Рішення № 94360808, 13.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2021м. ДніпроСправа № 904/4826/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Прокопенко А.В., розглянув спір

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж" м. Тбілісі, Грузія

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майсер-Профі", м. Дніпро

про розірвання договору та стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 336 623, 18 доларів США

Представники:

від позивача не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про розірвання договору № 08-22/2016 від 22.08.2016 та про стягнення грошових коштів у розмірі 336 623,18 доларів США.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору № 08-22/2016 від 22.08.2016, в частині виготовлення та поставки товару.

Відповідач відзив на позов не надав.

Ухвалою від 07.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж" залишено без руху у зв`язку з тим, що остання подана без додержання вимог, викладених у статті 164 Господарського процесуального кодексу України.

28.09.2020 від позивача надійшла заява, до якої останнім залучено оригінал платіжного доручення № 53 від 16ю09ю2020 про сплату судового збору в сумі 140 724,66 грн., відсутність якого на момент подання позовної заяви стала підставою для залишення її без руху.

01.09.2020 господарським судом відкрито провадження у справі № 904/4826/20, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.10.2020, з подальшим його відкладенням на 25.11.2020.

Представник відповідача в підготовче засідання 25.11.2020 не з`явився, відзив на позов не надав, останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи з огляду на таке.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач знаходиться за адресою, зазначеною у позовній заяві, а саме: 49079, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 23.

Відповідно до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з матеріалів справи, поштове відправлення з ухвалою суду від 26.10.2020, надіслане на адресу відповідача за № 493001295230 згідно Витягу з ЄДР, тобто, за останньою відомою суду адресою, повернуто 07.11.2020 підприємством зв`язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання", а отже, слід прийти до висновку, що відповідач відмовився від отримання надісланої на його адресу ухвали (а.с. 164-170).

Під час підготовчого провадження господарським судом вирішені питання, визначені частиною 2 статті 182 ГПК України, у зв`язку з чим господарським судом завершено підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 14.12.2020, про що постановлено ухвалу суду.

Позивачем подано докази надсилання ухвали суду від 25.11.2020 на адресу підприємства відповідача.

Також, у судовому засіданні, яке відбулось 14.12.2020, представником позивача повідомлено про зміну місцезнаходження підприємства відповідача, про що судом виготовлено відповідний Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Представником позивача обґрунтовані позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.12.2020 розгляд справи відкладався до 13.01.2021.

У судове засідання 13.01.2021 представники сторін не з`явилися, позивач за допомогою системи Електронний суд подав заяву про відкладення розгляду справи.

Крім того, до суду повернулося поштове повернення про вручення поштової кореспонденції , яким на адресу відповідача надсилалася ухвала суду від 14.12.2020, з відміткою причини повернення – «за закінченням терміну зберігання».

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи запроваджені на території України заходи щодо убезпечення населення від поширення гострих респіраторних захворювань та в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, а тому вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж" (далі-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Майсер-Профі" (далі-Продавець) укладено Договір № 08-22/2016 (далі-Договір) (а.с. 9-50-58).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Продавець зобов`язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити майно (тут і надалі – «Товар»), вказане в специфікації № 1 до цього Договору (тут і надалі – «Спецьфікація № 1»), у терміни, зазначені в Графіку поставки.

Базис поставки – на умовах CIP, Ахалціхе, Мткварі ГЕС (яка розташована на південному сході Грузії, недалеко від міста Ахалціхе на річці Мтквара), згідно з Інкотермс 201, (поставка змішана – море-автотранспорт) після передачі Покупцем комплекту Робочої документації зі штампом «У виробництво робіт» у відповідності з п. 5.2.1 (пункт 2.1 Договору).

Загальна сума цього Договору складає 1 162 520 доларів США на момент його укладання. Згодом сторони мають право змінити загальну суму договору шляхом підписання додаткових угод і специфікацій (пункт 3.2 Договору).

Пунктом 3.5 Договору сторони погодили, що Покупець здійснює оплату Товару відповідно до Додатку 2.1 Орієнтований графік платежів.

Всі платежі, передбачені цим Договором повинні проводитися в безготівковому порядку, на банківські рахунки Сторін, зазначені в цьому Договорі, якщо інші банківські реквізити не будуть повідомленні Сторонами одне одному (пункт 3.6 Договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору Продавець зобов`язаний передати Покупцю Товар разом з усім приладдям і документами, що відносяться до Товару, в порядку і терміни, передбачені Договором.

Згідно з пунктом 5.2 Договору Покупець зобов`язаний передати Покупцеві комплект Робочої документації зі штампом «У виробництво робіт» протягом 5 робочих днів з моменту підписання Договору.

Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 13.1 Договору).

23.01.2018 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору № 08-22/2016 від 22.08.2016, відповідно до якої було змінено п. 3.2 Договору: загальна сума цього договору становить 1 139 723, 05 доларів США.

Також, в новій редакції було викладено «Специфікацію № 1».

Як зазначає позивача та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору у період з 03.02.2017 по 05.06.2018 останній переказав на рахунок відповідача 689 807,22 доларів США, що підтверджується квитанціями, наявними в матеріалах справи (а.с. 76-85).

Відповідач здійснив поставку товару частково, на загальну суму – 353 184,04 доларів США, що підтверджується транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 86-95).

Таким чином, як зазначає позивач, відповідачем було недопоставлено товару на суму здійсненої останнім попередньої оплати в розмірі 336 623, 18 доларів США.

Позивачем на адресу відповідача 02.04.2020 надсилалась претензії № 4 вих.№RN2020-04/02-4, даних щодо її вручення немає та 02.07.2020 надсилалась претензія № 5 стосовно розірвання спірного договору, остання не була вручена за закінченням терміну зберігання.

Позивач в позовній заяві зазначає, що укладений між сторонами Договір № 08-22/2016 від 22.08.2016 за своєю правовою природою є договором підряду, а не договором поставки, адже поряд з обов`язком передати погоджену продукцію, останній передбачає обов`язок відповідача щодо її виготовлення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Суд зазначає, що зміст зобов`язань, узгоджених сторонами, приводить до висновку про виникнення між ними правовідносин саме поставки.

Згідно з частиною першою статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина перша статті 655 Цивільного кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи строк зобов`язання щодо поставки товару сторонами встановлено не було.

Відповідно до частини 3 статті 693 Цивільного кодексу України, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати у випадку, якщо продавець не передав товар у встановлений строк.

Згідно з нормами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказів, які б свідчили про направлення позивачем на адресу відповідача вимоги щодо здійснення ним поставки товару на суму 336 623, 18 доларів США, суду не надано.

З огляду на те, що сторонами строк поставки товару не встановлено, позивачем вимога в порядку статті 530 ЦК України на адресу відповідача не надсилалась, у відповідності зі статтею 612 ЦК України, відповідач, в даному випадку, не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, внаслідок чого право позивача, відповідно, не може вважатись порушеним, і відповідно, у останнього не виникає права вимагати повернення перерахованої відповідачеві попередньої оплати в сумі 336 623, 18 доларів США.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Виходячи з викладеного, права на звернення з позовом про повернення попередньої оплати, на момент вирішення спору, позивач ще не набув.

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача в частині повернення попередньої оплати в сумі 336 623, 18 доларів США.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору № 08-22/2016 від 22.08.2016, суд зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідачем частково виконано поставку товару, у зв`язку з чим останнім порушено умови спірного договору.

Частиною 1 статті 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Як встановлено вище судом, сторонами строк поставки товару не встановлено, позивачем вимога в порядку статті 530 ЦК України на адресу відповідача не надсилалась, у відповідності зі статтею 612 ЦК України, таким чином, відповідач, в даному випадку, не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов`язання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж", як позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Всупереч наведеному, позивач не довів перед судом, яким чином зі сторони відповідача були порушені його права.

З огляду на викладене, господарський суд вважає вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж" про розірвання договору № 08-22/2016 від 22.08.2016 такими, що не підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється судом відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України та покладається на позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Джорджія Спецгідроенергомонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Майсер-Профі" про розірвання договору та стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 336 623, 18 доларів США – відмовити.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 25.01.2021.

Суддя І.Ф. Мельниченко