Ухвала суду № 94361207, 13.01.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.01.2021Справа № 910/2920/20 (910/14218/20)За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аенко Груп" (04074, м. Київ, вул. Новомостиціька,25, оф.5, ідентифікаційний номер 42240400)

до 1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація" (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки,34, ідентифікаційний номер 37405106);

2) Latica International Limited (Unir B 9/F, Lockhart CTR, 301-307, Lockhart RD, Whan Chai, Hong Kong)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -1 Іноземне товариство з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст" (реєстраційний номер 590700302 Республіка Білорусь, 231900, Гродненська область, Волковиський район, м. Валківська, вул. Рокосовського, 84)

про визнання недійсним договору поруки №DP 2018-1 від 16.07.2018

в межах справи №910/2920/20

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аенко груп" (04074, м. Київ, вул. Новомостицька,25, оф.5, ідентифікаційний номер 42240400)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація" (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки,34, ідентифікаційний номер 37405106)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

секретар судового засідання Судак С.С.

Представники сторін:

від позивача -Мусієнко О.І.

від відповідача-1 -Река Є.І.

від відповідача-2 - Денисов О.С., засобами відеозв`язку

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/2920/20 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аенко груп" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація".

18.09.2020 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Аенко Груп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація" та Latica International Limited про визнання недійсним договору поруки №DP 2018-1 від 16.07.2018 в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на укладення спірного договору з порушеннями законодавства.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.10.2020.

19.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення розпорядника майна боржника.

19.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява представника відповідача-2 про відкладення розгляду справи.

Судове засідання, призначене на 19.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Мандичева Д.В на лікарняному.

Після виходу судді Мандичева Д.В. з лікарняного, суд ухвалою від 23.10.2020 призначив розгляд справи у судовому засіданні на 11.11.2020.

10.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача-2.

11.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 відкладено підготовче заідання на 23.11.2020.

19.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "БЕЛ-ОБСТ" про залучення третьою особою без самостійних вимог на стороні відповідача.

23.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2020 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача -1 іноземне товариство з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст" (реєстраційний номер 590700302 Республіка Білорусь, 231900, Гродненська область, Волковиський район, м. Валківська, вул. Рокосовського, 84). Відкладено підготовче засідання у справі на 07.12.20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/2920/20 (910/14218/20) та призначено справу до розгляду по суті на 13.01.21.

12.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові письмові пояснення відповідача-2 із додатковими доказами.

У судовому засіданні 13.01.2021 представник позивача просив позов задовольнити, пославшись на викладені в позові обставини.

Представник відповідача-1 заявлені позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник відповідача-2 просив залучити до справи подані 12.01.2021 до суду додаткові пояснення з доказами, зокрема, висновком експертів від 08.12.2020. У задоволенні позову просив відмовити повністю.

Суд розглянув дані пояснення, враховуючи що відповідний висновок експертів датований 08.12.2020, що виключало можливість подання його на минуле судове засідання 07.12.2020, у зв`язку з чим відповідно до статті 80 ГПК України долучив вказані документи до справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.05.2016 між Latica International Limited (позикодавець) та іноземним товариством з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ОБСТ» (позичальник) укладено договір позики № 1/16, відповідно до пунктів 1, 3 якого кредитор погоджується надати позичальнику позику в сумі 300 000,00 дол. США, яку останній погоджується отримати у тимчасове користування строком на 1 рік з дня укладення даного договору, до 04.05.2017.

У подальшому до вказаного договору позики сторонами укладалися додаткові угоди, останньою з яких від 03.09.2019 № 3 погоджено строк надання позики до 01.03.2020.

Відповідно до пункту 8 договору позики сума позики не може направлятися позикодавцем на оплату грошових зобов`язань позичальника, оминаючи його рахунок у банку. Повернення позики може здійснюватися тільки з банківського рахунку позичальника.

16.07.2018 між Latica International Limited (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація" (поручитель) укладено договір поруки № DP2018-1, за умовами якого поручитель зобов`язується відповідати перед кредитором за виконання в повному обсязі всіх зобов`язань іноземного товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ОБСТ» (реєстраційний номер 590700302), (надалі - позичальник), що виникли із Договору займу №1/16 від 05.05.2016, та додаткових угод до нього № 1 від 04.05.2017, №2 від 19.04.2018 та всіх додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому (далі за тексом - договір займу), згідно з яким кредитор зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти для ведення господарської діяльності в розмірі 300 000 доларів США (триста тисяч доларів США 00 центів), а позичальник зобов`язується на умовах визначених в договорі займу, повернути кредитору кредит не пізніше строку визначеного договором займу, та сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами договору займу та обраховані кредитором.

Згідно з пунктом 1.2 договору сторони досягли згоди відносно розміру зобов`язань, що забезпечуються порукою відповідно до цього договору. При цьому поручитель розуміє, що є можливість зміни розміру зобов`язань за розсудом сторін договору займу та підтверджує, що порукою за цим договором забезпечуються також і зобов`язання, які можуть бути змінені у майбутньому. Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру зобов`язань та продовження терміну виконання зобов`язань, забезпечених порукою за цим договором, що можуть виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності перед кредитором, у випадку внесення змін та доповнень до договору займу.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що в разі порушення позичальником своїх зобов`язань за договором займу у терміни, зазначені в договорі займу, або неповерненні позичальником грошових коштів у разі визнання договору займу недійсним, не пізніше наступного робочого дня з моменту настання зазначених обставин, поручитель сплачує на користь кредитора несплачену позичальником суму основного боргу за кредитом та відсотки за фактичний термін користування кредитом, а також обраховану кредитором неустойку у вигляді пені, штрафів передбачених договором займу та інші суми, які позичальник повинен сплатити відповідно до договору займу, або сплачує суму отриманих по договору займу коштів, які згідно вимог чинного законодавства позичальник повинен повернути кредитору у разі визнання договору займу недійсним.

Відповідно до пункту 3.5 договору останній набирає чинності з моменту його укладення та припиняється 01.07.2021 або після повного погашення позичальником усіх сум заборгованості за договором про надання гарантії.

Звернувшись до суду з даною позовною заявою про визнання недійсним договору поруки від 16.07.2018 № DP2018-1, позивач зазначив, що ТОВ "Промстройінновація" взяло на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, оскільки оспорюваний договір не передбачає здійснення будь-якої оплати чи винагороди на користь поручителя, тобто має безоплатний характер. Також позивач вважає, що спірний договір поруки є фіктивним, оскільки ТОВ "Промстройінновація" не мало достатньо коштів та майна для виконання зобов`язань за таким договором, не здійснювало перевірку реальності основного зобов`язання та майнового стану позичальника, з яким не перебувало в жодних господарських відносинах.

Арбітражний керуючий погодився із пред`явленими позовними вимогами, пославшись у письмових поясненнях на те, що ТОВ "Промстройінновація" взяло на себе зобов`язання за договором поруки, який не підписувало, за відсутності жодних майнових дій на його користь зі сторони позикодавця чи позичальника.

Latica International Limited проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав того, що в межах провадження у справі про банкрутство не може бути визнаний недійсним правочин з підстав, не передбачених статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Крім того, порука не є самостійним оплатним зобов`язанням та за ним не здійснюються жодні майнові дії на користь поручителя. При цьому, позивачем не доведено наявності підстав для визнання договору поруки фіктивним та завдання збитків внаслідок укладення цього договору кредиторам ТОВ "Промстройінновація".

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку задовольнити подану заяву з огляду на наступне.

Згідно з положеннями статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Приписи статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Частини 1 та 2 статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що правочини, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредиторам, з таких підстав:

боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку;

боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна;

боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник уклав договір із заінтересованою особою;

боржник уклав договір дарування.

Відтак, положення статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надає можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам Цивільного та Господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі №910/6179/17.

Суд також наголошує на тому, що приписами статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, якими визначено законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство, не встановлено обмежень для застосування норм ЦК України під час розгляду справ про банкрутство.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.03.2020 відкрито провадження у справі № 910/2920/20 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація".

Таким чином, укладення між ТОВ "Промстройінновація" та Latica International Limited оспорюваного договору поруки від 16.07.2018 № DP2018-1 здійснено протягом трьох років до відкриття провадження у справі № 910/2920/20 про банкрутство ТОВ "Промстройінновація", у зв`язку з чим такий правочин є сумнівним.

Період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/6179/17.

Відповідно до частини 1 статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Частинами 1, 2 статті 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поручитель має право на оплату послуг, наданих ним боржникові (стаття 558 ЦК України).

Отже, з вищенаведених положень чинного законодавства слідує, що договір поруки може бути як оплатним, так і безоплатним.

Водночас, однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 № 405/1820/17.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Із матеріалів справи слідує, що 16.07.2018 ТОВ "Промстройінновація", як поручителем, в особі представника Куща О.В., який діє на підставі довіреності від 23.06.2018, укладено оспорюваний договір поруки № DP2018-1 із Latica International Limited, як кредитором.

При цьому, із наданих представником ТОВ "Промстройінновація" у судовому засіданні 13.01.2021 пояснень слідує, що ТОВ "Промстройінновація" не укладало вказаний правочин. Аналогічні пояснення по справі надані також арбітражним керуючим ТОВ "Промстройінновація", який погодився із пред`явленими позовними вимогами, пославшись на те, що спірний договір поруки ТОВ "Промстройінновація" не підписувало.

З огляду на те, що укладені в період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, договори є сумнівними, обставини щодо їх укладення підлягають за відповідною заявою перевірці судом.

Предметом спірного договору визначено надання поруки перед Latica International Limited (кредитор) за виконання в повному обсязі всіх зобов`язань іноземного товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ОБСТ» (позичальник), що виникли із договору займу (позики) №1/16 від 05.05.2016, та додаткових угод до нього № 1 від 04.05.2017, №2 від 19.04.2018 та всіх додаткових угод, що будуть укладені в майбутньому, згідно з яким кредитор зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти для ведення господарської діяльності в розмірі 300 000,00 доларів США, а позичальник зобов`язується на умовах визначених в договорі займу, повернути кредитору кредит не пізніше строку визначеного договором займу, та сплатити відсотки за фактичний термін користування кредитом, а також сплатити штрафи та пені, передбачені умовами договору займу та обраховані кредитором.

Отже, ТОВ "Промстройінновація" поручилося за виконання зобов`язань іноземного товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ОБСТ» перед Latica International Limited за договором позики №1/16 від 05.05.2016 із додатками, за яким мали бути передані грошові кошти в розмірі 300 000,00 доларів США.

Водночас, матеріали справи не містять доказів вчинення сторонами дій щодо виконання умов договору позики від 05.05.2016 № 1/16, а саме перерахування Latica International Limited 300 000,00 доларів США Іноземному товариству з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст" у позику.

Натомість, пунктом 8 договору позики від 05.05.2016 № 1/16 передбачено, що сума позики не може направлятися позикодавцем на оплату грошових зобов`язань позичальника, оминаючи його рахунок у банку. Повернення позики може здійснюватися тільки з банківського рахунку позичальника.

Разом із цим, жодних доказів на підтвердження фактичного перерахування Latica International Limited на користь Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст" грошових коштів у розмірі 300 000,00 доларів США, зокрема, банківської виписки про рух коштів по рахунку Latica International Limited (позикодавця) або Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст" (боржника), чи платіжних доручень на вказану суму матеріали справи не містять.

Як передбачено пунктом 9 договору позики, останній регулюється законодавством Республіки Білорусь.

На час укладення договору позики пункт 18.8 Правил проведення валютних операцій, затверджених постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 30.04.2004 № 72, передбачав необхідність отримання суб`єктами валютних операцій - резидентами, дозволів Національного банку в разі отримання кредитів та/або позик при наявності однієї, зокрема, з таких умов як перевищення процентною ставкою за користування кредитом (позикою) 14 % річних при проведенні операцій у доларах США, євро; перевищення процентною ставкою за користування кредитом (позикою) в разі прострочення повернення кредиту (позики) та розміром неустойки в сукупності 0,01 % за кожний день прострочення (3,65 % річних).

У той же час, пункти 5, 6 договору позики встановлювали, що проценти за користування позикою становлять 2 % річних від неповернутої суми, та 3 % річних - пеня.

Відтак, хоча за вищенаведеними умовами договору отримання дозволу Національного банку Республіки Білорусь не визначалося обов`язковим, однак про проведення відповідної валютної операції передбачалося подання повідомлень відповідно до пункту 20 Правил проведення валютних операцій, затверджених постановою Правління Національного банку Республіки Білорусь від 30.04.2004 № 72.

Згідно з вимогами пункту 24 Інструкції про порядок видачі дозволів та подання повідомлень, необхідних для цілей валютного регулювання, затвердженої постановою Правління Національного банка Республіки Білорусь від 26.08.2015 № 514, суб`єкти валютних операцій - резиденти при проведенні валютної операції, пов`язаної з рухом капіталу, заповнюють та надають в банк повідомлення про проведення валютної операції, пов`язаної з рухом капіталу, за наведеною в додатку № 4 до Інструкції № 514 формою. Повідомлення про проведення валютної операції, пов`язаної з рухом капіталу, заповнюється до здійснення розрахунків суб`єктами валютних операцій - резидентами по валютній операції, пов`язаної з рухом капіталу, а повідомлення про проведення такої операції, що передбачає зарахування грошових коштів на рахунки суб`єктів валютних операцій - резидентів, - протягом 7 робочих днів з дати зарахування грошових коштів на рахунки.

Проте, матеріали справи не містять доказів зарахування на рахунок Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст" грошових коштів за договором позики №1/16 від 05.05.2016 та відповідного повідомлення про проведення зарахування грошових коштів, що мало бути подано до банку протягом 7 робочих днів з дати зарахування на рахунок грошових коштів.

Отже, відсутність доказів перерахування грошових коштів у позику Іноземному товариству з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст", а відтак і утворення фактичної заборгованості за таким договором позики, свідчить про забезпечення порукою грошового зобов`язання, докази існування якого, окрім самого договору, відсутні.

Наведене призводить до штучного утворення обов`язку ТОВ "Промстройінновація", як поручителя, з повернення грошових коштів, щодо яких відсутні докази руху між кредитором та боржником.

Стаття 3 ЦК України закріплює такі загальні засади цивільного законодавства, як принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента, та виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності, тобто кожна сторона повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що цивільне законодавство саме обмежується презумпцією добросовісності та розумності поведінки особи при укладенні угоди, кредитор, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір поруки, повинен діяти добросовісно та розумно, зокрема, задля досягнення мети поруки достеменно переконатись про наявність фінансової спроможності потенційного поручителя на виконання ним зобов`язання за боржника, або проявити принаймні розумну обачність, знати про це.

Так, судом прийнято до уваги, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування господарських взаємовідносин чи ведення перемовин, листування щодо надання забезпечення ТОВ "Промстройінновація" перед Latica International Limited за виконання зобов`язань Іноземного товариства з обмеженою відповідальністю "Бел-Обст". Тобто, при укладенні спірного договору поруки директор ТОВ "Промстройінновація" не звертався до кредитора чи боржника щодо надання інформації про забезпечуване зобов`язання, розміру чистих активів підприємства, його фінансового стану.

Нездійснення таких дій може бути обґрунтовано розцінено судом як недобросовісна поведінка при укладенні оспорюваного договору поруки, враховуючи його правову специфіку та відсутність доказів фінансової спроможності виконання договору при його укладенні.

Поручитель, укладаючи договір поруки, не може не розуміти, що у випадку невиконання боржником зобов`язання, саме йому доведеться виконувати зобов`язання в повному обсязі за рахунок свого майна (шляхом передачі чи відчуження кредитору). Тим самим поручитель визначає долю належного йому майна на майбутнє. Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.

Додатково підлягає зазначенню також той факт, що відповідно до пункту 3.5 договору поруки останній припиняється 01.07.2021 або після повного погашення позичальником усіх сум заборгованості за договором про надання гарантії.

Однак, відповідно до пункту 1 договору поруки останньою забезпечено виконання зобов`язання за договором займу (позики), а не за договором про надання гарантії.

Отже, визначення в договорі поруки строку його дії до погашення позичальником заборгованості за іншим договором, ніж забезпечений порукою, суперечить приписам статті 559 ЦК України.

При цьому, судом встановлено, що Latica International Limited, як кредитором за оспорюваним договором поруки, не вчинялися дії спрямовані на отримання виконання зобов`язання, наприклад щодо пред`явлення претензій про виконання договору поруки чи подання позову про стягнення з поручителя та/або боржника заборгованості за неналежне виконання боржником зобов`язання перед кредитором.

Відповідно до викладеної у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 912/2185/16 правової позиції, суд повинен дослідити чи вчинялися сторонами оспорюваного правочину дії спрямовані на належне виконання договору поруки, наприклад подання позову про стягнення з поручителя заборгованості за неналежне виконання боржником зобов`язання перед кредитором.

У той же час, додатковою угодою від 03.09.2019 № 3 до договору позики від 05.05.2016 № 1/16 погоджено строк надання позики до 01.03.2020, після настання якого Latica International Limited не вчиняла жодних дій з повернення заборгованості.

Натомість, грошові вимоги за договором позики від 05.05.2016 № 1/16 пред`явлені Latica International Limited через оспорюваний договір поруки лише у межах справи про банкрутство поручителя - Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація".

Із наведеного слідує, що спірний договір поруки не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, та вчинений для створення штучної заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація", заявленої під час проведення його процедури банкрутства. При цьому судом також ураховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 28.05.2019 у справі № 922/3522/17.

Одночасно суд зауважує, що наданий Latica International Limited під час розгляду справи по суті висновок експертів за результатами проведення судово-технічної експертизи документів від 08.12.2020 № 24932/20-34/33722-33730/20-34 (протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Промстройінновація" від 16.07.2018 № 16/17) не стосується предмету розгляду даного спору, а відтак не є належним доказом у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (статтею 74 ГПК України).

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 42 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює підставою визнання недійсним правочину, вчиненого боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо ним завдано збитків кредиторам, як: боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим.

Наведені обставини та докази в їх сукупності свідчать, що укладений ТОВ "Промстройінновація" за три роки, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, договір поруки за своїм змістом суперечить вимогам закону - частинам 1, 5 статті 203 ЦК України, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків та відповідно до статті 234 ЦК України є фіктивним. Внаслідок укладення такого договору поруки ТОВ "Промстройінновація" взяло на себе зобов`язання, у зв`язку з яким виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим, що у свою чергу можна розцінити як завдання збитків, зокрема, кредитору - Товариству з обмеженою відповідальністю "Аенко Груп".

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аксіома цивільного судочинства «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem» означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

У рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 у справі № 15-рп/2004 суд зазначив: "Відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права."

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну, а саме в розмірі 2102,00грн.

Керуючись ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 13, 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аенко Груп" задовольнити повністю.

2. Визнати недійним недійсним Договір поруки №DP 2018-1 від 16.07.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Промстройінновація» та Latica International Limited.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстройінновація» (01133, м. Київ, бульвар Л.Українки,34, ідентифікаційний номер 37405106) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аенко груп» (04074, м. Київ, вул. Новомостицька,25, оф.5, ідентифікаційний номер 42240400) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві)грн.00коп.

4. Стягнути з Latica International Limited (Unir B 9/F, Lockhart CTR, 301-307, Lockhart RD, Whan Chai, Hong Kong) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аенко груп» (04074, м. Київ, вул. Новомостицька,25, оф.5, ідентифікаційний номер 42240400) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві)грн.00коп.

5. Видати накази.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено 25.01.2021

Суддя Мандичев Д.В.