Рішення № 94359796, 25.01.2021, Ставищенський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 378/1189/20

Провадження № 2/378/36/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2021 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Марущак Н. М.

за участю секретаря: Гончарук Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд», треті особи: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Малкова Марія Вікторівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаною позовною заявою звернулась ОСОБА_1 з посиланням на те, що 08 вересня 2020 року був вчинений виконавчий напис № 28732, приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем. про стягнення з позивачки на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості у розмірі 13639,15 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Малкова М. В. про відкриття виконавчого провадження від 02 листопада 2020 року, на підставі вказаного виконавчого напису було відкрито виконавче провадження № 63457707 про стягнення із позивача на користь Відповідача заборгованості у розмірі 13639,15 грн.

Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис, вчинений із порушеннями законодавства України, прав та законних інтересів Позивача внаслідок чого повинен бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню.

Позивач з урахуванням заяви про стягнення витрат на правничу допомогу (а. с. 107-109) просить суд:

- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. за реєстровим номером 28732;

- стягнути з відповідача судові витрати - витрати на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Ухвалою суду від 11.12.2020 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не прибув, про час і місце розгляду позивач та її представник повідомлені належним, представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву, в якій просить розглядати справу у їх з позивачкою відсутність (а. 168).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час і місце розгляду справи відповідач належним чином повідомлений (а. с. 125), відзив на позов не надходив.

Треті особи Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович та Приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Малкова Марія Вікторівна в судове засідання не прибули, про час і місце розгляду справи належним чином повідомлені (а. с. 124, 166).

Суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Матеріалами справи встановлено, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. вчинено виконавчий напис, за реєстровим номером 28732, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Аланд» заборгованості за кредитним договором № 013-28561-100413 від 10.04.2013 року. У виконавчому написі зазначено, що стягнення проводиться за період з 11.08.2020 року по 17.08.2020 року. Сума заборгованості складає 13139 гривні 15 копійок, в тому числі прострочена заборгованість за сумою кредиту 4966,72 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 8172,43 грн. (а.с.15, 130).

Вказаний виконавчий напис було пред`явлено для примусового виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Малковій М. В., і вказаним виконавцем ззгідно даного виконавчого напису було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за №63457707 від 02.11.2020 року (а.с.12, 136-137).

Таким чином, спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису для стягнення заборгованності з підстав, що випливають з кредитних правовідносин.

Відповідно до підпунктів 1.1 -1.2 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Як випливає з тексту оскаржуваного Виконавчого напису, останній, вчинено на підставі п. 2 вищевказаного Переліку під назвою "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Вказаним Розділом Перелік доповнено згідно Постанови КМ України № 662 від 26.11.2014 року.

За загальним правилом ст.ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року № 3425-ХІІ «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1ст. 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувана до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 39 Закону України «Про нотаріат» , порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано; визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 14 вересня 2020 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір № 0193-0544 від 01.07.2019 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Аналогіча правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19). Зазначена позиція узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідач не надав суду будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростували вищевказані обставини, які були встановлені судом.

Таким чином, станом на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису, у чинному законодавстві України були відсутні підстави для його вчинення, на яку послався як на підставу для вчинення виконавчого напису у самому виконавчому написі приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, тому вказаний виконавчий напис слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Щодо заявлених позивачкою витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн. згідно заяви від 11.01.2021, надісланої суду вже після подання позову (а. с. 95-97, 107-109) суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137).

У ст. 137 ЦПК України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не якось іншої справи).

Виходячи із змісту ч. 6 ст. 137 ЦПК України неспівмірність витрат на правничу допомогу із передбаченими законом критеріями є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Як вбачається з матеріалів справи копію заяви про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн. позивачкою надіслано відповідачу ТОВ «ФК «Аланд» відповідно до поштової квитанції 12.01.2021 (а. с. 122), згідно витягу із сайту АТ «Укрпошта» - «Трекінг» (відстеження поштових відправлень» копію вказаної заяви відповідачем отримано 15.01.2021. На час розгляду справи від відповідача не надходило клопотання про зменшення витрат на оплату правнипчої допомоги позивачці.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як убачається з матеріалів справи 04.12.2020 між позивачем та адвокатом Лисенко І. К. укладений договір про надання професійної правової допомоги № 47 (а. с. 110-111). Згідно п. п. 4.1, 4.2 договору за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт зобов`язується сплачувати Адвокату гонорар, який встановлюється Адвокатом за домовленістю з Клієнтом із урахуванням складності справи та витраченого Адвокатом часу, і вказується в рахунках на оплату. Гонорар може бути і у вигляді фіксованої суми, або погодинної оплати та сплачується виключно за фактично надані послуги, відповідно до письмового рахунку Адвоката, направленого на адресу Клієнта, протягом двох банківських днів з моменту отримання Клієнтом рахунку.

Крім вказаного договору на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем додано квитанцію до прибуткового касового ордера № 2020/47-1 від 29.12.2020 (а. с. 116) та акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2020 р. за рахунком № 2020/47-1 від 29.12.2020 (а.с. 117), відповідно до яких адвокат надав, а Клієнт прийняв наступні послуги правової допомоги: ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 63457707, боржником у якому є ОСОБА_1 - 500.00 грн.; написання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню 1500.00 грн.; написання заяви про забезпечення позову у справі 500.00 грн.; написання заяви про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, участь у судових засіданнях, отримання рішення по справі тощо 500.00 грн., всього 3000.00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що вказані послуги надавалися адвокатом Лисенко І. К. відповідно до вищевказаного договору (а. с. 110-11) та ордеру (а. с. 24) та полягають у тому, що адвокат ознайомилась з матеріалами виконавчого провадження № 63457707 (а. с. 150), підготовила та подала позов (а. с. 1-7), заяву про забезпечення позову у справі (а. с. 25-28); заяву про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції (а. с. 72, 80-81). Вартість вказаних послуг відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2020 р. за рахунком № 2020/47-1 від 29.12.2020 (а.с. 117) становить 3000 грн.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, суд вважає, що вищевказані витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими і підлягають стягненню з відповідача.

Оскільки позивачка, як інвалід 2-ї групи звільнена від сплати судвого збору, з відповідача відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 141 ЦПК України слід стягнути на користь державного бюджету судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок судовий збір за подання позовної заяви, 420 гривень 40 копійок судовий збір за подання заяви про забезпечення позову, а всього 1261 грн. 20 коп.

Керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 133, 137, 141, 211, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 28732, вчинений 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд» заборгованості в сумі 13139 (тринадцять тисяч сто тридцять дев`ять) гривень 15 копійок.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Аланд»на користь державного бюджетусудовий збір в сумі 1261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повне рішення складено 25 січня 2021 року.

Суддя Н. М. Марущак