Рішення № 94360682, 19.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2021м. ДніпроСправа № 904/5095/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Єпік А.М.

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення плати у загальному розмірі 201 869,28 грн. за користування вагонами та збору за зберігання вантажу

Представники:

від позивача: Береза В.В., довіреність № 1318 від 23.10.2020 року, юрисконсульт 2 категорії відділу організації та контролю виконання судових рішень;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" плату у загальному розмірі 201 869,28 грн. за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Розглянувши поданий позов, суд зазначає наступне.

Згідно приписів частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до частин 3-4 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно положень ч. 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Виходячи із вказаних вище положень Господарського процесуального кодексу України, поданий позов відноситься до малозначних справ, а також приймаючи до уваги незначну складність характеру спірних правовідносин та обсяг необхідних доказів, що потребує проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 13.10.2020 року о 11:20 год.

06.10.2020 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив на позовну заяву вих. № б/н від 05.10.2020 року та клопотання вих. № б/н від 05.10.2020 року про залишення позову без розгляду.

13.10.2020 року електронною поштою від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання вих. № б/н про відкладення розгляду справи.

У судове засідання з розгляду справи по суті 13.10.2020 року представник позивача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2020 року судове засідання з розгляду справи по суті відкладено на 10.11.2020 року о 11:20 год.

Відповідно до ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд вирішив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, але в подальшому за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи постановив ухвалу про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи починається зі стадії відкриття провадження у справі. У такому випадку повернення до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не допускається.

Враховуючи вищевикладене, з метою надання можливості сторонам реалізації своїх процесуальних прав і обов`язків та забезпечення рівності і змагальності сторін, суд вважає за необхідне перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5095/20 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання, у зв`язку зі складністю цього спору, необхідністю визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та встановлення відповідних доказів, та надати сторонам час для вирішення спору мирним шляхом.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.11.2020 року здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 904/5095/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 08.12.2020 року о 11:40 год.

08.12.2020 року від представника позивача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла відповідь на відзив вих. № б/н.

У підготовче судове засідання 08.12.2020 року представник відповідача не з`явився.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2020 року оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 22.12.2020 року о 12:30 год.

17.12.2020 року електронною поштою від представника відповідача до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив вих. № б/н від 17.12.2020 року.

У підготовче судове засідання 22.12.2020 року представник позивача не з`явився.

22.12.2020 року у підготовчому судовому засіданні представником відповідача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Судом були визначені всі необхідні обставини у справі та зібрані відповідні докази, що є підставою для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.12.2020 закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 19.01.2021 року о 11:40 год.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням № 4930013308995, яке повернулось до господарського суду та знаходиться в матеріалах справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення представника позивача, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позовній заяві

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасного прийняття вантажу на своїй під`їзній колії, у зв`язку з чим позивачем було нараховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу.

Позивач ґрунтує свої вимоги на статях 908, 920 Цивільного кодексу України.

На підтвердження своїх вимог надає такі докази:

- копія договору № ПР/М-17-2/14-744/НЮдч від 14.12.2017;

- копії актів загальної форми ф. ГУ-23;

- копії відомостей;

- копії залізничних накладних;

- копії повідомлень про затримку вагонів.

Позиція відповідача, викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач просить суд задовольнити позовні вимоги частково, стягнувши у сумі 301,81 грн. – плати за користування вагонами.

Згідно з п.5 Договору про експлуатацію, здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни здійснюється через інтервал часу 2,5 години.

У пункті 6 цього ж Договору зазначено, що вагони, що прибули на ст. Терни регіональної філії “Придніпровська залізниця” (далі - станція призначення) для ПРАТ “ПІВНГЗК”, подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2,3, 4, 5, 6, 7, 8,13 ст. Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні.

Статтею 119 Статуту та Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Мінтрансу України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила) передбачено, що за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - СПД (далі -Вантажовласники) вносять плату (пункт 2 Правил). Згідно п.12 Правил загальний час, за який вноситься плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з вини вантажовласника та час перебування їх у безпосередньому його розпорядженні. За п.13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

П.З Правил передбачено, що облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ - 46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ - 45, Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ - 45к, Повідомлення про закінчення операцій з вагонами, Актів загальної форми ГУ - 23, також згідно п.З Правил, Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Згідно п. З Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 N 334 (далі за текстом - Правила № 334) акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства.

Так, вагони порожні та із концентратом, які прямували на адресу одержувача (ПРАТ “ПІВНГЗК”) за залізничною накладною № 46445185, були затримані на шляху прямування, а саме на ст. Кривий Ріг-Західний, згідно наказу № 258 від 11.03.2020 та на станції Савро, згідно наказу № 262 від 12.03.2020.

По факту затримки вагонів на підходах до ст. Терни було складено:

- за наказом № 258: акти форми ГУ - 23а №№ 51,52, Повідомлення № 104, акт форми ГУ-23№ 51;

- за наказом № 262: акт форми ГУ - 23а №№ 30,29, Повідомлення № 106, акт форми ГУ-23 № 30.

Відомості плати за користування вагонами форми ГУ - 46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92, складені для нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за вказаними актами, були підписані Відповідачем із запереченнями, а саме: “З нарахованою сумою за відомістю плати не згодні. Вагони затримані на шляху прямування з причин, які не залежать від ПРАТ“ПІВНГЗК”. По актам форми ГУ-23-а №52 (ст. Кривий Ріг-Західний); №30 (ст. Савро) вагони прийняті до перевезення понад добову переробну здатність фронтів вивантаження; на станції примикання-Терни були вільні колії, а 8 колія для руху потягів закрита у зв`язку із ремонтними роботами”.

Таким чином, Відповідач був готовий прийняти раніше спірні вагони, які були затримані Залізницею на підходах до ст. Терни, що підтверджується наступним.

По-перше:

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Нормами ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Стаття 77 ГПК України визначає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем в обґрунтування своїх дій щодо видачі наказу № 258 та щодо затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, зазначено, що на коліях ст. Терни були наявні неприйняті ПРАТ “ПІВНГЗК” вагони. Але з такими твердженнями Позивача не можливо погодитися, адже Позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості всіх колій ст. Терни, передбачених п. 6 Договору про експлуатацію. Також Позивачем не доведено факт зайнятості колій на ст. Терни з вини Відповідача.

Акти загальної форми, що додані до позовної заяви, враховуючи періоди їх затримки, не доводять, що всі колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини Відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони. Під час дії наказу №258 (станом на 11.03.2020 05:45 год.) на станції Терни з вини Відповідача не було забрано лише 12 порожніх вагонів. (Акт загальної форми № 952).

Отже, починаючи з 11.03.2020 05:45 год., Відповідач був готовий прийняти на свої під`їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказу №258, а Позивач не довів належним чином вину Відповідача у затримці вагонів.

По-друге:

Позивачем в обґрунтування своїх дій щодо видачі наказу № 262 та щодо затримки спірних вагонів на підходах до станції призначення, зазначено, що на коліях ст. Терни були наявні неприйняті ПРАТ “ПІВНГЗК” вагони.

Проте, Позивачем в обґрунтування свого твердження не надано жодних доказів зайнятості всіх колій ст. Терни, передбачених п. 6 Договору про експлуатацію. Також Позивачем не доведено факт зайнятості колій на ст. Терни з вини Відповідача.

Акти загальної форми, що додані до позовної заяви, враховуючи періоди їх затримки, не доводять, що колії станції Терни у зазначені періоди були зайняті з вини Відповідача, тобто не доведено вини вантажовласника у неможливості прийняти вагони. Під час дії наказу №262 (станом на 12.03.2020 16:00 год.) на станції Терни з вини Відповідача не було забрано лише 62 вагони: 40 – порожні, 21 – глина, 1 – шини. (Акти загальної форми № 974, 975, 979).

Отже, починаючи з 12.03.2020 16:00 год., Відповідач був готовий прийняти на свої під`їзні колії спірні вагони, затримані згідно наказу №262, а Позивач не довів належним чином вину Відповідача у затримці вагонів.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Позиція відповідача, викладена у запереченнях на відповідь на відзив

Відповідач не оскаржує методику нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу, а лише зазначає, що оскільки на момент видачі наказів № 258,262 відсутні будь-які докази вини Відповідача у затримці спірних вагонів, тому і відсутні підстави нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу за цей період. В наслідок вказаною, Відповідач просить суд відмовити у стягненні 97 249,32 гри. плати за користування вагонами гри. і 104 619,96 гри. збору за зберігання вантажу.

В той же час. пунктами 8. 9 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Мінтранспорту України від 25.02.1999 №113, визначено, що загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.

Враховуючи вказане, за наказами №№ 258,262 спірні вагони затримувались не з вини Відповідача і не перебували у безпосередньому розпорядженні Відповідача, а тому і відсутні підстави нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

14.12.2017 між публічним акціонерним товариством “Українська залізниця” (правонаступником якого є акціонерне товариство “Українська залізниця”) в особі регіональної філії “Придніпровська залізниця” (залізниця) та приватним акціонерним товариством “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” (власник колії) укладено договір “Про експлуатацію залізничної під`їзної колії приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця” №ПР/М– 17– 2/14– 744/НЮдч (далі – договір).

Відповідно до п. 1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова – стрілкою № 8 до колії № VI станції Рядова. Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії. Межею під`їзної колії є знаки “Межа під`їзної колії”, які встановлено по станції Терни біля:

– маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;

– маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки № 4 станції Терни;

– маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки № 6 станції Терни; по станції Рядова біля вхідного світлофору – Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки № 8 станції Рядова.

Розгорнута довжина під`їзної колії складає 268700 погонних метрів (п. 2 договору).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (п. 4 договору).

Відповідно до п. 5 договору здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:

– порожні хопери – через інтервал часу 2,0 години;

– порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів – через інтервал часу 2,5 години;

– вагони з небезпечними вантажами класу “ 1ВМ” – не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;

– інші вагони – за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ– 2. У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Згідно з п. 6 договору вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії “Придніпровська залізниця” для ПрАТ “ПівнГЗК”, подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії “Придніпровська залізниця” для ПрАТ “ПівнГЗК”, подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (п. 8 договору).

Час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п. 11 договору).

Для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів – 15,0 год. (п. 12 договору).

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (п. 13 договору).

Відповідно до п. 14 договору власник колії сплачує залізниці:

– за користування вагонами – згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги (Тарифного керівництва № 1);

– за зберігання вантажів у вагонах – у разі затримки їх з причин, залежних від власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) – згідно з правилами зберігання вантажів;

– інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує залізниця для власника колії – згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії “ЄРЦ”.

Пунктом 15 договору встановлено, що власник копії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV “Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів” Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії ЄРЦ.

У п. 19 договору сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.

Предметом доказування у даній справі є: обставини укладання договору надання послуг залізничного перевезення; факт надання послуг; наявність перевізних документів – залізничних накладних; наявність наказів про затримку вагонів; наявність актів форми ГУ– 23а та ГУ– 23, накопичувальних карток форми ФДУ– 92; правомірність здійснення розрахунків заявлених до стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

– суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

– кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як зазначено вище, між сторонами укладено договір № ПР/М– 17– 2/14– 744/НЮдч від 14.12.2017 “Про експлуатацію залізничної під`їзної колії приватного акціонерного товариства “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, яка примикає до станцій Терни і Рядова регіональної філії “Придніпровська залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”.

У березні 2020 року за накладною № 46445185 залізницею було прийнято до перевезення на адресу одержувача ПрАТ «Північний ГЗК» вантаж «концентрат залізорудний» та порожні власні вагони.

На шляху прямування, відповідно до вимог пунктів 9, 10 Р. ІІІ Правил користування вагонами та контейнерами (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999р. № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999р. за № 165/3458, дані вагони було затримано на підставі наказів № 258 від 11.03.20р., № 262 від 12.03.20р., через зайнятість колій станції призначення Терни у зв`язку з неприйняттям вантажу одержувачем ПрАТ «Північний ГЗК» на свою під`їзну колію.

За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника було нараховано плату за користування за відомостями ф. ГУ-46 №№ 17039114, 17039113 та збір за зберігання вантажу за накопичувальною карткою ФДУ-92 № 19039045 (див. розрахунок суми позову). Відомості плати за користування вагонами підтверджено підписом працівника станції, як передбачає графа «Підпис працівника станції» форми ГУ-46 згідно Додатку № 1 до п.З Правил.

Відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 ПрАТ «ПІВНГЗК» було підписано із запереченнями: «З актами станцій Кривий Ріг-Західний, Савро не згодні, на станції Терни були вільні колії. Вагони прийняті до перевезення понад добову переробну спроможність фронтів вивантаження».

Накази про затримку спірних вагонів на підході до станції призначення було видано через наявність на коліях станції призначення Терни неприйнятих ПрАТ «ПІВНГЗК» вагонів, що надійшли на його адресу.

За цим фактом станціями затримки Кривий Ріг-Західний, Савро у порядку, передбаченому п.9,10 Р. III Правил, складено відповідні акти про затримку вагонів форми ГУ-23а № 51 від 11.03.2020, № 52 від 12.03.2020, № ЗО від 12.03.2020, № 29 від 15.03.2020; акти загальної форми ГУ-23 № 51 від 11.03.20р., № ЗО від 12.03.20р.

Згідно з п. 3 Правил складання актів затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. N 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07 2002 р. за № 567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, в разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема в разі затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

При цьому, станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда (копія роз`яснювального листа Мініфраструктури № 2197/45/190-2018 від 07.03.2018р. додається).

Накази на початок та кінець затримки видавалися з урахуванням наявності (відсутності) затримок в просуванні вагонів, що слідують на адресу Комбінату, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини відповідача.

Заперечення ПрАТ «ПІВНГЗК», наведене ним у відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках, не має під собою підґрунтя, оскільки залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу Комбінату раніше та своєчасно не забиралися ним на свою під`їзну колію. Дані факти засвідчено в актах загальної форми ГУ-23 ст. Терни.

Виходячи з положення п. 5 Договору, здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни здійснюється за повідомленнями, які передає відповідальний працівник станції Залізниці прийомоздавальнику Власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів з реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Спір між сторонами щодо своєчасного повідомлення відповідача про готовність залізниці передати вагони на під`їзну колію відповідача щодо яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника відсутній.

Викладене свідчить про факт скупченості вагонів у період затримки спірних вагонів.

Позивачем нарахована плата за користування вагонами по відомостях плати ф. ГУ– 46 №№ 17039114, 17039113 у розмірі 97 249,32 та збір за зберігання вантажу за накопичу вальною карткою ФДУ-92 № 19039045 в розмірі 104 619,96 грн.

Наведені вище відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка підписані відповідачем із зауваженнями.

Так, відомості плати ф. ГУ-46 та накопичувальні картки ф. ФДУ-92 ПрАТ «ПІВНГЗК» було підписано із запереченнями: «З актами станцій Кривий Ріг-Західний, Савро не згодні, на станції Терни були вільні колії. Вагони прийняті до перевезення понад добову переробну спроможність фронтів вивантаження».

Однак, відповідач не спростував доводів позивача, а також не довів наявності обставин, що могли б бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на положення статті 121 Статуту залізниць України та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:

- якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

- у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

- у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Матеріали справи не містять доказів надання вантажовідправникам відповідних вказівок по відправленню на його адресу відповідного вантажу у меншій кількості.

Дії відповідача, у вигляді нездійснення ним вивантаження раніше поданих вагонів та ненадання вантажовідправникам відповідних вказівок по відправленню на його адресу відповідного вантажу у меншій кількості, призвело до понесення позивачем відповідних витрат, які правомірно нараховано відповідачем через простій вагонів на станційних коліях Миколаїв-Вантажний в очікування подання їх під вивантаження.

Номери актів на підставі яких розраховано плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажу, зазначено відповідно в графі 14 кожної відомості ф. ГУ– 46 та в графі “найменування та номер документа” накопичувальної картки ф. ФДУ– 92.

В даному випадку, в рамках справи, що розглядається, документальними підставами вимог про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу є акти ф. ГУ– 23, складені на підставі наказів про затримку вагонів.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно–правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24–ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24–ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України вантаж – матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус “вантажу”, які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, – витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах; право заявити до залізниці вимогу про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу; а також обов`язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці – сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1, а також інші права та обов`язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу (абзац третій пункту 1.6 роз`яснення президії Вищого господарського суду України в редакції від 29.09.2008 № 04– 5/225 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”).

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами – суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Збір за зберігання вантажу розраховується згідно з пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами).

Відповідно до наведеного пункту Правил зберігання вантажів, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9грн за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (пункти 6, 8 Правил).

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв`язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ– 46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ– 45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ– 23а, актів загальної форми ГУ– 23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Матеріалами справи підтверджується, що станціями були оформлені відповідні документи, в тому числі акти форми ГУ– 23а, акти загальної форми ГУ– 23, на підставі яких за час знаходження вагонів на станції підходу за вищенаведеними наказами відповідно до Тарифного керівництва №1 (затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 № 317) розрахована плата за користування вагонами по відомостях та збір за зберігання вантажу по накопичувальних картках в розмірі 201 869,28 грн.

Отже, відповідачем наявними матеріалами справи не доведена відсутність своєї вини у спричиненні скупчення вагонів на станції призначення.

Судом здійснено перевірку розрахунку виконаного позивачем, за результатами якої суд приходить до висновку про його обґрунтованість.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надані належні та допустимі докази на підтвердження того, що затримка вагонів на станції підходу до станції призначення відбулась через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”, у зв`язку з неприйняттям вагонів вантажовласником – ПрАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, які складені відповідно до встановлених законодавством вимог.

Наведене є підставою для нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідач належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станції призначення суду не надав.

Несвоєчасне забирання з колій станції відповідачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням тощо).

Слід зазначити, що наявність тимчасово вільних колій на станції – це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Тимчасової угоди та ЄТП.

Зайнятість приймально - відправних колій по станції Терни згідно Технологічного процесу роботи станції планує поїзний диспетчер залізниці з урахуванням підводу під навантаження порожніх вагонів парку АТ “Укрзалізниця” і власних вагонів з вантажем на адресу підприємства, маневрової роботи, необхідності приймання навантажених маршрутів з відповідачем, обгону локомотивів, для чого необхідна наявність вільних колій станції.

Підготовка залізницею на коліях станції порожніх власних вагонів під навантаження - звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України, положеннями Договору та ЄТП, у той час як незабирання відповідачем вагонів, що простоювали на коліях станції призначення за актами ф. ГУ-23, є порушенням вимог ст. ст. 46, 47 Статуту залізниць України, пунктів 33, 34 Правил видачі вантажів.

Таким чином, суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись 2, 73, 74, 76, 77– 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00192977) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд.108) плату за користування вагонами у сумі 97 249,32 грн., збору за зберігання вантажу у сумі 104 619,96 грн. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 3 028,04 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2021

Суддя В.Г. Бєлік