Рішення № 94352732, 12.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/5009/20

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чернової Г.В.,

секретар судового засідання Черниш М.В.

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Домарацької Вікторії Вікторівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Житомирській області, 3-я особа без самостійних вимог на стороні відповідача Пенсійний фонд України про визнання протиправною та скасування податкової консультації та рішення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою у якій просить (із врахуванням доповнень та уточнень):

- визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України за №713/6/99-00-04-06-03-06/1ПК від 20.02.2020 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення №4011/6/99-00-08-06-01-06 від 31.01.2020 року, в частині зобов`язання ГУ ДПС у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) відносно нього, з урахуванням викладеного в даному рішенні, яке винесене Державною податковою службою України ;

- визнати протиправним та скасувати рішення №16023/6/99-00-08-06-01-06 від 13.05.2020 року винесене Державною податковою службою України яким нову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 року №Ф-15926- 52 ГУ ДПС у Житомирській області, сформовану відносно нього залишено без змін, а скаргу на дану вимогу - без задоволення;

- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області, щодо взяття на облік з 4 червня 2019 року його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області зняти з 4 червня 2019 року його з податкового обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність;

- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 року №Ф-15926-52 сформовану відносно нього в повному обсязі;

- стягнути з бюджетних асигнувань Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Житомирській області солідарно, на його користь, моральну шкоду в розмірі 25 (двадцять п`ять тисяч) грн.00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №00897 від 30.11.2017 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області, посвідчення адвоката №000897 від 30.11.2017, наприкінці січня 2018 ОСОБА_1 почав займатися індивідуальною адвокатською діяльністю. В грудні 2019 року, отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 року №0-15926-52 , відповідно до якої у нього наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску. З метою з`ясування всіх обставин, позивач звернувся до Державної податкової служби України. За результатом розгляду його скарги про скасування вимоги відповідач 1, прийняв рішення від 31.01.2020 року №4011/6/99-00-08-06-01-06, яким скасував та відкликав дану вимогу, посилаючись на те, що вона була направлена з порушенням встановленого порядку, але зазначив, що не скасовує суму недоїмки по суті та зобов`язав ГУ ДПС у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу. 03 квітня 2020 року, на його адресу надійшла нова сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.20201 №Ф-15926-52 відповідно до якої повідомлено, що станом на 31.03.2020 заборгованість становить 20 845,44 грн. Вищезазначена вимога, була також оскаржена, однак рішенням від 13.05.2020 №16023/6/00-08-06-01-06 ДПС України залишена без змін. Крім того, ДПС України за наслідками розгляду звернення позивача, надала індивідуальну податкову консультацію, за №713/6/99-00-04-06-03-06ДПК від 20.02.2020. З вищевказаними рішеннями податкових органів в частині зобов`язання ГУ ДПС у Житомирській області сформувати та направити нову вимогу та рішенням про залишення без задоволення скарги на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 МФ-15926-52, а також наданою індивідуальною податковою консультацією і новою вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 року №Ф-15926-52 позивач не погоджується, вважає, що вони є протиправними (неправомірними), винесені з порушенням принципу законності, оскільки суб`єктом владних повноважень стосовно нього вчинено прояв податкової дискримінації.

Аргументуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 звертає увагу, що перебуває на обліку в контролюючому органі, відповідно до довідки про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру №1806110700001 від 24.01.2018 року (форма №34-ООП), отже облік його в інформаційних системах як особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, з присвоєнням ознаки "платник не подав заяви для взяття на облік" - є протиправним.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

14 травня 2020 року до суду надійшли пояснення від третьої особи, Пенсійного фонду України, в яких зазначається, що в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру наявна інформація, щодо ОСОБА_1 , як про особу з інвалідністю.

22 травня 2020 року та 02 жовтня 2020 року надійшли відзиви від Державної податкової служби України в яких відповідач вказує, що згідно реєстраційних даних АІС "Податковий блок" позивач з 24.01.2018 перебуває на обліку, як самозайнята особа, яка займається незалежною професійною діяльністю. Згідно з п.5 ч.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зокрема і адвокатську діяльність. Оскільки матеріали, надані до позовної заяви, засвідчують облік в інтегрованій картці платника ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску. А тому, ними правомірно надано індивідуальну консультацію від 20.02.2020 №713/6/99-00-04-06-03-06 та прийнято оскаржувані рішення.

28 травня 2020 року та 29 липня 2020 року від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив у якій заперечує проти відзиву з підстав аналогічних обґрунтуванню позовних вимог.

22 липня 2020 року та 01 жовтня 2020 року надійшли відзиви від Головного управління ДПС у Житомирській області в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 з наступних підстав, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, в тому числі адвокати, не звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони при цьому є пенсіонерами за вислугою років або особами з інвалідністю та отримають відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу оскільки, не підпадають під коло осіб визначених у пунктах 4 та 5-1 частини першої статті 4 Закону №2464. Особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний соціальний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. А тому, контролюючим органом правомірно взято на облік ОСОБА_1 як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу яка провадить незалежну професійну діяльність та винесено вимоги про сплату боргу.

14 вересня 2020 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області подано заперечення на відповідь на відзив у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача, Головного управлінням ДПС у Житомирській області, проти заявлених вимог заперечував та просив відмовити за безпідставністю з посиланням на доводи, зазначені у відзиві на адміністративний позов.

Представники Державної податкової служби України та Пенсійного фонду України у судове засідання не з`явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , є адвокатом відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ №00897 від 30.11.2017 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області та посвідчення № НОМЕР_1 від 30.11.2017.

Відповідно до довідки від 24.01.2018 №1806110700001 ОСОБА_1 взятий на облік платника податків за №842.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 виданого від 28 лютого 2019 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи.

Відповідно до витягу з Реєстру страхувальників №45, від 15 січня 2020 року ОСОБА_1 взятий на облік платника єдиного внеску 04 червня 2019 року.

13 листопада 2019 року ГУ ДПС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15926-52, відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску.

26 грудня 2019 року позивачем на адресу ДПС України було направлено скаргу з проханням скасувати вимогу №Ф-15926-52 від 13 листопада 2019 року.

31 січня 2020 року рішенням №4011/6/99-00-08-06-01-06 ДПС України скасував оскаржувану вимогу, зобов`язав ГУ ДПС у Житомирській області сформувати на направити нову вимогу стосовно ОСОБА_1

25 січні 2020 року позивач звернувся до ДПС України із зверненням на отримання індивідуальної податкової консультації.

20 лютого 2020 року ДПС України надало податкову консультацію ОСОБА_1

31 березня 2020 року ГУ ДПС у Житомирській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15926-52 , відповідно до якої у позивача наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску.

09 квітня 2020 року позивачем на адресу ДПС України було направлено скаргу з проханням скасувати вимогу №Ф-15926-52 від 31 березня 2020 року.

13 травня 2020 року рішенням №16023/6/99-00-08-06-01-06 ДПС України оскаржувану вимогу, залишено без змін.

Вважаючи протиправними, рішення податкових органів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд дійшов наступного висновку.

Щодо вимоги про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Житомирській області, щодо взяття на облік ОСОБА_1 з 4 червня 2019 року як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом № 2464-VI.

Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування - це організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктами 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ установлено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону № 2464-VI узяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених, зокрема, у пунктах 4, 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, здійснюється органом доходів і зборів із внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (частина друга статті 5 Закону №2464-VI).

Питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах ДФС, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття на облік/зняття з обліку платників єдиного внеску визначаються Порядком № 1162 (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI (пункт 3 розділу І Порядку № 1162).

Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закон № 755-IV) (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 1162).

Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 1 розділу ІІІ Порядку №1162).

Платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, подають заяву за формою № 1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (пункт 2 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 1162).

Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац другий частини третьої статті 16 Закону № 2464-VI).

Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування (абзац третій частини першої статті 20 Закону № 2464-VI).

Відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами (абзац третій частини другої статті 20 Закону № 2464-VI).

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та порядок надання інформації з реєстру застрахованих осіб визначається Положенням № 10-1.

З метою забезпечення обробки інформації в реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки (пункт 1 розділу ІІІ Положення № 10-1).

Облікова картка відкривається в разі, зокрема, надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; в інших випадках, передбачених Законом № 2464-VI (пункт 2 розділу ІІІ Положення № 10-1).

За змістом пункт 2 розділу ІV Положення № 10-1 до облікових карток реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема відомості про фізичних осіб - підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами - підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску до ДФС України, яка є центральним органом виконавчої влади, що реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів, визначає Порядок № 435.

Пунктом 16 розділу ІV Порядку № 435 передбачено, що фізичні особи - підприємці, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі звіти щодо сум нарахованого єдиного внеску (додаток 5).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України" підкреслено особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ( параграф 70).

За практикою Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правил про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справа "Серков проти України", заява №39766/05, параграф 43).

Суд зазначає, що у цій справі спірним є питання взяття на облік позивача як платника єдиного внеску.

Судом встановлено, що відповідно до реєстраційних данних АІС "Податковий блок" позивач перебуває на обліку як самозайнята особа яка займається незалежною професійню діяльністю (адвокат).

Водночас, вищенаведені норми права свідчать про те, що фізична особа - підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску. Законом № 2464-VI не передбачається порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами - підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

При цьому, аналіз пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 1162 вказує на те, що цим Порядком не передбачено для контролюючого органу можливості самостійного взяття на облік як платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності. Взяття такої особи на облік платників єдиного внеску можливе виключно за її заявою.

До того ж, як передбачено у пункті 4 розділу VI Порядку № 1162, фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".

З пояснень позивача, судом встановлено, що позивач не подавав заяви за формою № 1-ЄСВ до контролюючого органу. Натомість 04 червня 2019 року відповідач самостійно встановив позивачу як фізичній особі - підприємцю ознаку незалежної професійної діяльності до ІКП.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії ГУ ДФС у Житомирській області щодо самостійного взяття на облік з 4 червня 2019 року ОСОБА_1 як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність не узгоджуються з нормами Порядку №1162, якими визначено процедуру взяття на облік платників єдиного внеску.

Під час розгляду справи №520/3939/19, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 року дійшла висновку, що посилання відповідача на пункт 4 розділу VI Порядку № 1162, як на обґрунтування правомірності дій контролюючого органу щодо самостійного встановлення позивачеві ознаки незалежної професійної діяльності є недоречним. Закріплене цим пунктом право контролюючого органу брати на облік як платника єдиного внеску особу, яка провадить незалежну професійну діяльність і не перебуває на такому обліку, може бути реалізоване виключно в разі подання цією особою відповідної заяви.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказала, що системний аналіз норм Закону № 2464-VI та Положення № 10-1 свідчить про відсутність повноважень у контролюючого органу за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи - підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до Пенсійного фонду України щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення ознаки незалежної професійної діяльності та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом № 2464-VI як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Також, Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи ГУ ДПС у Харківській області про те, що оскаржувані дії відповідача узгоджуються з приписами пункту 16 розділу ІV Порядку № 435. Здійснивши аналіз зазначеного пункту, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність колізії між положеннями нормативно-правових актів різної юридичної сили, а саме: суд констатував, що приписи пункту 16 розділу ІV Порядку №435, яким передбачено обов`язок формування та подання звіту фізичною особою - підприємцем, з ознакою незалежної професійної діяльності, не відповідають положенням пунктів 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI. При цьому положення пункту 16 розділу IV "Формування звіту" Порядку № 435 відсилають до додатка 5 "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску", розділом 6 якого визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО - на загальній системі оподаткування, ФО - на спрощеній системі оподаткування, особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника "фізична особа - підприємець, з ознакою незалежної професійної діяльності" формою звіту не передбачено. За наявного існуючого правового регулювання Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду правильно зазначив, що взяття та перебування на обліку платників єдиного внеску фізичної особи - підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464-VI не передбачено.

Велика Палата Верховного Суду вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що хоча процедура щодо обліку платників єдиного внеску й була встановлена підзаконним нормативно-правовим актом, однак у частині визначення видів платників єдиного соціального внеску вона суперечить Закону № 2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру, узгоджуються з принципом належного врядування, оскільки надано перевагу приписам нормативно-правового акта, нижчому за ієрархією від указаного Закону. Велика Палата Верховного Суду також підкреслила, що існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання порушує принцип правової визначеності.

При цьому застосовними у цій справі є висновки Європейського суду з прав людини справа "Серков проти України" (цитовані у пункті 65 цієї постанови), оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску.

Таким чином, зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що ГУ ДФС у Житомирській області безпідставно здійснювало нарахування позивачу єдиного внеску, а тому рішення податкових органів, а саме рішення ДПС України №4011/6/99-00-08-06-01-06 від 31.01.2020 року, вимога Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 року №Ф-15926-52, рішення №16023/6/99-00-08-06-01-06 від 13.05.2020 винесене Державною податковою службою України є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За викладених обставин, відповідачі як суб`єкти владних повноважень не довели належним чином правомірності винесення рішення відносно ОСОБА_1 .

Враховуючи вищевикладене, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області, щодо взяття на облік з 4 червня 2019 року позивача як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, щодо скасування рішень ДПС України №4011/6/99-00-08-06-01-06 від 31.01.2020 та №16023/6/99-00-08-06-01-06 від 13.05.2020 та скасування вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 року №Ф-15926-52 підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України за №713/6/99-00-04-06-03-06/1ПК від 20.02.2020 року суд зазначає.

У частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 52.1 статті 52 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) встановлено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації у паперовій або електронній формі повинно містити: найменування для юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв`язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні; код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин); підпис платника податків або кваліфікований електронний підпис; дату звернення.

На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, індивідуальна податкова консультація не надається, а надсилається відповідь за підписом керівника (заступника керівника або уповноваженої особи) у паперовій або електронній формі у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".

Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 15 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків у паперовій або електронній формі до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.

В розумінні п.п. 14.1.172. п. 14.1 ст. 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій (пп. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 ПК України, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Пунктом 52.3 статті 52 ПК України визначено, що за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Аналіз наведених норм свідчить на користь висновку, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування. Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Як вбачається із матеріалів справи, звернення позивача на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі від 25.01.2020 містило три питання.

У свою чергу, податкова консультація ДПС від 20.02.2020 № 713/6/99-0004-06-03-06/ІПК не містить конкретних відповідей на жодне із поставлених питань позивачем. Надана відповідачем індивідуальна податкова консультація містить цитування Законів України.

Суд наголошує, що положеннями статті 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, та, відповідно, платник податків має право на її отримання. Ненаданням такої консультації або наданням неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, оскільки податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не надає, тому така податкова консультація, вважається неправомірною та підлягає скасуванню.

Також необхідно звернути увагу, що у процесі нормативного регулювання оподаткування важливим є забезпечення справедливого балансу інтересів держави та платника податків, адже можливість платника податків чітко розуміти та передбачати правові наслідки вчинюваних ним дій має фундаментальне значення для правильності його застосування, а у випадку неоднозначності нормативних приписів підлягає застосуванню підхід, відповідно до якого істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.

Таким чином, отримання податкової консультації з чіткою відповіддю на поставлене питання сприяє уникненню в подальшому податкових спорів щодо поставленого питання та стабільності суспільних відносин, а відповідач як контролюючий орган зобов`язаний вживати заходів до уникнення можливих податкових спорів, в тому числі, шляхом надання податкових консультацій з конкретних питань, що ним в даному випадку зроблено не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податковий орган діяв протиправно, оскільки не забезпечив належного розгляду порушених платником податків питань та фактично відповіді по суті порушених платником податків питань не надав.

Відповідно до п. 53.2 ст. 53 ПК України, платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду. Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Беручи до уваги наведене та фактичні обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимоги про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України за №713/6/99-00-04-06-03-06/1ПК від 20.02.2020 року.

З приводу вимог про стягнення на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку нанесену моральну шкоду в сумі 25000,00 суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно ст.1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, судам слід надати оцінку тому, чим саме підтверджується факт заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювана та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині.

Аналіз наведеної норми законодавства вказує, що саме по собі порушення прав особи ще не свідчить про заподіяння їй моральної шкоди, оскільки така шкода повинна мати певний прояв у вигляді, зокрема, фізичних та/або душевних страждань, приниженні честі і гідності тощо, і наявність таких обставин повинна довести особа, яка вважає, що їй заподіяно моральну шкоду.

Зважаючи на наведене вище, оцінивши і проаналізувавши надані позивачем пояснення та докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідачів їй заподіяно моральну шкоду, а саме позивач не надала належних пояснень та будь-яких доказів того, в чому полягає така шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у справі №818/1429/17 від 25.04.2019 та у справі №818/1393/17 від 12.11.2019.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного правового аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 43005393), Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Пенсійний Фонд України (вул. Бастіонна, 9, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 00035323) про визнання протиправною та скасування податкової консультації та рішення задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України за №713/6/99-00-04-06-03-06/1ПК від 20.02.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №4011/6/99-00-08-06-01-06 від 31.01.2020 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України №16023/6/99-00-08-06-01-06 від 13.05.2020.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Житомирській області, щодо взяття на облік з 4 червня 2019 року ОСОБА_1 як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області зняти з 4 червня 2019 року ОСОБА_1 з податкового обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - самозайняту особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.03.2020 року №Ф-15926-52 сформовану відносно ОСОБА_1 .

У решті позовних вимог відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова

Повне судове рішення складене 22 січня 2021 року