Рішення № 94353816, 18.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/6563/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевякова І.С., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовні вимоги:

- визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області про застосування адміністративно-господарського штрафу №187121 від 21.09.2020.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

12.11.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2, Укртрансбезпека) про визнання протиправною та скасування постанови.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 посилався на протиправність застосування до нього адміністративно-господарського штрафу на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт". За доводами позивача, результати габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , разом із напівпричепом SCHIER SSA-36-ME8A д.н.з. НОМЕР_2 свідчать про відсутність перевищення нормативних вагових параметрів. Позивач вказував, що у спірних відносинах мало місце перевезення гороху, що є подільним сипучим вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу під час руху. Наголошував, що застосована відповідачем під час зважування Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі. Зазначив, що результати вимірювання, були здійснені за відсутності затвердженої Методики зважування, а тому не можуть вважатися достовірними, зважаючи на неможливість встановлення реального відсотку похибки навантаження на вісі для сипучих вантажів. Крім того, позивач стверджував, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю. Також вказував, що результати вимірювань не можуть бути прийняти до уваги, оскільки в акті №031759 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.08.2020 взагалі не зазначено найменування ваг, на яких проводилося зважування, інформація про свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію. Звертав увагу на те, що позивачу не було видано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. Крім того, вказував, що в порушення пункту 21 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879, працівники Укртрансбезпеки дозволили водієві продовжити рух без внесення плати за його проїзд, що, на переконання позивача, доводить протиправність їх дій. Також стверджував, що про час і місце розгляду справи про порушення позивач не повідомлявся; справа була розглянута без його участі, що є порушенням права на захист та реалізацію прав.

26.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 1 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час рейдової перевірки транспортного засобу (надалі також - ТЗ) DAF д.н.з. НОМЕР_1 , разом із напівпричепом SCHIER SSA-36-ME8A д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: виявлено перевищення нормативних вагових параметрів - навантаження на строєну вісь ТЗ - 23,40 т, при допустимих 22 т, про що складено акт №031759 від 01.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №038759 від 01.08.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунок №031759 від 01.08.2020 плати за проїзд, акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2020 №221547. За належних підстав за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідачем 1 прийнято спірну постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 8 500 грн. При цьому, вказувала, що повідомлення про призначення розгляду справи про порушення було направлено позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а відтак обов`язок щодо повідомлення позивача про дату, час і місце розгляду справи відповідачем 1 виконано в повному обсязі.

Відповідач 2 правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Обставини справи, встановлені судом

01.08.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області, на підставі графіку щоденної роботи пересувного пункту габаритно-вагового контролю (ваги №437, або №17-393 або №17-378 або №17-398, або ППГВК №2) у Запорізькій області на серпень місяць 2020 року та відповідно до направлення на рейдову перевірку від 24.07.2020 №010129 проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , разом із напівпричепом SCHIER SSA-36-ME8A д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 .

У ході рейдової перевірки здійснено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого виявлено факт перевищення нормативно допустимого навантаження на строєну вісь, про що складено акт №031759 від 01.08.2020 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідку №038759 від 01.08.2020 про результати здійснення габаритно-вагового контролю.

За результатами перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2020 №221547, у якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт - за результатами габаритно-вагового контролю навантаження на строєну вісь транспортного засобу склало 23,40 т при допустимих 22 т.

З актом проведення перевірки позивач не погодився, у графі "пояснення водія про причини порушень" зазначив "не згоден, сипучий вантаж горох".

На підставі зазначених документів сформований розрахунок №031759 від 01.08.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних ТЗ автомобільними дорогами загального користування до акту від 01.08.2020 №031759.

Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області на адресу позивача направлено повідомлення №68892/33-1/24-20 від 10.09.2020 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, призначеної на 21.09.2020, що підтверджується наявним у матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих №3535, поданих у м. Полтава.

Відповідно до даних Укрпошти по відстеженню відправлень згідно зі трек-кодом №3600807961916 повідомлення №68892/33-1/24-20 від 10.09.2020 прийняте на поштове відправлення 14.09.2020.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, Управлінням Укртрансбезпеки у Полтавській області прийнято постанову №187121 від 21.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу, якою на позивача накладено штраф на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" у розмірі 8 500 грн.

Позивач, не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи її протиправною, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Норми права, які підлягають застосуванню

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ), який регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

У силу статті 34 Закону №2344-III, автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону №2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Частиною четвертою статті 48 Закону №2344-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Статтею 60 Закону №2344-III встановлена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, з-поміж іншого, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 (далі - Положення №103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно зі пунктом 8 Положення №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб`єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, відповідно до пунктів 3, 4 якого органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи, які здійснюють контроль шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Згідно зі пунктом 16 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті під час рейдової перевірки може проводитись габаритно-ваговий контроль.

Частиною другою статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок №879).

Відповідно до пункту 3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

За визначенням, наведеним у підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Підпунктом 4 цього пункту визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до пункту 21 Порядку №879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більше як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Висновки щодо правозастосування

У спірних відносинах до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф на підставі статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за здійснення перевезення вантажів з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% без відповідного дозволу.

Як слідує зі змісту акта про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №031759 від 01.08.2020 та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю транспортного засобу марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , разом із напівпричепом SCHIER SSA-36-ME8A д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , встановлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ становило 23,40 т, при допустимих 22 т.

Отже, в цьому випадку перевищення на строєну вісь становить 1,40 т, що більше нормативно допустимого на 6,4%.

При цьому на момент виникнення спірних відносин відповідна методика, якою мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології не затверджена.

Разом із тим, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд визнає безпідставними доводи позивача щодо протиправності оскаржуваної постанови Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області №187121 від 21.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу з підстав відсутності затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології методики.

Стосовно доводів позивача щодо того, що предметом перевезення являвся сипучий вантаж (горох), який є рухомим подільним вантажем, а тому його маса є несталою в різних точках автомобіля, суд зазначає таке.

Наказом Міністерства транспорту України "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" №363 від 14.10.2014 (далі - Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу, які позивачем не були виконані.

Згідно зі пунктом 12.1 Глави 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог Правил дорожнього руху України.

Відповідно до пункту 12.5 Глави 12 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Відповідно до п. 8.21 Глави 8 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України.

Отже, вказаними нормами передбачено обов`язок забезпечення належного розміщення вантажу, яке б унеможливлювало його зміщення під час руху. Зміщення вантажу, як наслідок, перевищення встановлених вагових обмежень, є порушенням. Саме водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема, сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. Чинним законодавством не передбачено особливих умов зважування транспортних засобів, які навантажені будь-якими сипучими вантажами.

Переміщення сипучого вантажу під час руху транспортного засобу не є тією обставиною, яка може звільнити перевізника від сплати відповідної плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

Отже, здійснюючи перевезення сипучого вантажу, перевізниками повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати на автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

Крім того, Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №803/1540/16 у постанові від 24.07.2019 дійшов висновку про те, що автомобіль на вагу заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км/год, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу.

Отже, доводи позивача з цього приводу суд визнає безпідставними.

Суд також вважає безпідставними доводи позивача про те, що пересувний пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю, оскільки позивач не надав до суду доказів, які підтверджують ці твердження.

Суд відхиляє посилання позивача про те, що в акті №031759 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.08.2020 не зазначено найменування ваг, на яких проводилося зважування, інформація про свідоцтво про повірку ваг та свідоцтво про державну метрологічну атестацію, оскільки відсутність посилання на зважувальне обладнання у певних документах не є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваної у цій справі постанови. Документи щодо зважувального обладнання, застосованого відповідачем, надані суду та у суду немає сумнівів щодо їх належності.

Суд відзначає, що за змістом пунктів 12, 13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів в ході рейдової перевірки здійснено за допомогою приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA, зав.№398.

При цьому, свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П33М879605820, виданим ДП "Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 23.06.2020, підтверджено відповідність приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA, зав.№398 вимогам ДСТУ.

Згідно зі сертифікатом відповідності №UA.TR.002.CB.0303-17 від 29.11.2017 та додатком до нього, виданих ДП "Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" прилад автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030T-AS2-PWIA, зав.№398, відповідає Сертифікату перевірки №UA.TR.002.CT.0115-17Rev.0 та вимогам Технічного регламенту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки; відповідність підтверджена шляхом перевірки їх відповідності вимогам пункту 5.2 ДСТУ OIML R 134-1:2010 Прилади автоматичні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь. Частина 1. Загальні технічні вимоги та методи випробування (OIML R 134-1:2006 IDT).

Крім того, відповідність приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісі 030T-AS2-PWIA, зав.№398 вимогам ДСТУ також підтверджено декларацією про відповідність №3 від 29.11.2017, виданою ТОВ "Укрвесторг".

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача здійснено працівниками Укртрансбезпеки відповідно до вимог Порядку №879 належним зважувальним обладнанням, що пройшло періодичну повірку.

Стосовно доводів позивача про те, що йому не було видано довідку про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення, суд зазначає наступне.

Згідно зі пунктом 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Водночас, суд дійшов висновку про те, що відсутність довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, в якій зазначаються час і місце його здійснення, не є вагомою і достатньою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 01.08.2020, з-поміж іншого, зазначене місце перевірки, дата і час перевірки та інші відомості. При цьому, суд відзначає, що зі вказаним актом від 01.08.2020 №221547, позивач був ознайомлений, про що свідчить проставлений на акті його власний підпис, із зазначенням прізвища та ініціалів.

Крім цього, відомості про місце проведення габаритно-вагового контролю, габаритні параметри транспортного засобу та інші дані також містяться в акті №031759 про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних параметрів від 01.08.2020.

Суд відхиляє доводи позивача про недотримання працівниками Укртрансбезпеки вимог пункту 21 Порядку №879 в частині відсутності заборони подальшого руху транспортного засобу після виявлення факту перевищення габаритного нормативного параметру. Вказані обставини жодним чином не впливають на правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

З приводу відсутності позивача під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт і неможливості надати письмові пояснення щодо виявлених під час перевірки порушень, суд зазначає наступне.

Процедура винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу регламентується Порядком №1567.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом з повідомленням (пункт 26 Порядку №1567).

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів (пункт 27 Порядку №1567).

З матеріалів справи слідує, що з дотриманням вимог Порядку №1567 на адресу ФОП ОСОБА_1 відповідачем направлено повідомлення №68892/33-1/24-20 від 10.09.2020 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, яким викликано позивача на розгляд справи 21.09.2020.

Зазначене повідомлення №68892/33-1/24-20 від 10.09.2020 направлено поштою з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (номер поштового відправлення 3600807961916), яке 17.09.2020 надійшло до відділення зв`язку, проте не було вручено під час доставки.

Тобто, відповідач виконав обов`язок щодо належного та своєчасного інформування ФОП ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду страви про порушення.

Позивач у позовній заяві не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного отримання повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Вказане свідчить, що позивач мав можливість отримати дане повідомлення, проте вказаним правом не скористався.

А отже, відповідач 1 мав обґрунтоване право проводити розгляд справи без участі позивача чи його представника.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №820/4624/17.

Крім того, відсутність позивача, на думку суду, могла б бути прийнята до уваги як можлива підстава для висновку про неповноту розгляду відповідачем справи про правопорушення у разі, якщо б позивач навів переконливі аргументи на свою користь, які могли б змінити наслідок розгляду відповідачем справи про порушення, але не були позивачем викладені й враховані.

Однак таких аргументів позивач не навів. Суд не вбачає, що змінилося б у наслідках розгляду справи відповідачем за присутності ОСОБА_1 .

Отже матеріали проведеного габаритно-вагового контролю та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт не дають підстав для сумнівів, що транспортний засіб марки DAF д.н.з. НОМЕР_1 , разом із напівпричепом SCHIER SSA-36-ME8A д.н.з. НОМЕР_2 мав перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Суд зауважує, що наведеними вище положеннями чинного законодавства встановлено обмеження гранично допустимих нормативних вагових параметрів транспортного засобу як в частині визначення повної маси транспортного засобу (40 т), так і щодо навантаження на окремі осі (зокрема, в частині визначення навантаження на строєну вісь - 22 т).

У цій справі фактичне перевищення вагових параметрів на строєну вісь на 6,4% підтверджено талоном зважування та зафіксовано в акті №031759 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01.08.2020, довідці №038759 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01.08.2020.

А відтак, посилання ФОП ОСОБА_1 на загальну масу транспортного засобу, що становила 39,80 т (при нормативно допустимій вазі 40 т), не спростовують висновків рейдової перевірки про перевищення навантаження на строєну вісь.

Отже, беручи до уваги, що позивач у даному випадку виступає як перевізник, який здійснив 01.08.2020 перевезення вантажів автомобілем, та під час перевірки виявлено перевищення транспортним засобом встановлених законодавством вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, а саме: навантаження на строєну вісь ТЗ - 23,40 т при допустимих 22 т, у відповідача 1 були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу.

Суд зауважує, що під час розгляду питання про застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій за перевищення вагових параметрів вантажу має враховуватись мета цього виду відповідальності, а саме - підтримання доріг загального користування та дорожнього покриття у належному стані. Запровадження законодавцем вагово-габаритних нормативів покликане спонукати перевізників до здійснення контролю за їх дотриманням, а встановлення відповідальності за перевищення таких нормативів у вигляді застосування штрафних санкцій та стягнення плати за проїзд є компенсаційним засобом за шкоду, завдану дорожньому покриттю.

Згідно зі частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із цим, як визначено частиною першою цієї статті, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У цій справі відповідач 1 довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" в частині здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без отримання спеціального дозволу та правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абзацу чотирнадцятого частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Натомість ФОП ОСОБА_1 не спростовані доводи контролюючого органу про вчинення ним правопорушення та не надано суду доказів на підтвердження протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень.

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Управління Укртрансбезпеки у Полтавській області (вул. Європейська, 155, м. Полтава, 36008), Державної служби України з безпеки на транспорті (пр-т Перемоги, 14, Київ, 01135, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.С. Шевяков