Рішення № 94352726, 25.01.2021, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року м. Житомир справа № 240/21689/20

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Головне управління Пенсійного фонду звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально- Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Голубович Н.П від 04.12.2020 ВП № 60880616 про накладення штрафу у розмірі 5100,00грн;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Голубович Н.П від 04.12.2020 ВП № 60880616 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позову вказано, оскільки, судові рішення у справі № 2-а-11/12 фактично виконанні в повному обсязі - проведені відповідні перерахунки та виплата перерахованих коштів, у відповідача були відсутні підстави для винесення постанови про накладення штрафу на Управління в сумі 5100 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Справу призначено на 25 січня 2021 року без виклику сторін у судове засідання.

19 січня 2021 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) в особі відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області.

В обґрунтування відзиву вказано, що на вимогу державного виконавця надійшло повідомлення боржника згідно якого Головним управління пенсійного фонду України в Житомирській області з урахуванням висновків Житомирського окружного адміністративного суду стягувачу проведено обчислення пенсії згідно додаткового рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 01.07.2019, починаючи з 23.07.2011 по 31.12.2011 до набрання змін в законодавстві (тобто ще за шість місяців). Рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 01.07.2019 у справі №2-а-11/12 включено до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Доплата за період з 23.07.2011 по 31.12.2011 в сумі 15156,81 грн буде здійснена після надходження фінансування. З викладеного вбачається, що рішення суду й надалі залишається невиконаним, оскільки кінцевої дати виплати призначеної пенсії не визначено, а отже Головним управлінням Пенсійного фонду безпідставно з 01.01.2012 не виконується судове рішення в розмірах визначених судом.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.

У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 06.03.2012 у справі № 2-а-11/12 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірними та зобов`язано призначити ОСОБА_1 пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із застосуванням мінімальної пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 02.06.2011.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 вказана постанова залишена без змін та набрала законної сили.

Ухвалою Корольовського районного суду м.Житомира від 13.05.2019 роз`яснено, що постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 06.03.2012 зобов`язано Управління призначити ОСОБА_1 пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 02.06.2011 та відповідно до норм права, встановлених ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (№ 796-ХІІ) та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 01.07.2019 по справі № 2-а-11/12, було зобов`язано Управління призначити ОСОБА_1 пенсію, як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 50% від 10 мінімальних пенсій за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 02.06.2011.

04.12.2020 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Голубович Н.П. винесено постанову про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення Корольовського районного суду м. Житомира (а.с.9 зворот - 10).

На виконання рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 06.03.2012 № 2-а-11/12 управлінням Пенсійного фонду України в м.Житомирі Житомирської області ОСОБА_1 нарахована доплата пенсії з 02.06.2011, яка становить 6403,64 грн. За інформацією головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області від 03.02.2019 № 13-08/171-1213 кошти в сумі 6403,64 грн виплачені стягувачу в повному обсязі (12-13).

На виконання додаткового рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 01.07.2019 по справі № 2-а-11/12 позивачем проведено обчислення пенсії ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 23.07.2011 по 31.12.2011 (а.с.14-15).

Не погоджуючись з постановою державного виконавця про накладення штрафу та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Частиною 2 статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч.3 ст.14 КАС України невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 4 статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. При цьому, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених ст.18 Закону №1404-VIII, а також дотриманням сторонами виконавчого провадження свої обов`язків.

Зокрема, частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 3 цієї статті визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Так, позивач обгрунтовуючи позов стверджує, що рішення в частині нарахування ОСОБА_1 пенсії як непрацездатному члену сім`ї померлого годувальника чоловіка - ОСОБА_2 , інваліда 1 групи, учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виконано в межах виплати з 02.06.2011 по 31.12.2011.

Як свідчать матеріали справи, фактичне виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відбулось лише в межах виплати пенсії з 02.06.2011 по 22.07.2011, що становила 6403,64 грн (а.с.11-12).

Натомість нарахування Пенсійним органом пенсії ОСОБА_2 , як члену сім`ї померлого годувальника, відповідно до вимог ст.54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в період з 23.07.2011 по 31.12.2011 за відсутності доказів перерахунку таких коштів не свідчить про фактичне виконання рішення суду.

Суд критично ставиться до доводів позивача, що з 01.01.2012 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Постанова 1210), якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та встановлено мінімальні розміри для відповідних категорій постраждалих осіб.

Тобто, на думку позивача вищенаведеними положеннями чинного законодавства змінено порядок обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, яким керувався суд при винесенні рішення.

Слід звернути увагу, що постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 06.03.2012 та Додатковим рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 01.07.2019 у справі №2-а-11/12 кінцевої дати виплати призначеної пенсії ОСОБА_2 не визначено, а отже Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області безпідставно з 23.07.2011 не виплачується, а з 01.01.2012 не призначається і не виплачується пенсія у визначено судом розмірах.

Що свідчить про невиконання рішення суду.

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Суд відмічає, що згідно з п.9 ч.1 ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Враховуючи викладені обставини, які підтверджується матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що обов`язок щодо виконання рішення суду позивачем не виконано, у зв`язку з чим, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Голубович Н.П постановою від 04.12.2020 ВП № 60880616 правомірно накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у розмірі 5100,00грн.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн у виконавчому провадженні №60880616 прийнята в межах норм чинного законодавства, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до ст.139 КАС України підстав для стягнення з відповідача судових витрат не має.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003 код ЄДРПОУ 13559341) відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Панкеєва