Рішення № 94352321, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/15430/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі - головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-117153-17, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 року позивач звернулася до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-117153-17, складену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що в період, за який нараховано внесок від здійснення підприємницької діяльності, вона не займався нею, оскільки з 03.04.2008 року перебувала у трудових відносинах з Кіровським районним центром зайнятості м.Дніпропетровська, яке й сплачувало єдиний внесок з її заробітної плати. Тому, спірна вимога Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 20.02.2020 року № Ф-117153-17 є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.11.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

До суду 11.12.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-117153-17 є цілком законна та вірна. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Податкова звітність позивачем не подавалась, доходів вона не отримувала, як наслідок, повинна була сплачувати (враховуючи зміни до Закону України №2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які набули чинності з 01 січня 2017 року, що стосується платників, які перебувають на загальній системі оподаткування та якими не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року) суму єдиного внеску, яка не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

В силу ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2002 року Солонянською районною державною адміністрацією було зареєстровано Суб`єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_1 .

У січні 2005 року з власної ініціативи за рішенням позивача, в зв`язку з припиненням підприємницької діяльності, фізичною особою-підприємцем було проведено ліквідацію ФОП ОСОБА_1 та її було знято з обліку платника податків про що свідчить довідка №123/10 від 13.01.2005 року, видана Солонянською державною податковою інспекцією.

Як видно з матеріалів справи, 20.02.2020 року відповідачем винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-117153-17, якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 29 293,44 грн.

Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача по формуванню та видачі відносно неї спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року №Ф-117153-17.

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 р. №2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" (далі - Закон №2464), Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом МФУ від 20.04.2015 р. №449 (далі - Інструкція №449).

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу ч.8 вказаної статті Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Так, відповідно до довідки №12/10-3711 від 26.10.2020 року позивач з 17.03.2003 року працювала в Солонянському районному центрі зайнятості Дніпропетровської області на посаді провідного спеціаліста відділу надання соціальних послуг. З 01.02.2005 року позивач була переведена на посаду головного спеціаліста вказаного відділу та 02.11.2007 року була звільнена.

Відповідно до довідки №12/10-3710 від 26.10.2020 року, з 03.04.2008 року позивач працювала на посаді провідного спеціаліста відділу активної підтримки безробітних Кіровського районного центру зайнятості м.Дніпропетровська, та була переведена з 18.03.2015 року на посаду провідного фахівця з профорієнтації відділу організації профорієнтації Дніпропетровського обласного центру зайнятості де і працює по теперішній час.

Таким чином, у вказаний період саме Солонянський районний центр зайнятості Дніпропетровської області, Кіровський районний центр зайнятості м.Дніпропетровська та з 18.03.2015 року Дніпровський обласний центр зайнятості сплачували єдиний соціальний внесок за позивача із її заробітної плати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з ч.8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, у зв`язку з чим, 29.10.2020 року за заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, номер запису 2002150060001002125.

За період з березня 2015 р. по теперішній час Дніпровський обласний центр зайнятості виплачував позивачу заробітну плату, нараховував та перераховував суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд також звертає увагу відповідача, що питання щодо належного відповідача по даній справі, вже було вирішено під час відкриття провадження у справі, згідно з ухвалою суду від 25.11.2020 року.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 "Про утворення державної податкової служби України та Державної митної служби України" встановлено, що державна податкова служба України є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 "Про утворення територіальних органів Державної податкової служби" реорганізовано Головне управління у ДФС Дніпропетровській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області. Керуючись та з метою забезпечення реалізації вимог:

- постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074 "Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади",

- розпорядження Кабінету міністрів України від 21.08.2019 року №682-р "Питання Державної податкової служби",

- наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 року №36 "Про початок діяльності Державної податкової служби України",

- наказу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 03.09.2019 року №17 "Про початок діяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області",

- положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, що затверджене наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 року №14 - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області розпочало виконання покладених на нього Положенням про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області функцій і повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Отже, з огляду на практику ЄСПЛ, за умови відсутності доходу від відповідної діяльності, зобов`язання платника податків виплатити державі додаткові кошти у вигляді сплати ЕСВ не відповідає критерію "пропорційності", адже не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача, оскільки мета сплати єдиного внеску - страхування особи, в даних правовідносинах досягнута сплатою єдиного внеску роботодавцем.

Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за неї нараховував та сплачував її роботодавець, у позивача відсутній обов`язок по сплаті вказаного внеску, оскільки фактично вона є найманим працівником, а не самозайнятою особою.

Враховуючи встановлені вище обставини та надані докази, суд вважає, що нарахування Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області недоїмки з єдиного внеску в сумі 29 293,44 грн. за період, коли позивач фактично не здійснювала діяльність як самозайнята особа, та не отримувала доходу, а вказаний внесок за неї сплачував роботодавець, є протиправною.

Водночас, відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження своєї правової позиції, а відтак, суд дійшов висновку, що податковий орган, приймаючи оскаржувану вимогу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.02.2020 року №Ф-117153-17.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід задовольнити повністю з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено, слід повернути позивачу судові витрати по справі в розмірі 840,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.02.2020 року № Ф-117153-17, складену Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, 17а, м.Дніпро, 49600, код ЄДРПОУ 43145015) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма