Рішення № 94352972, 25.01.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 січня 2021 року (09 год. 30 хв.)Справа № 280/9761/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 08592187) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

31.12.2020 Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) з позовною заявою до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування постанов від 15.12.2020 ВП 63919285 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору.

Ухвалою суду від 05.01.2021 позовну заяву залишено без руху на підставі статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). 13.01.2021 позивачем до суду надано документи, якими усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 14.01.2021 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 22.01.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем винесено постанову у виконавчому провадженні №63919285 від 15.12.2020 за виконавчим листом №280/2164/20 від 12.10.2020, що виданий Запорізьким окружним адміністративним судом, про примусове виконання рішення суду від 23.09.2020 та стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 20000 грн. Позивач вважає таку постанову протиправною. Зазначає, що для виконання рішення суду позивачу були необхідні документи, які необхідно надати до ГУМВС України в Запорізькій області для того, щоб останнє виконало рішення суду. Проте, стягувачем - ОСОБА_1 не надано такі документи до ГУМВС України в Запорізькій області. ОСОБА_1 звернувся до відповідача з виконавчим листом №280/2164/20 від 12.10.2020, за результатом якого було відкрито виконавче провадження №63919285 та винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 15.12.2020 на суму 171,39 грн. та постанову про стягнення виконавчого збору від 15.12.2020 у розмірі 20000 грн. Позивач зазначає, що без надання документів, визначених Порядком №850 ГУМВС не могло самостійно виконати рішення суду від 03.06.2020 по справі № 280/2164/20. Звернення ОСОБА_1 з виконавчим листом не до ГУМВС, а до відповідача спричинило відкриття виконавчого провадження та винесення оскаржуваного рішення державного виконавця про стягнення з ГУМВС виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження. Позивач вважає, що вимога щодо зобов`язання ГУМВС направити до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію», у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04.12.2018, є правом вимоги проти держави. Відтак, підлягають застосуванню положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується. Також позивач зазначає, що обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання судового рішення; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», ГУМВС під час виконання рішень немайнового характеру державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення. Таким чином, положення Закону, що визначають порядок виконання рішень немайнового характеру, які не можуть бути виконані без участі боржника, не передбачають вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору. Позивач зауважує, що виконання вказаного судового рішення можливе лише боржником. В той же час, державним виконавцем виконане не вчинено будь-яких дій, які б свідчили про реалізацію заходів примусового виконання рішення. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та надав відзив на позовну заяву (вх.№3360 від 19.01.2021). Зазначає, що на його виконанні перебуває виконавче провадження №63919285 з примусового виконання виконавчого листа №280/2164/20, виданого 12.10.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом, про зобов`язання Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію», у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04.12.2018, з урахуванням проведених виплат. Зазначає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Так, постановою державного виконавця відділу ВП № 63919285 від 15.12.2020 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та відповідно до ст.ст. 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» в пункті 3 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 63919285 від 15.12.2020 зазначено про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000,00 грн. Відповідач пояснює, що зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця. Згідно матеріалів виконавчого провадження, виконавчий лист № 280/2164/20, виданий 12.10.2020 Запорізьким окружним адміністративним судом, боржником до відкриття виконавчого провадження виконано не було, що відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» не звільняє боржника від сплати виконавчого збору. Виконавчий документ виконаний боржником 14.01.2021, тобто, після відкриття виконавчого провадження. Також, боржником самостійно сплачено заборгованість за виконавчим збором в розмірі 20000,00грн., яка платіжним дорученням № 1404 від 05.01.2021 перерахована до державного бюджету. Відповідач зазначає, що ураховуючи вимоги ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», ГУМВС України в Запорізькій області в межах вищезазначеного виконавчого провадження не звільнений від сплати виконавчого збору до державного бюджету. Невиконання боржником рішення суду до відкриття виконавчого провадження в свою чергу, тягне за собою застосування специфічних санкцій майнового характеру, а саме - стягнення виконавчого збору та інших витрат виконавчого провадження. Зазначає, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 63919285 від 15.12.2020 за виконавчим провадженням № 63919285 винесена на виконання вимог Закону України «Про виконавче провадження» та відповідає йому, а тому підстав для її скасування немає. Також відповідач не погоджується із твердженням позивача, що рішення суду підлягає виконанню в порядку Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», оскільки виконавчий лист містить вимоги щодо зобов`язання вчинити певні дії, а не стягнення. Тому виконання вказаних виконавчий лист здійснюється у відповідності норм Закону України «Про виконавче провадження», а не Закону України «Про гарантії прав держави щодо виконання судових рішень». Щодо правомірності винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 63919285 від 15.12.2020 відповідач зазначає, що відповідно до калькуляції витрат виконавчого провадження на стягнення мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження, вартість мінімальних витрат виконавчого провадження складається з: плата за користування АСВП - 69,00 грн. постанова про відкриття виконавчого провадження + супровідний лист - 5,67 грн., постанова про стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується) + супровідний лист - 3,78 грн., постанова про стягнення витрат виконавчого провадження + супровідний лист - 5,67 грн., постанова про закінчення виконавчого провадження + супровідний лист - 7,56 грн., направлення постанов сторонам виконавчого провадження із застосуванням марок - 79,71 грн., що в загальному розмірі становить 171,39 грн. За вимогами частини 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП № 63919285 від 15.12.2020 на суму 171,39 грн. Згідно повідомлення 30.12.2020 на депозитний рахунок відділу боржником самостійно сплачено мінімальні витрати в розмірі 171,39 грн., які платіжними дорученнями № 1405 та № 1406 від 05.01.2021 перерахована до державного бюджету. Таким чином, навіть виконання боржником виконавчого документа до відкриття виконавчого провадження, відповідно до вимог 2 Розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, боржник не звільняється від сплати витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини). На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 22.01.2021 представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Представник позивача проти такого клопотання не заперечив.

Згідно з ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступні обставини.

14.12.2020 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №280/2164/20, виданого Запорізький окружним адміністративним судом 12.10.2020 про зобов`язання Ліквідаційну комісію Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області направити до Міністерства внутрішніх справ України документи та висновок про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із встановленням II групи інвалідності та 80% втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України «Про міліцію», у розмірі 200-кратного прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності 04.12.2018, з урахуванням проведених виплат.

15.02.2020 відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №280/2164/20, виданого Запорізький окружним адміністративним судом 12.10.2020; боржник - Головне управління МВС України в Запорізькій області, стягував - ОСОБА_1 .

Відповідно до зазначеної постанови з боржника стягнуто виконавчий збір у розмірі 20000грн.

Також, 15.12.2020 відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 20000грн., на підставі ч.1,2,4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження».

15.12.2020 відповідачем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, відповідно до якої з боржника стягнуто суму мінімальних витрат у розмірі 171,39грн.

Відповідно до листа Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області від 31.12.2020 №04-083/10835 боржником кошти перераховані.

Відповідно до листа позивача від 14.01.2021 №29/4, боржником рішення Запорізького окружного адміністративного суду №280/2164/20 виконане.

Не погоджуючись із постановами відповідача про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Суд, дослідивши матеріали справи, не вбачає підстав для задоволення позовних вимог через наступне.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове - виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Згідно з частинами п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

З аналізу зазначених норм закону, зазначення в постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору є обов`язком державного виконавця.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

За частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналізуючи положення статей 26, 27 Закону № 1404-VIII суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

Суд зазначає, що на час відкриття виконавчого провадження відомості про повне виконання боржником рішення суду в добровільному порядку у державного виконавця були відсутні.

Підсумовуючи викладене, суд вказує, що стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що виконавчий збір не стягується, оскільки виконання виконавчого листа має відбуватись у порядку встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Суд зазначає, що у даному випадку виконавчий лист №280/2164/20, виданий Запорізьким окружним адміністративним судом 12.10.2020 носить зобов`язальний характер. Вказаний виконавчий лист передбачає одноразовий характер, а не стягнення періодичних платежів.

Отже, в даному випадку, виконання виконавчого листа не відбувається у порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», а тому п. 3 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII не може бути застосований.

Враховуючи, що у встановлений законом строк для добровільного виконання рішення, підтвердження повного його виконання позивачем не надано, державним виконавцем правомірно розпочато примусове виконання виконавчого документа та стягнуто виконавчий збір.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв на підставі та в межах своїх повноважень, тому вимога позивача про скасування постанови про стягнення з боржника виконавчого збору є безпідставною.

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі №712/5014/17 та у Постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі №320/1591/17-а.

Щодо позовної вимоги про скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

В позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Так, заявляючи позовну вимогу про скасування постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач не зазначено жодних обставин, якими позивач обґрунтовує таку вимогу, не наводить обґрунтування порушення оскаржуваною постановою прав, свобод, інтересів позивача. Позивачем не наведено підстави для задоволення такої вимоги, не висловлено контр розрахунку щодо розміру витрат тощо. Всі обґрунтування позову стосуються протиправності постанови про стягнення виконавчого збору.

Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження.

Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У зв`язку із відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 08592187) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164, код ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправними та скасування постанов, - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, в 10-денний строк з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 25.01.2021.

Суддя Ю.В. Калашник