Рішення № 94353788, 25.01.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/5699/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И В:

08.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (надалі - ТОВ "СНЕК ДРАЙВ", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської митниці Держмитслужби (надалі також - відповідач), в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2020/00070 від 11.08.2020.

Позов обґрунтований тим, що 06.08.2020 до підрозділу митного оформлення Київської митниці Держмитслужби позивачем подано митну декларацію типу ІМ-40-ДТ №UA100110/2020/605582 на товар "Горіхи кеш`ю без шкарлупи, в упаковках, масою нетто понад 10 кг. Клас (Grade) - WW320. Вага нетто: 15876,00 кг. Врожай 2020 року, Дата виробництва 06/2020, Термін зберігання 12 місяців. Упаковано у 700 карт.кор. У кожному коробі один поліетиленовий кульок по 22,68 кг. +- 1,5%. Торгівельна марка LongSon. Країна виробництва VN (В`єтнам). Виробник: Long Son Inter Foods", поставлений згідно умов зовнішньоекономічного договору № 20620LSI-SND від 20.05.2020. Відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2020/00070 від 11.08.2020 та рішення про коригування митної вартості №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020, які позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивачем надано всі необхідні документи на підтвердження здійснення поставки товару та проведення оплати за такий товар. Наголошує, що змістом інвойсу від №136INF20 від 17.06.2020 зазначено, що вартість товару становить: 2,85 доларів США/фунт, при цьому зазначено, що загальна вага товару нетто становить 35000,00 фунтів, що становить 15876,00 кг, а загальна вартість товару становить 99750 доларів США. Зазначеним документом в повній мірі підтверджено митну вартість товарів на рівні 99750 доларів США. При цьому зазначену митну вартість підтверджено і додатковими документами, зокрема, копією митної декларації країни відправлення, страховим полісом та платіжними дорученнями.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

03.11.2020 відкладено розгляд справи до 19.11.2020.

05.11.2020 судом одержано відзив контролюючого органа на позов, у яких представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товару, надано не всі документи, а надані документи містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів. Посилаючись на неможливість застосування інших методів визначення митної вартості, митним органом скориговано митну вартість товару позивача із застосуванням резервного методу згідно положень статті 64 Митного кодексу України (а.с.97-107).

19.11.2020 до суду позивачем надано відповідь на відзив де зазначено, що подані позивачем документи на підтвердження митної вартості товарів містять повні та достовірні відомості на підтвердження вартості товару (а.с.165-170).

19.11.2020 відкладено розгляд справи до 03.12.2020

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.12.2020.

22.12.2020 оголошено перерву до 14.01.2021.

Сторони у судове засідання призначене на 14.01.2021 не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка або експерта, суд 14.01.2021 перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 40467576 (а.с.78).

ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" (покупець) укладено із Long Son Inter Foods (Vietnam) (продавець) контракт №20620LSI-SND від 27.05.2020 (а.с.57-61), згідно пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010) придбаває продукти харчування в об`ємі, асортименті, кількості, ціні та в строки, що визначені в інвойсах.

Кількість та асортимент Товару, а також ціни вказується в інвойсах (пункти 1.2 та 2.1 Контракту).

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що поставка Товару здійснюється на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010) не пізніше 12 днів після отримання продавцем грошових коштів в розмірі 20% передоплати від загальної суми інвойсу.

Відповідно до Інвойсу №136INF20 від 17.06.2020 (а.с.17-18) ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" придбано товар горіхи кеш`ю WW320. Вага нетто: 15876,00 кг. Вага брутто: 16272,90 кг. Дата виробництва 06/2020 р. Упаковано у 700 коробок. Вартість контракту 99750,00 доларів США. Торгівельна марка LongSon. Країна виробництва VN (В`єтнам). Виробник: Long Son Inter Foods.

06.08.2020 позивачем до підрозділу митного оформлення Київської митниці Держмитслужби подано митну декларацію типу ІМ-40-ДТ №UA100110/2020/605582 на товар "Горіхи кеш`ю без шкарлупи, в упаковках, масою нетто понад 10 кг. Клас (Grade) - WW320. Вага нетто: 15876,00 кг. Врожай 2020 року, Дата виробництва 06/2020, Термін зберігання 12 місяців. Упаковано у 700 карт.кор. У кожному коробі один поліетиленовий кульок по 22,68 кг. +- 1,5%. Торгівельна марка LongSon. Країна виробництва VN (В`єтнам). Виробник: Long Son Inter Foods" (а.с.124). Загальна вартість товару 99750,00 доларів США, митна вартість 6,28 доларів США / кг.

Митною декларацією №UA100110/2020/605582 митну вартість задекларованого товару заявлено позивачем, як таку, що визначена за основним методом визначення митної вартості товару - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

До митної декларації декларантом було подано наступні документи: пакувальний лист (Packing list) №136INF20 від 17.06.2020 року; рахунок-фактура (iнвоийс) (Commercial invoice) №136INF20 від 17.06.2020 року; коносамент (Bill of lading) COSU6266600070 від 22.06.2020 року; прайс-лист виробника від 27.05.2020 року; висновок фітосанітарної експертизи №ЦЛ10/011185-І від 06.08.2020 року; поліс страхування вантажу №30203938 від 22.06.2020 року; міжнародна транспортна накладна (International consignment note) 6841 від 04.08.2020 року; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) 2010121665 від 22.06.2020 року; єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів від 05.08.2020 року; документи на підтвердження безпечності товару (Health sertificate, Empty container cleaniess certificate, Non-GMO certificate та ін.); платіжне доручення, що підтверджує вартість товару №100 від 20.07.2020 року; платіжне доручення №105 від 20.07.2020 року; платіжне доручення №113 від 31.07.2020 року; зовнішньоекономічний? договір (контракт) №20620LSI-SND від 20.05.2020 року; копія митної декларації? країни відправлення (експортна декларація) №303282279550 від 24.06.2020 року; експертний висновок ТПП №Ц-700/1 від 20 липня 2020 року (а.с.126-146).

З метою підтвердження числових складових митної вартості декларанту запропоновано надати, за наявності, додаткові документи, а саме: страхові документи та документи, що містять відомості про страхування; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; прайс-листи виробника, як прейскуранта - довідника цін на товари, які виробляються виробником та адресований невизначеному колу покупців; копію митної декларації країни відправлення, на яку йде посилання в товаросупровідних документах (а.с.121).

Листом від 11.08.2020 №24 ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" повідомило, що згідно ч.2 та 3 ст.53, ст. 54, ст.57 Митного кодексу України надано повний перелік документів, необхідних для митного оформлення. Надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару немає можливості (а.с.122).

11.08.2020 Київською міською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000323/2 (а.с.115-116), яким митну вартість товару збільшено з 6,28 доларів США/кг до 7,17 доларів США/кг.

В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості за МД від 02.07.2020 №UA100110/2020/605582 встановлено, що документи містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: витрати на страхування згідно з заявленими умовами поставки (відповідно до міжнародних торгових правил «ІНКОТЕРМС» за умовами терміна CIF (вартість, страхування і фрахт) від продавця вимагається забезпечення страхування хоча б з мінімальним покриттям, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування – відсутні), крім того термін дії прас-листа дійсний до 01.06.2020, в той час, як інвойс на партію товару датується 17.06.2020, та митне оформлення відбувається у серпні місяці 2020 року. Також, у CMR йде посилання на custom declaration for export comoditiyes No303282279550/XK/E42/KV1, а надана до митного оформлення копія МД країни-відправлення з іншим номером та без перекладу, Також п.2.3 Контракту обумовлено, що вартість товару включає – упаковку, маркування, перевозу, а також витрати на митні формальності, налоги, мито та інші збори при експорті... З метою підтвердження числових складових митної вартості від декларанта було витребувано відповідно до вимогам ч.2, ч. 3 ст.53, ст. 57 МК України додаткові документи згідно з переліком, викладеним у електронному повідомленні. Декларант відмовився від надання додаткових документів. Наданий під час митного оформлення висновок Торгово Промислової Палати, в якому експерт посилається та підтверджує дані та вартість даної конкретної партії, вартісний аналіз проводиться на підставі, інформації з мережі Інтернет та зроблено висновок про відповідність рівню відпускних цін компаній на товар при продажу товару в Україні без врахування кон`юнктури ринку та біржових котирувань вартості сировини, яка є основною складовою при виробництві товару. Також, у використаних методичних та інформаційних виданнях вказано інформацію з мереж інтернет, але пропозиції не відображено у звіті та у додатках до нього. Згідно п.54 Національного стандарту No1 затвердженого ПКМУ від 10.09.2003 No1440 зібрані вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього, у висновку наданому для підтвердження заявленої митної вартості відсутні вихідні дані з додатками. Висновок підготовлений з порушенням положень Національного стандарту No1 не може засвідчувати обґрунтованість числового розрахунку вартості імпортованих товарів, які у ньому наведені у зв`язку з відсутністю документально підтверджених даних. Оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватись на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. У зв`язку з чим, даний експертний висновок взято до уваги, але не прийнято як такий, що підтверджує заявлену митну вартість. Таким чином, зважаючи на той факт, що документи надані разом з обов`язковими документами свідчать про подання неповної та недостовірної інформації про митну вартість товарів, не підтверджено складові митної вартості. Декларант не відмовився від подання додаткових документів. Зважаючи на відсутність достовірних відомостей щодо числових значень таких складових, митниця не має можливості визнати заявлену декларантом митну вартість, оскільки розрахунки можуть здійснюватися лише на основі достовірних та об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України). Отже, подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо відповідно до ч.2 ст. ст. 58 МК України. У зв`язку із вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до ч.4 ст.57 МК Украйни. Жодних вимог у порядку ч.6 ст. 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст.ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами ст.ст. 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає ч.2 ст.64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ- резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформаціі?:– 7,17 дол/кг (МД від 31.07.2020 No UA500070/2020/228818, МД від 06.08.2020 No UA110150/2020/12895. Рішення винесено у термін, передбачений МК України, згідно Заяви декларанта від 11.08.2020 No24.. Декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу Х МК України. Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості товарів у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду. Перелік вимог щодо подання додаткових документів, передбачених ст. 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; прайс – лист виробника, як прейскуранта – довідника цін на товари, які виробляються виробником та адресований невизначеному колу покупців; - копію митної декларації країни відправлення, на яку йде посилання у товро-супровідних документах та додатки до Висновку ТПП, на які іде посилання у висновку. Наголошуємо про право органу доходів і зборів щодо потреби в уточненні будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митної оцінки, визначене статтею 17 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, яка є невід`ємною частиною Угоди про заснування Світової організації торгівлі.

У зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020, відповідачем винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2020/00070, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини: у відповідності пункту 6 статті 54, статті 55 МК України не може бути оформлена у митному відношенні, оскільки декларантом обраний невідповідний метод визначення митної вартості (а.с.113-114).

В подальшому зазначений товар 12.08.2020 був впущений у вільний обіг за митною декларацією №UA100110/2020/605750 (а.с.111).

Не погодившись з правомірністю формування картки відмови №UA100110/2020/00070 від 11.08.2020 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13 березня 2012 року №4495-VI /далі МК України/.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частинами першою та другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частин першої та другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Частинами першою та другою статті 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу цієї норми вбачається, що Митним кодексом України встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до частин другої - третьої, шостої - сьомої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частинами першою та другою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Правила визначення митної вартості за ціною договору викладені законодавцем в статті 58 Митного кодексу України.

Так, згідно з частинами першою третьою цієї статті метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу /частина третя статті 57 МК України/.

Із вищенаведеного слідує, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і підставою його незастосування є, обставини, визначені частиною першою статті 58 Митного кодексу України, та якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини дев`ятої статті 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частинами першою та другою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Контракту, поставка Товару здійснюється на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2010) не пізніше 12 днів після отримання продавцем грошових коштів в розмірі 20% передоплати від загальної суми інвойсу.

Відповідно до інвойсу №136INF20 від 17.06.2020 (а.с.17-18) сума контракту (товару) склала 99750,00 доларів США.

На виконання умов вказаного контракту ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" перераховано на рахунки Long Son Inter Foods (Vietnam) 99750,00 доларів США (а.с.51-56, 137-142).

Так приймаючи рішення про коригування митної вартості товару відповідачем зазначено, зокрема, що документи містять розбіжності, не підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: витрати на страхування згідно з заявленими умовами поставки (відповідно до міжнародних торгових правил «ІНКОТЕРМС» за умовами терміна CIF (вартість, страхування і фрахт) від продавця вимагається забезпечення страхування хоча б з мінімальним покриттям, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування – відсутні), крім того термін дії прас-листа дійсний до 01.06.2020, в той час, як інвойс на партію товару датується 17.06.2020, та митне оформлення відбувається у серпні місяці 2020 року.

Надаючи оцінку доводам Київської міської митниці Держмитслужби, суд зазначає наступне.

Вимога відповідача щодо надання документів, які б підтверджували страхування та вказівка на необхідність включення витрат на страхування до митної вартості є безпідставною. Так, як вірно зазначив Відповідач, поставка товару була здійснена на умовах CIF (ІНКОТЕРМС-2010). Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах CIF («вартість, страхування, фрахт») покладає на продавця обов`язок оплатити фрахт, необхідний для доставки товару в зазначений порт призначення, та обов`язок за свій рахунок здійснити витрати на страхування товару, тоді як у покупця відсутній обов`язок на укладення договору перевезення та страхування (пункти А3, Б3 умов поставки CIF за Інкотермс 2010).

Отже, витрати щодо транспортування та страхування товару здійснено продавцем і додатково декларантом не сплачувалися. Крім того, Контрактом не передбачено надання документів зі страхування товару покупцю. Правила Інкотермс 2010 також не передбачають обов`язкового надання покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не було). Надання вказаних документів митним органам України не передбачено також і міжнародними документами з митної справи.

Також суд звертає увагу на пункт 2.3 Контракту, яким обумовлено, що вартість Товару включає в себе всі витрати з упакування, маркування та перевезення, а також витрати на митні формальності, податки, мито та інші збори при експорті.

Стосовно строку дії прайс-листа, то з самого документу чітко вбачається перелік п`яти різних позицій та їх вартість за умовами CIF Одеса. Отже, такий документ цілком відповідає вимогам щодо прайс-листів та дає змогу встановити, що вказана ціна за товар зазначена з урахуванням умов поставки CIF Одеса.

Вищевказане узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.05.2020 №821/101/18.

Крім того, надаючи оцінку доводам митного органу, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18 вказав на те, що «Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей…».

Отже, у відповідача не було обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом та, як наслідок, витребування додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, оскільки подані позивачем під час митного оформлення документи дозволяли митному органу встановити вартість товару.

Водночас відповідачем у даному випадку вартість товарів, що імпортується скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Також указано, що визначена митна вартість товарів ґрунтується на митних деклараціях від 31.07.2020 №UA500070/2020/228818 та від 06.08.2020 №UA110150/2020/12895, що визнана митним органом.

Суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди товари зі схожими характеристиками були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Також суд зважає на обставину, що 24.09.2020 в межах контракту №20620LSI-SND від 27.05.2020 було завезено на митну територію України аналогічну партію товару, документи щодо розмитнення якого були подані до Одеської митниці Держмитслужби. Товар було розмитнено за вартістю контракту, що підтверджується митною декларацією UA500020/2020/227647 від 24.09.2020 року (а.с.171-172).

Таким чином, митним органом не доведено наявності у нього обґрунтованого сумніву у заниженні заявленої позивачем митної вартості при розмитненні товарів, а отже, і підстав коригування митної вартості товару за резервним методом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2020/00070 від 11.08.2020, суд зазначає наступне.

Положеннями частин першої та другої статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої статті 264 Митного кодексу України орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Частиною дванадцятою цієї статті Кодексу передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації та у митному оформленні (випуску) товарів є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи органу доходів і зборів про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.

Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси.

Судом встановлено, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2020/00070 від 11.08.2020 вмотивована прийняттям митним органом рішень про коригування митної вартості №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020, неправомірність якого підтверджено у ході розгляду цієї справи. За таких обставин, зазначена картки відмови також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання вказаного позову сплачено судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн.

Таким чином, враховуючи задоволення позову за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4204,00 грн.

Стосовно стягнення витрат на здійснення перекладу документів у сумі 3170,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною третьою статті 137 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків.

Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів /частина п`ята статті 137 КАС України/.

На підтвердження понесення ТОВ "СНЕК ДРАЙВ" витрат на оплату послуг з перекладу надано платіжне доручення від 14.09.2020 №3709 на суму 3170,00 грн (а.с.77). В графі "призначення платежу" зазначено - оплата за надання послуг згідно р.ф. №10652 від 14.09.2020.

Також позивачем надано копію рахунок-фактура №10652 від 14.09.2020 (а.с.76), дослідивши зміст якого, суд позбавлений можливості ідентифікувати які саме документи були надані для перекладу.

Тобто, оплату коштів за вказаним платіжним дорученням від 14.09.2020 №3709 неможливо пов`язати саме з перекладом документів, необхідних для розгляду цієї справи за позовом ТОВ "СНЕК ДРАЙВ".

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача судових витрат пов`язаних із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи, в розмірі 3170,00 грн, з огляду на відсутність їх документального підтвердження.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (вул. Овочева, буд. 7-А, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40467576) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, Київ, код ЄДРПОУ 43337359) про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000323/2 від 11.08.2020.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені впуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2020/00070 від 11.08.2020.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СНЕК ДРАЙВ" (вул. Овочева, буд. 7-А, Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 40467576) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, Київ, код ЄДРПОУ 43337359) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири гривні).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. З урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються у відповідності до пункту 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року).

Головуючий суддя Г.В. Костенко