Рішення № 94351770, 18.01.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 р. Справа № 120/6242/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сала П.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Слюсар О.О.,

представника відповідача Вербицької Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

02.11.2020 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача за № 023830005783 від 24.09.2020 про відмову у перерахунку позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача здійснити позивачці перерахунок стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці шляхом зарахування періоду роботи у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення, та розрахувати суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання позивачки виходячи зі стажу 28 років 1 місяць 2 дні, зробивши перерахунок з дня виникнення права на такий перерахунок 06.05.2019.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка є суддею у відставці та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де отримує щомісячне довічне грошове утримання.

Позивачка зазначає, що під час розрахунку суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідач врахував стаж роботи позивачки на посаді судді з 26.03.1993 по 03.05.2019, що складає 26 років 1 місяць та 2 дні. Разом з тим до суддівського стажу позивачки помилково не було зараховано дворічний стаж роботи на посаді юрисконсульта-адвоката військового трибуналу в/ч 35412 в період з 18.04.1990 по 29.03.1993, який враховувався при обранні позивачки на посаду судді у березні 1993 року.

Відтак 22.09.2020 позивачка звернулася до пенсійного органу з заявою, в якій просила здійснити перерахунок її стажу роботи на посаді судді шляхом зарахування періоду роботи у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення (обрання) на посаду судді вперше, з дня виникнення права на такий перерахунок 06.05.2019. При цьому до заяви позивачка додала розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці № 01-28/141/2020 від 14.08.2020, виданий Вінницьким апеляційним судом, згідно з яким стаж роботи позивачки на посаді судді становить 28 років 1 місяць та 2 дні.

Однак рішенням від 24.09.2020 № 023830005783 відповідач відмовив у проведенні перерахунку та зарахуванні до суддівського стажу позивачки дворічного періоду роботи з 18.04.1990 по 29.03.1993, посилаючись на відсутність підстав для цього.

Позивачка вважає вказане рішення протиправним, а тому звертається до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 09.11.2020 відкрито провадження у цій справі та вирішено здійснювати її розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

27.11.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Як зазначає відповідач, 22.09.2020 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з донарахуванням суддівського стажу. До заяви було додано довідку Вінницького апеляційного суду № 01-28/141/2020 від 14.08.2020 про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Разом з тим, на думку відповідача, такий розрахунок не змінює розмір щомісячного довічного утримання грошового утримання позивачки, оскільки тривалість роботи на посаді судді залишається незмінною і складається з періодів роботи суддею з 29.03.1993 до 20.03.2002 та з 22.03.2002 до 03.05.2019, що становить 26 років 1 місяць 5 днів. При цьому відповідач зауважує, що чинним законодавством передбачено проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, відповідач вважає оскаржуване рішення правомірним, а заявлені позовні вимоги безпідставними.

16.12.2020 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивачка не погоджується з аргументами, викладеними у відзиві, та вважає, що пенсійний орган протиправно відмовляється зарахувати до її суддівського стажу період роботи протягом двох років на посаді юрисконсульта-адвоката військового трибуналу в/ч 35412 з 18.04.1990 по 29.03.1993, хоча такий стаж враховувався при обранні позивачки на посаду судді, як обов`язкова вимога для призначення(обрання) особи на посаду судді вперше у відповідності до чинного на той час законодавства.

Ухвалою суду від 08.12.2020 подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Водночас для забезпечення повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі, суд дійшов висновку про необхідність витребування з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області матеріалів пенсійної справи позивачки, які надійшли до суду 16.01.2021.

В судовому засіданні від 18.01.2021 представник відповідача позов заперечила та надала пояснення, що відповідають змісту відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача вважає, що спірний період роботи позивачки з 18.04.1990 по 29.03.1993 не може бути зарахований до суддівського стажу, оскільки частиною першою статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) чітко визначено, робота на яких саме посадах зараховується до стажу роботи на посаді судді. Водночас на уточнююче питання головуючого судді представник відповідача пояснила, що підстав для застосування положень ч. 2 ст. 137 вказаного Закону у даному випадку немає. Отже, надана позивачкою довідка Вінницького апеляційного суду № 01-28/141/2020 від 14.08.2020 не дає підстав для перерахунку щомісячного грошового утримання позивачки, оскільки її стаж на посаді судді залишається незмінним та становить 26 років 1 місяць та 5 днів.

Позивачка на виклик суду не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, що підтверджується матеріалами справи. При цьому від позивачки до суду не надходила заява (клопотання) про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду справи через неможливість її прибуття в судове засідання з поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України у разі неявки без поважних причин або без повідомлення причин неявки в судове засідання учасника справи, який був належним чином повідомлений про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Відтак суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивачки.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області, де з 04.05.2019 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці (особовий рахунок № НОМЕР_1 ).

Водночас з пенсійної справи позивачки видно, що довічне грошове утримання судді у відставці було розраховане позивачці виходячи зі стажу роботи на посаді судді 26 років 1 місяць 5 днів, враховуючи подання Апеляційного суду Вінницької області від 03.05.2019 № 02-41/2/2019 про встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та розрахунок цього ж суду від 03.05.2019 № 02-41/3/2019 стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Так, до суддівського стажу позивачки, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було зараховано період роботи на посаді судді Староміського районного суду м. Вінниці з 29.03.1993 до 20.03.2002 (8 років 11 місяців 21 день) та на посаді судді Апеляційного суду Вінницької області з 22.03.2002 до 03.05.2019 (17 років 1 місяць 11 днів). Всього - 26 років 1 місяць 5 днів, що підтверджується протоколом призначення пенсії від 14.05.2019.

Втім, вказаний розрахунок суддівського стажу позивачки при призначенні щомісячного довічного грошового утримання є невірним, оскільки до стажу роботи позивачки на посаді судді не було враховано дворічний період роботи на посаді юрисконсульта-адвоката військового трибуналу в/ч 35412 з 18.04.1990 по 29.03.1993, який підлягав зарахуванню у відповідності до вимог ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

У зв`язку з цим Вінницький апеляційний суд склав та надав позивачці розрахунок від 14.08.2020 № 01-28/141/2020 стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з яким до стажу роботи позивачки на посаді судді зараховано час її роботи юрисконсультом-адвокатом військового трибуналу в/ч 35412 протягом двох років в період з 18.04.1990 по 29.03.1993. Як наслідок, загальний суддівський стаж позивачки, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці склав 28 років 1 місяць 2 дні.

22.09.2020 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії на підставі вищезазначеної довідки Вінницького апеляційного суду від 14.08.2020 № 01-28/141/2020.

Оскаржуваним рішенням від 24.09.2020 № 023830005783 відповідач відмовив позивачці у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, посилаючись на те, що наданий розрахунок стажу судді не змінює розмір щомісячного довічного утримання грошового утримання позивачки, оскільки тривалість роботи на посаді судді залишається незмінною і складається виключно з періодів роботи суддею з 29.03.1993 до 20.03.2002 та з 22.03.2002 до 03.05.2019, що становить 26 років 1 місяць 5 днів.

При цьому в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що позиція пенсійного органу полягає у неможливості зарахування позивачці до суддівського стажу додаткових двох років на посаді юрисконсульта-адвоката військового трибуналу в/ч 35412 в період з 18.04.1990 по 29.03.1993, бо це не відповідає вимогам ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII.

Тобто спір між сторонами виник у зв`язку з відмовою відповідача у зарахуванні позивачці до стажу роботи на посаді судді періоду роботи у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення (обрання) позивачки на посаду судді вперше, та, відповідно, проведенні розрахунку та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці виходячи з суддівського стажу 28 років 1 місяць 2 дні, починаючи з дня призначення такого грошового утримання, тобто з 04.05.2019.

Отже, вирішуючи справу по суті, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У відповідності до п. 11 ч. 5 ст. 48 Закону № 1402-VIII незалежність судді забезпечується, серед іншого, правом судді на відставку.

Так, частиною першою статті 116 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.

Відповідно до статті 137 Закону № 1402-VIII у первісній редакції 2016 року до стажу роботи на посаді судді зараховувалась лише робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Однак Законом України від 12 липня 2018 року № 2509-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" статтю 137 Закону № 1402-VIII доповнено частиною другою такого змісту:

"До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді".

Отже, з дати набрання чинності Законом № 2509-VIII, тобто з 05.08.2018, законодавець встановив нові правила обчислення стажу роботи на посаді судді, згідно з якими до суддівського стажу також зараховується період роботи у сфері права, вимога щодо якого була необхідною для призначення (обрання) особи на посаду судді вперше в силу вимог закону, який діяв на момент такого призначення (обрання).

Як видно з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 обрана на посаду судді Староміського районного суду м. Вінниці на підставі рішення 11 сесії 21 скликання Вінницької обласної Ради народних депутатів від 26.03.1993.

На той час вимоги до особи при обранні на посаду судді вперше визначалися Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-XII), які діяли з 10.02.1993 до 05.07.2001.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 2862-XII право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону мав громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, мав вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.

Таким чином, з урахуванням дати обрання позивачки на посаду судді вперше та враховуючи положення ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 137 Закону № 1402-VIII, робота позивачки протягом двох років на посаді юрисконсульта-адвоката військового трибуналу в/ч 35412 в період з 18.04.1990 по 29.03.1993 підлягає зарахуванню до стажу на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Вказаний висновок суду додатково підтверджується спільним листом голови Вищої ради правосуддя, в.о. голови Верховного Суду, голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в.о. голови Ради суддів України, голови Державної судової адміністрації та ректора Національної школи суддів України від 05.11.2018 № № 41783/0/9-18, № 2664/0/2-18, № 01-6757/18, № 9рс-1112/18, № 1-22433/18, № 02/3878, а також правовою позицією, наведеною у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 (провадження № 11-1481заі18).

Водночас суд наголошує, що позивачка мала право на зарахування вищезазначеного спірного періоду роботи до суддівського стажу як станом на дату подання заяви про відставку, так і станом на дату призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який, однак, не був врахований пенсійним органом з незалежних від позивачки причин.

Тому, на переконання суду, отримавши разом із заявою від 22.09.2020 довідку Вінницького апеляційного суду від 14.08.2020 № 01-28/141/2020, відповідач був зобов`язаний здійснити перерахунок стажу роботи позивачки на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, та зарахувати до нього період роботи позивачки у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення (обрання) на посаду судді станом на дату призначення, і, як наслідок, розрахувати позивачці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді 28 років 1 місяць 2 дні.

При вирішенні справи суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що довідка Вінницького апеляційного суду № 01-28/141/2020 від 14.08.2020 не впливає на розмір щомісячного довічного утримання грошового утримання позивачки, а тому не дає підстав для його перерахунку.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Таким чином, оскільки внаслідок зарахування спірного періоду роботи до суддівського стажу позивачки такий стаж збільшується на повних два роки, з урахуванням наведених вище норм, це безпосередньо впливає на розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці.

Посилання відповідача на те, що до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання може бути зарахований лише стаж роботи на посадах, визначених частиною першою статті 137 Закону № 1402-VIII, суд визнає безпідставними і такими, що суперечать вимогам ч. 1 ст. 116 Закону № 1402-VIII, згідно з якими право судді на відставку пов`язується саме з наявністю стажу роботи на посаді судді не менше двадцяти років, визначеного відповідно до статті 137 цього Закону, тобто, в тому числі з урахуванням положень частини другої цієї статті.

Крім того, на думку суду, відповідач неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивачки, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі - Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці можливе лише в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, суд зауважує, що у даному випадку підставою для перерахунку щомісячного грошового утримання позивачки є зміна (збільшення) стажу роботи на посаді судді, що безпосередньо впливає на визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання позивачки, як судді у відставці, а не зміна розміру складових суддівської винагороди. Водночас неналежне правове регулювання відповідного питання на національному рівні не може стати на заваді реалізації позивачкою своїх законних прав, враховуючи зміст конвенційного принципу правової визначеності та усталену практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачкою, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.09.2020 № 023830005783 про відмову позивачці ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язання відповідача здійснити позивачці перерахунок стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до нього період роботи позивачки у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення, розрахувати позивачці щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді 28 років 1 місяць 2 дні, зробивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці з дня його призначення 04.05.2019.

Суд зауважує, що у позовній заяві позивачка просить зобов`язати відповідача "розрахувати суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи на посаді судді 28 років 1 місяць 2 дні, зробивши перерахунок з дня виникнення права на такий перерахунок 06.05.2019".

Втім, у даному випадку спір стосується правильності розрахунку стажу роботи позивачки на посаді судді, який, у свою чергу, впливає саме на розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки (а не суддівської винагороди), та, відповідно, дає підстави для його перерахунку.

Крім того, позивачка помилково вважає, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання відповідач повинен зробити з 06.05.2019. Адже судом встановлено, що довічне грошове утримання позивачці призначено з дня, наступного за днем її звільнення у відставку, як це передбачено пунктом 2 розділу I Порядку № 3-1, тобто з 04.05.2019.

Отже, на думку суду, саме з дня виникнення у позивачки права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у відповідача виникає обов`язок здійснити його перерахунок, виходячи зі стажу роботи позивачки на посаді судді 28 років 1 місяць та 2 дні.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач; повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

З огляду на викладене суд вважає можливим вийти за межі пред`явлених позовних вимог з метою ефективного захисту прав позивачки у спірних публічно-правових відносинах.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позову, судові витрати позивачки на сплату судового збору в розмірі 840,80 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 24.09.2020 № 023830005783 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до нього період роботи позивачки у сфері права тривалістю два роки, який вимагався законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення, та розрахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи зі стажу роботи позивачки на посаді судді 28 років 1 місяць 2 дні, зробивши перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці з дня його призначення 04.05.2019.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

1) позивачка: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Повне судове рішення складено 25.01.2021.

Суддя Сало Павло Ігорович