Вирок № 94358928, 25.01.2021, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/1223/20

В И Р О К

Іменем України

25 січня 2021 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Буткевича М.І.,

з участю секретаря Бабіченко Л.В.,

прокурора Сагадіної А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника Трофімова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стаханів Луганської області, громадянина України, із середньою освітою, інваліда ІІ групи, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі - КК),

в с т а н о в и в:

10 квітня 2020 року близько 14 год. 15 хв. ОСОБА_1 зайшов на подвір`я Глибочицької сільської ради, що по вул. Михайла Грушевського, 2, с. Глибочиця Житомирського району та області, де в цей час повинна була розпочатися 28 сесія 7 скликання депутатів Глибочицької сільської ради.

У цей же час та місці ОСОБА_1 , тримаючи у руках металеве відро, наповнене відсівом піску та дрібного каміння, ігноруючи загальноприйняті норми поведінки в громадському місці, що виразилось у зневажливому ставленні до громадської моралі та виявляючи особливу зухвалість, перебуваючи у громадському місці, де зібралися депутати Глибочицької сільської ради та голова Глибочицької сільської ради ОСОБА_2 , в присутності свого неповнолітнього сина ОСОБА_3 , 2004 р.н., який знімав все на відео за допомогою свого мобільного телефону, грубо порушив громадський порядок, а саме висипав в обличчя ОСОБА_2 із відра відсів піску та дрібного каміння таким чином, що відсів потрапив останньому в очі, на волосся, одяг, спричинивши останньому травму обох очей. Після чого ОСОБА_1 почав ображати ОСОБА_2 та депутатів Глибочицької сільської ради брутальною лайкою, не реагуючи на зауваження останніх.

В подальшому ОСОБА_1 , висловлюючи погрози в сторону голови Глибочицької сільської ради ОСОБА_2 та депутатів сільської ради, разом із своїм неповнолітнім сином покинув територію сільської ради.

З метою перевірки вказаних обставин судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з яких оцінено з точки зору належності, допустимості й достовірності.

Зокрема, обвинувачений ОСОБА_1 вину в інкримінованому діянні не визнав та показав, що він проживає у с. Глибочиця з 2003 року, бере активну участь у громадській діяльності села. З Глибочицьким сільським головою ОСОБА_2 знайомий понад 10 років, був його суперником на виборах сільського голови, стосунки із ним останнім часом склались негативні. Це пов`язано із невиконанням ОСОБА_2 як сільським головою обіцянки мешканцям с. Глибочиця виділити кошти на капітальний ремонт (вкриття асфальтом) окремих доріг села, у тому числі Ярослава Мудрого, на якій проживає обвинувачений, і які знаходяться у жахливому стані, а замість капітального ремонту щорічно виділяються кошти лише на присипання ямок відсівом піску та пилу, що ускладнює дихання у літню пору. З цього приводу мешканці вулиць неодноразово звертались до ОСОБА_2 , проте реагування не було. У зв`язку з цим односельці звернулись до обвинуваченого як до голови громадської організації "Громадський контроль с. Глибочиця" для сприяння у вирішенні цього питання. Обвинувачений звертався до ОСОБА_2 щодо вирішення вказаного питання, і останній обіцяв сприяти у цьому. Проте 10.04.2020 перед обідом обвинувачений від знайомих депутатів сільради дізнався про те, що в цей день вже відбулась сесія сільради, на якій було затверджено виділення коштів на ремонт інших доріг села. Будучи обуреним невиконанням ОСОБА_2 своєї обіцянки, обвинувачений близько 14 години приїзжав повз Глибочицьку сільську раду, де на подвір`ї побачив ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , будучи у збудженому емоційному стані, взяв із автомобіля відро, наповнене відсівом з покриття дороги, який він віз до свого господарства. Далі обвинувачений підійшов до ОСОБА_2 та висловлюючи своє незадоволення невиконанням останнім обіцянки по виділенню коштів на капітальний ремонт дороги по вул. Ярослава Мудрого, хотів висипати вміст відра йому на плече, однак відсів з відра ненавмисно потрапив на голову ОСОБА_2 . Деякі депутати сільради висловили своє обурення діями обвинуваченого, захищаючи ОСОБА_2 , у зв`язку з чим обвинувачений вступив з ними в словесну перепалку, проте нікого нецензурною лайкою не ображав. Знав, що подію знімає на відео його син, проте не казав йому це робити. Наполягав на тому, що не бажав нікого образити, а лише висловив таким чином свій громадський протест проти свавілля ОСОБА_2 .

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що з обвинуваченим ОСОБА_1 знайомий близько 10 років, вони є політичними опонентами, проте виражених конфліктів з обвинуваченим раніше не було. 10.04.2020 близько 14 години він, будучи головою Глибочицької сільської ради, перебував на території сільської ради, де проводилась сесія депутатів. До території сільської ради несподівано під`їхав ОСОБА_1 зі своїм сином. У ОСОБА_1 в руці було відро, з яким він підійшов до потерпілого та висипав йому в обличчя та на голову відсів з піском і щебнем, які були у відрі. При цьому ОСОБА_1 висловлював незадоволення з приводу стану доріг та почав ображати потерпілого нецензурною лайкою, провокував на бійку, а також став ображати нецензурною лайкою жінок - депутатів ради. У зв`язку з даними подіями, сесія ради розпочалася пізніше. Наступного дня потерпілий звернувся до лікарні, оскільки відсів попав йому в очі.

Допитані як свідки обвинувачення ОСОБА_4 (заступник голови Глибочицької сільради), ОСОБА_5 (секретар сільради) та ОСОБА_6 (депутат сільради) показали, що в той день були на сесії сільради, бачили, як близько 14 години, коли сесія тільки збиралась, проте ще не почалась, на подвір`я сільради, де проходила сесія, зайшов ОСОБА_1 з відром, з якого висипав відсів на голову ОСОБА_2 , ображав останнього нецензурною лайкою, а також присутніх при цьому депутатів сільради, висловлював в їх адресу погрози.

Свідки обвинувачення депутати Глибочицької сільради ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , начальник відділу сільради ОСОБА_9 та провідний спеціаліст сільради ОСОБА_10 показали, що були присутніми на сесії міськради, самого моменту, як ОСОБА_1 висипав відсів на ОСОБА_2 не бачили, проте бачили останнього в пилу та бруді, чули крики обвинуваченого, який ображав ОСОБА_2 , депутатів сільради, на зауваження не реагував.

Свідки захисту ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (дружина обвинуваченого) показали, що очевидцем події вони не були, проте бачили відео в мережі Інтернет, на якому зафіксовано подію. Висловили схвалення дій обвинуваченого, оскільки вважали це формою громадянського протесту через невиконання сільським головою ОСОБА_2 обіцянки виділити кошти на ремонт доріг села, які знаходяться в непридатному до використання стані, нереагування сільським головою на численні звернення мешканців вулиць з цього приводу.

15.04.2020 ОСОБА_2 звернувся із заявою до поліції про те, що 10.04.2020 ОСОБА_1 на території Глибочицької сільради умисно висипав йому в обличчя відсів з дрібного каміння та піску, чим спричинив ушкодження обох очей (а.с. 67-68).

У той же день за участю ОСОБА_2 було оглянуто місце події - територію та приміщення Глибочицької сільської ради (с. Глибочиця, вул. Грушевського 2), під час якого в одному із кабінетів приміщення сільської ради зі стаціонарного комп`ютера на оптичний диск було вилучено відеозаписи з камер спостереження, розташованих по периметру території сільської ради (а.с. 70-75). На вказаному відео зафіксовано подію, як обвинувачений разом із своїм сином прибули на автомобілі до Глибочицької сільської ради, обвинувачений вийшов з відром, а його син знімав подію на смартфон; як обвинувачений підійшов до ОСОБА_2 , який перебував на передньому плані, а депутати сільради в цей час сиділи на стільцях спиною до нього; в цей момент ОСОБА_1 висипав з відра сипучу речовину на ОСОБА_2 , а після цього ОСОБА_1 пішов до депутатів сільради, під час спілкування з якими активно жестикулює (а.с. 75-78). При цьому суд не погоджується з доводами захисника про визнання протоколу огляду місця події та вилученого під час нього відеозапису з камер відеоспостереження сільради через недотримання порядку проведення слідчої дії. Зокрема, захисник вважає, що оскільки огляд проведено у приміщенні, то його можливо було провести лише з дозволу суду за правилами обшуку. Проте, відповідно до ч. 1 ст. 233 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) проникнення до іншого володіння особи можливе за її добровільної згоди. Як вбачається із протоколу огляду місця події та заяви ОСОБА_2 , який є Глибочицьким сільським головою, огляд території та приміщень сільради проведено за його добровільною згодою. Під час судового розгляду від службових осіб Глибочицької сільради заяв про порушення їх прав на володіння під час огляду не надходило. Таким чином, суд вважає, що огляд проведено на законних підставах. Крім того, захисник вважав, що під час цього огляду слідчий не мав права вилучати диск з відеозаписом, а мав звернутись до слідчого судді для отримання дозволу на тимчасовий доступ до відео. Проте відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК слідчий під час огляду має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Крім того, як видно з протоколу огляду, жодних заперечень щодо вилучення диску з відеозаписом від учасників огляду не надходило, тому потреби звертатись до слідчого судді для вилучення відеозапису у слідчого не було.

Відповідно до протоколу 28 сесії 7 скликання Глибочицької сільської ради від 10.04.2020 сесія розпочата о 14 год. 40 хв. та проводилась біля приміщення сільської ради (а.с. 89).

Згідно із довідкою Глибочицької амбулаторії ЗП-СМ № 12 від 21.04.2020 ОСОБА_2 11.04.2020 звертався за меддопомогою з приводу гострого кон`юнктивіту обох очей внаслідок потрапляння в очі піску та пилу (а.с. 84).

З копії акту обстеження стану автомобільних доріг місцевого значення та вулиць населених пунктів Глибочицької сільської ради від 28.03.2020 вбачається, що названі дороги та вулиці перебувають у задовільному та доброму стані, проте потребують періодичного грейдерування та проведення відповідних ремонтів (а.с. 89).

З наданих стороною захисту звернень (без дат) вбачається, що мешканці с. Глибочиця звернулись до голови ГО «Громадський контроль» ОСОБА_1 , а той в свою чергу до Глибочицького сільського голови ОСОБА_2 з приводу запилення вулиць с. Глибочиця (а.с. 96-98). З акту обстеження ГО «Громадський контроль» доріг с. Глибочиця та доданих фотографій вбачається, що дороги не мають твердого покриття та потребують капітального ремонту (а.с. 99-105).

7.05.2020 слідчим було оглянуто вебсторінку профілю ОСОБА_1 соціальної мережи «Фейсбук», де було розміщено відеозапис із назвою «Сессия «обсуждение вопросов» (а.с. 85-86). Відеозапис аналогічного змісту кращої якості звуку надано стороною захисту (а.с. 95). На вказаному відео зафіксовано, як ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, повідомляє, що їде на позачергову сесію сільської ради, яка буде проводитись на вулиці, при цьому наказав особі, яка знімає відео, проводити зйомку та вийти з автомобіля. Далі ОСОБА_1 взяв з боку пасажира відро із відсівом, з яким зайшов на подвір`я Глибочицької сільської ради, підійшов до ОСОБА_2 , поруч з яким стояв його заступник ОСОБА_4 , та спитавши у ОСОБА_2 «Что, ОСОБА_2, сессию проводишь?», висипав на нього вміст відра. На запитання ОСОБА_2 щодо його дій обвинувачений почав кричати, після чого пішов до депутатів, пояснивши, що таким чином він привіз їм відповідь від мешканців вулиці Богдана Хмельницького, у грубій формі почав висловлювати претензії з приводу ремонту дороги, на прохання присутніх заспокоїтись не реагував, висловлював брутальні образи та погрози в бік депутатів сільради. Це тривало 9 хвилин, після чого ОСОБА_1 залишив територію сільради.

При оцінці всіх перерахованих доказів в сукупності суд в основу вироку кладе відомості саме цього відео, на якому повно та об`єктивно зафіксовано обставини події. Показання всіх учасників кримінального провадження в тій частині, які суперечать цьому відео, суд відкидає як недостовірні та суб`єктивні. Зокрема, це стосується показань обвинуваченого про те, що він на момент події вважав, що сесія сільради вже закінчилась, не знав, що вона проводиться у подвір`ї, а також те, що він хотів висловити своє обурення лише ОСОБА_2 . Крім того, суд відкидає показання потерпілого та свідків обвинувачення про те, що обвинувачений висловлювався в бік потерпілого та депутатів сільради нецензурною лайкою. На відеозаписі зафіксовано, що обвинувачений використовував брутальну лексику, проте нецензурних висловів не було.

Крім того, суд виключає з обвинувачення, яке вважає доведеним, ту обставину, що саме дії ОСОБА_1 призвели до відкладення початку сесії сільради на 40 хвилин, оскільки з відеозапису видно, що конфлікт тривав близько 9 хвилин, і на момент його закінчення кворуму сільради не було.

При оцінці діяння обвинуваченого суд виходить із наступного.

Інкриміноване обвинуваченому діяння кваліфіковане як хуліганство. Відповідно до ч. 1 ст. 296 КК хуліганством визнається грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось, зокрема, особливою зухвалістю. Під громадським порядком розуміється така система суспільних відносин, що забезпечує захист прав і свобод громадян, їх життя і здоров`я, повагу честі й гідності, дотримання норм суспільної моралі. Конституція України (ст. 68) зобов`язує кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Те, що обвинувачений пройшов на територію органу місцевого самоврядування - Глибочицької сільради, і у присутності її депутатів висипав на сільського голову - головну посадову особу територіальної громади відсів з піском та камінням свідчить про грубе порушення ОСОБА_1 встановленого в Україні громадського порядку. При чому така зухвала поведінка обвинуваченого в громадському місці щодо представників територіальної громади свідчить про його явну неповагу до виборців, тобто до суспільства. Свою незгоду з діями або прийнятими рішеннями сільського голови обвинувачений мав право висловити у будь-якій допустимій формі, у тому числі й шляхом звернень до відповідних державних контролюючих органів, або до суду.

Сторона захисту просила виправдати обвинуваченого у зв`язку з відсутністю хуліганського мотиву, вважаючи, що оскільки діяння ОСОБА_1 було зумовлено його особистою неприязню до ОСОБА_2 . При цьому захист виходив із роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у абз. 2 п. 4 його постанови від 22.12.2006 № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», відповідно до яких дії, що супроводжувалися насильством, викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Проте це ж роз`яснення містить доповнення про те, що зазначені дії кваліфікують як хуліганство в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались, зокрема, особливою зухвалістю. Аналогічну позицію Верховного суду викладено в його постанові від 10.11.2020 у справі № 442/66/16-к, правові висновки якого щодо застосування норм закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь обов`язкові при ухваленні вироку. Як видно із вищезазначеного відеозапису, діяння ОСОБА_1 було спрямовано не лише стосовно ОСОБА_2 , а й стосовно інших депутатів сільської ради, яких він ображав та яким погрожував. При цьому місце вчинення діяння, присутність депутатів, самі дії обвинуваченого свідчать саме про його неповагу до суспільства.

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного діяння доведена, і кваліфікує його за ч. 1 ст. 296 КК як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.

При призначенні покарання відповідно до ст. 65 КК суд враховує, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК, є кримінальним проступком проти громадського порядку та моральності.

Обвинувачений ОСОБА_1 не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, інвалід ІІ групи, за місцем проживання характеризується позитивно.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання обвинуваченому, не встановлено.

Враховуючи наведене, особу обвинуваченого ОСОБА_1 , позицію державного обвинувача та потерпілого, який не наполягав на суворості покарання, суд дійшов висновку, що покаранням, достатнім як для виправлення обвинуваченого, так і для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, буде штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Цивільний позов не пред`явлений.

Даних про процесуальні витрати та речові докази матеріали провадження не містять.

Підстав для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу не вбачається.

Керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісім тисяч п`ятсот гривень.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Надані сторонами оптичні диски залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити потерпілому не пізніше наступного дня після ухвалення. Захисник має право отримати копію вироку в суді.

Суддя М.І. Буткевич