Постанова № 9435200, 30.04.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2010 р.                                                                                 Справа № 2а-2269/10/1370

09 год. 43 хв. зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді           Гулика А.Г.,

при секретарі судового засідання          Андрушакевич Т.В.,

за участю:

представника позивача: Кошевого А.Л.;

представника відповідача: Матвійків Г.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області до відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області про оскарження бездіяльності державного виконавця, -

в с т а н о в и в :

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області Матвійків Г.М. щодо виконання виконавчого листа від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266, а також зобов’язати державного виконавця Матвійків Г.М. здійснити дії по виконанню виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 та провести стягнення коштів.

Позовні вимоги мотивовані бездіяльністю державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області щодо виконання виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області суми заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 930 грн. 50 коп. Вважає, що відповідачем не вжито всіх заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження»для забезпечення виконання вказаного вище виконавчого документа.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначив, що відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області п’ять разів зверталося у відділ державної виконавчої служби з проханням вжити всіх заходів, проте, вчинені дії та прийнятті рішення відповідача вважає незадовільними. Просить суд задоволити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав суду письмові заперечення від 26.04.2010 року № 190/09-22/3, відповідно до яких, зазначив, що виконавчий лист Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області суми коштів в розмірі 930 грн. 50 коп., п’ять разів надходив до відповідача на виконання, а саме: 21.11.2006 року, 21.05.2008 року, 31.07.2008 року, 03.03.2009 року та 07.12.2009 року. На виконання виконавчого документа виносилися постанови про відкриття виконавчого провадження, копії яких направлялись сторонам, та здійснювалися всі можливі дії щодо розшуку майна та коштів боржника. Проте, у зв’язку з відсутністю у боржника майна, виконавчий документ повертався стягувачеві. Вважає, що відповідачем вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо забезпечення виконання вказаного вище виконавчого листа. Просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник стосовно примусового виконання виконавчого листа, виданого Господарським судом Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266, що, відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 року № 606-ХIV, підлягає примусовому виконанню.

Суд зазначає, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XІV.

Так, згідно із ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) –це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст.ст. 11, 71 КАС України, факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 3 вказаного Закону, державною виконавчою службою підлягають виконанню, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України та Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Як вбачається з матеріалів справи, Господарським судом Львівської області видано виконавчий лист від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області 930 грн. 50 коп. боргу.

Судом встановлено, що позивачем неодноразово направлявся до відділення державної виконавчої служби Перемишлянського районного управляння юстиції Львівської області виконавчий лист Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про примусове виконання рішення суду від 28.09.2006 року та стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області 930 грн. 50 коп. боргу, що підтверджується супровідними листами від 20.11.2006 року № 506/02-10, від 14.05.2008 року № 157/02-10, від 28.07.2008 року № 217/02-10, від 02.03.2009 року № 57/02-10 та від 27.11.2009 року № 342/02-10. При цьому, за кожною заявою позивача (стягувача) державним виконавцем було прийнято виконавчий лист до виконання і відкрито виконавче провадження, що підтверджується постановами про відкриття виконавчого провадження від 23.11.2006 року, від 23.05.2008 року ВП № 7589536, від 31.07.2008 року ВП № 8449599, від 05.03.2009 року ВП №11728563 та від 09.12.2009 року ВП № 16325557 і, таким чином, виконано вимоги ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»щодо прийняття виконавчого документа до виконання та відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника позивача про бездіяльність державного виконавця щодо виконання виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь позивача суми заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 930 грн. 50 коп., оскільки обов’язки і права державних виконавців, а також перелік заходів примусового виконання рішень, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні, а також інші заходи, передбачені рішеннями.

Зі змісту ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»випливає, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, зокрема, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного у виконавчому документі, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

При цьому, згідно з ст. 7 цього Закону, державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Судом встановлено, що в процесі примусового виконання виконавчого листа № 2/1159-7/266, виданого Господарським судом Львівської області про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області 930 грн. 50 коп. боргу., державним виконавцем вживалися всі можливі та необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зокрема, шляхом одержання необхідних для проведення виконавчих дій довідок, а також іншої інформації, проведення перевірок виконання рішення юридичною особою –боржником, залучення до проведення виконавчих дій понятих, накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків.

Згідно з відповідями на запит ДПІ у Перемишлянському районі Львівської області надано інформацію про відкриті рахунки боржника, згідно з якою ДП «Модуль-2»має один поточний рахунок у Перемишлянському ВОБ № 6330, на який державним виконавцем, на підставі рішення суду, керуючись ст. 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст.ст. 5, 50 Закону України «Про виконавче провадження», накладався арешт на кошти у межах суми 930 грн. 50 коп., що належать боржнику та містяться на рахунку № 26008301210 в Перемишлянському ВОБ № 6330 МФО 385220, що підтверджується постановою від 16.12.2009 року про арешт коштів боржника ВП № 16325557.

В своїх поясненнях представник відповідача повідомив, що кошти на рахунку боржника ДП «Модуль-2», на який державним виконавцем накладався арешт, відсутні протягом чотирьох років, оскільки боржник не веде господарської діяльності.

Суд зазначає, що відсутність коштів на рахунку ДП «Модуль-2»№ 26008301210 в Перемишлянському ВОБ № 6330 МФО 385220 підтверджується виписками з рахунку з 01.01.2007 року по 20.08.2007 року, з 01.12.2007 року по 19.06.2008 року, з 01.01.2009 року по 26.06.2009 року та з 01.07.2009 року по 25.03.2010 року, які відображають нульові показники дебету та кредиту кореспондентського рахунку як з початку місяця, кварталу, так і з початку року.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що майна боржника – ДП «Модуль-2», на яке можна звернути стягнення державним виконавцем, не виявлено. Так, згідно з відповіді від 25.09.2009 року № 165 на запит державного виконавця КП ЛМР «Золочівське МБТІ»повідомило, що за ДП «Модуль-2»(код ЄДРПОУ –32188334, місцезнаходження: 80700, Львівська область, м. Перемишляни, вул. Галицька, буд. 72) нерухоме майно на території Перемишлянського району Львівської області не зареєстроване. З відповіді ВДАІ з ОАТ Перемишлянського району та АТІ від 25.09.2009 року № 1037 та інспекції Державного технічного нагляду «Держтехнагляд»від 15.05.2008 року № 3-1/482 вбачається, що транспортні засоби за ДП «Модуль-2»не зареєстровані, техніка на обліку не рахується, що також підтверджується актами державного виконавця від 21.06.2007 року, від 19.06.2008 року, від 22.12.2008 року, від 26.06.2009 року, від 09.12.2009 року та від 26.03.2010 року.

Тобто, державним виконавцем з метою неупередженого, своєчасного та повного вчинення виконавчих дій та вжиття заходів примусового виконання рішення, використовувалися надані йому права у точній відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», проте, виконавчий документ не був виконаний з причин відсутності коштів на рахунку боржника, а також майна боржника, на яке може бути звернуте стягнення, що також підтверджується актами звірки від 01.10.2008 року та від 01.07.2009 року між відділом державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області та відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області.

Суд наголошує, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не проводилося або було проведено частково, повертається стягувачеві у випадках, передбачених ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Пункти 2, 6 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»передбачають, що виконавчий документ повертається стягувачеві, зокрема, у випадках, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними та, якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Наявність обставин, передбачених п.п. 2, 6 Закону України «Про виконавче провадження», підтверджена актами державного виконавця від 21.06.2007 року, від 19.06.2008 року, від 22.12.2008 року, від 26.06.2009 року, від 09.12.2009 року та від 26.03.2010 року, у зв’язку з чим, винесено постанови про повернення виконавчого документа від 21.06.2007 року, від 19.06.2008 року, від 22.12.2008 року, від 26.06.2009 року та від 26.03.2010 року, із зазначенням строку повторного пред’явлення виконавчого документа до виконання.

Так, строк повторного пред’явлення до примусового виконання виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області 930 грн. 50 коп. боргу становить –до 26.03.2013 року.

При цьому, ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій.

Суд зазначає, що представником позивача не доведено, а судом не встановлено бездіяльності державного виконавця відділу державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області щодо виконання виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266 про стягнення з ДП «Модуль-2»на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Перемишлянському районі Львівської області 930 грн. 50 коп. боргу. Таким чином, суд приходить до висновку, що державним виконавцем, належним чином виконано покладені на нього Законом України «Про виконавче провадження» обов’язки та реалізовано надані йому права.

Узагальнюючи викладене вище, суд вважає, що відділом державної виконавчої служби Перемишлянського районного управління юстиції Львівської області було вжито всіх заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження»щодо примусового виконання виконавчого листа Господарського суду Львівської області від 10.10.2006 року № 2/1159-7/266.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги безпідставні та необґрунтовані, а тому адміністративний позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати зі сторін стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 186 КАС України, про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Згідно з ч. 5 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 травня 2010 року.

Суддя                     (підпис) Гулик А.Г.

З оригіналом згідно.

Суддя Гулик А.Г.