Ухвала суду № 94354184, 22.01.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

22 січня 2021 р. Справа № 520/698/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Тітов О.М., розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства оборони України, в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яке оформлене протоколом №86 від 27.10.2020, у частині відмови в погодженні виплати полковнику юстиції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової компенсації в сумі 1273654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів;

- зобов`язати Міністерство оборони України, в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, погодити виплату полковнику юстиції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової компенсації в сумі 1273654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів;

- зобов`язати Міністра оборони України затвердити виплату полковнику юстиції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової компенсації в сумі 1273654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошової компенсації в сумі 1273654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім`ї: дружині - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і доньці - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для отримання жиле приміщення із додатковою жилою площею у розмірі 10 квадратних метрів.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії», заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 вказаного Кодексу).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Натомість, необхідною ознакою публічно-правового спору за участю суб`єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, щодо яких виник спір.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами щодо їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги цього суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №914/2006/17.

Однак, суд звертає увагу, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, правова позиція у правовідносинах щодо юрисдикції спорів, пов`язаних з поновленням порушеного права особи на отримання житла неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду, а саме, у постановах від 18.04.2018 у справі №806/104/16, від 29.08.2018 у справі №488/1176/14-а, від 20.09.2018 у справі №815/2551/15, від 07.11.2018 у справі №358/460/16-ц, від 12.12.2018 у справі №685/1346/15-а, від 23.01.2019 у справі № 806/5217/15.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у цих справах сформувала правовий висновок у контексті подібних правовідносин, зазначивши, що, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, і ці наслідки пов`язані поновленням порушеного права особи отримати житло, то такі спори відносяться до захисту цивільних (житлових) прав, незалежно від участі у справі суб`єктів владних повноважень як відповідача.

Суд зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 у межах даного судового провадження направлені на отримання коштів для придбання житла.

З урахуванням наведеного, вказані позивачем обставини та надані на їх підтвердження письмові докази свідчать про те, що позивач звернувся до суду з цим позовом на захист порушеного (на його думку) саме житлового права на одержання коштів для придбання житла, тобто, даний спір виник із майнових відносин приватноправового характеру, а його існування не залежить від здійснення відповідачем публічно-владних управлінських функцій.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, даний спір належить розглядати за правилами цивільного судочинства.

При цьому суд враховував висновки Великої палати Верховного Суду, викладені у постановах від 18.04.18 у справі №806/104/16, від 29.08.18 у справі №488/1176/14-а, від 20.09.18 у справі №815/2551/15, від 7.11.18 у справі №358/460/16-ц, від 12.12.18 у справі №685/1346/15-а, від 23.01.19 у справі №806/5217/15, а також Верховного суду, викладені у постанові від 23.01.2020 у справі №440/1649/19.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 19 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя О.М.Тітов