.м., за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська обл., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на “ 30” квітня 2019 року і становить відповідно 903 207,00 грн.. Об`єкт оренди знаходиться на балансі Управління з питань цивільного захисту Полтавської обласної державної адміністрації, код за ЄДРПОУ - 14373124, надалі за текстом - “Балансоутримувач”. Даний акт підписаний представниками сторін, балансоутримувача та скріплений печатками сторін (том справи 1, а.с. 15).

Позивач за первісним позовом як докази обґрунтованості позовних вимог надав копії :

Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 39/53/19-Н від 04.09.2019 року; листа РВ ФДМУ України по Полтавській та Сумській областях; претензій РB ФДМУ України по Полтавській та Сумській областях від 12.02,2020 № 11-102-01303 та від 27.03.2020 р. № 11-102-02403; відповідь на претензію № 11-102-02403 від 27.03.2020 р. Фермерського господарства "Пшиченки"; Розрахунок заборгованості орендної плати по договору оренди від 04.60.2019 р. № 39/53/19-н; Розрахунок пені по договору оренди від 04,09.2019 № 39/53/19.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) як докази обґрунтованості зустрічних позовних вимог та докази на підтвердження заперечень на первісний позов надав копії : листа №14 від 01.08.2019 року з підтвердженням його направлення орендодавцю; листа РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях від 04.09.2019 року про отримання листа та проекту договору 05.08.2019 року; листа №17 від 23.09.2019 року з підтвердженням його направлення та отримання орендодавцем; листа 3/4 від 17.02.2020 року до РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях; копія Договору №39/53/19-н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 04.09.2019 року; статуту ФГ “Пшиченки”; підтвердження повноважень голови ФГ “Пшиченки” ОСОБА_2 ; копія висновку експертного дослідження №30 від 12.10.2020 року; копії фото складу площею 1499,1 м2, розташованого за адресою: вул. Небесної Сотні. 110, м. Хорол, Полтавська область станом на жовтень 2020 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з наступних підстав.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Спірне приміщення є державним майном, і спір щодо нього повинен вирішуватися відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна"(в редакції, чинній на момент укладення договору та виникнення спірних правовідносин) .

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) договір є однією із підстав виникнення зобов`язань та обов`язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі – ГК України), зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом).

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Згідно ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до п. 3 ст. 285 ГК України та п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції, чинній на момент укладення договору та виникнення спірних правовідносин) орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, одностороння відмова від договору оренди в силу п. 1 ст. 291 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" не допускається.

Відповідно п. 1, п. 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується факт передачі приміщення в оренду відповідачу. Зокрема, на договорі оренди, Акті –приймання-передачі державного майна в оренду, Узгодженого висновку про вартість майна від 20.02.2019 року, розрахунку орендної плати (додатки до договору оренди) зазначено, що вказані документи від імені орендаря підписано директором господарства С.І. Пшиченко та проставлено печатку фермерського господарства.

Підпунктом 2 п. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, визначено, що однією з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з підпунктом 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, угода може бути визнана недійсною лише з підстав, передбаченими законом.

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

Положеннями ст. 627, ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідач у зустрічному позові наполягає на тій обставині, що підпис від імені директора проставлено іншою не уповноваженою особою, що, на його думку, підтверджується висновком експертного дослідження № 30 від 12.10.2020 р. (арк. справи 230-251, том 2).

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною 1 статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Частиною 1, 3, 7 статті 98 зазначеного кодексу передбачено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Зі змісту доданого відповідачем висновку експертного дослідження № 30 від 12.10.2020 р. вбачається, що даний висновок не є актом судової експертизи, оскільки експерт про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку не попереджався.

Наведене відповідає правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі N 905/3375/15, від 4 жовтня 2019 р. N 914/1949/18 та ін.

Жодних інших доказів щодо підтвердження факту проставлення підпису від імені директора іншою особою та незаконного використання цією особою печатки господарства, зокрема, звернень до правоохоронних органів з цього приводу, відповідач суду не надав, на наявність таких доказів не посилався.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі ( ч.2 ст. 2 ГПК України).

Згідно з ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Натомість згідно з ч. 1, 4 ст. 13 цього Кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В судових засіданнях та ухвалі від 29.10.2020 року суд пропонував учасникам справи письмово повідомити суду свою позицію щодо призначення почеркознавчої експертизи у даній справі, визначитися з колом питань з яких має бути проведена експертиза та експертною установою, а також звертав увагу, що директору ФГ «Пшиченки» необхідно з`явитися до суду для відібрання зразків підписів у випадку призначення почеркознавчої експертизи.

Однак, разом з зустрічною позовною заявою Фермерським господарством "Пшиченки" подано письмові пояснення щодо призначення почеркознавчої експертизи. В поданих поясненнях відповідач просить суд не призначати повторної почеркознавчої експертизи та викликати експерта Дейнеку Т.М. для дачі показань щодо експертного дослідження №30 від 12.10.2020 року у судове засідання.

Оскільки, надане відповідачем за первісним позовом дослідження не є висновком експерта, то відсутні і підстави для виклику особи, що його проводила.

Інших підстав для визнання договору оренди недійсним позивач за зустрічним позовом не навів.

З матеріалів справи вбачається, що на адресу Регіонального відділення 05.08.2019 надійшли проекти Договорів в 3-х примірниках за підписом Орендаря в особі голови ФГ “Пшиченки” Пшиченка С.І. та погоджені Балансоутримувачем, згідно листа від 01.08.2019 № 14 за підписом голови ФГ “Пшиченки” Пшиченка С.І.

У вказаному листі Орендар вказав, що: “...З метою збереження вище названого державного майна прошу створити робочу комісію, по закінченню роботи якої, переглянути орендну плату за використання складу та можливий його продаж”. Жодних застережень щодо підпису проектів Договорів неуповноваженою особою головою ФГ “Пшиченки” Пшиченко С.І. зроблено не було, останнім лише пропонувалось у подальшому переглянути орендну плату.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина 4 статті 181 ГПК України).

Лист ФГ “Пшиченки” від 01.08.2019 № 14 не містить доказів направлення на адресу Регіонального відділення протоколу розбіжностей у відповідності до вимог законодавства. На наявність такого вході розгляду справи позивач за зустрічним позовом не посилався.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, спірний Договір є укладеним 04.09.2019 строком на 2 роки 11 місяців та діє по 04 серпня 2022 року включно.

Також суд приймає до уваги те, що у листі від 23.09.2019 № 17 головою ФГ “Пшиченки” Пшиченко С.І. також не зазначається те, що Договір від імені Орендаря підписаний неуповноваженою особою.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, договір оренди від 04.09.2019 року є підставою для виникнення прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов`язання за Договором щодо сплати відповідних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 56 550,36 грн. за період з вересня 2019 р. по червень 2020 р., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 56 550,36 грн. є обґрунтованими нормами матеріального права, документально підтвердженими, відповідачем не спростовані, а тому, в цій частині підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог в частині розірвання Договору оренди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктами 3.5., 7.2 Договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до державного бюджету, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 785,29 грн. пені за період з 16.10.2019 року по 30.07.2020 року, суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а тому вимоги в цій частині є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України, які є загальними для розірвання договору, передбачено можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом.

Згідно з частиною 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Стаття 188 ГК України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов`язком наймодавця. Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджується факт несплати відповідачем орендної плати строком більше ніж 3 місяці.

Тобто, враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо розірвання спірного Договору оренди є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Згідно із ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Із змісту п. 4.3.10 Договору вбачається, орендар зобов`язаний : у разі припинення або розірвання Договору повернути в останній день дії нього Договору орендоване Майно у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого Майна з вини Орендаря. У разі наміру Орендарем дострокового припинення Договору, Орендар зобов`язується не пізніше ніж за один місяць до дати припинення Договору повідомити Орендодавця про свої наміри письмово.

За таких обставин, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача повернути з оренди об`єкт оренди, шляхом підписання відповідного акту приймання-передачі державного майна - складу, що знаходиться за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська обл., загальною площею 1499,1 кв.м. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зазначеному аспекті слід зазначити, що за результатом оцінки наданих сторонами доказів, цілком вірогідним є факт виникнення між учасників справи правовідносин на підставі укладеного договору оренди.

Позаяк, відповідач за первісним позовом під час розгляду справи не надав суду належних, допустимих та більш вірогідних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву та у зустрічному позові доказами не підтверджені та спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що правова позиція СГ “Пшиченки” не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача за первісним позовом.

Керуючись статтями 129, 232-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги первісним позовом задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Пшиченки" (вул. Берегова, 45, м. Хорол, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код 38459304) заборгованість по орендній платі в розмірі 56 550,36 гривень (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят гри 36 коп.) та пеню в розмірі 3 785,29 гривень (три тисячі сімсот вісімдесят п`ять гривень 29 коп.) до Державного бюджету України на рахунок UA948999980313060093000016464, Хорольське УК/Хорольський р-н/22080200, банк отримувача - Казначейство України (ЕАІІ). код отримувача 37888111, код класифікації доходів бюджету 22080200.

3. Розірвати договір №39/53/19-н оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного 04.09.2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та Фермерським господарством "Пшиченки".

3. Зобов`язати Фермерське господарство "Пшиченки" (вул. Берегова, 45, м. Хорол, Полтавська область, 37800, ідентифікаційний код 38459304) звільнити та повернути державне майно (склад площею 1499,1 м2, розташований за адресою: вул. Небесної Сотні, 110, м. Хорол, Полтавська область), яке знаходиться на балансі Департаменту з питань цивільної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Раїси Кириченко, 14, м. Полтава, 36039), Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (36014, м. Полтава, вул. Небесної Сотні 1/23. код ЄДРПОУ 42769539) за актом приймання - передачі (повернення) майна.

4. Відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Рішення підписано 22.01.2021 року

Рішення набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження визначені ст.ст. 256-27 ГПК України.

Суддя О.М.Тимощенко