Ухвала суду № 94355071, 22.01.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову в забезпеченні позову

22 січня 2021 року м. Київ № 640/10746/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу

від 05.03.2020 №10-2723/15-20-сг, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі-відповідач), в якій просить:

- визнати таким, що не відповідає закону та скасувати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області (Ідентифікаційний код 39817550) №10- 2723/15-20-сг від 05.03.2020 про відмову у наданні ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства);

- зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Київській області (Ідентифікаційний код 39817550) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства) площею 2,0 га, яка знаходиться за межами Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, згідно з доданим до заяви-клопотання графічним матеріалом, в порядку і спосіб, передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Позивачем 11.01.2020 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить:

- заборонити Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області (Ідентифікаційний код 39817550) до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/10746/20 здійснювати державну реєстрацію земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га (яка орієнтовно позначена на графічних матеріалах, доданих до позовної заяви і межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 3222410300:02:002:0032);

- заборони Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області (Ідентифікаційний код 39817550) до набрання законної сили рішенням суду у справі №640/10746/20 передавати сформовану земельну ділянку орієнтовною площею 2,0 га (яка орієнтовно позначена на графічних матеріалах, доданих до позовної заяви і межує з земельною ділянкою за кадастровим номером 3222410300:02:002:0032) у користування або у власність третім особам (в тому числі за результатами земельних торгів).

В обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що існує висока ймовірність того, що до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду в даній справі законної сили, відповідач здійснить формування (державну реєстрацію) земельної ділянки (стосовно якої я звернувся до суду), включить уже сформовану земельну ділянку (а не земельний масив) до відповідного переліку ділянок, права на які будуть виставлені на земельні торги та за результатами відповідних земельних торгів здійснить її відчуження на користь третіх осіб. Таке відчуження фактично унеможливить отримання у власність земельної ділянки, оскільки навіть при отриманні позитивного рішення суду земельна ділянка вже буде перебувати у власності третіх осіб, а лише надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність без реальної можливості її подальшого відведення у власність фактично не матиме жодних наслідків, а отже право на ефективний судовий захист виявиться ілюзорним.

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України клопотання про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

Відповідно, розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно Рекомендації №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічний правовий висновок кореспондується у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі №640/7285/19 (адміністративне провадження №К/9901/22916/19).

Проте, зазначені позивачем у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про наявність законних та переконливих підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, які б унеможливили захист цих прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, а в матеріалах справи відсутні докази та підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його ухвалення на користь позивача.

Крім того, оцінка доводів позивача про протиправність оспорюваного наказу від 05.03.2020 №10-2723/15-20-сг буде встановлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за наслідком розгляду справи по суті.

Враховуючи викладене та виходячи із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 154, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.