Ухвала суду № 94353336, 25.01.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

25 січня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4630/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

27 листопада 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі – позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі – відповідач), в якій позивач просить скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09 листопада 2020 року у виконавчому провадженні ВП № 63042525 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.

Ухвалою суду від 02 грудня 2020 року позовну заяву Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду позовної заяви, оформленої з дотриманням вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, та її копії для вручення відповідачу, заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з даною позовною заявою, оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 2102,00 грн.

21 грудня 2020 року від позивача через відділ діловодства та обліку звернення громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним номером № 52258/2020 надійшла заява від 17 грудня 2020 року № 1238-07-7/5828, до якої додано оригінал платіжного доручення від 17 грудня 2020 року № 743 про сплату судового збору у розмірі 2102,00 грн, клопотання від 17 грудня 2020 року № 1238-07-7/5830 про поновлення строку звернення до суду, позовну заяву від 17 грудня 2020 року № 1238-07-7/5819 та її копію для вручення відповідачу.

Ухвалою від 28 грудня 2020 року позовну заяву Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу залишено без руху. Запропоновано Марківському об`єднаному управлінню Пенсійного фонду України Луганської області протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строку звернення до суду з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності інших поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

20 січня 2021 року від позивача через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним номером № 2605/2021 надійшла заява від 14 січня 2021 року № 1238-07-7/469 про поновлення строку звернення до суду.

Заява від 14 січня 2021 року № 1238-07-7/469 про поновлення пропущеного строку звернення до суду є ідентичною клопотанню про поновлення строку звернення до суду, яке позивач надавав на виконання вимог ухвали від 02 грудня 2020 року, та оцінка якій вже надана судом. Клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності інших причин пропуску строку звернення до суду та доказами поважності причин пропуску строку звернення позивачем до суду не надано.

Щодо посилань Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 360/3919/18 суд зазначає таке.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/19 (провадження 12-297гс18) та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 440/1290/19 (провадження К/9901/21495/19) зазначили, що стаття 74 Закону України “Про виконавче провадження” є загальною нормою по відношенню до статті 287 КАС України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів ДВС.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 440/1290/19 вказав, що при здійсненні судочинства в спірних правовідносинах адміністративний суд правомірно застосував спеціальну норму, якою визначено порядок обчислення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою, тобто КАС України, а не Закон України “Про виконавче провадження”.

Досліджуючи питання щодо юридичної визначеності норми закону та передбачуваності наслідків її застосування у питанні усунення правової колізії, яка виникла між нормою частини першої статті 341 ГПК України та нормою частини п`ятої статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження” щодо строку оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої служби, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 920/149/19 (провадження 12-297гс18) дійшла таких висновків:

“ 36. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

37. Ураховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, ЄСПЛ у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

38. У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі “Белле проти Франції” (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

39. Основною складовою права на суд є право доступу до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і що з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

40. У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу І Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення про дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 розділу І Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами й поставленою метою (див. рішення від 12 липня 2001 року у справі “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс ІІ проти Німеччини”).

41. Практика ЄСПЛ щодо України стосовно гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, знайшла своє відображення у справах, які стосуються права доступу до суду та справедливого судового розгляду.

42. Аналізуючи таку практику у контексті гарантій, закріплених статтею 6 розділу І Конвенції, можна зробити висновок, що причини порушення прав людини частіше за все полягають у недосконалому законодавстві або в його практичному застосуванні державними органами та судовими інстанціями.

43. ЄСПЛ у рішенні від 6 вересня 2005 року у справі “Салов проти України” зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову “передбачений законом”, є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись “законом”, якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

44. ПАТ “Сумигаз” звернулося до суду із пропуском десятиденного строку, встановленого пунктом “а” частини першої статті 341 ГПК України, про зміст якої скаржник не міг не бути обізнаним, адже ГПК України є основним нормативним актом, який регулює здійснення судочинства господарськими судами і відповідно визначає процесуальний порядок звернення з такими скаргами та їх розгляду судом.

45. Скаржник звернувся зі скаргою на рішення та дії державного виконавця 03 травня 2018 року, тобто майже через півроку після набрання чинності змінами до ГПК України, внесених Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів”, що передбачають строк оскарження дій державних виконавців протягом 10 календарних днів. Таким чином, застосування відповідних процесуальних обмежень було передбачуваним для ПАТ “Сумигаз” і тому відповідає принципу юридичної визначеності.

46. Скаржник як юридична особа, що багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України з виробництва та постачання газу і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення з такою скаргою.”.

У даній справі оскаржувану постанову від 09 листопада 2020 року ВП № 63042525 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн Марківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області отримало 12 листопада 2020 року, що підтверджено відміткою на штампі вхідної кореспонденції позивача. Отже, останнім днем десятиденного строку, встановленого статтею 287 КАС України, на оскарження постанови від 09 листопада 2020 року ВП № 63042525 про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн про накладення штрафу, з урахування вихідних було 23 листопада 2020 року. Позовна заява направлена до суду 25 листопада 2020 року засобами поштового зв`язку, про що свідчить відбиток календарного штемпеля на конверті.

Отже, позивачем пропущено десятиденний строк, встановлений статтею 287 КАС України, звернення до суду.

У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою.

Обов`язковою умовою для повернення позовної заяви є не лише встановлення факту пропуску строку звернення до суду, а й відсутність підстав вважати, що такий строк пропущений з поважних причин.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Керуючись статтями 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Марківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування постанови про накладення штрафу повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.І. Чернявська