Рішення № 94354204, 22.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 р. Справа № 520/17820/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 29.10.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича від 29.10.2020 про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189 є протиправною та необґрунтованою, зважаючи на те, що сума заборгованості в примусовому порядку на користь ОСОБА_2 стягнута не була, а сплачена позивачем добровільно. Будь-які дії відповідача в межах виконавчого провадження ВП №63450189 не є належними заходами примусового виконання судового рішення в розумінні норм законодавства, оскільки не спричинили фактичного його та стягнення заборгованості з боржника. Отже відсутні підстави для стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в судовому порядку.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі, пославшись на обставини, викладенні в позовній заяві.

Представник відповідача не надав до суду відзив на позов, причин поважності його неподання не повідомив.

Відповідно до ч.6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На виконання ухвали відповідачем надано витребувані документи (копія виконавчого провадження ВП № 63450189).

Третя особа (її представник) правом подачі до суду пояснень також не скористалася, причин їх неподання не повідомила.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Надав до суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні.

Суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню, оскільки представником відповідача жодними доказами не обґрунтовано поважності причин неприбуття в судове засідання по цій справі, а лише вказано про його участь в іншій справі. При цьому, з яких підстав для відповідача виявилося пріоритетним бути присутнім в іншому судовому засіданні, ним не повідомлено. Суд також звертає увагу, що провадження по даній справі відкрито в порядку статті 287 КАС України, відповідно до частини четвертої якої, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі. Зважаючи на те, що дана категорія справ розглядається в скорочені строки, розгляд даної справи відкладено за клопотанням представника відповідача, призначеної на 28.12.2020 року, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача від 21.01.2021 року та повторного відкладення справи.

Представник третьої особи в судове засідання також не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, правом подачі до суду пояснень не скористався, причин їх неподання не повідомив.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Частиною 9 статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що не всі учасники справи з`явилися у судове засідання, відсутність потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження після заслуховування пояснень представника позивача.

Судом встановлено, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 29.10.2020 року відкрито виконавче провадження ВП №63450189 з примусового виконання виконавчого листа №639/4342/18, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова 16.10.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 16 липня 2016 року в загальній сумі 1 516 828,22 грн., за яким боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ОСОБА_2 .

Також, 29.10.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Кудряшовим Д.В. в рамках ВП №63450189 винесено постанови, зокрема:

постанову про стягнення з боржника основної винагороди;

постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження;

постанову про арешт коштів боржника;

постанову про арешт майна боржника.

Також, 30.10.2020 року приватним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» постановою приватного виконавця Кудряшова Д.В. від 16.11.2020 року закінчено виконавче провадження ВП №63450189 з примусового виконання виконавчого листа Жовтневого районного суду м. Харкова №639/4342/18 за клопотанням стягувача ОСОБА_2 від 16.11.2020 року, в якому повідомлено про отримання нею 11.11.2020 року від ОСОБА_1 коштів в сумі 1 516 828,22 грн., сплачених на виконання рішення суду по справі №639/4342/18. Також, припинено чинність арешту майна та коштів боржника згідно постанов від 29.10.2020 року, розшуку майна боржника згідно постанови від 30.10.2020 року, винесених в рамках ВП №63450189.

Наведені обставини сторонами не оспорюються. Спірним у цій справі є постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д.В. від 29.10.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189.

По суті спірних правовідносин, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно частини першої статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом п.1 ч.2 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 42 Закону № 1404-VIII встановлено, що кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця: авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Частиною третьою статті 45 Закону № 1404-VIII визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Приписами ст. 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частинами 1, 2, 3, 4, 5 статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» № 1403-VIII встановлено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).

Пунктом 4 Порядку № 643 встановлено, що фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом № 1404-VIII, одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

З аналізу наведених норм, враховуючи конструкцію статті 31 Закону № 1403-VIII, законодавець зобов`язує приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження прийняти постанову про стягнення основної винагороди в якій наводить розрахунок. При цьому, основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення, в залежності від суми, стягнутої за результатами здійснення виконавчих дій, тобто виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Таким чином, стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Початок примусового виконання рішення виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Початком примусового виконання відповідного виконавчого документу є подання стягувачем відповідної заяви про примусове виконання рішення, що є наслідком відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови, в тому числі про стягнення основної винагороди із зазначенням відсотка суми, що підлягає стягненню.

Крім цього, законодавець пов`язав можливість отримання виконавцем виконавчого збору (основної винагороди) не виключно з вчиненням виконавцем певних виконавчих дій протягом усього часу тривання виконавчого провадження яке призвело до фізичного стягнення коштів на користь стягувача з боржника. Сума основної винагороди у розмірі 10 відсотків визначається та стягується виходячи з сум коштів, що підлягають примусовому стягненню за виконавчим документом, і це не залежить від вчинених виконавчих дій після відкриття виконавчого провадження. Визначення розміру винагороди пов`язане з фактом початку примусового виконання за виконавчим документом.

Отже, виходячи із вищенаведених положень Закону України «Про виконавче провадження» стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Оскільки на час відкриття виконавчого провадження відомості про виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у приватного виконавця були відсутні, отже приватним виконавцем правомірно одночасно з відкриттям виконавчого провадження визначено суму основної винагороди приватного виконавця та 29.10.2020 року винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 808/3791/16, від 18 жовтня 2018 року у справі № 442/2670/17, від 13 березня 2019 року у справі № 812/1413/17, від 04 серпня 2020 року у справі № 200/13920/19-а, що враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

В позовній заяві представник позивача зазначив, що після того, як 10.11.2020 року він дізнався з Єдиного реєстру боржників про відкриття виконавчого провадження ВП №63450189 з примусового виконання виконавчого листа №639/4342/18, виданого Жовтневим районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 16.07.2016 року в сумі 1 516 828,22 грн., він наступного дня добровільно виконав рішення суду перерахувавши вказану суму ОСОБА_2 згідно квитанції від 11.11.2020 року. Отже, на його думку, приватний виконавець не вчиняв в межах ВП №63450189 заходів, спрямованих на примусове виконання вказаного судового рішення, що свідчить про відсутність підстав для стягнення з нього на користь приватного виконавця основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189.

Суд вважає необґрунтованими такі твердження представника позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як свідчать матеріали справи, супровідним листом від 29.10.2020 року приватним виконавцем рекомендованою кореспонденцією надіслано на адресу ОСОБА_1 постанову про відкриття виконавчого провадження №63450189 від 29.10.2020 року. Копія супровідного листа та фіскальний чек містяться в матеріалах справи.

Інформацією з офіційного сайту Укрпошти підтверджено, що вказане відправлення за трек - номером 6100353382450 отримано 02.11.2020 року.

Отже, твердження представника позивача, що ОСОБА_1 не отримував постанови про відкриття виконавчого провадження №63450189 від 29.10.2020 року з виконання рішення суду по справі №639/4342/18 та не був обізнаний про відкриття вказаного виконавчого провадження, є безпідставними та спростованими матеріалами справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що відповідач, приймаючи спірну постанову про стягнення з боржника на користь приватного виконавця основної винагороди, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Таким чином жодних правових підстав для визнання протиправною та скасування спірної постанови приватного виконавця від 29.10.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди по виконавчому провадженню ВП №63450189 немає.

Щодо посилань представника позивача на правові висновки, викладені Верховним Судом у постановах від 03 березня 2020 року у справі №260/801/19, від 10 вересня 2020 року у справі №120/1417/20-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №640/13697/19, суд зазначає, що обставини у даних справах не є тотожними зі справою, що розглядається, оскільки у вказаних рішеннях спірним було питання, з якої суми стягується основна винагорода приватного виконавця: з загальної суми боргу, зазначеної у виконавчому документі чи з фактично стягнутою приватним виконавцем.

Натомість наведені обставини стосуються питання одержання (тобто виплати, а не визначення) приватним виконавцем суми основної винагороди, яка, відповідно, залежить від обсягу вчинених приватним виконавцем дій та результату, до якого такі дії призвели, а тому, обчислюється від розміру фактично стягнутої з боржника заборгованості.

За таких підстав, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13-14, 77, 139, 242-246, 271, 272, 287, 297, пп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Дмитра Вячеславовича (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: вул. Університетська, буд. 33, офіс 7, м.Харків, 61003), третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Родін Геннадій Вікторович (адреса: АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення може бути подана у десятиденний строк з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку визначеному ст. 297 КАС України або відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII КАС України.

Суддя Шевченко О.В.