Рішення № 94358579, 25.01.2021, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3085/18

Провадження № 2/185/50/21

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 січня 2021 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Гаврилова В.А.,

за участю секретаря Кириленко Л.Г.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитною угодою в розмірі 77 053,26 грн. та судові витрати. Позов мотивував тим, що 08.11.2005 року син відповідачки - ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 4 590 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 08.11.2007 року. Позичальник порушив умови договору. Кредит та плата за користування кредитом частково не сплачені. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер. На дату смерті позичальника розмір заборгованості за кредитом становить: заборгованість за кредитом - 3 545,91 грн., заборгованість за відсотками - 33467,62 грн., заборгованість з комісії - 351,07 грн.,заборгованість з пені - 39 688,66 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, як спадкоємця позичальника.

Відповідач надала суду відзив на позов, яким позов не визнала, просила застосувати строк позовної давності. Право позивача було порушено з 29.01.2008 року. Строк позовної давності сплив 29.01.2011 року. З претензією банк звернувся до нотаріальної контори 27.01.2017 року. Заборгованість відповідача стягнута рішеннями суду, згідно яких з позичальника на користь позивача вже стягнута заборгованість за кредиту. Після звернення позивача в 2006 році із вимогою про стягнення всієї заборгованості, проценти не підлягають нарахуванню, а заборгованість по пені не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Сторони в судове засідання не з`явилися, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутністю.

Суд, дослідивши матеріали приходить до такого.

08.11.2005 року між ОСОБА_2 та позивачем було укладено кредитний договір № PVU0RK01160739 за яким він отримав кредит в сумі 4 590 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 08.11.2007 року. ОСОБА_2 прийняв на себе зобов`язання щомісячно сплачувати позивачу 303,11 грн в рахунок погашення кредиту та процентів. Вказаний факт підтверджено копією договору./а.с.7-8/

ОСОБА_2 свої обов`язки не виконав.

На 08.11.2007 року, час кінцевого терміну повернення кредиту, заборгованість ОСОБА_2 становила 3 595,62 грн. тіла кредиту, 2111,57 грн. проценти, 172,51 грн. пені, 474,86 грн. комісії. Вказане підтверджено наданим суду розрахунку./а.с.6/

Після закінчення дії кредитного договору позивач продовжував нараховувати ОСОБА_2 проценти. Таке право не передбачено укладеним договором.

Судовим наказом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.01.2006 року з ОСОБА_2 на користь позивача була стягнута заборгованість у розмірі 3701,25 грн. Вказане свідчить про те, що позивач до закінчення строку дії кредитного договору змінив умови договору та втратив право на нарахування відсотків в подальшому.

02.09.2011 року рішенням Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області з ОСОБА_2 на користь позивача стягнуто за кредитним договором № PVU0RK01160739 від 08.11.2005 року заборгованість у вигляді 3595,62 грн, 13 004,56 грн процентів , 358,02 грн. комісії, 13602,17 грн пені. Вказаний факт підтверджено копією рішення суду./а.с.101/

Вказаним рішенням було встановлено, що судовим наказом Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31.01.2006 року з ОСОБА_2 на користь позивача була стягнута заборгованість у розмірі 3701,25 грн./а.с.101/

Викладене приводить суд до висновку про те, що з ОСОБА_2 на користь позивача двічі була стягнута заборгованість за вказаним кредитним договором, судовим наказом та рішенням суду.

Правовідносини між сторонами за кредитним договором після рішень суду припинились.

Неодноразове стягнення однієї заборгованості не передбачена законом.

16.03.2016 року позивач знову звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № PVU0RK01160739 від 08.11.2005 року заборгованість у вигляді 3545,91 грн, 13 004,56 грн відсотків , 351,07 грн. комісії, 36239,37 грн пені.

По даній справі у якості відповідача до участі по справі була притягнена мати відповідача, відповідачка по даній справі , ОСОБА_1 .

В ході розгляду вказаної справи позивач уточнив вимоги та просив стягнути заборгованість по відсоткам 20415,11 грн, заборгованість по пені 26028,81 грн, які були нараховані після останнього рішення суду від 02.09.2011 року. Викладене свідчить про відмову позивача стягнути з ОСОБА_1 раніше стягнуті тіло кредиту, проценти та пеню.

Рішенням суду по даній справі було встановлено, що позивач пропустив строк позовної давності, якій збіг 12.07.2014 року і у задоволенні позову про стягнення процентів та пені було відмовлено.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Викладене приводить суд до висновку про те, що всі належні позивачу гроші за кредитним договором стягнуто з ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Вказаний факт підтверджено копією свідоцтва про смерть./а.с.16/.

Позивач не надав суду докази наявності у померлого спадщини та її вартості.

Відповідач є матір`ю померлого та його спадкоємицею. Вона проживала разом з померлим та вважається такою, що прийняла спадщину.

Позивач звернувся до нотаріуса з заявою про те, що він є кредитором померлого , який мав заборгованість на суму 77053,25 грн. вказаний факт підтверджено копією заяви./а.с.19/

За вказаною заявою була відкрита спадкова справа. Вказаний факт підтверджено копією повідомлення нотаріуса./а.с.20/

Відповідачу була направлена претензія з вимогою сплатити з вимогою сплатити заборгованість померлого.

Відповідач вказану вимогу не виконала.

Частиною 1 статті 1282 Цивільного кодексу України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Судом встановлено, що померлий не має заборгованості за кредитним договором перед позивачем.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Викладене приводить суд до висновку про те, що відповідач не може нести відповідальності за неіснуючими боргами померлого.

Відповідач заявила про застосування строку позовної давності.

Факт пропуску строку позовної давності було встановлено рішенням суду від 19.09.2019 року.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Викладене приводить суд до висновку про те, що судові витрати слід покласти на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263, 264, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у розмірі 77053,25 грн відмовити.

Судові витрати покласти на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Сторони та учасники:

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце реєстрації: м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: В. А. Гаврилов