Рішення № 94354254, 25.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25 січня 2021 року № 520/19304/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 03196593) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про припинення виплати допомоги при народженні дитини та припинення допомоги одинокій матері ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

-визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 , допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1

-визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 , соціальної допомоги одинокій матері на її доньок, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4

-зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради відновити та здійснити виплату, ОСОБА_1 , допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її заявою.

-зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу з лютого 2020, як матері одиночки на її доньок, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дослідивши надані матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач має трьох доньок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З липня 2018 року, відповідно до довідок про взяття на облік на ВПО №6326- 25947, № 6326-5000152614, № 6326-5000152624 від 02.07.2018р., позивач з доньками фактично тимчасово мешкали як переселенці у АДРЕСА_3 , та в липні 2019 року зареєструвала третю дитину, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , довідка про взяття на облік на ВПО № 6326-5000152627 від 03.07.2019р.

ОСОБА_1 звернулась до УСЗН для призначення допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на призначення їй допомоги на трьох доньок, як одинокій матері. З цього часу управління нарахувало належні їй до виплати суми на її картковий рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк».

З січня 2020 року без попередження та будь-яких пояснень УСЗН припинило виплату допомоги одиноким матерям на доньок та допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не маючи коштів для проживання у м. Харків, позивач з дітьми була вимушена повернутися до м. Горлівка де з лютого 2020 року по цей час проживає зі своєю родиною за місцем своєї реєстрації.

ОСОБА_1 не згодна з рішенням відповідача, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.

В силу вимог частини 1 статті 13 Закону України від 26 квітня 2001 року N° 24-02-Ш «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-111), з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену законом № 2811-ХІІ та іншими законами України. Зокрема, допомога при народженні дитини є видом державної допомоги сім`ям з дітьми, закріпленим у статті 3 Закону № 2811-ХІІ.Згідно зет. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до п. 1 ст. З Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Аналогічні зобов`язання України передбачені і у основних міжнародно-правових актах. Стаття 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права від 16 грудня 1966 року (ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 року) визначає право кожної людини на соціальне забезпечення, а ст. 10 цього ж Пакту декларує визнання Державами-учасницями, що сім`ї, яка є природним і основним осередком суспільства, повинні надаватися по можливості якнайширша охорона і допомога, особливо при її утворенні і поки на її відповідальності лежить турбота про несамостійних дітей та їх виховання.

Відповідно до ч.1 ст.1 Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини першої статті 3 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено види державних допомоги сім`ям з дітьми, в тому числі допомога при народженні дитини. Державна допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина перша статті 5, частина перша статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дитини.

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Відповідно до ст. З вказаного Закону одним з видів державної допомоги сім`ям з дітьми є, зокрема, допомога на дітей одиноким матерям. Статтею 18-1 вказаного Закону визначено право на допомогу на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 18-3 Закону допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно- технічних, а також вищих навчальних закладах І-ІУ рівнів акредитації, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім! в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців. Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Статтею 18-4 Закону визначені умови, за яких виплата допомоги на дітей одиноким матерям припиняється або призупиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751. (п.п. 33 - 38) містить аналогічні положення.

Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми», я маю право на отримання державної допомоги при народженні дитини та право на допомогу на дітей одиноким матерям.

Таким чином, моє право на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-Л/ІІ (далі - Закон № 1706Л/ІІ), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України від 20.10.2014 № 1706-УІІ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-УІІ) Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637«Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій» (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Згідно ч.ч.І та 2 ст.4 Закону № 1706-УІІ, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.

Тобто, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов`язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

08.06.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування (далі - Порядок № 365), а також внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним осо6ам»(далі - Постанова № 637).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 365 для призначення (відновлення) соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до пункту 9 Порядку № 365 під час обстеження матеріально-побутових умов сім`ї представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення інформує внутрішньо переміщених осіб про їх обов`язок у десятиденний строк письмово повідомляти про зміну фактичного місця проживання/перебування структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за новим фактичним місцем проживання/перебування, а також про наслідки невиконання такого обов`язку.

Згідно з пунктом 9-1 Порядку № 365, у разі відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї та надає внутрішньо переміщеній особі письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту.

Тобто, враховуючи зазначене на відповідача, як і на уповноважений орган покладений чіткий порядок дій, метою яких є підтвердження інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

З копій довідок та довідок дітей про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що вони фактично проживали за адресою, що зазначена у довідках, які в розумінні діючого законодавства є безстроковими.

Про дату обстеження побутових умов позивача ніхто не попереджував, хоча відповідно до вимог Порядку № 365 передбачено надання внутрішньо переміщеній особі письмового повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати складення акта обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту у зв`язку з її відсутністю під час такого обстеження, яке на адресу позивача направлено не було.

Після відмови в призначенні виплати ОСОБА_1 не отримувала будь-якого рішення відповідача із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення.

Позивач та її діти є громадянами України, тобто ми маємо такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Така ж правова позиція Європейського Суду з прав людини, яка викладена у справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії», в якій встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Реалізація права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Враховуючи, принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини та того, що п. 13 Постанови № 1751 не містить в переліку причин припинення виплати допомоги при народженні дитини таку причину як, відсутності за фактичним місцем проживання, посилання відповідача на фактичне не проживання за адресою переміщення не може позбавити позивача права на отримання допомоги.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Суб`єкти публічного права мають право здійснювати свої повноваження в межах встановлених границь та повноважень.

З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 245, 246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (просп. Науки, буд. 17-А,м. Харків,61166, код ЄДРПОУ 03196593) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради про припинення виплати допомоги при народженні дитини та припинення допомоги одинокій матері ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 , допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 , соціальної допомоги одинокій матері на її доньок, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради відновити та здійснити виплату, ОСОБА_1 , допомоги при народженні дитини на доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за її заявою.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 державну допомогу з лютого 2020, як матері одиночки на її доньок, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Зінченко А.В.