Рішення № 94360675, 20.01.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2021м. ДніпроСправа № 904/4377/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу

за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Схід-14", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі", м. Дніпро

про визнання акту про порушення № 122464 від 14.03.2019 недійсним

Представники:

Від Позивача - не з`явився

Від Відповідача - не з`явився

Вільний слухач - ОСОБА_1

СУТЬ СПОРУ:

Житлово-будівельний кооператив "Схід-14" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (з урахуванням заяви про уточнення) про визнання акту про порушення № 122464 від 14.03.2018 недійсним.

Ухвалою від 12.08.2020 відмовлено позивачу в задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору. Позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме:

- надати докази сплати судового збору у сумі 2 102,00 грн.

21.08.2020 від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій останній зазначає про допущення описки при складенні позовної заяви в зазначенні дати оспорюваного акту та просить суд визнати акт про порушення №122464 від 14.03.2018 недійсним у зв`язку із зазначенням в акті інформації, що не відповідає дійсності. Також позивачем надано докази усунення недоліків позовної заяви.

Після усунення недоліків, ухвалою суду від 01.09.20 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено судове засідання у режимі відеоконференціїї на 21.09.2020.

18.09.2020 відповідача надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі № 904/1908/18, позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Схід-14" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання неправомірним та скасування рішення комісії з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією від 14.03.2018 № 122464, оформленого протоколом від 25.04.2018 № 5/17, залишено без задоволення.

Також відповідач вказав на те, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2020 у справі № 904/3689/20, позовні вимоги Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про стягнення вартості недоврахованої електричної енергії, нарахованої на підставі акта про порушення ПКЕЕ від 14.03.2018 № 122464, оформленої протоколом від 25.04.2018 №5/17 у сумі 74 112,58 грн. з Житлово-будівельного кооперативу "Схід-14" задоволено повністю.

Відповідач зазначає, що при розгляді справ №№ 904/1908/18 та 904/3689/20 Господарським судом Дніпропетровської області встановлено: "що зібрані у справі докази свідчать про те, що Відповідач правомірно застосовував формулу 2.6 та правильно визначив період нарахування вартості недоврахованої електричної енергії в межах 3 років, оскільки Позивачем вчинено дії, що призвели до не обліку спожитої електричної енергії, виявити які представники постачальника електричної енергії під час проведення контрольного огляду приладів обліку не мали можливості".

На підставі викладеного відповідач вважає, що у даній справі відбувається неправомірне перешкоджання зі сторони позивача реальному виконанню судового рішення від 11.08.2020 у справі № 904/3689/20 вже на етапі його примусового виконання шляхом подачі позовної заяви про визнання акту про порушення № 122464 від 14.03.2019 недійсним.

21.09.2020 від позивача надійшла заява, в якій він просив усі наступні засідання здійснювати без його участі.

Ухвалою суду від 21.09.2020 оголошено перерву в судовому засіданні до 12.10.2020.

30.09.2020 від відповідача надійшов уточнений відзив на позовну заяву, якому він вказує на те, що правила користування електричною енергією втратили чинність з 11.06.2018. Отже на момент складання протоколу № 5/17 від 25.04.2018 засідання комісії по розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією, затверджені постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28, були чинними.

12.10.2020 позивач надав до суду заяву по зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування кримінального провадження внесеного 02.10.2020 до ЄРДР під номером 12020045720000130.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про зупинення провадження у справі та відкладено підготовче засідання до 27.10.2020.

Ухвалою суду від 27.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справи по суті на 16.11.2020.

13.11.2020 Позивачем надано для залучення до матеріалів справи протокол загальних зборів членів кооперативу, співвласників та мешканців багатоквартирного будинку ЖБК "СХІД-14" від 13.08.2019.

16.11.2020 фіксація судового засідання не відбулась у зв`язку із технічною неможливістю проведення звукозапису, тому ухвалою суду від 16.11.2020 судове засідання відкладено до 15.12.2020.

Ухвалою суду від 15.12.2020 відкладено розгляд справи в межах розумного строку до 13.01.2021.

13.01.2021 фіксація судового засідання не відбулась у зв`язку із технічною неможливістю проведення звукозапису, що підтверджується Актом наданим відділом технічного забезпечення.

Ухвалою від 13.01.2021 відкладено розгляд справи в межах розумного строку до 20.01.2021.

Належний представник позивача у судове засідання призначене на 13.01.2021 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Також позивачем подавалось клопотання про витребування доказів, а саме: акту про усунення порушень, акту технічної перевірки, фотоматеріалів та №А00120833 із зразком проводу.

За положеннями ч. 1-3 ст.80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Всупереч чинному законодавству до свого клопотання про витребування доказів, позивач не надав належних обґрунтувань в підтвердження вжитих ним заходів для отримання цих доказів або причин неможливості отримати докази самостійно.

Крім того, в ході розгляду справи відповідачем надано Акт про усунення порушення від 14.03.2018, Акт технічної перевірки засобів обліку № 130359 від 12.08.2014, Акт пломбування засобів обліку від 12.08.2014 (а.с. 67, 70, 71).

Враховуючи викладене, в задоволенні клопотання позивача про витребування доказів слід відмовити.

Також позивачем подавалось клопотання про виклик свідків, а саме ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

Дослідивши клопотання про виклик свідків, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

Свідок зобов`язаний з`явитися до суду за його викликом у визначений час і дати правдиві показання про відомі йому обставини. У разі неможливості прибуття до суду за викликом суду свідок зобов`язаний завчасно повідомити про це суд.

Відповідно до ст. 87 ГПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.

Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів (ч.4 ст.88 Господарського процесуального кодексу України).

Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що передумовою для виклику судом свідка у судове засідання, в порядку статті 89 Господарського процесуального кодексу України, є наявність заяви такого свідка, викладені показання у якій суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти, тобто в будь-якому разі показання свідка, викладені у заяві, що подається до суду, передують виклику такого свідка.

Оскільки Позивачем разом з клопотанням не подано до суду нотаріально посвідчених заяв свідків, то підстав для їх виклику не має, а тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В судовому засіданні 20.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до наступних висновків.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов`язаних з встановленням факту порушення відповідачем правил користування електричною енергією в частині складання акту про порушення правил користування електричною енергією.

Як зазначено в позовній заяві, 14.03.2018 представниками енергопостачальної компанії Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - відповідач) здійснено перевірку об`єкта: ЖБК "СХІД-14" (далі - позивач) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 97 (Ярослава Мудрого, 97) та складено Акт про порушення №122464 від 14.03.2018 (а.с. 16), в якому зазначено, що: Споживач порушив п. 6.40 ПКЕЕ, самовільно підключився до струмоприймачів електричної мережі, що не належить енергопостачальнику поза приладом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку. Самовільне підключення освітлення сходинкових клітин та розетки в підвалі виконано дротом АПВ 2х2, 5 с РЩ-0,4 з квартирної площадки в 1-му під`їзді. Самовільне підключення виконано приховано. Виявити порушення при контрольному огляді неможливо. При ввімкненні освітлення сходинкових клітин електрична енергія споживається, але не обліковується приладом обліку №0466967. Порушення продемонстровано Споживачу.

Зазначений Акт про порушення складено у присутності Споживача в особі голови правління ЖБК "СХІД-14" Гринько В.М., яку з актом ознайомлено та вручено копію. Зауваження з її боку в акті про порушення відсутні.

Позивач вважає, що зазначена в спірному Акті про порушення № 122464 від 14.03.2018 інформація щодо порушення ЖБК "СХІД-14" не відповідає дійсності та реальним обставинам.

Також позивач вказує на те, що зі сторони відповідача жодних дозвільних письмових документів або усних домовленостей не надавалось.

Відповідачем самостійно опитано мешканців багатоквартирного будинку та членів кооперативу відносно того хто здійснив самовільне підключення до струмоприймачів та з отриманої інформації встановлено, що самовільне підключення, про яке зазначається в спірному Акті про порушення № 122464 здійснено в жовтні 2017 року мешканцем квартири № 3 багатоквартирного будинку кооперативу ОСОБА_4 та мешканцем квартири № 7 багатоквартирного будинку кооперативу ОСОБА_5 .

Позивач зазначає, що зазначені обставини підтверджуються протоколом загальних зборів членів кооперативу, співвласників та мешканців багатоквартирного будинку ЖБК "СХІД-14" від 13.08.2019.

В позовній заяві зазначено, що не дослідивши належним чином реальні обставини по суті порушення та не відібравши пояснення в уповноваженої особи відповідача та свідків, відповідач склав спірний Акт про порушення з суперечною інформацією відносно особи порушника, хибно зазначив в якості порушника відповідача.

Позивач вказує на те, що уповноважені особи відповідача не здійснювали жодних заходів та дій направлених на самовільне підключення до струмоприймачів, а також уповноважені особи відповідача не надавали жодних погоджень на здійснення ОСОБА_4 , ОСОБА_5 підключення до струмоприймачів. Відповідач допускає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вказане підключення здійснено в жовтні 2017 року з метою зменшення оплати коштів за фактичне споживання електричної енергії.

На підставі викладеного позивач вважає, що Акт про порушення № 122464 є недійсним у зв`язку із зазначенням в акті інформації, що не відповідає дійсності.

Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, надавши оцінку аргументам, наведеним позивачем та відповідачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Правовідносини у сфері електроенергетики регулюються Законом України "Про електроенергетику, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.1996 №28, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 05.08.1996 за № 417/1442 (з подальшими змінами та доповненнями), Порядком постачання електричної енергії споживачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 № 441, Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою НКРЕ України від 04.05.2006 № 562, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 04.07.2006 за № 782/12656.

Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" встановлено, що споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 27 Закону України "Про електроенергетику" визначено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є зокрема крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Частиною першою статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 77 Закону України "Про ринок електричної енергії" правопорушенням на ринку електричної енергії є крадіжка електричної енергії, самовільне підключення до об`єктів електроенергетики, споживання електричної енергії без приладів обліку.

При вирішенні цього спору підлягають застосуванню Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, із змінами і доповненнями (далі - ПКЕЕ), які були чинними станом на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.3.6. Правил користування електричною енергією підключення електроустановки споживача, яка не забезпечена розрахунковими засобами (засобом) обліку електричної енергії, забороняється, за винятком випадків, передбачених розділом 6 цих Правил.

Відповідно до п.6.40 ПКЕЕ, у разі виявлення представниками електропередавальної організації або представниками постачальника електричної енергії пошкоджень чи зриву пломб, установлених у місцях, указаних в акті про пломбування, з пошкоджень відбитків тавр на цих пломбах, пошкодження розрахункових засобів обліку, явних ознак втручання в параметри розрахункових засобів (систем) обліку з метою зміни їх показів перерахунок обсягу електричної енергії, який підлягає оплаті, здійснюється відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ.

Згідно п.10.2 Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.11.2013 року між Позивачем та Відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до Договору про постачання електричної енергії №700089 від 02.12.2003 (а.с. 72-92), якою договір №700089 від 02.12.2003 викладено в новій редакції. Зазначена додаткова угода з боку Позивача підписана головою правління ОСОБА_3 .

Відповідно до п. 2.3.21 Договору (в редакції Додаткової угоди №1) Споживач електричної енергії зобов`язується не допускати безоблікового користування електричною енергією у власних мережах та від технологічних мереж основного споживача, а також відшкодувати збитки, завдані постачальнику, у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією у власних мережах та від технологічних електричних мереж основного споживача.

Згідно з п.4.2.3 Договору (в редакції Додаткової угоди №1) Споживач сплачує Постачальнику вартість неврахованої електроенергії, розраховану згідно з Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі - Методика) за тарифамиё що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням та з умов, визначених Методикою.

14.03.2018 року, під час дії вказаного договору, представниками енергопостачальної компанії здійснено перевірку об`єкта: ЖБК "СХІД-14" за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 97 (Ярослава Мудрого, 97) та складено Акт про порушення №122464 від 14.03.2018р. (а.р. 16), в якому зазначено, що: Споживач порушив п. 6.40 ПКЕЕ, самовільно підключився до струмоприймачів електричної мережі, що не належить енергопостачальнику поза приладом обліку електричної енергії без порушення схеми обліку. Самовільне підключення освітлення сходинкових клітин та розетки в підвалі виконано дротом АПВ 2х2, 5 с РЩ-0,4 квартирної площадки в 1-му під`їзді. Самовільне підключення виконано приховано. Виявити порушення при контрольному огляді неможливо. При ввімкненні освітлення сходинкових клітин електрична енергія споживається, але не обліковується приладом обліку №0466967. Порушення продемонстровано Споживачу.

Згідно із п.6.41 ПКЕЕ, у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень.

В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, які необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача.

У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації).

Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

В даному випадку, Акту про порушення № 122464 від 14.03.2018 підписаний повноважними представниками відповідача та повноважним представником позивача Гринько В.М. без заперечень. Таким чином, цей Акт є дійсним.

14.03.2018 представниками відповідача складено Акт про усунення порушення Правил користування електричною енергією № 122464, який також підписаний представником позивача Гринько В.М. без заперечень (а.с. 67).

В зазначеному акті зафіксовано відключення безоблікового підключення струмоприймачів І-го під`їзду будинку № 97 по вул. Ярослава Мудрого.

25.04.2018 на засіданні комісії структурного підрозділу Відповідача по розгляду акту про порушення №122464 від 14.03.2018р. прийнято рішення про те, що зазначений акт складений правомірно і вирішено здійснити нарахування згідно з п.2.9 та за формулою 2.7 та 2.8 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, не облікованої внаслідок порушення споживачами ПКЕЕ, із періодом нарахування за 3 роки: з 14.03.2015р. по 14.03.2018р. Рішення комісії оформлено Протоколом №5/17 від 25.04.2018 разом із Розрахунком кількості недоврахованої електроенергії (а.с. 68-69). Вартість недоврахованої електроенергії за цими обставинами склала 74 112,58 грн.

Обсяг та вартість електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією, визначається відповідно до Методики правил користування електричною енергією, яку затверджено Постановою НКРЕ 04.05.2006 № 562.

Положеннями Методики передбачено, що Методика застосовується постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) (далі - енергопостачальник) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об`єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Відповідно до пп. 7 п. 2.1. Методики вона застосовується на підставі акта про порушення, складеного в порядку, установленому цією Методикою, з урахуванням вимог ПКЕЕ та в разі виявлення таких порушень ПКЕЕ: підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, електроустановок, струмоприймачів або електропроводки поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку.

В акті про порушення № 122464 від 14.03.2018 представниками відповідача зазначено, що самостійне підключення виконано приховано, виявити під час контрольного огляду приладу обліку неможливо.

Як зазначалось вище, спірний акт підписаний представником позивача без заперечень.

Згідно п.10.2 Правил користування електричною енергією споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача, а також відшкодовувати збитки, завдані постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації), у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією від технологічних електричних мереж споживача.

Відповідно до п. 2.3.21 Договору (в редакції Додаткової угоди №1) Споживач електричної енергії зобов`язується не допускати безоблікового користування електричною енергією у власних мережах та від технологічних мереж основного споживача, а також відшкодувати збитки, завдані постачальнику, у разі виявлення безоблікового користування електричною енергією у власних мережах та від технологічних електричних мереж основного споживача.

Таким чином, позивач повинен нести відповідальність за безоблікове користування електричною енергією відповідно до закону.

Відповідно до пункту 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов`язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

Абзацом 9 пункту 6.42 ПКЕЕ передбачено, що у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення. Оплачені споживачем за рішенням комісії кошти постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення (який не перевищує трьох років), а у разі відсутності заборгованості - зараховує ці кошти в рахунок майбутніх розрахункових періодів або, за заявою споживача, повертає оплачені ним кошти.

Тобто у випадку скасування у судовому порядку рішення комісії, акт про порушення підлягає скасуванню електропередавальною організацією.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 20 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов`язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов`язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов`язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб`єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Так, з викладеного вбачається, що ч. 2 ст. 20 ГК України, яка кореспондується з положенням ст. 16 ЦК України, встановлює, що права та законні інтереси суб`єктів господарювання та споживачів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єктів господарювання або споживачів.

Тобто, за змістом вказаної норми, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов`язків характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

За положеннями статті 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 53 ПКЕЕ у разі виявлення представником енергопостачальника порушення споживачем правил користування електричною енергією, у тому числі фактів розкрадання електричної енергії, складається акт, який підписується представником енергопостачальника та споживачем. Один примірник акта вручається споживачу, другий залишається в енергопостачальника. Споживач має право внести до акта свої зауваження.

З вказаного вбачається, що складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Враховуючи, що належним способом захисту права споживача є оскарження саме рішення комісії постачальника електроенергії, оформленого протоколом, при цьому акт про порушення не є актом в розумінні ст. 20 ГК України, оскільки лише фіксує виявлені порушення і відповідно до п.6.42 ПКЕЕ є підставою для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та суми завданих споживачем збитків комісією енергопостачальника, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними актів про порушення ПКЕЕ не відповідає встановленим способам захисту прав.

Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства" необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2011 року у справі № 6-4ц11 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц.

У частині четвертій статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вказане, пред`явлені позивачем вимоги про визнання недійсним акту про порушення ПКЕЕ не підлягають розгляду не лише у порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити з його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

Викладене відповідає правовому висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18.

Згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи суд має самостійно перевірити доводи сторін (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

При цьому суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним під час вирішення судом питання про те, яким законом потрібно керуватися для вирішення спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №761/6144/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 наголосила, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Оскільки позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачем правил користування електричною енергією в частині складання акту про порушення № 122464 від 14.03.2018, а суд дійшов висновку, що складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, то оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Як зазначалось вище, відповідно до пункту 6.42 ПКЕЕ, на підставі акта порушень уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) під час засідань комісії з розгляду актів про порушення визначаються обсяг недоврахованої електричної енергії та сума завданих споживачем збитків. Комісія з розгляду актів порушень створюється постачальником електричної енергії (електропередавальною організацією) і має складатися не менше ніж з трьох уповноважених представників постачальника електричної енергії. Споживач має бути повідомлений про час і дату засідання комісії не пізніше ніж за 5 робочих днів до призначеного дня засідання і має право бути присутнім на засіданні комісії. Рішення комісії оформляється протоколом і набирає чинності з дня вручення протоколу споживачу. Разом з протоколом споживачу надаються розрахунок величини вартості та розрахункові документи для оплати недоврахованої електричної енергії та/або збитків. Споживач має право оскаржити рішення комісії в суді. У разі звернення до суду впродовж 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу останній має право не оплачувати виставлені рахунки до вирішення спірних питань у судовому порядку. Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) під час вручення протоколу споживачу зобов`язаний ознайомити споживача з його правом щодо можливості оскарження рішення комісії.

Абзацом 9 пункту 6.42 ПКЕЕ передбачено, що у разі задоволення судом скарги споживача постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) скасовує відповідний акт про порушення.

Тобто у випадку скасування у судовому порядку рішення комісії, акт про порушення підлягає скасуванню електропередавальною організацією.

Суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту є визнання неправомірним та скасування рішення комісії структурного підрозділу "Криворізькі міські електричні мережі" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією від 14.03.2018 №122464, оформленого протоколом від 25.04.2018 №5/17.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, Житлово-будівельний кооператив "СХІД-14" вже звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", в якому просив суд визнати неправомірним та скасувати рішення комісії структурного підрозділу "Криворізькі міські електричні мережі" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією від 14.03.2018 №122464, оформленого протоколом від 25.04.2018 №5/17.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.09.2018 у справі № 904/1908/18 позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу "СХІД-14" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання неправомірним та скасування рішення комісії структурного підрозділу "Криворізькі міські електричні мережі" Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" з розгляду акта про порушення Правил користування електричною енергією від 14.03.2018 №122464, оформленого протоколом від 25.04.2018 №5/17, залишено без задоволення.

Зазначене рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 175 ГПК України встановлено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу "Схід-14" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання акту про порушення № 122464 від 14.03.2019 недійсним слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати у справі суд покладає на Позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу "Схід-14" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" про визнання акту про порушення № 122464 від 14.03.2019 недійсним - відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений статтею 256 ГПК України.

Повне рішення складено 25.01.2021

Суддя Н.Г. Назаренко