Рішення № 94361491, 25.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2021Справа № 910/16679/20

Господарський суд міста Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/16679/20

За позовом Адвокатського Бюро "Адвокатське Бюро Олени Бабич" (пр-т Перемоги, буд. 21-А оф. 1, м. Київ 56, 03056)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" (бульвар Вацлава Гавела, буд. 65, м. Київ 126, 03126)

Про стягнення 52 289, 27 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Адвокатське Бюро "Адвокатське Бюро Олени Бабич" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСІДА-IVF" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 52289, 27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором № 01/19/ЮО про надання правової допомоги (абонентське юридичне обслуговування) від 01.11.2019, в частині оплати наданих послуг за липень - серпень 2020 року. У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 52 289, 27 грн заборгованості за вказаним договором, з яких 51 767, 74 грн основна заборгованість, 357, 56 грн 3 % річних та 163, 97 грн інфляційних втрат.

03.11.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/16679/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Суд запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.11.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: бульвар Вацлава Гавела, буд. 65, м. Київ 126, 03126 та отримана уповноваженою особою відповідача 10.11.2020 (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476245636).

Таким чином, відповідач про розгляд справи №910/16679/20 та про його право на подання відзиву повідомлений належним чином, однак, таким правом у встановлений судом строк не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи встановлено, що 01.11.2019 між Адвокатським бюро «Адвокатське бюро Олени Бабич» (надалі - позивач, Адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ICIДА-IVF» (надалі - відповідач, клієнт) укладено Договір №01/19/ЮО про надання правової допомоги (абонентське юридичне обслуговування) (надалі - Договір), згідно умов п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокатське бюро бере на себе зобов`язання надавати клієнту щомісяця правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених даним договором, які клієнт зобов`язується прийняти та оплатити на умовах цього Договору.

Пунктом 1.2. Договору встановлено - перелік правової допомоги, що входить в предмет даного Договору та надається адвокатським бюро клієнту, передбачений в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Аналогічна домовленість міститься в пункті 4.1. Договору - перелік правової допомоги, що входить у вартість даного договору передбачений в Додатку №1, який є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно Додатку №1 до Договору адвокатське бюро зобов`язується відповідно до умов Договору надавати Клієнту щомісяця наступні юридичні послуги згідно наведеної таблиці (послуга; кількість; строки):

1. Надання усних консультацій з питань застосування законодавства України та інших питань юридичного забезпечення медичної та господарської діяльності медичного закладу - кількість усних юридичних консультацій необмежена;

2. Надання письмових консультацій (електронною поштою) з питань застосування законодавства України та інших питань юридичного забезпечення медичної та господарської діяльності медичного закладу - кількість письмових юридичних консультацій необмежена;

3. складання довідок, офіційних листів (відповідей на листи), звернень та інших юридично значущих документів, необхідних для здійснення господарської діяльності медичного закладу - кількість документів необмежена;

4. Складання відповідей на запити (листи, вимоги, виклики) контролюючих органів та адвокатські запити - кількість документів необмежена;

5. Складання проектів господарських договорів, додатків до них, додаткових та/або попередніх договорів, угод про розірвання, інших правочинів згідно чинного законодавства України - кількість необмежена;

6. Складання правових документів про надання медичної допомоги - кількість документів необмежена. Строк виконання - до 5 робочих днів.

7. Внесення змін в існуючі договори про надання медичної допомоги - кількість документів необмежена;

8. Складання правових документів, в яких виникає потреба в лікувальному процесі (заяви, згоди, відмови, інформаційні-згоди тощо) - кількість документів необмежена;

9. Правова експертиза внутрішніх документів медичного закладу (медичні протоколи, інструкції, накази тощо) надання допомоги з їх підготовки та коректного оформлення зазначених документів - кількість документів необмежена;

10. Розробка інших правових документів, необхідність в яких виникає в процесі провадження господарської та медичної діяльності Замовника (за виключенням процесуальних документів) - кількість документів необмежена;

11. Термінове консультування співробітників замовника з питань правомірності дій працівників контролюючих органів по відношенню до Замовника або його посадових осіб (режим «Швидка юридична допомога») - з виїздом, у разі необхідності, юриста/адвоката до клієнта. Кількість необмежена.

При цьому, пунктом 2 Додатку №1 до Договору сторони погодили, що юридичні послуги, що не входять в перелік, передбачений п. 1 даного Додатку до Договору, оплачуються Клієнтом додатково згідно окремих рахунків Адвокатського бюро. Зокрема, Договір не включає в себе надання юридичних послуг з представлення та захисту інтересів Замовника в судових інстанціях.

Пунктом 3.3. Договору сторони передбачили - клієнт щомісяця сплачує Адвокатському бюро плату за правову допомогу в розмірі 47 200, 00 грн без ПДВ, до останнього числа поточного місяця в якому надаються послуги підставі виставленого не пізніше 10-го числа поточного місяця рахунку.

Згідно п. 5.1. Договору - факт надання правової допомоги за цим Договором засвідчується актом приймання-передачі виконаних робіт.

Пункт 5.4. Договору - якщо клієнт не погоджується з актом приймання-передачі виконаних робіт та/або має зауваження або претензії до Адвокатського бюро, він надсилає останньому свої зауваження в письмовому вигляді протягом трьох робочих днів для подальшого узгодження сторонами.

Згідно речення першого пункту 5.5. Договору - після закінчення терміну, вказаного в п. 5.4. послуги вважаються прийнятими, акт приймання-передачі виконаних робіт підлягає обов`язковому підписанню клієнтом.

Позивач стверджує, що на виконання умов Договору ним було надано послуги згідно Договору в липні 2020 та серпні 2020, у зв`язку з чим, позивачем було виставлено рахунки-фактури №СФ-0000049 від 01.07.2020 на загальну суму 47 200, 00 грн та №СФ-0000051 від 03.08.2020 на загальну суму 4 567, 74 грн.

Окрім того, позивач на підтвердження надання означених послуг та прийняття їх відповідачем подає до суду належно завірені копії актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000051 від 31.07.2020 за липень 2020 на суму 47 200, 00 грн, №ОУ-0000055 від 03.08.2020 за абонентське обслуговування з 01.08.2020 по 03.08.2020 на суму 4 567, 74 грн, вказані акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень щодо обсягу та змісту наданих послуг з боку останнього.

З матеріалів справи вбачається, що 04.08.2020 між сторонами укладено Угоду про розірвання договору №01/19/ЮО про надання правової допомоги, у зв`язку з чим Договір вважається розірваним з 04.08.2020.

Позивач вказує на те, що ним були належним чином надані послуги обумовлені Додатком №1 до Договору, що були прийняті відповідачем, однак, всупереч умовам Договору останній не здійснив оплату, а отже не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати наданих юридичних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що 02.09.2020 позивач надіслав на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості у розмірі 51 767, 74 грн. Відповідач на означену претензію не відповів, заборгованість не погасив та доказів протилежного до суду не надав.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги Адвокатського бюро «Адвокатське бюро Олени Бабич» підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 63 ЦК України та загальних положення про договір, передбачених Главою 52 ЦК України.

Одночасно, правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права (частина третя статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Тобто, предметом договору про надання послуг є не результат, який після його досягнення передається замовнику, а сам процес (дія), що відразу споживається.

Згідно з вимогами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору (частина п`ята статті 626 ЦК України).

Таким чином, чинне законодавство України пов`язує виникнення у замовника обов`язку з оплати за договором про надання послуг з фактичним наданням послуги згідно з таким договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що ним були надані, а відповідачем були прийняті юридичні послуги (абонентське обслуговування) згідно Договору за липень, серпень 2020 на загальну суму 51 767, 74 грн.

Факт зазначеного, як було встановлено судом вище, підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними без зауважень з боку відповідача актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно умов п. 3.3. Договору відповідач повинен був сплатити Адвокатському бюро плату за надані послуги до останнього числа поточного місяця в якому надаються послуги, тобто за надані послуги у липні 2020 - до 31.07.2020, а за надані послуги у серпні - до 31.08.2020 включно.

Матеріалами справи встановлено, що 04.08.2020 між сторонами укладено Угоду про розірвання Договору про надання правової допомоги від 01.11.2019, з приводу чого суд зазначає наступне. Відповідно до абзацу другого п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 - відповідно до частин другої і третьої статті 653 ЦК України в разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Зі змісту цих норм випливає, що домовленість сторін про розірвання договору не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов`язаннями, що виникли до розірвання договору, в тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) грошових зобов`язань.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження сплати наданих позивачем послуг згідно чинного на момент надання таких послуг Договору, та відповідачем твердження позивача в цій частині не спростовані.

За таких обставин факт заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 51 767, 74 грн є підтвердженим, обґрунтованим, а отже позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі підлягають задоволенню.

З аналізу змісту позовної заяви вбачається, що позивачем у зв`язку з порушенням відповідачем встановлених п. 3.3. Договору строків оплати наданих послуг нараховано 357, 56 грн. - 3 % річних та 163, 97 грн. - інфляційних втрат.

Згідно приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» № 14 від 17.12.2013 з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3 % річних суд встановив, що він є вірним, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

При цьому, розрахунок інфляційних нарахувань поданий позивачем є помилковим. Суд здійснивши власний розрахунок в межах боргових періодів визначених позивачем за допомогою ІПС Ліга:Закон, встановив, що загальна сума інфляційних втрат становить 683, 28 грн., а не 163, 97 грн як визначено позивачем. Однак, з огляду на визначені позивачем межі позовних вимог суд позбавлений права їх збільшувати, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі.

З огляду на що, з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних, що становить 357, 56 грн та сума інфляційних втрат у розмірі 163, 97 грн.

Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, як такі, що є обґрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем у встановленому ГПК України порядку не спростованими.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Адвокатського бюро «Адвокатське бюро Олени Бабич» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСІДА-IVF» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСІДА-IVF» (бульвар Вацлава Гавела, буд. 65, м. Київ 126, 03126; ідентифікаційний код: 21642567) на користь Адвокатського Бюро «Адвокатське Бюро Олени Бабич» (пр-т Перемоги, буд. 21-А, оф. 1, м. Київ 56, 03056; ідентифікаційний код: 41330985) 51 767 (п`ятдесят одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн 74 коп. - основного боргу, 357 (триста п`ятдесят сім) грн 56 коп. - 3 % річних, 163 (сто шістдесят три) 97 грн. - інфляційних втрат, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких