Рішення № 94361765, 22.01.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року Справа № 915/1397/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

за позовом: Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”

(54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/14; ідент.код 01125608),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сісайд Термінал”

(54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, буд.1/1; ідент.код 34770199),

про: стягнення заборгованості в розмірі 3236,88 грн,-

в с т а н о в и в:

18.11.2020 Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сісайд Термінал” заборгованість в загальному розмірі 3236,88 грн, з яких: 2734,22 грн основного боргу з орендної плати по рахункам за листопад 2019 року – серпень 2020 року по договору №4-А від 28.03.2013 оренди індивідуально визначеного майна, та нараховані на суму основного боргу 167,28 грн пені, 19,04 грн інфляційних втрат, 42,92 грн – 3% річних та 273,42 грн – 10% штрафу.

Ухвалою суду від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. Запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч.4 ст.176 ГПК України. Запропоновано відповідачу, в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали, надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст.165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано позивачу, в 5-денний строк від дня отримання відзиву на позов, надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст.166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. Запропоновано відповідачу подати до суду заперечення на відповідь на відзив, які мають відповідати вимогам ст.167 ГПК України, протягом 5 днів з дня одержання відповіді на відзив.

Копія ухвали суду від 23.11.2020 була надіслана 24.11.2020 на адресу відповідача, яка вказана позивачем та зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження відповідача: 54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, буд.1/1; та 03.12.2020 була повернута поштовим відділенням до суду з відміткою про "закінчення терміну зберігання".

Статтею 93 ЦК України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч.7 ст.120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Згідно зі ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону).

Відповідно до приписів п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (п.п.11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу (п.99 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Відповідно до п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

За таких обставин можна дійти висновку, що повернення ухвали суду про відкриття провадження у справі відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю юридичною адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомити суду про зміну свого місцезнаходження.

Отже, з урахуванням приписів ст.11, п.5) ч.6 ст.242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал» копії ухвали суду від 23.11.2020 у справі №915/1397/20 є 03.12.2020.

Відповідачем не подавалось до суду заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач не скористався наданим йому ч.ч.1, 2, 4 ст.161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву, вимоги та доводи позивача не спростував.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

28.03.2013 між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт», як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сісайд Термінал», як орендарем, був укладений Договір оренди №4-А індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності (далі – Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене державне рухоме майно - контейнер 20-ти футовий (інв.№25461) (надалі - Майно), що знаходиться на балансі орендодавця, і вартість якого визначена відповідно до Висновку про вартість майна, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Миколаївська оціночна компанія» станом на 28.02.2019 і становить 17625,0 грн без урахування ПДВ (п.1.1 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 22.04.2019).

У Договір сторони погодили наступні умови:

- майно передається в оренду з метою використання його за цільовим призначенням (п.1.2);

- орендар вступає у строкове платне користування майном після підписання сторонами цього Договору, але не раніше дати підписання сторонами акта приймання-передачі майна (п.2.1);

- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 із змінами та доповненнями, за ставкою 15% від вартості майна, зазначеної в п.1.1 цього Договору і становить згідно з розрахунком (Додаток № 1, який є невід`ємною частиною Договору) без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2019 року) 220,31 грн (п.3.1 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 22.04.2019);

- розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції від базового до першого місяця оренди включно. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за звітний місяць (п.3.3);

- орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць (п.3.6);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати до повного погашення заборгованості (п.3.7);

- орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату відповідно до рахунків, виставлених орендодавцем. На вимогу орендаря проводити звіряння розрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідні акти звіряння (п. 5.3);

- орендодавець зобов`язується передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором по акту приймання-передачі майна протягом п`яти робочих днів після підписання Договору (п.7.1);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п.9.1);

- орендар несе відповідальність за прострочення оплати орендної плати (п.3.6, п.3.9, п.5.3 Договору) та сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п.9.3);

- у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.9.4);

- спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку згідно з чинним законодавством України (п.9.7);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 27.03.2022 включно, а в частині розрахунків Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 22.04.2019).

Договір та додаткові угоди скріплено підписами та печатками обох сторін.

На виконання умов Договору орендодавцем 28.03.2013 було передано орендарю окреме індивідуально визначене державне рухоме майно - контейнер 20-ти футовий (інв.№25461), на підтвердження чого сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна.

Відповідно до умов Договору орендодавцем виставлялися відповідачу рахунки: від 30.11.2019 №23292651 на суму 271,55 грн, від 31.12.2019 №25332651 на суму 271,01 грн, від 31.01.2020 №01652651 на суму 271,55 грн, від 29.02.2020 №03962651 на суму 270,73 грн, від 31.03.2020 №07002651 на суму 272,89 грн, від 30.04.2020 №08592651 на суму 275,08 грн, від 31.05.2020 №11122651 на суму 275,90 грн, від 30.06.2020 №12592651 на суму 276,46 грн, від 31.07.2020 №15142651 на суму 274,80 грн, від 31.08.2020 №17212651 на суму 274,25 грн. Д

Додатково, орендодавцем були надані орендарю акти наданих послуг (виконаних робіт): від 30.11.2019 №23292651 на суму 271,55 грн, від 31.12.2019 №25332651 на суму 271,01 грн, від 31.01.2020 №01652651 на суму 271,55 грн, від 29.02.2020 №03962651 на суму 270,73 грн, від 31.03.2020 №07002651 на суму 272,89 грн, від 30.04.2020 №08592651 на суму 275,08 грн, від 31.05.2020 №11122651 на суму 275,90 грн, від 30.06.2020 №12592651 на суму 276,46 грн, від 31.07.2020 №15142651 на суму 274,80 грн, від 31.08.2020 №17212651 на суму 274,25 грн.

Так, рахунок та акт від 30.11.2019 №23292651 були вручені орендарю нарочно 11.12.2019 під підпис у Журналі видачі рахунків та актів виконаних робіт. Решта актів та рахунків направлялися орендарю листами №03/49 від 13.01.2020, №03/181 від 13.02.2020, №03/283 від 16.03.2020, №03/424 від 15.04.2020, №03/524 від 14.05.2020, № 03/639 від 11.06.2020, №03/783 від 14.07.2020, № 03/975 від 13.08.2020, №03/1110 від 16.09.2020. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.

У вказаних листах орендодавець просив орендаря сплатити рахунки, підписати акти виконаних робіт, завірити їх печаткою та повернути по одному примірнику.

Позивач стверджує, а відповідачем не заперечено, що останній не сплатив 2734,22 грн боргу з орендної плати по рахункам за листопад 2019 року – серпень 2020 року включно по Договору, внаслідок чого позивачем було нараховано та заявлено до стягнення в судовому порядку разом з сумою основного боргу 167,28 грн пені, 19,04 грн інфляційних втрат, 42,92 грн – 3% річних, 273,42 грн – 10% штрафу.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем 28.03.2013 було передано відповідачу окреме індивідуально визначене державне рухоме майно - контейнер 20-ти футовий (інв.№25461), на підтвердження чого сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі індивідуально визначеного державного рухомого майна.

Відповідно до умов Договору позивачем виставлялися відповідачу рахунки: від 30.11.2019 №23292651 на суму 271,55 грн, від 31.12.2019 №25332651 на суму 271,01 грн, від 31.01.2020 №01652651 на суму 271,55 грн, від 29.02.2020 №03962651 на суму 270,73 грн, від 31.03.2020 №07002651 на суму 272,89 грн, від 30.04.2020 №08592651 на суму 275,08 грн, від 31.05.2020 №11122651 на суму 275,90 грн, від 30.06.2020 №12592651 на суму 276,46 грн, від 31.07.2020 №15142651 на суму 274,80 грн, від 31.08.2020 №17212651 на суму 274,25 грн.

Додатково, позивачем були надані орендарю акти наданих послуг (виконаних робіт): від 30.11.2019 №23292651 на суму 271,55 грн, від 31.12.2019 №25332651 на суму 271,01 грн, від 31.01.2020 №01652651 на суму 271,55 грн, від 29.02.2020 №03962651 на суму 270,73 грн, від 31.03.2020 №07002651 на суму 272,89 грн, від 30.04.2020 №08592651 на суму 275,08 грн, від 31.05.2020 №11122651 на суму 275,90 грн, від 30.06.2020 №12592651 на суму 276,46 грн, від 31.07.2020 №15142651 на суму 274,80 грн, від 31.08.2020 №17212651 на суму 274,25 грн.

Так, рахунок та акт від 30.11.2019 №23292651 були вручені відповідачу нарочно 11.12.2019 під підпис у Журналі видачі рахунків та актів виконаних робіт. Решта актів та рахунків направлялися відповідачу листами №03/49 від 13.01.2020, №03/181 від 13.02.2020, №03/283 від 16.03.2020, №03/424 від 15.04.2020, №03/524 від 14.05.2020, № 03/639 від 11.06.2020, №03/783 від 14.07.2020, № 03/975 від 13.08.2020, №03/1110 від 16.09.2020. Відповідні докази наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п.3.6 Договору орендна плата перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця до 15-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, але не раніше оголошення індексу інфляції за звітний місяць.

У відповідності до ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачем було виставлено відповідачу 10 рахунків на загальну суму 2734,22 грн.

За твердженням позивача вказані рахунки відповідачем оплачені не були, що і стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 2734,22 грн визначено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення 167,28 грн пені та 273,42 грн – 10% штрафу, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

За змістом п.п.3.7, 9.3 Договору за несвоєчасне або не в повному обсязі перерахування орендної плати, орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п.9.4 Договору у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості.

Таким чином на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та положень Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.

Судом перевірено розрахунок штрафних санкцій, наведений у позовній заяві та встановлено, що відповідне нарахування позивачем проведено вірно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 19,04 грн інфляційних втрат та 42,92 грн – 3% річних, суд зазначає наступне.

За приписами ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст.625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Стаття 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст.625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

За перевіркою суду нарахування 3% річних та інфляційних втрат позивачем проведено вірно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором, останній, у порушення приписів ст.ст.73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, як зазначалось вище, навпаки, підтверджують наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості та нарахування пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, тобто обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд виходить з того що, згідно ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Сісайд Термінал” (54020, м.Миколаїв, вул.Громадянський узвіз, буд.1/1; ідент.код 34770199) на користь Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт” (54020, м.Миколаїв, вул.Заводська, буд.23/14; ідент.код 01125608) 2734,22 грн основного боргу, 167,28 грн пені, 19,04 грн інфляційних втрат, 42,92 грн – 3% річних, 273,42 грн – 10% штрафу та 2102,0 грн судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 22.01.2021 року.

Суддя М.В.Мавродієва