Рішення № 94361368, 25.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2021Справа № 910/16222/20

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо"простягнення 343063,50 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" 343063,50 грн, з яких:

- 122757,05 грн заборгованості за поставлений товар за договором поставки №111218-06/1г від 11.12.2018;

- 3834,05 грн пені за неналежне виконання договору поставки №111218-06/1г від 11.12.2018;

- 958,51 грн 3% річних за неналежне виконання договору поставки №111218-06/1г від 11.12.2018;

- 16955,35 грн заборгованості за договором про переведення боргу №120819-03/4г від 12.08.2019;

- 486,36 грн 3% річних за неналежне виконання договору про переведення боргу №120819-03/4г від 12.08.2019.

Також позивач просив суд покласти на відповідача 15000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі №910/16222/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованим листом із повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105476134109 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 була вручена відповідачу 03.11.2020.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки №111218-06/1Г із протоколом розбіжностей до нього (договір), згідно умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору. Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору. Загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору (п.п.1.1, 1.2, 1.3).

За змістом п.5.4 договору оплата за поставлений товар ТМ "Мар`ян" здійснюється покупцем в українській національній валюті - гривні в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 25 календарних днів з дати поставки даного товару.

Згідно п.п.7.1, 7.1.1 договору постачальник зобов`язаний передавати покупцю товар згідно умов даного договору, а відповідно до п.п.7.2, 7.1.1, 7.2.2 покупець зобов`язаний приймати товар за кількістю та якістю в порядку і терміни, установлені даним договором та оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором.

За порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.4. даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування (п.8.2.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь якому випадку до моменту його остаточного виконання. Дія договору продовжується на один рік, якщо жодна зі сторін не заявить письмово про його розірвання не пізніше ніж за 5 днів до закінчення дії договору (п.9.1 договору).

На виконання умов укладеного між контрагентами договору, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 123349,90 грн, що підтверджується видатковими накладними за період з 05.02.2020 по 16.06.2020, копії яких наявні в матеріалах справи.

Як зазначив позивач у позовній заяві, покупцем було частково повернуто товар на суму 592,85 грн, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 122757,05 грн, що додатково підтверджується актом звірки, який підписаний та скріплений печатками сторін за станом на 30.06.2020.

Крім того, 12.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг", як первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян", як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо", як новим боржником, укладено договір про переведення боргу №120819-03/4Г (договір про переведення боргу).

За умовами цього договору цим договором регулюються відносини, пов`язані із заміною зобов`язаної сторони (первісного боржника) у зобов`язанні, що виникло на підставі договору №030114-09/1п (дод.1), укладеного маж первісним боржником та кредитором (надалі іменується - основний договір). Наявність боргу підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, узгодженим та підписаним первісним боржником та кредитором станом на дату підписання даного договору про переведення боргу (п.1), первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов`язання, що виникло на підставі основного договору у розмірі 18055,32 грн, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання, погасити заборгованість первісного боржника перед кредитором, шляхом перерахування грошового боргу, який він на себе прийняв згідно даного договору на рахунок кредитора повністю, не пізніше 31.10.2019. Розрахунки за договором здійснюються в грошовій формі. Грошові зобов`язання визнаються виконаними з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок кредитора (п.2), Кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новім боржником в основному договорі і, підписуючи зі своєї сторони цей договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором (п.3); новий боржник цим підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (документація), пов`язана із основним договором, зокрема і та, що стосується спорів і суперечностей за основним договором між первісним боржником та кредитором (п.4), за переведення боргу за основним договором первісний боржник не сплачує новому боржнику жодної винагороди (п.5).

Як стверджує позивач у позовній заяві, новий боржник 08.10.2019 повернув частину товару на суму 1099,97 грн в рахунок погашення боргу за договором про переведення боргу, внаслідок чого заборгованість відповідача за вказаним правочином склала 16955,35 грн.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати поставленого позивачем товару у визначений договором строк та своєчасного погашення боргу за договором про переведення боргу що і зумовило звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки №111218-06/1г від 11.12.2018 щодо передачі відповідачу товару у період з 05.02.2020 по 16.06.2020, загальна вартість якого склала 123349,90 грн виконав належним чином, однак відповідач, всупереч п.5.4 означеного правочину, за поставлений позивачем товар у строки, погоджені між сторонами, розрахувався частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" виникла відповідна заборгованість. Строк виконання відповідачем обов`язку з оплати товару за договором поставки №111218-06/1г від 11.12.2018 є таким, що настав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відтак, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення з відповідача 122757,05 грн основного боргу за договором поставки №111218-06/1г від 11.12.2018 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 3834,05 грн пені, яка нарахована на заборгованість за договором поставки №111218-06/1г від 11.12.2018 за період з 12.07.2020 по 14.10.2020 та 3% річних на суму 958,51 грн за вказаний період прострочення.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений договором №111218-06/1г від 11.12.2018 строк свого обов`язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом п.8.2.1 договору визначено, що за порушення термінів розрахунків, передбачених п.5.4 даного договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день протермінування.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, відтак, у позивача виникло право на нарахування відповідачу пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховуються штрафні санкції і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто з наведеного полягає, що пеня розраховується від заборгованості за кожним періодом (кожною накладною) окремо з урахуванням умов договору щодо здійснення оплати товару.

Однак за висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені є таким, що здійснений без урахування наведених вище норм чинного законодавства України, а отже є невірним.

Суд зауважує, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення пені шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем до стягнення сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоби суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.

З наведених підстав, за висновками суду, позовні вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання з оплати поставленого позивачем на виконання умов договору поставки №111218-06/1г від 11.12.2018 товару, у позивача виникло право на нарахування 3% річних у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.

Проте, при здійснені нарахування 3% річних позивачем не було враховано приписів ст.253 та ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України під час визначення дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за поставлений товар на суму 122757,05 грн.

Суд здійснив власний розрахунок 3% річних (із врахуванням наведених вище приписів чинного законодавства України) та дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних на суму 925,71 грн. В іншій частині зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення 16955,35 грн заборгованості за договором про переведення боргу №120819-03/4г від 12.08.2019 та 486,36 грн 3% річних за неналежне виконання договору про переведення боргу суд зазначає наступне.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (ст.520 Цивільного кодексу України).

Як вже вказувалось судом, 12.08.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пакко Холдинг" як первісним боржником, Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гіппо" як новим боржником укладено договір про переведення боргу №120819-03/4Г відповідно до умов якого первісного боржника у зобов`язанні, що виникло на підставі договору №030114-09/1п, укладеного маж первісним боржником та кредитором було замінено на нового боржника - відповідача у справі. При цьому первісний боржник переводить на нового боржника грошове зобов`язання у розмірі 18055,32 грн, а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов`язання, погасити заборгованість первісного боржника перед кредитором, шляхом перерахування грошового боргу, який він на себе прийняв згідно даного договору на рахунок кредитора повністю не пізніше 31.10.2019.

Як стверджує позивач у позовній заяві, новий боржник 08.10.2019 повернув частину товару на суму 1099,97 грн в рахунок погашення заборгованості за договором про переведення боргу, внаслідок чого заборгованість відповідача за вказаним правочином склала 16955,35 грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів оплати зазначеної суми заборгованості на виконання умов означеного правочину. Строк виконання відповідачем зобов`язань за договором про переведення боргу є таким, що настав.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 16955,35 грн заборгованості за договором про переведення боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних за неналежне виконання договору про переведення боргу у розмірі 486,36 грн за період з 01.11.2019 по 14.10.2020, то суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати боргу за договором про переведення боргу, то у позивача виникло право на нарахування 3% річних згідно положень ст.625 Цивільного кодексу України.

Суд, здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3% річних, дійшов висновку про часткове задоволення зазначених позовних вимог, внаслідок чого стягненню з відповідача підлягають 3% річних на суму 485,27 грн.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" підлягають задоволенню частково.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Ст.126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання адвокатських послуг №14/09/2020 від 14.09.2020, який укладений між Адвокатським об`єднанням "Міжнародний правовий консалтинг" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян", ордер серії ЖТ №067173 від 15.09.2020, витяг з Єдиного реєстру адвокатів України серії АМ №000635, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №568 від 10.02.2011, посвідчення адвоката №135 від 31.03.2011.

Згідно договору від 14.09.2020 №14/09/2020 між Адвокатським об`єднанням "Міжнародний правовий консалтинг" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" про надання адвокатських послуг №14/09/2020, виконавець зобов`язується надати замовнику адвокатські послуги, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги в порядку та на умовах визначених цим договором (п.1.1).

У розділі 2 вказаного договору сторони погодили, що виконавець надає замовнику наступні послуги: вивчає документи, що стосуються предмету договору та надає свій попередній прогноз щодо результату розгляду справи у суді; надає замовнику консультації з питань, що стосуються розгляду справи у суді; розробляє, підписує та подає до суду процесуальні документи, у тому числі позовну заяву та додані до неї документи, по справі за позовом замовника до ТОВ "Гіппо" (ідентифікаційний код юридичної особи 32650231) про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 139712 грн 40 коп., а також пені, інфляційних та трьох відсотків річних; представляє інтереси замовника, у суді першої інстанції по справі за позовом замовника до ТОВ "Гіппо" (ідентифікаційний код юридичної особи 32650231) про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 139712 грн 40 коп., а також пені, інфляційних та трьох відсотків річних з усіма правами наданими замовнику, як позивачу; здійснює збір доказів, необхідних для належного виконання виконавцем своїх обов`язків за даним договором; представляє інтереси замовника в установах, організаціях будь-якої форми власності та державних органах та органах місцевого самоврядування, з метою збору доказів по справі за позовом замовника до ТОВ "Гіппо" (ідентифікаційний код юридичної особи 32650231) про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 139712 грн 40 коп., а також пені, інфляційних та трьох відсотків річних.

Відповідно до п.3.1 цього договору вартість послуг визначається сторонами за результатами їх надання та фіксується в актах прийому-передачі наданих послуг. Станом на дату укладання даного договору сторони погодили загальну вартість послуг за даним договором за послуги, які будуть надаватися виконавцем під час розгляду справи у суді першої інстанції, у розмірі 15000 грн 00 коп. Замовник зобов`язується сплатити на користь виконавця на умовах передплати 9000 грн 00 коп. протягом десяти календарних днів від дати укладання даного договору.

Кінцевий акт прийому - передачі наданих послуг сторони зобов`язані підписати протягом чотирнадцяти днів від винесення судом першої інстанції рішення (п.3.3 договору про надання адвокатських послуг №14/09/2020 від 14.09.2020).

Проте, жодного акта наданих послуг або виконаних адвокатським об`єднанням робіт позивач суду не надав. Так само позивачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до умов договору.

За таких обставин, понесення позивачем витрат на оплату професійної правничої допомоги у розглядуваній справі в розмірі 15000 грн документально не підтверджено, у зв`язку з чим суд відмовляє позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіппо" (01042, місто Київ, провулок Новопечерський, будинок 19/3, корпус 2, кабінет 33, ідентифікаційний код 32650231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгова фірма "Мар`ян" (10025, Житомирська обл., місто Житомир, пров.Телефонний, будинок 3, ідентифікаційний код 32988737) 122757 (сто двадцять дві тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 05 коп. заборгованості за поставлений товар за договором поставки №111218-06/1г від 11.12.2018, 925 (дев`ятсот двадцять п`ять) грн 71 коп 3% річних за неналежне виконання договору поставки №111218-06/1г від 11.12.2018, 16955 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 35 коп. заборгованості за договором про переведення боргу №120819-03/4г від 12.08.2019, 485 (чотириста вісімдесят п`ять) грн 27 коп. 3% річних за неналежне виконання договору про переведення боргу №120819-03/4г від 12.08.2019 та судовий збір у розмірі 2116 (дві тисячі сто шістнадцять) грн 85 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати на оплату професійної правничої допомоги залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова