Рішення № 94352884, 14.01.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

14 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/908/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Гаврилка С.Є.,

з участю секретаря судового засідання - Марущак Г.Д.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 - не з`явився;

за участі представника позивача - адвоката Бухтоярової Оксани Василівни;

відповідач - Виконавчий комітет Ужгородської міської ради - представник - Федьо Тетяна Михайлівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2020 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 04053699), яким просить суд: "1. Поновити процесуальний строк для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 321 від 11.09.2019 р. в частині демонтажу об`єктів по АДРЕСА_2 та зобов`язання вчинити дії у зв`язку з поважністю його пропуску; 2. Визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 321 від 11.09.2019 р. в частині демонтажу об`єктів по АДРЕСА_2 ; 3. Зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради виключити з пункту 1 "Демонтувати самовільно встановлені об`єкти" рішення № 321 від 11.09.2019 р. підпункт 1, а саме: "тумбу для квітів, рукомийник, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2"."

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2020 року було прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року було витребувано докази.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року було витребувано докази.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року було закрито підготовче провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд даної справи відкладався (оголошувалась перерва) у зв`язку з існуванням на те об`єктивних законодавчо встановлених підстав.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 березня 2019 року громадянкою ОСОБА_2 подано скаргу до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради. У скарзі ОСОБА_2 зазначила, що позивачем незаконно зведено тимчасові споруди без згоди всіх мешканців дворогосподарства будинку АДРЕСА_2 . В обґрунтування звернення зі скаргою до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі по тексту - відповідач) ОСОБА_2 зазначила, що вона є власницею квартири АДРЕСА_3 та, що позивачем завдано шкоди власності ОСОБА_2 . Під тимчасовою спорудою скаржниця вважала сарай, який, на її думку, було зведено Позивачем. Відтак, з урахуванням вищевикладеного 06 березня 2019 року позивачем подано заяву-роз`яснення на ім`я начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції Зотової О.С. та начальника управління Містобудування міської ради ОСОБА_3 .. У цій заяві-роз`ясненні ОСОБА_1 наголосив на законності розташування підсобного приміщення (сараю). До заяви Позивач також долучив витяг з інвентаризаційної справи АДРЕСА_2 (справа № 3659), відповідного до якого у такому містяться відомості про підсобне приміщення, що зазначене в інвентаризаційній справі, як сарай і позначене літерою "Г", розташоване між стіною кв. АДРЕСА_4 , має задню цегляну стіну, покриту шифером, в наявності двері і водостоки. В інвентаризаційній справі № 3659 сарай відмічений щонайменше з 1957 року і відомостей, що він був знесений, до звернення зі скаргою громадянки ОСОБА_2 , не було. Для розгляду скарги громадянки ОСОБА_2 від 01 березня 2019 року розпорядженням міського голови № 187 від 19 квітня 2019 року утворено робочу групу, до складу якої, зокрема, включено начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції Зотову О.С. та начальника управління Містобудування Ужгородської міської ради Боршовського О. І.. 22 квітня 2019 року складено та підписано всіма членами робочої групи Акт комісійного розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . В абзаці 2 вказаного Акту зазначено наступне: "З виходом на місце комісією було з`ясовано, що факти, наведені у зверненні громадянки ОСОБА_2 підтвердились у повному обсязі, дозвільних та погоджувальних документів на влаштування малих архітектурних формувань для квітів, рукомийника громадянином ОСОБА_1 не надано. Документу на влаштування сараю, який примикає до зовнішніх стін квартир № 3 та № 4 громадянином ОСОБА_1 не надано. Відсутні документи і на право власності на сарай, який влаштовано на території спільного користування по АДРЕСА_2 . Згоди на влаштування сараю мешканці квартир №№ 1 , 2 , 4 не давали...". Враховуючи вищевикладене, комісія зробила висновок, що малі архітектурні форми (тумби для квітів, рукомийник) нібито влаштовані позивачем без відповідних погоджувальних документів від управління містобудування та архітектури та без згоди співкористувачів земельної ділянки спільного користування. Що стосується сараю між квартирами № 3 та № 4 , то комісія дійшла висновку, що начебто Позивач його влаштував самочинно. Отже, комісією запропоновано Позивачу демонтувати малі архітектурні форми (тумба для квітів, рукомийник) та сарай для надання можливості громадянці ОСОБА_2 зробити утеплення фасаду. 24 квітня 2019 року позивач ознайомився з Актом комісійного розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 і з цього приводу подав письмові пояснення та документи, що підтверджують правомірність розташування сараю, що примикає до зовнішніх стін квартир № 3 та АДРЕСА_3 , всупереч зазначеного вище, 24 квітня 2019 року Управлінням муніципальної варти виконавчого комітету Ужгородської міської ради складено припис у відповідності до якого позивача зобов`язано протягом 15 робочих днів з дня одержання припису демонтувати всі малі архітектурні форми "рукомийник, тумба для квітів та сарай", які влаштовані на території спільного користування по АДРЕСА_2 . Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 321 від 11 вересня 2019 року "Про демонтаж" вирішено демонтувати самовільно встановлені об`єкти, зокрема, тумбу для квітів, рукомийник, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2 . Таке рішення було прийнято на підставі Акту комісії з розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 від 22 квітня 2019 року з порушенням встановленої процедури, без урахування позиції ОСОБА_1 , без дослідження наданих членам комісії доказів, що підтверджували законність розташування, зокрема МАФ (сараю). Отже, таке рішення Відповідача позивач вважає незаконним, яке підлягає скасуванню в судовому порядку.

У відзиві відповідач не погоджується із позицією, викладеною у позовній заяві та просить суд у задоволенні позову відмовити з огляду на правомірність прийнятого рішення, яке оскаржує позивач. Зокрема, зазначає, що 01 березня 2019 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради, у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", було зареєстровано скаргу № Б-646/04-06 громадянки ОСОБА_2 щодо незаконного встановлення без згоди всіх мешканців дворогосподарства будинку АДРЕСА_2 тимчасової споруди, малої архітектурної форми та ін.. Відповідно до статті 15 частини 1 Закону України "Про звернення громадян", органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідно до статті 19 частини 1 цього закону, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень, серед інших, зобов`язані об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень. Відповідно до статті 42 пункту 4 підпункту 20 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільський , селищний, міський голова видає розпорядження у межах своїх повноважень. З метою перевірки фактів, викладених у зверненні ОСОБА_2 № Б646/04-06 від 01 березня 2019 року, розпорядженням міського голови 19 квітня 2019 року № 187 "Про робочу групу" (пункт1) утворено робочу групу у складі згідно з додатком. Пунктом 2 передбачено робочій групі до 10 травня 2019 року здійснити перевірку фактів, викладених у звернені та надати пропозиції. 22 квітня 2019 року актом комісійного розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , у присутності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було здійснено перевірку фактів, викладених у зверненні. З виходом на місце, комісією було з`ясовано, що факти, наведені у зверненні громадянки ОСОБА_2 підтвердились. Тобто, з огляду на наведене, відповідач робить висновок, що при розгляді вищевказаної скарги, виконавчим комітетом було виконано вимоги Закону України "Про звернення громадян", а твердження позивача про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету про демонтаж прийнято на підставі акту комісії з розгляду звернення ОСОБА_2 від 22 квітня 2019 року є помилковим. Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради 11 липня 2018 року № 194 "Про тимчасовий Порядок демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території м. Ужгорода" (пункт 1) затверджено Порядок проведення демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території м. Ужгород. Пунктом 2 цього рішення затверджено склад комісії з питань демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території міста Ужгород згідно з додатком. В подальшому виконавчим комітетом міської ради 25 лютого 2019 року прийнято рішення за № 60 "Про склад комісій, рад, комітетів виконкому міської ради та положень до них". Додатком 21 до вказаного рішення затверджено новий склад комісії з демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд (вказане рішення наявне у вільному доступі на офіційному сайті міської ради за посиланням https://rada-uzhgorod.gov.Ua/media/l/%D0%A0%D0%92 60.pdf). Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 Порядку, демонтажу підлягають МАФ/ТС, що розташовані на території м. Ужгород з порушенням вимог чинного законодавства України, - самовільно розміщені МАФ/ТС; розміщені за відсутності документів, що посвідчують право користування або права власності земельною ділянкою, на якій розміщено ТС/МАФ; розміщені за відсутності паспорта прив`язки ТС та ін.. Відповідно до пункту 3.2. Порядку, демонтаж ТС/МАФ у випадках, встановлених пунктом 3.1 цього Порядку, здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Відповідно до пункту 3.3. Порядку виявлення ТС/МАФ, які підлягають демонтажу здійснюється відділом муніципальної інспекції з благоустрою м. Ужгород та/або комісією з демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд. Приписом від 25 березня 2019 року спеціалістом відділу муніципальної інспекції було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 встановив малу архітектурну форму "рукомийник" в кількості 1 шт. в дворі загального користування по АДРЕСА_2 . Відповідно до пункту 3.4. Порядку, за наявності підстав для демонтажу ТС/МАФ, секретар Комісії складає акт про розміщення ТС/МАФ з порушенням законодавства. Так, 01 квітня 2019 року було складено акт про розміщення тимчасової споруди/ малої архітектурної форми з порушенням чинного законодавства. Відповідно до пункту 3.5. Порядку, інспекцією складається та надається повідомлення (припис) у двох примірниках про усунення порушень шляхом самостійного проведення демонтажу об`єкта у п`ятиденний термін особі власнику (користувачу) у разі наявності відомостей щодо такої особи. Один із примірників повідомлення (припису) повинен містити відмітку про його отримання (відмову отримання) власником (користувачем) ТС/МАФ. 24 квітня 2019 року інспектором відділу муніципальної інспекції було складено припис про усунення порушень шляхом самостійного проведення демонтажу малих архітектурних форм "рукомийник, тумба для квітів та сарай". Однак, вказаний припис виконано не було. Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради було підготовлено проект рішення "Про демонтаж" на розгляд виконавчому комітету Ужгородської міської ради, який був опублікований на офіційному сайті міської ради 08 серпня 2019 року (у відкритому доступі за посиланням https://rada-uzhgorod.gov.ua/rada docs/poekty-vykonkomu-serpen-2019?page=3) у відповідності до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" (за 20 робочих днів до його розгляду). В подальшому, 11 вересня 2019 року на засіданні виконавчого комітету було прийнято рішення за № 321 "Про демонтаж". Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР (далі по тексту Закон України № 280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування. Статтею 24 частинами 1,3 Закону України № 280/97-ВР передбачено, що правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. У відповідності до статті 11 частин 1 та 2 Закону України № 280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Відповідно до статті 30 частини Закону України № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян. У відповідності до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо. Відповідно до статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни. Відповідно статті 34 частин 1, 2 цього ж закону правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами. Відповідно до пункту 1.1 Правила благоустрою міста Ужгород є нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання міських територій, об`єктів благоустрою міста, регулюються права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою, визначається комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, і є обов`язковими для виконання на території міста виконавчими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, їх керівниками, працівниками та громадянами. Відповідно до пункту 1.2 об`єкти благоустрою міста Ужгород використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог цих Правил, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством України. Відповідно до пункту 1.3. організацію благоустрою міста Ужгород забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території міста Ужгород. Правила дають визначення, а саме - елементи благоустрою - покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок; зелені насадження вздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, садах, санітарно-захисних зонах, на набережних, на прибудинкових територіях; будівлі та споруди системи збирання та вивезення відходів; засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами; технічні засоби регулювання дорожнього руху, комплекси та об`єкти монументального мистецтва; обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків, малі архітектурні форми, інші елементи благоустрою. В силу статті 21 частини 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до малих архітектурних форм, як елементів декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою, належать, мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об`єкта благоустрою. До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори, декоративна та ігрова скульптура, вуличні меблі (лавки, лави, столи) сходи, балюстради; паркові містки; огорожі, ворота, грати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством. Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил. Відповідно до Порядку демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території м. Ужгорода, демонтажу, серед інших, підлягають самовільно розміщенні малі архітектурні форми. Демонтовані споруди є об`єктами благоустрою, та не є нерухомими речами в силу статті 181 ЦК України, не підлягають державній реєстрації. Орган місцевого самоврядування має повноваження приймати рішення про демонтаж об`єктів, якщо такі належать до тимчасових споруд у розумінні Правил благоустрою. Оскаржуване рішення є формою контролю органу місцевого самоврядування за дотриманням законодавства, зокрема, і щодо самочинно збудованих об`єктів та встановлення такого факту. Факт винесення рішення не порушує прав та законних інтересів позивача, оскільки захисту підлягає саме порушене право. Посилаючись на незаконність оскаржуваного рішення, позивач надав суду документи, які, на його думку, свідчать про правомірність розміщення його тимчасових споруд (ксерокопії з інвентаризаційної справи на будинок). Зазначає, що відповідно до відомостей з інвентаризаційної справи, сарай, який є майном співвласників будинку, позначений щонайменше з 1957. Однак, згідно інформації, наданої КП "АПБ" м. Ужгорода, у відповідності до матеріалів інвентаризаційної справи № 3659 на домоволодіння № 6 (колишній № 4) по вул. Руській у м. Ужгороді, будівля сараю під літ. "Г", на першому у вказаній справі Генеральному плані (схемі) цього домоволодіння, датована 08 березня 46 року та у Зведеному оціночному акті по вказаному домоволодінні від 06 грудня 1948 року не відображена. Відомості про неї з`явилися вперше у Зведеному оціночному акті від 15 березня 1957 року. Однак, схема цього домоволодіння на вказану дату не виготовлялась, тому вказати місце її розташування на вказану дату можливості не має. На ескізі ж, складеному з натури 23 липня 1957 року, він був позначений як окремо стоячий, розташовувався між будівлями "А" та "Б". У зведеному оціночному акті по вказаному домоволодінні від 26 лютого 1970 року відомості про нього вже відсутні, на ескізі, складеному з натури 16 лютого 1970 року, міститься помітка, що цієї будівлі немає. Не існувало її і станом на проведення наступної оцінки будівлі за вищевказаною адресою (20 серпня 1981). У подальшому, відомостей про неї містяться у справі станом на травень 1988 року, де вказано що це дощата будівля розміром 2,8м х 1.60м, раніше не оцінена. Відомості про наявність на території вказаного домоволодіння споруди "тумби для квітів" чи "рукомийник" у матеріалах справи відсутні. Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна; допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку; спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. У відповідності до статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку". власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку (стаття 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку"). У пунктах 1.1, 1.2, 1.3 рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року № 4-рп/2004 у справі № 1 -2/2004 (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) зазначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності. У рішенні Конституційного суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 у справі № 1-22/20011 зазначено, що на допоміжні приміщення багатоквартирного будинку поширюється правовий режим як спільної сумісної, так і спільної часткової власності, який передбачає особливий порядок здійснення правомочностей власника щодо володіння, користування і розпорядження. При цьому в законодавчому порядку не виокремлюються суб`єкти права спільної власності залежно від підстав набуття права власності на квартиру. Правовим регулюванням відносин спільної сумісної власності в Україні визначаються особливості здійснення прав власників виходячи з її правового режиму. Ці особливості полягають у різних формах реалізації відповідного права: при спільній сумісній власності - шляхом взаємного волевиявлення усіх співвласників, при спільній частковій власності - лише за волею власника відповідної частки, виділеної в натурі з майна, що є у спільній сумісній власності. За законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям "мешканці" треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення, як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку, має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку. Відтак, у цьому рішенні Конституційний Суд України вирішив, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Згоди всіх співвласників на влаштування сараю, тумби для, квітів, рукомийника у позивача не було, документальних доказів того, що позивачу як співвласнику багатоквартирного житлового будинку відповідно до належної йому частки у спільній власності було виділено в натурі із спільного майна одне з допоміжних приміщень житлового будинку не має, як і не надано доказів того, що земельна ділянка, на якій розташований спірний сарай, перебуває у власності будь-кого із співвласників. Відповідач також зазначає, що вимога позивача про зобов`язання виконавчого комітету виключити пункт 1 рішення № 321 від 11 вересня 2019 року "Демонтувати самовільно встановлені об`єкти" 1, а саме: "тумбу для квітів, рукомийник, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2" не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 частини 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно положень, закріплених ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. Згідно зі статтею 73 Закону України № 280/97-ВР, акти ради, сільського, селищного, міського голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та іншими організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Відповідно до статей 20, 40 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організація благоустрою та самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів, здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, рішення яких є обов`язковими на відповідній території. Таким чином, Конституція України передбачає форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування, а саме, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Водночас, у рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року у справі № 1-9/2009 зазначено наступне: "… проаналізувавши функції і повноваження органів місцевого самоврядування, врегульовані Конституцією України та іншими законами України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію". Відповідно до статті 5 частин 1 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Водночас, статтею 5 частиною 2 КАС України визначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Отже, оскаржуване рішення виконкому, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування та вичерпало свою дію внаслідок його виконання (проведенням демонтажу). Тобто, обраний позивачем спосіб захисту свого права шляхом зобов`язання виконавчого комітету виключити з пункту 1 "Демонтувати самовільно встановлені об`єкти" рішення № 321 від 11 вересня 2019 року пункт 1, а саме: "тумбу для квітів, рукомийник, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2 " не забезпечує реального захисту порушеного права позивача, тобто у будь-якому випадку не призведе до поновлення прав позивача, які він вважає порушеними внаслідок прийняття спірного рішення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з підстав наведених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі, просив відмовити.

Розглянувши подані сторонами докази, (заслухавши сторони та їх представників) всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

На підставі договору купівлі-продажу квартири від 1 квітня 1997 року позивачем було придбано квартиру АДРЕСА_1 (Т. 1 а.с. 36).

У відповідності до реєстраційного посвідчення від 12 травня 1997 року, квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за позивачем (реєстровий номер 11983) (Т. 1 а.с. 37)

01 березня 2019 року громадянкою ОСОБА_2 подано скаргу до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (Т. 1 а.с.а.с. 73-76). У скарзі ОСОБА_2 зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_6 . Вказувала, що позивачем, який є її сусідом, незаконно встановлено без згоди всіх мешканців дворогосподарства будинку АДРЕСА_2 тимчасової споруди, яка спирається на стіну квартиру скаржника (квартира № 4 ) та перекриває вікно підвального поверху під квартирою скаржника. Така споруда зведена на земельній ділянці загального користування, яка перебуває у комунальній власності. Також у скарзі зазначає, що позивачем зведено малу архітектурну форму, яка також прилягає до стіни її квартири, що у тому числі перешкоджає в утепленні квартири. Крім іншого, ОСОБА_1 самовільно встановив тротуарну плитку, змінивши ухил двору, внаслідок чого накопичується вода під стіною квартири скаржника.

06 березня 2019 року позивачем подано заяву-роз`яснення на ім`я начальника Державної архітектурно-будівельної інспекції та начальника управління Містобудування міської ради ОСОБА_3 .. У цій заяві-роз`ясненні позивач зазначив про законність розташування підсобного приміщення (сараю). До заяви позивач долучив викопіювання з інвентаризаційної справи АДРЕСА_2 (справа № 3659), відповідного до якого у такому містяться відомості про підсобне приміщення, що зазначене в інвентаризаційній справі, як сарай і позначене літерою "Г", розташоване між стіною квартири № 3 і стіною квартири № 4 , має задню цегляну стіну, покриту шифером, в наявності двері і водостоки. В інвентаризаційній справі № 3659 сарай відмічений щонайменше з 1988 року і відомостей, що він був знесений не має (Т. 1 а.с. 13).

25 березня 2019 року ОСОБА_4 , головним спеціалістом відділу муніципальної інспекції, управління муніципальної варти Ужгородської міської ради - у відповідності до рішення Ужгородської міської ради № 624 від 30 березня 2017 року був складений припис щодо громадянина ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_6 . У відповідності до цього припису встановлено, що при розгляді скарги від 01 березня 2019 року встановлено, що ОСОБА_1 встановив малу архітектурну форму "рукомийник" в кількості 1 шт. в дворі загального користування по АДРЕСА_2 без дозвільних документів органу місцевого самоврядування. У зв`язку із цим приписано протягом 15 днів демонтувати таку малі архітектурну форму (Т. 1 а.с. 112).

З метою розгляду скарги громадянки ОСОБА_2 від 01 березня 2019 року, розпорядженням міського голови № 187 від 19 квітня 2019 року утворено робочу групу (Т. 1 а.с. 65).

01 квітня 2019 року комісією з питань демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території м. Ужгород, було складено акт про розміщення тимчасової споруди/малої архітектурної форми з порушенням чинного законодавства (Т. 1 а.с.а.с. 115, 116). У вказаному акті зафіксовано, що такий складено без участі власника, перевірка проведена з приводу дотримання вимог законодавства у сфері містобудування та благоустрою на території міста Ужгород щодо розміщення тумби для квітів, рукомийника, МАФ/ТС (сараю) по АДРЕСА_2 . За результатами перевірки встановлено, що відсутній дозвіл на встановлення елементів благоустрою; порушення Правил благоустрою міста Ужгород: МАФ/ТС розміщено самовільно.

22 квітня 2019 року складено Акт комісійного розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 . Зокрема в абзаці 2 вказаного Акту зазначено, що: "З виходом на місце комісією було з`ясовано, що факти, наведені у зверненні громадянки ОСОБА_2 підтвердились у повному обсязі, дозвільних та погоджувальних документів на влаштування малих архітектурних формувань для квітів, рукомийника громадянином ОСОБА_1 не надано. Документу на влаштування сараю, який примикає до зовнішніх стін квартир № 3 та № 4 громадянином ОСОБА_1 не надано. Відсутні документи і на право власності на сарай, який влаштовано на території спільного користування по АДРЕСА_2 . Згоди на влаштування сараю мешканці квартир №№ 1 , 2 , 4 не надавали". Також в акті зазначено (абзац 3), що питання щодо влаштування малої архітектурної форми (рукомийника) розглядалось управлінням муніципальної варти 25 березня 2019 року, про що свідчить припис, яким ОСОБА_1 протягом 15 робочих днів зобов`язано демонтувати цей рукомийник. В акті також зазначено, що цей припис отримано ОСОБА_1 01 квітня 2019 року. Вимоги припису ОСОБА_1 не виконані. Враховуючи вищевикладене, комісія констатувала, що малі архітектурні форми (тумба для квітів, рукомийник) влаштовані позивачем на території спільного користування без відповідних погоджувальних документів від управління містобудування та архітектури та без згоди співкористувачів земельної ділянки спільного користування. На влаштований сарай між квартирами № 3 та № 4 документи на право власності у ОСОБА_1 відсутні, таким чином сарай влаштовано самочинно. Припис від 25 березня 2019 року ОСОБА_1 не виконано, права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 у ОСОБА_1 відсутні. Комісією запропоновано Позивачу демонтувати всі малі архітектурні форми та сарай для надання можливості власнику квартири № 4 виконати утеплення фасаду торцевої сторони (Т. 1 а.с.а.с. 20, 21, 97, 98, Т. 2 а.с.а.с. 143, 144).

24 квітня 2019 року позивач зафіксував свої письмові пояснення на Акті комісійного розгляду звернення громадянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 від 22 квітня 2019 року. Зокрема зазначив, що сарай, який вказаний в акті був ще до того як ним була придбана квартира АДРЕСА_1 . Сарай ним не встановлювався. Тумба, яка позначена під літерою "А" також була ще до придбання ним квартири АДРЕСА_1 . Ця тумба позивачем лише була облагороджена. Щодо рукомийника зазначено, що такий буде демонтовано. Також зазначено, що кран з водою також був (Т. 1 а.с.а.с. 21, 98, Т. 2 а.с.а.с. 144).

24 квітня 2019 року ОСОБА_4 , головним спеціалістом відділу муніципальної інспекції, управління муніципальної варти Ужгородської міської ради - у відповідності до рішення Ужгородської міської ради № 624 від 30 березня 2017 року був складений припис щодо громадянина ОСОБА_1 , який проживає у АДРЕСА_6 . У відповідності до цього припису встановлено, що згідно акту комісійного розгляду звернення громадянки ОСОБА_5 від 22 квітня 2019 року було встановлено, що ОСОБА_1 встановив в дворі загального користування по АДРЕСА_2 малі архітектурні форми "тмба для квітів, рукомийник" без відповідних погоджувальних документів від управління містобудування та архітектури та без згоди співкористувачів земельної ділянки спільного користування, налаштований сарай між квартирами № 3 та № 4 документи на право власності у громадянина ОСОБА_1 відсутні. Таким чином сарай влаштовано самочинно. У зв`язку із цим приписано протягом 15 днів демонтувати всі малі архітектурні форми "рукомийник, тумба для квітів та сарай", які влаштовані на території спільного користування по АДРЕСА_2 (Т. 1 а.с. 117).

Відповідно до статті 30 Закону України № 280/97-ВР, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.

У відповідності до статті 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно статті 34 частин 1, 2 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюються вимоги щодо благоустрою території населеного пункту. Правила включають: 1) порядок здійснення благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою; 2) вимоги до впорядкування територій підприємств, установ, організацій; 3) вимоги до утримання зелених насаджень на об`єктах благоустрою - територіях загального користування; 4) вимоги до утримання будівель і споруд інженерного захисту території; 5) вимоги до санітарного очищення території; 6) розміри меж прилеглої до підприємств, установ та організацій території у числовому значенні; 7) порядок розміщення малих архітектурних форм; 8) порядок здійснення самоврядного контролю у сфері благоустрою населених пунктів; 9) інші вимоги, передбачені цим та іншими законами.

Рішенням Ужгородської міської ради (IV сесія V скликання) від 26 грудня 2006 року за № 136 затверджено правила благоустрою міста Ужгород (далі по тесту - Правила) (зазначене рішення і затверджені таким рішенням правила благоустрою міста Ужгород міститься на сайті Ужгородської міської ради за адресою: http://old.rada-uzhgorod.gov.ua/download/s/pravyla_blahoustroju.pdf).

Відповідно до пункту 1.1 Правил - такі є нормативно-правовим актом, яким установлюється порядок благоустрою та утримання міських територій, об`єктів благоустрою міста, регулюються права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою, визначається комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті. Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, і є обов`язковими для виконання на території міста виконавчими органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності і підпорядкування, їх керівниками, працівниками та громадянами.

Відповідно до пункту 1.2 Правил, об`єкти благоустрою міста Ужгород використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог цих Правил, місцевих правил забудови, інших вимог, передбачених законодавством України.

Відповідно до пункту 1.3 Правил, організацію благоустрою міста Ужгород забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території міста Ужгород.

Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11 липня 2018 року за № 194, у тому числі, було затверджено тимчасовий Порядок з питань демонтажу самовільно встановлених споруд, об`єктів незавершеного будівництва та малих архітектурних форм на території м. Ужгород (Т. 1 а.с.а.с. 99, 100-103) (далі по тексту - Порядок).

У відповідності до пункту 1.1 цього Порядку, порядок демонтажу встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд встановлених на території м. Ужгород розроблений відповідально до Цивільного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

У пункті 1.2 цього Порядку зафіксовано, що такий Порядок передбачає механізм, підстави, строки і порядок проведення демонтажу ТС/МАФ, перевезення, зберігання самовільно встановлених ТС/МАФ, що розташовані на території міста Ужгород з порушенням вимог чинного законодавства.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу 3 Порядку, демонтажу підлягають МАФ/ТС, що розташовані на території м. Ужгород з порушенням вимог чинного законодавства України, - самовільно розміщені МАФ/ТС; розміщені за відсутності документів, що посвідчують право користування або права власності земельною ділянкою, на якій розміщено ТС/МАФ; розміщені за відсутності паспорта прив`язки ТС та ін..

Відповідно до пункту 3.2 Порядку, демонтаж ТС/МАФ у випадках, встановлених пунктом 3.1 цього Порядку, здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради.

Відповідно до пункту 3.3 Порядку виявлення ТС/МАФ, які підлягають демонтажу здійснюється відділом муніципальної інспекції з благоустрою м. Ужгород (далі по тексту - Інспекція) та/або комісією з демонтажу самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд (далі по тексту - Комісія).

Відповідно до пункту 3.4 Порядку, за наявності підстав для демонтажу ТС/МАФ, секретар Комісії складає акт про розміщення ТС/МАФ з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 3.5 Порядку, інспекцією складається та надається повідомлення (припис) у двох примірниках про усунення порушень шляхом самостійного проведення демонтажу об`єкта у п`ятиденний термін особі власнику (користувачу) у разі наявності відомостей щодо такої особи. Один із примірників повідомлення (припису) повинен містити відмітку про його отримання (відмову отримання) власником (користувачем) ТС/МАФ.

У відповідності пункту 3.6 Порядку, на підставі акта про розміщення ТС/МАФ, які підлягають демонтажу, департамент міського господарства Ужгородської міської ради подає на розгляд виконавчого комітету Ужгородської міської ради проект рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради про демонтаж ТС/МАФ, яка встановлена з порушенням вимог чинного законодавства.

Як зазначалося вище громадянка ОСОБА_2 (автор скарги від 01 березня 2019 року до відповідача) є власником квартири АДРЕСА_3 (Т. 1 а.с.а.с. 73-76).

Судом констатується, що припис від 25 березня 2019 року та припис від 24 квітня 2019 року, які складені щодо позивача і з приводу спірних об`єктів демонтажу, були направлені на адресу саме власниці квартири за АДРЕСА_3 , а саме громадянці ОСОБА_2 , а не позивачеві, який проживає у квартирі за АДРЕСА_1 . Також судом зазначається, що невірна адреса позивача була зазначена й у самих приписах (Т. 1 а.с.а.с. 112, 113, 117, 118).

У відповідності пункту 3.8 Порядку, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради про демонтаж ТС/МАФ разом з попередженням про необхідність приведення місця розміщення ТС/МАФ у належний стан з відновленням благоустрою, протягом семи робочих днів з моменту прийняття рішення надсилається департаментом міського господарства власнику (користувачу) ТС/МАФ рекомендованим листом з повідомленням про вручення або надається під розписку (якщо власник, користувач відом і з`явились для отримання рішення в зазначений строк), розміщується на офіційному сайті міської ради (rada-uzhgorod.gov.ua) або друкується в газеті "Ужгород". Власнику (користувачу) надається 10 календарних днів на добровільне виконання рішення виконкому. У разі невиконання власником (користувачем) ТС/МАФ рішення щодо демонтажу ТС/МАФ та не приведення місця розміщення ТС/МАФ у належний стан з відновленням благоустрою протягом строку, зазначеного у рішенні, здійснюється демонтаж ТС/МАФ.

Судом зазначається, що вказаний пункт Порядку сформульований так, що відповідач повинен був вчинити не одну з дій, що передбачені цим пунктом, а вчинити всі дії, що ним передбачені, за виключенням альтернативного оприлюднення такого рішення в засобах масової інформації - розміщення на офіційному сайті міської ради (rada-uzhgorod.gov.ua) або друк в газеті "Ужгород".

Під час розгляду даної справи судом не здобуто доказів, які б свідчили про те, що оскаржуване рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради про демонтаж від 11 вересня 2019 року за № 321 разом з попередженням про необхідність приведення місця розміщення ТС/МАФ у належний стан з відновленням благоустрою, протягом семи робочих днів з моменту прийняття такого рішення було надіслано департаментом міського господарства власнику (користувачу), зокрема, позивачеві ТС/МАФ рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

11 вересня 2019 року виконавчим комітетом Ужгородської міської ради було прийнято рішення за № 321 "Про демонтаж". У відповідності до пункту 1 абзацу 2 цього рішення, виконком вирішив демонтувати самовільно встановлені об`єкти, зокрема, тумбу для квітів, рукомийник, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2 (Т. 1 а.с 122).

У відповідності до інформації, що міститься на офіційному сайті Ужгородської міської ради, рішення виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 11 вересня 2019 року за № 321 "Про демонтаж" було опубліковано на цьому сайті 13 вересня 2019 року.

Актом демонтажу тимчасової споруди/малої архітектурної форми від 24 грудня 2019 року було зафіксовано проведення демонтажу за адресою: АДРЕСА_2 . А саме було демонтовано сарай, рукомийник та тумбу для квітів (Т. 1 а.с.а.с. 122, 123).

Відповідно до статті 2 частини 2 пункті 1, 3, 4 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).

Судом зазначається, що алгоритм дій, зокрема відповідача у спірних правовідносинах, є врегульованим, а саме: Правилами та Порядком, які в свою чергу базуються на вимогах, зокрема, Цивільного кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про благоустрій населених пунктів".

Судом резюмується, що відповідачем зазначений вище алгоритм дій був порушений, оскільки приписи від 24 березня 2019 року та від 24 квітня 2019 року особі відносно якої такі були складені, у даному випадку позивачеві, не були направлені, а направлені іншій особі. Також оскаржуване рішення від 11 вересня 2019 року за № 321 у спосіб, передбачений пунктом 3.8 Порядку, не було направлено позивачеві А від так у такому випадку відповідачем були порушені критерії, що встановлені статтею 2 частини 2 пункті 1, 3, 4 КАС України.

Таким чином суд вважає за необхідне визнати протиправним і скасувати абзац 2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 321 від 11 вересня 2019 року в частині демонтажу самовільно встановлених об`єктів, а саме: "тумби для квітів, рукомийника, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2".

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи, що суд дійшов до висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним і скасування абзацу 2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 321 від 11 вересня 2019 року в частині демонтажу самовільно встановлених об`єктів, а саме: "тумби для квітів, рукомийника, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2".

З огляду на викладене, у задоволенні вимоги щодо зобов`язання Виконавчого комітету Ужгородської міської ради виключити з пункту 1 "Демонтувати самовільно встановлені об`єкти" рішення № 321 від 11 вересня 2019 року підпункт 1, а саме: "тумбу для квітів, рукомийник, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2" слід відмовити як такої, що не забезпечує ефективне відновлення порушених прав позивача.

Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (зокрема, від 09.12.1994, справа "Руїс Торіха проти Іспанії", заява № 18390/91; від 21.01.1999, справа "Гарсія Руїз проти Іспанії") - Суд нагадав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Ступінь суворості цієї вимоги може бути різною залежно від характеру рішення, і він має визначатися, виходячи із обставин справи. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 2 частини 1 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 77 частинами 1 та 2 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 частини 4 КАС України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідки серії АВ № 0006163 від 09 липня 2019 року позивач є інвалідом II групи (Т. 1 а.с. 35).

Відповідно до статті 5 частини 1 пункту 9 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи, зокрема, з інвалідністю І та II груп.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 частини 1 пункту 9 Закону України "Про судовий збір", то питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, код ЄДРПОУ 04053699) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати абзац 2 пункту 1 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 321 від 11 вересня 2019 року в частині демонтажу самовільно встановлених об`єктів, а саме: "тумби для квітів, рукомийника, МАФ (сарай) біля будинку АДРЕСА_2".

У задоволенні позову в частині решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 14 січня 2021 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було виготовлено 25 січня 2021 року.

СуддяС.Є. Гаврилко