Рішення № 94352314, 25.01.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Копія ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2021 року Справа № 160/17381/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначені ОСОБА_1 пенсії у зв`язку із втратою годувальника, викладеного у формі листа від 02 грудня 2020 року № 0400-010310-8/115295.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку із втратою годувальника з дня звернення за такою пенсією.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20.11.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою для переведення пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Листом від 02 грудня 2020 року № 0400-010310-8/115295 відповідачем було відмовлено в призначенні пенсії в зв`язку з втратою годувальника, оскільки, позивачем до заяви про перерахунок пенсії не надано документи про реєстрацію шлюбу. При цьому, позивач зазначає, що проживала спільно з ОСОБА_2 з серпня 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та фактично виконували права та обов`язки подружжя.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.12.2020 відкрито провадження у справі № 160/17381/20 та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV пенсія у зв`язку втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був необхідний йому для призначення пенсії. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. Відповідно до п. 2 ст. 36 цього Закону непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону. У цій статті визначені умови, за яких членам сім`ї, зазначеним у її другій частині призначаються пенсії у зв`язку із втратою годувальника. Зміст цих норм вказує на те, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку з втратою годувальника, є поосібним і вичерпним.

Вжиті в Законі поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. Згідно ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану. Відповідно до ст. 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Отже, як зазначає відповідач, виходячи з норм пенсійного законодавства, право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка та чоловік, які разом проживають однією сім`єю без шлюбу, не належать.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу не змінює правове становище неодруженої сімейної пари на подружню, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, відповідач посилається на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-615а14 та Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 року у справі № 235/1388/15-а.

Зважаючи на викладене, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми законодавства України, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 06 лютого 2004 року перебуває на обліку в Головному у правлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»..

20 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала до заяви копію паспорту та довідки про ідентифікаційний номер платника податків, копію свідоцтва про смерть чоловіка, копію рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від .15 жовтня 2020 року про встановлення факту проживання однією сім`єю з померлим чоловіком та перебування на його утриманні, довідку та акт з місця проживання..

Листом від 02 грудня 2020 року, отриманого позивачем 18 грудня 2020 року у відділі перерахунку пенсій № 6 м. Павлоград Дніпропетровська область, відповідач відмовив позивачу у призначені пенсії у зв`язку з втратою годувальника, посилаючись на те, що позивачем не надано документ про реєстрацію шлюбу, а згідно п.2 ст. 36 Закону непрацездатними членами сім "і вважаються чоловік ( дружина), якщо вони є інвалідами або досягай пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону.

При цьому, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 185/5206/20 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею без реєстрації проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з серпня 2000 року на час його смерті та ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили.

Згідно довідки про склад сім`ї, виданої головою ОСББ «Дніпровська 348» від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , склад сім`ї: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , чоловік, проживав без реєстрації з серпня 2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно акту про фактичне проживання від 24 липня 2020 року, складеного та підписаного комісією у складі голови та членів правління ОСББ «Дніпровська 348», сусідів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали постійно разом з серпня 2000 року по день смерті ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 однією сім`єю, без реєстрації шлюбу, вели спільне сумісне господарство, ОСОБА_1 , пенсіонерка, непрацездатна, перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який отримував пенсію у більшому розмірі ніж ОСОБА_1 .

Не погодившись з такими діями відповідача позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до статті 5 якого цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим законом визначаються, зокрема, принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Приписами частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначаться види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення визначаються, виключно, законами про пенсійне забезпечення.

Статтею 36 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною другою цієї статті встановлено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Зі змісту цих норм вбачається, що перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є вичерпним. Вони не містять правил, згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

У цій статті визначені умови, за яких членам сім`ї, зазначеним у її другій частині, призначається пенсія у зв`язку із втратою годувальника, а також закріплено право та умови отримання цієї виплати усиновленими дітьми, пасинками та падчерками, неповнолітніми дітьми, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, в разі їх усиновлення.

Таким чином, перелік непрацездатних членів сім`ї, яким може бути призначена пенсія у зв`язку із втратою годувальника, є поосібним і вичерпним. Вони не містять правил (велінь), згідно з якими до непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника можна відносити осіб за іншими критеріями (ознаками) визначення поняття сім`ї, як-от спільне проживання і ведення господарства, спільний побут, набуття характерних взаємних прав та обов`язків.

Ужиті в Законі № 1058-IV поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 Сімейного кодексу України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 21 СК проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

У законодавстві про пенсійне забезпечення чітко та однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім`єю без шлюбу, не належать.

Як встановлено судом, рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року у справі № 185/5206/20 встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом з нею без реєстрації проживав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , по день своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали однією сім`єю з серпня 2000 року на час його смерті та ОСОБА_1 перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішення суду набрало законної сили..

Суд зазначає, що у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім`єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв`язку із втратою годувальника.

Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-615а14 та в постанові Вищого адміністративного суду України від 22.06.2016 року у справі № 235/1388/15-а, та у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 року по справі №461/3169/17.

Щодо посилання позивача на п. 2.16 Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, то судом вони не беруться до уваги, оскільки даний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, а суд у даній справі керується виключно законами України, які мають вищу юридичну силу.

Відповідно до частин першої та другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначено у пункті 28 рішення у справі "Молдавська проти України" (заява №43464/18), Суд враховує те, що закон, який застосований у цій справі не містить жодного положення, яке могло б ввести в оману заявника щодо його чинності та релевантності до відповідних правовідносин, а тому обмеження щодо реалізації відповідних прав скаржника було передбачуваним і обґрунтованим.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що на підставі ст. 139 КАС України, враховуючи рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати зі сплати судового збору у справі не розподіляються.

Керуючись ст.ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) С.В. Златін

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Помічник судді Лісна А.М.

Рішення не набрало законної сили станом на 25.01.2021 року

Помічник судді Лісна А.М.