Рішення № 94361619, 14.01.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/1350/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури (20701, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Ю. Кондратюка, 25) в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, буд. 18)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (08404, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Михайла Грушевського, буд. 61)

про визнання недійсними додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, а також стягнення 14056,77 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів,

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

прокурор: Тітова О.В. (посвідчення № 051063)

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (далі - ТОВ "МИЗА", відповідач) про визнання недійсними додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, а також стягнення 14056,77 грн. надмірно сплачених бюджетних коштів.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказував на те, що укладені між Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИЗА" додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти не відповідають вимогам ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку з чим прокурор просить суд визнати вказані додаткові угоди недійсними, а також стягнути 14056,77 грн. надмірно сплачених у зв`язку з їх укладенням бюджетних коштів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2019 р. було відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.07.2019 р.

26.06.2019 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 24.06.2019 р. (вх. № 12633/19 від 26.06.2019 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на те, що узгодження рівня цін на товар, який постачався за умовами договору № 57 від 07.02.2017 р., відбувалось за наслідками надсилання ТОВ "МИЗА" на адресу покупця (замовника) пропозицій - оферт про збільшення цін на хлібобулочні вироби, які розглядались кожного разу тендерним комітетом Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області та погоджувались останнім, в результаті чого, відповідно, і були укладені оспорювані додаткові угоди до вказаного договору. Окрім того, відповідач, посилаючись на статті 203, 215 Цивільного кодексу України, зазначає, що, на його думку, немає підстав для визнання недійсними додаткових угод від № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, оскільки жоден з принципів дійсності правочину сторонами при укладенні вказаних додаткових угод не порушений. Поряд з цим, ТОВ "МИЗА" вказує, що, на переконання останнього, прокурором невірно визначено орган, який мав право звертатись до суду з даним позовом, оскільки Законом України "Про публічні закупівлі" визначений єдиний орган, уповноважений на проведення моніторингу закупівлі задля запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, яким є Державна аудиторська служба України та її територіальні підрозділи, а не Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області. Водночас, як вважає відповідач, прокурор не мав підстав для звернення до суду з даним позовом відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", оскільки останнім не доведено, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює належним чином відповідні повноваження із захисту державних інтересів.

03.07.2019 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 01-05/1668 від 01.07.2019 р. (вх. № 13043/19 від 03.07.2019 р.), за змістом якого Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області просить суд розглядати справу № 911/1350/19 без участі останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.07.2019 р. було зупинено провадження у справі № 911/1350/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц, а також зобов`язано прокурора надати суду обґрунтовані нормативно та документально письмові пояснення щодо наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави у даній справі прокурором прокуратури Київської області.

16.07.2019 р. до господарського суду Київської області від заступника прокурора надійшли пояснення № 08-288вих19 від 12.07.2019 р. (вх. № 13822/19 від 16.07.2019 р.), за змістом яких прокурор, посилаючись на п. 6.6 наказу Генерального прокурора України № 186 від 21.09.2018 р. "Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді та при виконанні судових рішень", зазначає, що прокурор, звертаючись з позовом до суду не за місцем розташування прокуратури, повинен повідомляти про це прокурора, який братиме участь у розгляді справи, письмово інформувати відповідний суд про необхідність повідомлення цього прокурора про рух справи. Прокурору, який забезпечував участь у суді, про рух справи та результати розгляду необхідно невідкладно повідомляти прокурора, який подав позов. Також, як зазначає прокурор, відповідно до вказаного наказу, підрозділам представництва в суді та іншим підрозділам регіональних прокуратур, відповідно до їхньої компетенції, необхідно забезпечувати участь у розгляді справ у місцевих господарських та адміністративних, апеляційних судах за їх місцезнаходженням, місцевих загальних судах у справах за власними позовами. З наведеного, на переконання прокурора, слідує, що прокурор відділу ювенальної юстиції прокуратури Київської області Тітова О.В. забезпечує участь прокуратури у розгляді судом даної справи, керуючись вимогами нормативних документів Генеральної прокуратури України.

25.07.2019 р. до господарського суду Київської області від керівника Смілянської місцевої прокуратури надійшла відповідь № 148-4628вих19 від 23.07.2019 р. (вх. № 14494/19 від 25.07.2019 р.) на відзив відповідача, за змістом якої прокурор просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Обґрунтовуючи свою позицію, прокурор, посилаючись на ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зазначає, що оскільки станом на дату укладення додаткової угоди № 2 до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти не підтверджено коливання ціни товару у сторону збільшення, то угоду укладено за відсутності визначених законодавчо підстав, а відтак, при укладенні всіх наступних додаткових угод про збільшення ціни порушено визначену Законом граничну межу зміни ціни товару. Окрім того, прокурор вказує, що оскільки оскаржувані додаткові угоди № 2 та № 3 до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти укладені, на його думку, з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, то з відповідача повинні бути стягнуті безпідставно сплачені з Державного бюджету кошти на загальну суму 14056,77 грн.

Поряд з цим, прокурор наголошує, що прокуратурою вірно визначено орган, який мав право звертатись до суду з даним позовом, а саме - Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області, з огляду на те, що позивач є органом, уповноваженим здійснювати функції держави щодо реалізації державної політики у сфері державних закупівель для забезпечення потреб харчування дітей в навчальних закладах міста Сміла. Положенням про Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради передбачено, що управління організовує харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету та залучених коштів. При цьому, згідно додатку № 2 до рішення Смілянської міської ради від 23.12.2016 р. № 33-16/VІІ "Про міський бюджет на 2017 рік" визначено, що головним розпорядником коштів у сфері освіти в місті є саме позивач. Щодо підстав подання прокурором такого позову, останній посилається на те, що Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області, дії якого, на переконання прокуратури, і призвели до вчинення порушення у сфері публічних закупівель, не вжило належних заходів реагування з метою визнання оспорюваних додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти недійсними, а також повернення до бюджету безпідставно витрачених коштів, що свідчить про неналежне виконання позивачем покладених на нього обов`язків, а відтак, прокурор виконує субсидіарну роль у даній справі, з метою захисту інтересів держави та територіальної громади.

15.11.2019 р. до господарського суду Київської області від керівника Смілянської місцевої прокуратури надійшло клопотання № 33-6032вих-19 від 11.11.2019 р. (вх. № 21893/19 від 15.11.2019 р.) про поновлення провадження у даній справі, мотивоване тим, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 587/430/16-ц касаційну скаргу заступника прокурора Сумської області було задоволено, рішення судів першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду, а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/1350/19, на даний час усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2019 р. провадження у справі № 911/1350/19 було поновлено, підготовче судове засідання призначено на 12.12.2019 р.

05.12.2019 р. до господарського суду Київської області від Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області надійшло клопотання № 01-02/3027 від 29.11.2019 р. (вх. № 24237/19 від 05.12.2019 р.), за змістом якого позивач просить суд розглядати справу без участі представника останнього.

09.12.2019 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 09.12.2019 р. (вх. № 24347/19 від 09.12.2019 р.) про зупинення провадження, відповідно до якого відповідач просить суд зупинити провадження у справі № 911/1350/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що на даний час існує виключна правова проблема у застосуванні норм Закону України "Про прокуратуру" та відсутність єдиної правозастосовчої практики у питаннях механізму реалізації прокурором права подавати позови до суду в інтересах держави, що становить порушення принципу юридичної визначеності, який є складовою конституційного принципу верховенства права, що вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності. Поряд з цим, заявник зазначає, що з метою формування такої практики Великою Палатою Верховного Суду було прийнято до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області. Окрім того, на переконання відповідача, обставини у згадуваній справі № 912/2385/18 та у даній справі № 911/1350/19 є тотожними, а саме - спірні питання правосуб`єктності прокурора у справі, яка пов`язана з укладенням, зміною та виконанням договору за наслідками проведення процедури відкритих торгів відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі". З наведеного, на думку відповідача, вбачається, що постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18 може мати вирішальний вплив на позицію господарського суду Київської області при вирішенні спору у даній справі № 911/1350/19.

Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "МИЗА" просило суд розглянути вказане клопотання про зупинення провадження у даній справі без участі представника останнього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.12.2019 р. було зупинено провадження у справі № 911/1350/19 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 912/2385/18.

03.07.2020 р. до господарського суду Київської області від Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури надійшло клопотання № 33-2014вих-20 від 25.06.2020 р. (вх. № 13557/20 від 03.07.2020 р.) про поновлення провадження у даній справі № 911/1350/19, мотивоване тим, що за інформацією, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада України", 26.05.2020 р. Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову у справі № 912/2385/18, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. у справі № 912/2385/18 скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Також Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури повідомляв, що вступну та резолютивну частину постанови 16.06.2020 р. було оприлюднено у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/1350/19, на даний час усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.07.2020 р. клопотання Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури до клопотання № 33-2014вих-20 від 25.06.2020 р. (вх. № 13557/20 від 03.07.2020 р.) про поновлення провадження у даній справі № 911/1350/19 залишено без задоволення.

27.07.2020 р. до господарського суду Київської області від Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури надійшло клопотання № 33-2334вих20 від 22.07.2020 р. (вх. № 15575/20 від 27.07.2020 р.) про поновлення провадження у даній справі № 911/1350/19, мотивоване тим, що за інформацією, яка міститься на офіційному веб-порталі "Судова влада України", 26.05.2020 р. Великою Палатою Верховного Суду було винесено постанову у справі № 912/2385/18, якою касаційну скаргу заступника прокурора Дніпропетровської області задоволено, постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. у справі № 912/2385/18 скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Також Перший заступник керівника Смілянської місцевої прокуратури зазначив, що повний текст вказаної постанови було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень 20.07.2020 р., а відтак, обставина, яка стала підставою для зупинення провадження у справі № 911/1350/19, на даний час усунута.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.08.2020 р. було поновлено провадження у справі № 911/1350/19, призначено підготовче судове засідання на 03.09.2020 р.

Підготовче засідання відкладалось.

У судовому засіданні 24.09.2020 р. представником відповідача було подано заперечення на відповідь на відзив б/н від 24.09.2020 р. (вх. № 20388/20 від 24.09.2020 р.), за змістом якого відповідач вважає за необхідне наголосити на необхідності врахування судом висновків Великої Палати Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 912/2385/18 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р.), які стосуються питання процесуальної правосуб`єктності прокурора у подібних правовідносинах. Так, у пункті 43 постанови ВП ВС зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. При цьому, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною 4 статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови ВП ВС). При цьому, відповідач також відзначав, що Верховний Суд в постанові від 06.02.2019 р. у справі № 927/246/18 звертав увагу, що обставини дотримання прокурором встановленої частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. А відсутність у такому випадку законних підстав для представництва інтересів держави свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності. У пункті 54 зазначеної постанови ВП ВС відображено правовий висновок, за яким якщо суд встановить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду).

Як зазначав відповідач, у сфері публічних закупівель визначений єдиний орган, уповноважений на проведення моніторингу закупівлі задля запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель. Таким органом є Державна аудиторська служба України та її територіальні підрозділи. При цьому, у пункті 58 постанови ВП ВС, Верховний Суд (розглядаючи справу в контексті з`ясування сторін та інших учасників судового процесу) зазначив, що суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що РДА, якій підзвітний Відділ освіти, та Східний офіс Держаудитслужби є компетентними органами, уповноваженими державою на здійснення функцій контролю за використанням коштів державного бюджету, зокрема, для здійснення закупівель на потреби закладів освіти на території Кіровоградської області. На думку відповідача, досліджуючи склад сторін у справі № 911/1350/19, слід констатувати, що ані Північний офіс Державної аудиторської служби України, ані Виконавчий комітет Смілянської міської ради Черкаської області, як особи, уповноважені на здійснення контролю за використанням коштів, Першим заступником керівника Смілянської місцевої прокуратури в якості позивачів не зазначені, до позовної заяви не долучено доказів виконання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" в частині повідомлення відповідних суб`єктів про надання їм статусу позивача у даній справі, а відтак - не утворено у передбачений законом спосіб правових підстав для представництва інтересів держави. Водночас, внаслідок помилки, яка допущена прокурором в частині визначення органу, який мав право звертатись до суду з даним позовом, Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області одночасно отримало статуси позивача і відповідача під час розгляду справи про визнання недійсними умов господарського договору.

У судовому засіданні 22.10.2020 р. представник відповідача підтримував клопотання, заявлене у запереченні на відповідь на відзив б/н від 24.09.2020 р. (вх. № 20388/20 від 24.09.2020 р.), щодо залишення позову у даній справі № 911/1350/19 без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України з огляду на недотримання прокурором під час подання даного позову до суду вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а також допущення прокурором помилки в частині визначення органу, який мав право звертатись до суду з даним позовом.

Прокурор заперечувала проти задоволення клопотання відповідача про залишення позову у даній справі без розгляду, з огляду на його безпідставність та необгрунтованість.

Крім того, у судовому засіданні 22.10.2020 р. представник відповідача заявив усне клопотання про виклик в судове засідання уповноваженого представника Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради для надання пояснень по суті спору, яке було залишено без задоволення протокольною ухвалою без виходу до нарадчої кімнати, про що зазначено в ухвалі суду від 22.10.2020 р.

Окрім того, у судовому засіданні 22.10.2020 р. представник відповідача заперечував проти переходу до розгляду справи по суті та зазначав про необхідність виклику у судове засідання свідків, зокрема, начальника Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Незнанової Н.О., як підписанта спірних додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, та інших членів тендерного комітету, які сприяли укладанню додаткових угод та погоджували їх укладення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.10.2020 р. суд залишив без задоволення: клопотання відповідача щодо залишення позову прокурора у даній справі № 911/1350/19 без розгляду; усне клопотання представника відповідача про виклик в судове засідання уповноваженого представника Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради для надання пояснень по суті спору; усне клопотання представника відповідача про необхідність виклику у судове засідання свідків, зокрема, начальника Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Незнанової Н.О., як підписанта спірних додаткових угод до договору № 57 від 07.02.2017 р. про закупівлю за державні кошти, та інших членів тендерного комітету, які сприяли укладанню додаткових угод та погоджували їх укладення, у зв`язку з чим представник відповідача просив суд надати час для підготовки відповідних письмових заяв про виклик свідків.

16.11.2020 р. до господарського суду Київської області від Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області надійшло клопотання № 01-07/3028 від 11.11.2020 р. (вх. № 25303/20 від 16.11.2020 р.), за змістом якого позивач просить суд розглядати справу без участі представника останнього.

19.11.2020 р. до господарського суду Київської області від представника ТОВ "МИЗА" засобами електронного зв`язку надійшло клопотання б/н від 19.11.2020 р. (вх. № 25662/20 від 19.11.2020 р.), відповідно до якого відповідач просить суд: визнати обов`язковою явку Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області під час судового розгляду справи № 911/1350/19; сприяти відповідачу - ТОВ "МИЗА" у отриманні доказів - показань свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 (службова адреса свідків: Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, буд. 18); витребувати від свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 , ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заяви свідків, в яких запропонувати надати відповіді на наступні запитання: Чи існували об`єктивні (ринкові, статистичні) підстави для підвищення закупівельних цін на хлібопродукти в липні та листопаді 2017 року? Чи було отримано Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області підтвердження від компетентних органів інформації щодо статистичних змін (підвищення) споживчих цін на хлібопродукти, які були предметом договору від 07.02.2017 р. № 57? Чи відповідають укладені між ТОВ "МИЗА" та Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області додаткові угоди від 19.07.2017 р. № 2 та 01.11.2017 р. № 3 до договору від 07.02.2017 р. № 57 вимогам законодавства, зокрема, Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 р. № 922-VIII? Чи обговорювалось на засіданні тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області питання неможливості (недоцільності) підвищення закупівельних цін на хлібопродукти за договором від 07.02.2017 р. № 57 у зв`язку із можливим порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі"? Чи свідчили листи ТОВ "МИЗА", направлені на адресу Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області, про намір ухилятись від виконання договору від 07.02.2017 р. № 57 та/або припиняти постачання хлібопродуктів? Чи відповідають укладені між ТОВ "МИЗА" та Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області додаткові угоди від 19.07.2017 р. № 2 та 01.11.2017 р. № 3 принципам Закону України "Про публічні закупівлі": максимальна економія та ефективність?; викликати свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 , ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 для надання показів свідків під час розгляду справи № 911/1350/19; відкласти судове засідання у справі № 911/1350/19, призначене на 19.11.2020 р., з метою забезпечення прав учасників справи (всіх осіб, які беруть участь у справі); повідомити учасників справи про дату, час та місце наступного судового засідання, а також здійснити виклик свідків у спосіб, передбачений Господарським процесуальним кодексом України; здійснити розгляд даного клопотання за відсутності представника відповідача ТОВ "МИЗА". Поряд з цим, представник відповідача зазначив, що внаслідок підтвердження у особи, в оточенні якої перебував представник ТОВ "МИЗА" ОСОБА_10 (отриманий 18.11.2020 р. позитивний результат ПЛР-тесту на COVID-19), представник відповідача перебуває на самоізоляції та не може взяти участь у судовому засіданні, призначеному на 19.11.2020 р.

У судовому засіданні 19.11.2020 р., дослідивши мотиви поданого представником відповідача клопотання б/н від 19.11.2020 р. (вх. № 25662/20 від 19.11.2020 р.), суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення без задоволення клопотання представника відповідача про визнання обов`язковою явки представника позивача, витребування заяв свідків і виклику свідків у судове засідання, а також відкладення судового засідання, про що зазначено в ухвалі суду від 19.11.2020 р., з наведенням обґрунтування та підстав прийняття такого рішення за наслідками розгляду клопотання представника відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. було закрито підготовче провадження у даній справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 10.12.2020 р.

07.12.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" б/н від 04.12.2020 р. (вх. № 53/20 від 07.12.2020 р.) про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду даної справи, мотивована імовірністю, на думку заявника, наявності в судді Бабкіної В.М. конфлікту інтересів, яка під позапроцесуальним тиском органів прокуратури усіляко уникає обов`язку безпосередньо з`ясувати позицію "так званого позивача" у справі (Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області), який жодного документа по суті позовних вимог не подав. При цьому, суддею саме в інтересах прокуратури вчинялися дії, спрямовані на позбавлення прав ТОВ "МИЗА" щодо з`ясування фактів та обставин, що мали місце до виникнення спірних правовідносин.

Розглянувши подану ТОВ "МИЗА" заяву б/н від 04.12.2020 р. (вх. № 53/20 від 07.12.2020 р.) про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду даної справи, суд дійшов висновку щодо її необґрунтованості, у зв`язку з чим ухвалою господарського суду Київської області від 07.12.2020 р. (суддя Бабкіна В.М.) вказану заяву було постановлено передати до відділу автоматизованого документообігу суду для визначення складу суду згідно вимог ч. 3 ст. 39 ГПК України.

09.12.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від відповідача б/н від 09.12.2020 р. (вх. № 30478/20 від 09.12.2020 р.), за змістом якого ТОВ "МИЗА" просило відкласти судове засідання у справі до набрання законної сили судовим рішенням, яким вирішено питання про відвід судді Бабкіної В.М., сприяти відповідачу у реалізації прав, наданих Господарським процесуальним кодексом України шляхом визнання обов`язковою явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області на судові засідання, розгляд даного клопотання провести за відсутності представника відповідача.

У зв`язку із вирішенням питання щодо заявленого судді Бабкіній В.М. відводу, судове засідання, призначене на 10.12.2020 р., не відбулося.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2020 р. (суддя Кошик А.Ю.) у задоволенні заяви ТОВ "МИЗА" б/н від 04.12.2020 р. про відвід судді Бабкіної В.М. від розгляду справи № 911/1350/19 було відмовлено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.12.2020 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 14 січня 2021 р.

12.01.2021 р. до господарського суду Київської області від Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області надійшло клопотання № 01-07/1 від 04.01.2021 р. (вх. № 391/21 від 12.01.2021 р.), за змістом якого позивач просить суд розглядати справу без участі представника останнього.

13.01.2021 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від ТОВ «МИЗА» надійшло клопотання б/н від 13.01.2021 р. (вх. № 640/21 від 13.01.2021 р.), відповідно до якого відповідач повідомляв, що у зв`язку із запровадженими урядом держави карантинних обмежень в Україні, а також внаслідок оголошеного з 08.01.2021 р. по 24.01.2021 р. "локдауну", представник ТОВ "МИЗА" не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, яке має відбутись у приміщенні господарського суду Київської області за адресою: м. Київ, вул. С. Петлюри, 16/108. Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що у клопотанні ТОВ "МИЗА" від 09.12.2020 р. представник відповідача порушував перед судом питання про необхідність визнання обов`язковою явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області на судові засідання. Разом з тим, в ухвалі господарського суду Київської області від 14.12.2020 р. питання про визнання обов`язковою явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області на судові засідання не вирішено. Відповідач вказував на те, що, як неодноразово зазначалось у поданих відповідачем заявах по суті справи та письмових поясненнях, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор виконує лише субсидіарну роль. Тому, з`ясування позиції органу, від імені якого подано позов прокурором, є визначальним під час встановлення предмету, підстав позову та предмету доказування у справі. Разом з тим, подані Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області клопотання про розгляд справи за відсутності представника - не є ані заявами по суті спору (з яких можна встановити дійсне волевиявлення), ані заявами про порушення прав. Заявлені раніше клопотання відповідача про визнання обов`язковою явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області на судові засідання були відхилені без письмових обґрунтувань. За таких обставин відповідач вважає, що суд не виконав своїх функцій, передбачених пунктом 4 частини п`ятої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, щодо сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Поряд з цим відповідач зазначив, що вирішення питання про визнання обов`язковою явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області на судові засідання не потребує участі представника ТОВ "МИЗА" у судовому засіданні, в тому числі - з огляду на раніше подані письмові обґрунтування власної позиції з приводу суті вказаного клопотання.

Дослідивши мотиви заявленого відповідачем клопотання б/н від 13.01.2021 р. (вх. № 640/21 від 13.01.2021 р.), заслухавши позицію присутнього у судовому засіданні прокурора, суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про залишення його без задоволення з огляду на наступне.

Щодо клопотання відповідача про визнання обов`язкової явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області, суд відзначає таке.

Згідно з приписами ч.ч. 1-3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку належним чином повідомлявся про судові засідання у даній справі.

При цьому, не скориставшись правом сторони щодо направлення уповноваженого представника в судові засідання, позивач неодноразово надсилав суду клопотання № 01-02/3027 від 29.11.2019 р. (вх. № 24237/19 від 05.12.2019 р.), № 01-07/2192 від 17.09.2020 р. (вх. № 20046/20 від 21.09.2020 р.), № 01-05/1668 від 01.07.2019 р. (вх. № 13043/20 від 03.07.2019 р.), № 01-07/3028 від 11.11.2020 р. (вх. № 25303/20 від 16.11.2020 р.), № 01-07/1 від 04.01.2021 р. (вх. № 391/21 від 12.01.2021 р.) про розгляд справи без участі представника Управління.

Суд зауважує, що з огляду на те, що представником відповідача не зазначено та не подано доказів на обґрунтування необхідності участі представника позивача у засіданнях суду, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про визнання обов`язковою явки Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області у судове засідання.

Поряд з цим, клопотання відповідача і в частині відкладення розгляду справи, у зв`язку із запровадженими урядом держави карантинних обмежень в Україні, введених з 08.01.2021 р. по 24.01.2021 р., також задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (в редакції від 30.03.2020 р.) було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

18.06.2020 р. Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 731-ІХ, який набрав чинності 17.07.2020 р. Вказаним законом було внесено зміни до п. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, та встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 731-IX, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Вказаний 20-денний строк сплив 06.08.2020 р.

Відтак, з 07.08.2020 р. перебіг процесуальних строків та вчинення процесуальних дій відбуваються в загальному порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку з чим наявність поважних причин та підстав для відкладення судового засідання також підлягає доведенню заявниками на загальних підставах.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було вирішено встановити з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 28 лютого 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061), від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626) та від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 63, ст. 2029) (п. 1 постанови).

Згідно з п. 2 постанови на території України на період дії карантину запроваджуються обмежувальні протиепідемічні заходи, а саме - забороняється, зокрема, здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу і визначена в реєстраційних документах на такий транспортний засіб. Перевізник несе відповідальність за забезпечення водіїв засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, та здійснює контроль за використанням засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, пасажирами під час перевезення, у тому числі виготовлених самостійно;

Отже, громадський транспорт продовжує працювати.

Поряд з цим, слід відзначити, що згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 343 від 04.05.2020 р. "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", з 11.05.2020 р. в Україні було розпочато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв`язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів.

За таких обставин, враховуючи послаблення карантинних заходів, суд вважає, що відповідачем не було належним чином доведено факту неможливості участі представника відповідача у судовому засіданні 14.01.2021 р.

З урахуванням зазначеного, суд констатує, що самого лише формального посилання заявника на встановлений державою карантин та «локдаун» для задоволення клопотання про відкладення судового засідання недостатньо, адже ініціатор відкладення розгляду справи має обґрунтувати ту обставину, що він, через встановлені обмеження, фактично позбавлений об`єктивної можливості вчинити певні процесуальні дії, з`явитися в судове засідання, надати докази та ін.

Оскільки такого обґрунтування клопотання відповідача про відкладення судового засідання з розгляду даної справи по суті не містить, то підстави для його задоволення є відсутніми.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Зазначене, а також наявність заперечень присутнього у судовому засіданні прокурора проти відкладення судового засідання з розгляду справи по суті, були враховані судом при вирішенні питання щодо відсутності підстав для відкладення судового засідання і можливості розгляду даної справи по суті в судовому засіданні 14.01.2021 р., що також узгоджується з приписами ч. 1 ст. 216, ч.ч. 1-3 ст. 202 ГПК України.

Щодо посилання відповідача на необхідність дотримання судом приписів п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України суд вважає за необхідне відзначити таке.

Згідно з приписами п. 4 ч. 5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Водночас, реалізація учасниками процесу прав, передбачених ГПК України, має відбуватися у відповідності з процесуальними приписами Кодексу, в порядку та строки, визначені ним.

Так, статтею 90 ГПК України передбачено право учасника справи поставити питання іншому учаснику справи про обставини, що мають значення для справи, однак зробити це можливо в першій заяві по суті справи або у додатку до неї (ч. 1 ст. 90 ГПК України).

Водночас, виклику свідків судом для допиту згідно зі ст. 89 ГПК України передує процедура подання заяви свідків, яка визначена статтею 88 Кодексу і за якою подання заяв свідків відбувається у строк для подання доказів, яким для відповідача є строк для подання відзиву в силу вимог ч. 3 ст. 80 ГПК України.

Суд відзначає, що у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та у визначені ним строки відповідачем жодних дій щодо реалізації своїх прав, щодо яких він вимагає сприяння суду, здійснено не було.

З огляду на все викладене вище, клопотання відповідача б/н від 13.01.2021 р. (вх. № 640/21 від 13.01.2021 р.) було залишено судом без задоволення.

У судовому засіданні 14.01.2021 р. прокурор позовні вимоги підтримувала; представники позивача, відповідача у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

У судовому засіданні 14.01.2021 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача на стадії підготовчого провадження, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів на веб-порталі ProZorro за ідентифікатором UA-2017-01-03-001071-b 03.01.2017 р. тендерним комітетом Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради (далі - управління освіти) оголошено про проведення публічних торгів щодо предмету закупівлі - хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби, Код ДК 021:2015:15810000-9, а саме - хліб пшеничний першого ґатунку 18305 кг та хліб житньо-пшеничний 8918 кг, очікувана вартість предмету закупівлі 304652,00 грн.

Згідно з протоколом засідання тендерного комітету управління освіти від 26.01.2017 р. № 25 тендерним комітетом було розглянуто тендерну пропозицію учасника торгів ТОВ «МИЗА», як учасника, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір.

07.02.2017 р. між Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (учасник) було укладено договір № 57 про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у 2017 році поставити замовникові товар «хліб пшеничний першого ґатунку, хліб житньо-пшеничний - код (класифікатор ДК 021:2015 (СРV)) - 15810000-9 - Хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби», перелік та кількісні вимоги до якого визначені згідно технічної специфікації, а замовник - прийняти та оплатити такий товар.

Пунктом 1.2 договору визначено специфікацію цього договору, а саме: хліб пшеничний першого ґатунку - 18305 кг; хліб житньо-пшеничний - 8918 кг.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна договору становить 234680,81 грн.

Пунктом 3.2 передбачено, що ціна за одиницю товару відповідає пропозиції учасника за результатами електронного аукціону та визначена в Специфікації.

Пунктами 3.6, 3.8 договору визначено, що зміна вартості одиниці товару допускається у випадках, передбачених ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», при зміні ціни замовник керується ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України, застосовуючи ціни, які встановлені або регулюються уповноваженим органом державної влади, тому зміна ціни за одиницю товару можлива лише з урахуванням даних моніторингу споживчих цін на соціально значущі товари у Черкаській області, що здійснюється органами державної статистики та розміщується на сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі у рубриці «Економічна ситуація та прогнози» або індекси зростання цін, визначеного Державним комітетом статистики.

Так, відповідно до додатку № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. ТОВ «МИЗА» зобов`язалося упродовж 2017 року поставити управлінню освіти: хліб житньо-пшеничний в кількості 8918 кг за ціною за одиницю товару 6,14166666666 грн., всього на суму 140795,958333 грн.; хліб пшеничний першого ґатунку в кількості 18305 кг за ціною за одиницю товару 7,69166666666 грн., всього на суму 54771,3833332 грн.

У подальшому постачальник звернувся до замовника з листом від 25.04.2017 р. № 55 про збільшення ціни на хлібобулочні вироби на 10 %.

Протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради від 10.05.2017 р. № 56 було погоджено збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції «хліб пшеничний першого ґатунку» на 9,99 % з 9,23 грн./кг до 10,15 грн./кг з ПДВ, «хліб житньо-пшеничний» на 9,99% з 7,37 грн./кг до 8,10 грн./кг з ПДВ та укладено додаткову угоду № 1 на збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції.

Отже, між Управлінням освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради та ТОВ «МИЗА» 11.05.2017 р. було укладено додаткову угоду № 1 до договору про закупівлі товарів за державні кошти від 07.02.2017 р. № 57 (далі - додаткова угода № 1).

У додатковій угоді № 1 сторони погодилися змінити і доповнити договір, а саме - відповідно до розділу 3 договору затвердити подану цінову пропозицію (додаток № 1): хліб житньо-пшеничний за ціною за одиницю товару 8,10 грн., хліб пшеничний першого ґатунку за ціною за одиницю товару 10,15 грн.

Інші умови договору залишилися без змін.

Таким чином, внаслідок укладення додаткової угоди № 1 було збільшено ціну за одиницю товару у відповідності з п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в порівнянні з договором.

Після укладання додаткової угоди № 1 постачальник вдруге звернувся до замовника з листом від 07.07.2017 р. № 111 про збільшення ціни на 10 % на хлібобулочні вироби.

19.07.2017 р. між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 2 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р.

Зазначеною додатковою угодою № 2 сторонами, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», було збільшено ціну за одиницю товару та внесено зміни до договору № 57 від 07.02.2017 р., зокрема, відповідно до розділу 3 договору затверджено подану цінову пропозицію: хліб житньо-пшеничний за ціною за одиницю товару 8,90 грн., хліб пшеничний першого ґатунку за ціною за одиницю товару 11,15 грн.

Інші умови договору залишилися без змін.

Після укладання додаткової угоди № 2 постачальник втретє звернувся до замовника з листом від 17.10.2017 р. № 183 про збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби.

01.11.2017 р. між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 3 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р.

Зазначеною додатковою угодою № 3 сторонами, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», збільшено ціну за одиницю товару та внесено зміни до договору від 07.02.2017 р. № 57, зокрема, відповідно до розділу 3 договору затверджено подану цінову пропозицію: хліб житньо-пшеничний за ціною за одиницю товару 9,79 грн. хліб пшеничний першого ґатунку за ціною за одиницю товару 12,26 грн.

Інші умови договору залишилися без змін.

28.12.2017 р. між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 4 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р.

Зазначеною додатковою угодою № 4 внесено зміни до договору № 57 від 07.02.2017 р., у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника Розділ 3 договору доповнено підпунктом 3.10 такого змісту: «Загальна сума договору зменшується на 980,09 грн. та становить 233700,72 грн.».

Інші умови договору залишилися без змін.

Також 28.12.2017 р. між замовником та постачальником було укладено додаткову угоду № 5 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р.

Зазначеною додатковою угодою № 5 сторони домовились продовжити дію договору на строк, достатній для проведення тендерної процедури на початку 2018 року. Обсяги, що не перевищують 20% суми визначеної в договорі, будуть визначені після затвердження видатків на цю мету в установленому порядку.

Всі інші пункти договору залишено без змін.

10.01.2018 р. між замовником та постачальником укладено додаткову угоду № 6 до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р., якою сторони вирішили припинити дію договору № 57 від 07.02.2017 р. за взаємною згодою з 10.01.2018 р.

Також сторони підтвердили, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання та будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, у т.ч. по оплаті наданих послуг.

На виконання умов договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. та додаткових угод до нього у освітні заклади відповідачем були здійснені наступні поставки.

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.05.2017 р. у освітні заклади було доставлено 3640,06 кг товару «хліб пшеничний» за ціною 10,15 грн. за кг на загальну суму 36946,61 грн. та 1257,85 кг товару «хліб житньо-пшеничний» за ціною 8,10 грн. за 1 кг на загальну суму 10188,58 грн. Підтверджуючий документ для підняття ціни - лист Головного управління статистики у Черкаській області від 29.03.2017 р. № 05-17/1344.

Відповідно до умов додаткової угоди від 19.07.2017 р. № 2 у освітні заклади міста доставлено 3337,26 кг товару «хліб пшеничний» за ціною 11,15 грн. за кг на загальну суму 37210,45 кг та 3468,55 кг товару «хліб житньо-пшеничний» за ціною 8,90 грн. за 1 кг на загальну суму 30870,12 грн. Підтверджуючий документ для підняття ціни - лист Головного управління статистики у Черкаській області від 12.06.2017 р. № 05-17/2179.

Відповідно до додаткової угоди № 3 від 01.11.2017 р. у освітні заклади міста доставлено 1814,17 кг товару «хліб пшеничний» за ціною 12,26 грн. за 1 кг на загальну суму 22241,74 грн. та 2435,92 кг товару «хліб житньо-пшеничний» за ціною 9,79 грн. за 1 кг на загальну суму 23847,67 грн. Підтверджуючий документ для підняття ціни - лист Головного управління статистики у Черкаській області від 12.10.2017 р. № 05-17/3339.

Отже, на виконання умов договору № 57 від 07.02.2017 р. було поставлено товару «хліб пшеничний» та «хліб житньо-пшеничний» загальною вагою 23796,13 кг на загальну суму 233689,78 грн.

Відповідно до додаткової угоди від 28.12.2017 № 4 у зв`язку із зменшенням обсягів закупівлі загальна вартість поставленого за договором товару зменшилася на 980,09 грн.

Таким чином, внаслідок укладення додаткових угод в період з 07.02.2017 р. до 01.11.2017 р. ціну за одиницю товару, тобто за 1 кг хліба на потреби дітей, було збільшено на 40,7% (хліб пшеничний) та на 32,8% (хліб житньо-пшеничний).

Крім того, було зменшено загальну кількість товару, що підлягала поставці у 2017 році, а саме - з 27223 кг до 23796,13 кг.

Прокурор, звертаючись до суду з даним позовом, зазначав, що додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. були укладені з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а саме - суперечать вимогам п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", та підлягають визнанню недійсними. Поряд з цим, грошові кошти в сумі 14056,77 грн., сплачені відповідачу на підставі недійсних додаткових угод, підлягають поверненню позивачу.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлено Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про публічні закупівлі" цей Закон застосовується: до замовників, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 200 тисяч гривень, а робіт - 1,5 мільйона гривень; до замовників, які здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 1 мільйон гривень, а робіт - 5 мільйонів гривень.

Під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, вартість яких є меншою за вартість, що встановлена в абзацах другому і третьому цієї частини, замовники повинні дотримуватися принципів здійснення публічних закупівель, установлених цим Законом, та можуть використовувати електронну систему закупівель з метою відбору постачальника товару (товарів), надавача послуги (послуг) та виконавця робіт для укладення договору.

Принципи здійснення публічних закупівель наведено в ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі", якою визначено, що закупівлі здійснюються за принципами добросовісної конкуренції серед учасників та максимальної економії та ефективності.

Частиною 1 статті 12 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що закупівля може здійснюватися шляхом застосування однієї з таких процедур: відкриті торги; конкурентний діалог; переговорна процедура закупівлі.

У даному випадку, за договором № 57 від 07.02.2017 р. предметом закупівлі є хліб, очікувана вартість цієї закупівлі становила 234860,00 грн.

Оскільки вартість предмета закупівлі (товару) перевищує 200 тисяч гривень, то до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 37 вищевказаного Закону договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" слідує те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (зокрема, частиною 4 статті 36 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 36 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті 37 Закону.

Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інший.

Згідно з приписами ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Слід зазначити, що згідно з приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як встановлено судом, у даному випадку сторони, укладаючи додаткові угоди № 2 і № 3 до договору № 57 від 07.02.2017 р., керувалися положеннями п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", який допускає зміну ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Тобто, незалежно від кількості внесених змін до договору зміна ціни в договорі за одиницю товару більше ніж на 10 відсотків Законом не допускається. Проте, як зазначалося вище, внаслідок укладення спірних додаткових угод в період з 07.02.2017 р. до 01.11.2017 р. ціну за одиницю товару, тобто за 1 кг хліба на потреби дітей, було збільшено на 40,7% (хліб пшеничний) та на 32,8% (хліб житньо-пшеничний).

Окрім того, слід відзначити, що додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. були укладені на підставі наступного.

Листом № 111 від 07.07.2017 р. ТОВ «МИЗА» повідомило позивача, що у зв`язку із зростанням витрат на електроенергію, газ, сировину, основні матеріали, таропакувальні матеріали та орієнтуючись на середньомісячні ціни Головного управління статистики на продовольчі товари в торговій мережі в Київській області, ТОВ «МИЗА» проводить поступове підняття відпускних цін на хлібобулочну продукцію. Враховуючи це, ТОВ «МИЗА» звертається до Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради для погодження збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби, які постачаються відповідно до договору № 57 від 07.02.2017 р.

Протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради від 12.07.2017 р. № 64 було погоджено збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції - хліб пшеничний першого ґатунку на 9,85 % з 10,15 грн./кг до 11,15 грн./кг з ПДВ, хліб житньо-пшеничний на 9,89% з 8,10 грн./кг до 8,90 грн./кг з ПДВ та укладено додаткову угоду № 2 на збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції.

Водночас, укладаючи додаткову угоду № 2, сторони вказали, що підставою для внесення змін до первинного договору є коливання ціни товару на ринку та послалися на відповідні п.п. 3.7, 3.8, 3.9 розділу 3 договору від 07.02.2017 р. № 57 та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, до листа від 07.07.2017 р. № 111 ТОВ «МИЗА» додало пропозицію з чинними цінами на продукцію та довідку з Головного управління статистики у Черкаській області № 05-17/2179 від 12.06.2017 р., в якій зазначені середні ціни на товари «хліб пшеничний» та «хліб житньо-пшеничний» станом на червень 2017 року. Враховуючи, що додаткова угода укладена у другій декаді липня, то дані управління статистики про середню ціну на продукцію в червні не можуть підтверджувати наявність коливання ціни.

Між тим, станом на кінець травня та початок червня 2017 року ціна на хліб пшеничний першого ґатунку становила 12,58 грн./кг, на хліб житньо-пшеничний - 12,02 грн./кг; станом на 20.06.2017 р. ціни на хліб пшеничний першого ґатунку та хліб житньо-пшеничний залишились незмінними; станом на 30.06.2017 р. ціна на хліб пшеничний першого ґатунку не тільки не збільшилась, а навпаки зменшилась на 1,2% з 12,58 грн./кг на 12,43 грн./кг, аналогічно на хліб житньо-пшеничний - ціна знизилась на 2% з 12,02 грн./кг на 11,78 грн./кг.

Отже, коливання цін, навіть в червні 2017 року, на яке посилались сторони при укладенні додаткової угоди № 2, у бік збільшення не відбувалось.

Поряд з цим, слід відзначити, що з урахуванням зменшення обсягів закупівлі внаслідок укладення додаткової угоди № 2 значно зменшився обсяг постачання товару «хліб пшеничний» та «хліб житньо-пшеничний», що підлягав поставці у 2017 році, а саме - до 1523,09 кг «хліб пшеничний» і до 1032,63 кг «хліб житньо-пшеничний».

Крім того, після укладання додаткової угоди № 2 постачальник знову звернувся до замовника з листом від 17.10.2017 р. № 183 про збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби, яким ТОВ «МИЗА» повідомило, що у зв`язку із зростанням витрат на електроенергію, газ, сировину, основні матеріали, таропакувальні матеріали та орієнтуючись на середньомісячні ціни Головного управління статистики на продовольчі товари в торговій мережі в Київській області, ТОВ «МИЗА» проводить поступове підняття відпускних цін на хлібобулочну продукцію. Враховуючи це, ТОВ «МИЗА» звернулось до Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради для погодження збільшення ціни на 10% на хлібобулочні вироби, які постачаються відповідно до договору № 57 від 07.02.2017 р.

До листа від 17.10.2017 р. № 183 ТОВ «МИЗА» додало пропозицію з чинними цінами на продукцію та довідку з Головного управління статистики у Черкаській області № 05-17/3339 від 12.10.2017 р., в яких зазначені середні ціни на товари «хліб пшеничний» та «хліб житньо-пшеничний» станом на дату звернення.

Протоколом засідання тендерного комітету Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради від 24.10.2017 р. № 85 погоджено збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції хліб пшеничний першого ґатунку на 9,99 % до 12,26 грн./кг з ПДВ, хліб житньо-пшеничний на 9,99% до 9,79 грн./кг з ПДВ та укладено додаткову угоду № 3 на збільшення закупівельної ціни за одиницю продукції на хліб.

Укладаючи додаткову угоду № 3 від 03.11.2017 р., сторони вказали, що підставою для внесення змін до первинного договору є коливання ціни товару на ринку та послалися на відповідні п.п. 3.7, 3.8, 3.9 розділу 3 договору від 07.02.2017 р. № 57 та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому, вказана угода суперечить вимогам ст. 632 ЦК України та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» щодо порядку та підстав зміни ціни договору, оскільки розрахунок підвищення ціни на товар на 10% за додатковою угодою № 3 проведено від ціни, визначеної оскаржуваною додатковою угодою № 2.

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор вважає, що додаткові угоди від 19.07.2017 № 2 та від 01.11.2017 № 3 суперечать вимогам ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому мають бути визнані судом недійсними.

Водночас, суд констатує, що додаткові угоди № 2 від 19.07.2017 р. та № 3 від 01.11.2017 р. до договору про закупівлю товарів за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. не відповідають положенням ч. 4 ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки в результаті їх укладання ціна за одиницю товару змінилася більше ніж на 10 відсотків від ціни, визначеної в договорі, та без передбачених законом підстав, а тому такі угоди є нікчемними в силу наведених вище приписів ч. 1 ст. 37 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, визнання нікчемного правочину недійсним не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.

За змістом статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Майже аналогічний за змістом перелік способів захисту наведено у частині 2 статті 20 Господарського кодексу України.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

За змістом згадуваної вище статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачено, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Такий спосіб захисту як визнання недійсним нікчемного правочину не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Крім того, такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Згідно з частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки наведено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 р. у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19)).

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 04.06.2019 р. у справі № 916/3156/17, а також правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02.03.2016 р. у справі № 6-308цс16 і Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанови від 03.10.2018 р. у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 р. у справі № 357/3394/16-ц).

З огляду на викладене, вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод від 19.07.2017 р. № 2 та від 01.11.2017 р. № 3 до договору про закупівлю за державні кошти № 57 від 07.02.2017 р. задоволенню судом не підлягають, оскільки зазначені додаткові угоди є нікчемними відповідно до закону, у зв`язку з їх укладенням з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України "Про державні закупівлі" (в редакції, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2020 р. у справі № 909/703/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При зверненні до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради прокурор зазначав, що в силу вимог ч. 1 ст. 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України.

Згідно Положення про Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради, затвердженого рішенням сесії Смілянської міської ради № 38-16УІ від 06.06.2013 р., управління є самостійною юридичною особою (самостійним структурним підрозділом Смілянської міської ради), до основних напрямків діяльності якого, серед іншого, належить організація харчування дітей у навчальних закладах за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до абзацу 2 розділу 6 вказаного Положення управління є головним розпорядником коштів по галузях в межах повноважень.

Статтею 55 Бюджетного кодексу України визначені захищені видатки загального фонду бюджету, серед яких визначені видатки на забезпечення продуктами харчування.

Відповідно до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 333 від 12.03.2012 р., видатки на проведення публічних закупівель здійснюються за відповідними кодами економічної класифікації видатків бюджету залежно від економічної суті платежу. Придбання продуктів харчування для загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється за Кодом 2230.

Прокурор наголошував на тому, що Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради є головним розпорядником коштів, а тому безпідставно та незаконно витрачені державні кошти у розмірі 14056,77 грн. підлягають поверненню саме на його користь, однак останнє не вживало заходів до усунення порушень Закону України "Про публічні закупівлі", оскарження додаткових угод до договору закупівлі та повернення бюджетних коштів у судовому порядку.

Суд відзначає, що згідно ст. 78 Закону України "Про освіту" фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Виконання зобов`язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призвело до нераціонального та неефективного використання державних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі" та принципам, за якими мають здійснюватися публічні закупівлі, закріпленим в статті 3 даного Закону.

Водночас, бюджетні асигнування на освіту та позабюджетні кошти не підлягають вилученню та використовуються виключно за призначенням, що закріплено Законом України "Про освіту".

Правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, у тому числі - і місцевих бюджетів, становлять суспільний інтерес, а незаконність (у даному випадку - нікчемність) угод, на підставі яких ці кошти витрачаються, такому суспільному інтересу не відповідає.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Бюджетного кодексу України має бути дотримано принцип ефективності та результативності при складанні та виконанні бюджетів де усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, місцевим самоврядуванням, при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Оскільки фінансування за оспореними у даній справі додатковими угодами здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету, то у даному випадку звернення прокурора до суду було спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання правомірності використання бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюється фінансування закладів освіти територіальної громади, виплати заробітної плати працівникам бюджетних установ. Проведення процедури публічних закупівель та укладення договору із порушенням законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Суд вважає за необхідне відзначити, що позиції учасників процесу щодо наявності/відсутності у прокурора повноважень на подання позову у даній справі були ретельно досліджені судом, і за наслідком вказаного дослідження зроблено висновок щодо наявності підстав для звернення прокурора з позовом у даній справі, що з відповідним обґрунтуванням викладено в ухвалі суду від 22.10.2020 р., якою, серед іншого, було залишено без задоволення клопотання відповідача про залишення позову прокурора без розгляду.

При прийнятті даного рішення судом враховано, що за змістом частини другої статті 215 Цивільного кодексу України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Правові наслідки недійсності правочину врегульовано ст. 216 ЦК України, за змістом частини 1 якої недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 216 ЦК України правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін.

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Прокурор у своєму позові в частині похідної вимоги про стягнення коштів зазначав, що частиною 1 ст. 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, та водночас посилався на приписи ст. 1212 ЦК України.

Слід зазначити, що загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Так, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов`язана його повернути. При цьому, особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, спеціальною нормою цивільного права (ст. 216 ЦК України) врегульовано питання повернення одержаного на виконання недійсного правочину, а тому саме дана норма підлягає застосуванню до правовідносин, що розглядаються у даній справі.

Оскільки додаткові угоди № 2 та № 3 до договору № 57 від 07.02.2017 р. в силу Закону є нікчемними, то ТОВ «МИЗА» повинно повернути позивачу бюджетні кошти, які були безпідставно отримані за нікчемними додатковими угодами.

Так, з 19.07.2017 р. ТОВ «МИЗА» у освітні заклади доставлено товару «хліб пшеничний» в кількості 5151,43 кг (3337,26 кг + 1814,17 кг), де 3337,26 кг - доставлено «хліб пшеничний» за ціною 11,15 грн. згідно додаткової угоди № 2 від 19.07.2017 р.; 1814,17 кг - доставлено «хліб пшеничний за ціною згідно додаткової угоди № 3 від 01.11.2017 р., на загальну суму 59452,19 грн. (37210,45 грн. + 22241,74 грн.), де 33210,45 грн. - вартість 3337,26 кг доставленого товару «хліб пшеничний» за ціною 11,15 грн. за 1 кг; 22241,74 грн. - вартість доставленого 1814,17 кг товару «хліб пшеничний» за ціною 12,26 грн. за 1 кг, тоді як згідно додаткової угоди № 1 мало бути сплачено за ціною 10,15 грн. за 1 кг товару «хліб пшеничний» 52287,01 грн. (5151,43 кг * 10,15 грн., де 10,15 грн. - вартість 1 кг «хліб пшеничний» згідно додаткової угоди №1).

Таким чином, за одну і ту ж кількість товару «хліб пшеничний» було сплачено більше на 7165,18 грн. (59452,19 грн. - 52287,01 грн.).

З 19.07.2017 р. ТОВ «МИЗА» у освітні заклади доставлено товару «хліб житньо-пшеничний» в кількості 5904,47 кг (3468,55 кг + 2435,92 кг), де 3468,55 кг - доставлено «хліб житньо-пшеничний» за ціною 11,15 грн. згідно додаткової угоди № 2 від 19.07.2017 р.; 2435,92 кг - доставлено «хліб житньо-пшеничний за ціною згідно додаткової угоди № 3 від 01.11.2017 р., на загальну суму 54717,79 грн. (30870,12 грн. + 23847,67 грн.), де 30870,12 грн. - вартість 3468,55 кг доставленого товару «хліб житньо-пшеничний» за ціною 11,15 грн. за 1 кг; 23847,67 грн. - вартість доставленого 2435,92 кг товару «хліб житньо-пшеничний за ціною 9,79 грн. за 1 кг, тоді як згідно додаткової угоди № 1 з розрахунку 8,10 грн. за 1 кг товару «хліб житньо-пшеничний» мало бути сплачено 47826,20 грн. (5904,47 кг * 8,10 грн., де 8,10 грн. - вартість 1 кг «хліб житньо-пшеничний» згідно додаткової угоди № 1).

Таким чином, за одну і ту ж кількість товару «хліб житньо-пшеничний» сплачено більше на 6891,59 грн. (54717,79 грн. - 47826,20 грн.).

Отже, загальна сума безпідставно сплачених з бюджету на підставі нікчемних додаткових угод коштів складає 14056,77 грн. (7165,18 грн. + 6891,59 грн.) і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Першого заступника керівника Смілянської місцевої прокуратури.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (08404, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. М. Грушевського, 61, код 38888259) на користь Управління освіти, молоді та спорту Смілянської міської ради Черкаської області (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Перемоги, 18, код 38627941) 14056 (чотирнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн. 77 коп. надмірно сплачених бюджетних коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МИЗА" (08404, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. М. Грушевського, 61, код 38888259) на користь прокуратури Черкаської області 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25.01.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна