Рішення № 94360815, 14.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2021м. ДніпроСправа № 904/4703/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", смт. Новопокровка Солонянського району Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд", м. Дніпро

про визнання недійсним договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018.

Представники:

від позивача Ткач Т.М.

від позивача Олексієнко А.М.

від відповідача Трикоза Т.В.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що при розгляді в Господарському суді Дніпропетровської області справи № 904/3103/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" про стягнення грошових коштів, отриманих без достатньої правової підстави, останньому (позивачу), із відзиву на позовну заяву у вказаній вище справі, стало відомо про існування договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" є Постачальником, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" є Покупцем.

При цьому позивачем наголошено та тому, що жодних договорів між ним та відповідачем не укладалося, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від позивача до відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього позивачем не отримувалися, зміни в матеріальному стані позивача не відбувалися.

Вказуючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає справжньому волевиявленню ТОВ "КСГ "Дніпро", як суб`єкта господарювання, останній був спрямований на задоволення особистих інтересів відповідача та його укладено з порушенням приписів статей 13, 92, 203 Цивільного кодексу України, позивач вважає наявність правових підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215, 232 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із заявленими вимогами позивача, відповідач у відзиві на позов вказує на те, що позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" укладено договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018.

За умовами укладеного сторонами договору, Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" зобов`язувався поставити і передати у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" зерно (ячмінь, пшениця, соняшник тощо, далі – товар) партіями, згідно Специфікацій, а Продавець зобов`язувався приймати товар і оплачувати його вартість.

Відповідно до вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" поставляло на користь відповідача окремими партіями зерно, яке останній реалізував на власний розсуд.

Кожна поставка зерна була оформлена відповідними первинними документами.

Поставка товару здійснювалась здебільшого на умовах самовивозу, відповідно до окремих договорів про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, які відповідачем укладались з ТОВ «Акварель», зерно доставлялось власним транспортом перевізника, згідно заявок Покупця, на підтвердження чого до відзиву надано копії договорів перевезення вантажу.

Також відповідач вказує на те, що за спірним договором ТОВ"КСГ "Дніпро" поставляло ТОВ "Компанія "Грейнфілд" окремими партіями зерно, яке в подальшому останній реалізовував на власний розсуд.

Посилання позивача на відкрите кримінальне провадження, відповідач вважає безпідставним та таким, яке не має ніякого відношення до предмету даного спору.

Відповідач вказує про те, що постачання за укладеним сторонами договором відбувались фактично, що підтверджується відповідними двосторонніми документами ( оформленими відповідно до вимог діючого законодавства) і за відсутності фактів і доказів протилежного, - посилання позивача на кримінальне провадження, на можливі порушення з боку бухгалтера позивача, у вимогах про визнання недійсним договору постачання є безпідставними.

При цьому відповідач зазначає, що оригінал договору та оригінали первинних документів, копії яких залучено до матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" було втрачено, про що останній 10.07.2020 та 11.08.2020 звернувся з відповідною заявою до Дніпропетровського РВП, та було розпочато процес відновлення оригіналів документів.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти аргументів викладених у відзиві на позов та вказує про те, що копії спірного договору містять посилання на Специфікації в яких сторони мали узгодити асортимент товару, його кількість та якість, ціну, строк та місце поставки, умови оплати, проте жодна із копій Специфікацій не додана до відзиву, що на думку позивача свідчить про те, що їх ніколи не існувало, а суттєві умови договору сторонами не узгоджувалися, як не підписувався і сам договір.

Також позивач вказує на те, що на наданих відповідачем копіях видаткових накладних підпис виконано не директором позивача – Немикіним Ю.М., відтиск печатки не відповідає відтиску печатки позивача, до того ж видаткові накладні не могли бути виготовлені Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" у такому вигляді, оскільки бухгалтерія останнього виготовлює видаткові накладні, використовуючи програмний комплекс «Альфа+».

Відносно товарно-транспортних накладних позивач вказує про те, що жодна із них (копії яких залучено до матеріалів справи) не підписувались відповідальними особами Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", оскільки вчинені на них підписи не відповідають підписам службових осіб позивача, як і відбиток печатки не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро". До того ж, позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" і не могло відпускати відповідачу ТМЦ, адже не отримувало від останнього довіреності на отримання товару.

Наполягаючи на тому, що ТОВ "КСГ "Дніпро" не здійснював жодного відвантаження товару зі складу по вул. Дружби,4 в смт. Новопокровка, позивач зазначає про те, що він не має там складів/сховищ/місць для зберігання зерна, оскільки він використовує зерносклад по вул. Бригадній,19 в смт Новопокровка, Солонянського району Дніпропетровської області, який орендує у СТОВ «Союз»-3.

Автотранспорт, зазначений в товарно-транспортних накладних, копії яких залучено відповідачем до матеріалів справи, з урахуванням відстані від пункту навантаження та розвантаження, необхідного часу на навантаження, зважування, проведення аналізів оформлення документів і так ділі, не міг здійснювати більше одного перевезення на добу, тоді як із наданих копій ТТН, вбачається, що водії здійснювали по 3 – 4 ходки , що на думку позивача вказує на те, що товарно-транспортні накладні виписувалися без здійснення перевезень.

Вказує позивач і на відсутність доказів оплати відповідачем отриманого товару, та заперечує укладання та підписання ним договорів, як відступлення права вимоги, так і актів приймання-передачі документів за цими договорами.

Про невідповідність відтиску печатки на договорах відступлення права вимоги печатці Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" вказано також у Висновку судового експерта від 05.08.2020 Саніної Т.О. «Висновок судово-економічної експертизи № 255 у кримінальному провадженні № 12020040000000451 від 19.05.2020», на який також посилається позивач у своїй відповіді на відзив.

Відносно договорів перевезення та актів прийому-передачі виконаних робіт, ТОВ "КСГ "Дніпро" вказує на те, що вони не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , з огляду на відсутність в них даних - який вантаж перевезено та яким автомобілем, який кілометраж пройдено транспортом, що позбавляє можливості ідентифікувати господарську операцію.

Щодо відсутності будь-яких документів в оригіналах, позивач наполягає на тому, що ним ніколи не укладався спірний договір, додатки та додаткові угоди до нього, а із наданих відповідачем копій вбачається, що підпис на спірному договорі та додатковій угоді виконаний не директором ТОВ "КСГ "Дніпро", відтиск печатки не належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро", про що також вказано у Висновку судового експерта від 05.08.2020, на який позивач вже раніше посилався.

Позивач зауважує, що в оригіналі всі документи щодо взаємовідносин за спірним договором як і сам договір відсутні у відповідача, перевізника ТОВ «Акварель», що на думку позивача свідчить про ухилення від експертизи підписів на вказаних документах, стверджуючи, що уповноважені особи ТОВ КСГ "Дніпро", не підписували ані самого спірного договору, ані жодного первинного документа на його виконання.

Підсумовуючи обставини, викладені у відповіді на відзив, позивач вказав про наступне.

Операції за спірним договором – не здійснювалися, надані відповідачем документи не доводять факт їх здійснення.

Будь-яких коштів за спірним договором – позивач не отримував.

Як спірний договір так і первинні документи уповноваженими особами позивача – не підписувалися.

Спірний договір та передбачені ним первинні документи - відсутні в оригіналах, а передбачені договором документи – не надані взагалі.

Надані відповідачем документи за підписом ОСОБА_1 не відповідають чинному законодавству, договором не передбачені, є недостовірними та виконані в умовах конфлікту інтересів підозрюваною особою.

Єдиним наслідком спірного договору є безпідставно виписані на відповідача видаткові накладні – тобто, податкова вигода для відповідача та безпідставні зобов`язання з ПДВ для позивача за не реальними операціями з відповідачем, в чому і полягає порушення прав ТОВ "КСГ "Дніпро".

Ухвалою від 02.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

08.09.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено оригінал платіжного доручення № 99954 від 27.08.2020 про сплату судового збору у сумі 2 102,00 грн., відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

Ухвалою від 14.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2020.

10.09.2020 на адресу суду від позивача надійшло клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

07.10.2020 позивачем подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а відповідачем - клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд клопотання позивача про залучення доказів від 07.10.2020 відтерміновано до наступного судового засідання.

Ухвалою суду від 07.10.2020 розгляд підготовчого засідання відкладався до 02.11.2020.

26.10.2020 позивачем подано клопотання про витребування доказів, а 30.10.2020 - клопотання про залучення доказів та пояснення до даного клопотання.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 02.11.2020, судом розглянуті подані позивачем клопотання.

З огляду на невідповідність клопотання про витребування доказів положенням статті 81 Господарського процесуального кодексу України, останнє залишено господарським судом без задоволення.

Клопотання про залучення доказів до матеріалів справи судом задоволено.

Ухвалою суду від 02.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів до 14.12.2020 та відкладено підготовче засідання до 16.11.2020.

02.11.2020 відповідачем подано відзив на позовну заяву, а 05.11.2020 - клопотання про поновлення строку на подачу даного відзиву.

13.11.2020 позивачем подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а 16.11.2020 аналогічне клопотання подано відповідачем.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 16.11.2020, розглянуті та задоволені клопотання про поновлення строку на подачу відзиву на позов та клопотання про залучення доказів до матеріалів справи.

Крім того, суд зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" у наступне підготовче засідання надати оригінали документів, які залучені до поданого останнім клопотання.

Ухвалою суду від 16.11.2020 оголошено перерві в підготовчому засіданні до 09.12.2020.

26.11.2020 позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву.

У підготовчому засіданні, яке відбулось 09.12.2020, судом та сторонами оглянуті оригінали документів підприємства відповідача, а саме: Акти приймання-передачі товару, Акти звірки взаєморозрахунків, Акти звірки відвантаження сільськогосподарської продукції зі складу ТОВ "КСГ "Дніпро" на адресу ТОВ "Компанія "Грейнфілд", останні залучені до матеріалів справи. ї

У підготовчому засіданні 09.12.2020 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 14.12.2020, про що постановлено ухвалу суду.

14.12.2020 відповідачем подано клопотання про залучення доказів до матеріалів справи, а саме копії договорів відступлення права вимоги, за якими здійснювались оплати за поставлене зерно та банківські виписки про такі оплати.

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим завершено підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.01.2021.

У судовому засіданні, яке відбулось 12.01.2021, представниками позивача обґрунтовані позовні вимоги, а відповідачем викладені заперечення на позов.

Ухвалою суду від 12.01.2021 розгляд справи відкладався до 14.01.2021.

14.01.2021 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, які можуть бути підставою для визнання недійсним договору постачання №01/08/18-1 від 2018.

Позивачем до матеріалів справи залучено копію договору постачання №01/08/18-1 від 2018 р., умовами якого передбачено, що Постачальник (ТОВ "КСГ "Дніпро"), зобов`язується поставити, а Покупець (ТОВ "Компанія "Грейнфілд") бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити сільскогосподарстку продукцію, українського походження, врожаю 2018 ( надалі –Товар) на умовах, зазначених у цьому договорі.

В п.2.1 договору встановлено, що строки поставки Товару, зазначаються в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору.

В специфікаціях також повинні бути узгоджені і умови поставки ( п.2.3 договору).

Порядок розрахунків, викладено в розділі 3 договору, відповідальність сторін в розділі - 4.

В п.5.1 договору, встановлено, що він вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками підписів сторін та діє до 31 травня 2019 , а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов`язань - до повного їх виконання.

Із копії додаткової угоди №1 від 31.05.2019 до вказаного договору, вбачається внесення змін до п.1.1. договору, який передбачає постачання сільскогосподарської продукції, українського походження, врожаю 2018 -2019 ( надалі –Товар) на умовах, зазначених у цьому договорі, та внесення змін у п.5.1 відносно дії договору, яка встановлена до 15.06.2020.

Копія вказаного договору та додаткової угоди до нього, позивачем, не засвідчувалась з посиланням на те, що такого договору, як і будь-яких інших договорів ТОВ "КСГ "Дніпро" з відповідачем не укладало, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від позивача до відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього позивачем не отримувалися, зміни в матеріальному стані позивача не відбувалися.

Вказуючи на те, що зміст спірного правочину не відповідає справжньому волевиявленню позивача, як суб`єкта господарювання та був спрямований на задоволення особистих інтересів відповідача та його укладено з порушенням приписів статей 13, 92, 203 Цивільного кодексу України, відповідач вважає наявність правових підстав для визнання його недійсним відповідно до статей 203, 215, 232 Цивільного кодексу України.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Згідно зі статтею 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України захист прав та законних інтересів здійснюється, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Положеннями статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Згідно з ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, вирішуючи спір про визнання договору недійсним, суд має встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення, а тому для з`ясування наявності чи відсутності таких обставин, суд повинен дослідити оспорюваний договір та надати йому правову оцінку.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 2 ст. 42 ГПК України визначено, що учасники справи, зокрема, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Статтею 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачем у позові вказувалось на те, що жодних договорів, в тім числі і спірного договору між ним та відповідачем не укладалося, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від позивача до відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього позивачем не отримувалися, зміни в матеріальному стані позивача не відбувалися.

Також позивач вказує на те, що підпис, що вчинено на копії спірного договору постачання та на залучених відповідачем копіях видаткових накладних, виконано не директором позивача – Немикіним Ю.М., відтиск печатки не відповідає відтиску печатки ТОВ "КСГ "Дніпро".

З огляду на висловлені заперечення позивача відносно підпису спірного договору та первинної документації, щодо його виконання, господарський суд вважає, що справжність або підроблення як підпису так і відтиску печаток на первинній документації може встановлюватися лише шляхом проведення судової експертизи, для проведення якої необхідні оригінали документів.

Враховуючи викладені у позовній заяві твердження позивача відносно того, що його підприємством вказаний договір не укладався, керівником не підписувався, а також твердження останнього щодо підроби печетки ТОВ "КСГ "Дніпро", та твердження щодо не здійснення між сторонами будь-яких, господарських операції з поставки товару, переміщення ТМЦ від позивача до відповідача, не отримання коштів за товар, господарський суд, ухвалою від 14.09.2020 про відкриття провадження у даній справі, витребував у відповідача оригінал договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018, а також оригінали первинних документів щодо здійснення господарських операцій за ним.

Відповідачем вимоги суду виконані не були, оригінали документів, не надано.

У відзиві на позов відповідач повідомив суд та позивача про на втрату таких оригіналів.

Не погоджуючись із заявленими позивачем позовними вимогами та обставинами викладеними у позовній заяві, відповідач вказує на те, що 01.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" укладено договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018.

За умовами укладеного сторонами договору, Постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" зобов`язувався поставити і передати у власність Покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" зерно (ячмінь, пшениця, соняшник тощо, далі – товар) партіями, згідно Специфікацій, а Продавець зобов`язувався приймати товар і оплачувати його вартість.

Відповідно до вказаного договору Товариство з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" поставило на користь відповідача окремими партіями зерно, яке останній реалізував на власний розсуд.

Кожна поставка зерна була оформлена відповідними первинними документами.

Поставка товару здійснювалась здебільшого на умовах самовивозу, відповідно до окремих договорів про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом, які відповідачем укладались з ТОВ «Акварель», зерно доставлялось власним транспортом перевізника, згідно заявок Покупця, на підтвердження чого до відзиву надано копії договорів перевезення вантажу.

Також відповідач вказує на те, що за спірним договором ТОВ"КСГ "Дніпро" поставляло ТОВ "Компанія "Грейнфілд" окремими партіями зерно, яке в подальшому останній реалізовував на власний розсуд.

В підтвердження вказаних обставин, відповідачем до відзиву на позовну заяву залучено копії договору постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018, договору перевезення№01/31К від 01.03.2015; копію договору № 01/08/1 від 01.08.2018; копії видаткових накладних за період з 03.08.2018 по 04.05.2020 у кількості 146 шт; копії актів приймання-передачі документів від 15.08.2018; копії актів надання послуг за період з 03.08.18 по 31.05.2020 у кількості 64 шт; копії ТТН за період з 21.08.2018 по 22.10.18 у кількості 96 шт.

Статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Як вже зазначалось вище, відповідачем не надано докази договорів, видаткових накладних, ТТН в оригіналах, в той час як позивач ставить під сумнів залучені відповідачем копії вказаних доказів, у зв`язку з чим залучені відповідачем до відзиву на позовну заяву докази, господарським судом до уваги не приймаються.

Залучені відповідачем до матеріалів справи оригінали актів приймання-передачі товару за період з 28.05.2019 по 16.11.2019 та за період з03.08.2018 по 21.09.2018 та з 03.02.2020 по 04.05 2020; акти звірки взаєморозрахунків та акти звірки відвантаження, господарським судом також не приймаються в якості доказів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій за спірним договором, з огляду на те, що вказані документи не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік».

Відтак, враховуючи приписи ст. 74 ГПК України господарський суд вважає, що відповідачем не було спростовано тверджень позивача відносно того, що жодних договорів, в тім числі і спірного договору між ним та відповідачем не укладалося, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від позивача до відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього позивачем не отримувалися.

Тобто, при розгляді даної справи господарським судом встановлені обставини, що свідчать про те, що договір постачання № 01/08/18-1 від 01.08.2018, між сторонами укладено не було, операції з поставки товару між сторонами не відбувалися; переміщення ТМЦ від позивача до відповідача не здійснювалося, товар не відвантажувався, кошти за нього позивачем не отримувалися.

При цьому слід зазначити про наступне, відповідно до положень частини першої статті 215 ЦК України витікає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 названого Кодексу, саме на момент вчинення правочину.

А отже, не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). (п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними).

З огляду на викладене, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заявлених позивачем вимог, про визнання недійсним договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судових рішеннях у справі, питання вичерпності висновків судів, суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.

Керуючись статтями 16, 202, 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України , статтями 20, 180,181 Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КСГ "Дніпро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грейнфілд" про визнання недійсним договору поставки № 01/08/18-1 від 01.08.2018 – відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 25.01.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко