Рішення № 94351325, 15.01.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/534/20

Провадження № 2/638/1418/21

15.01.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

встановив:

16.01.2020 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулось АТ КБ «ПриватБанк» з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Спадкоємці ОСОБА_4 мали право подати заяву про прийняття спадщини або про відмову від спадщини у строк з 09.05.2017 року по 09.11.2017 року. Спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , що підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідачів, де вказана адреса реєстрації.12.11.2017 року позивачем направлена претензія кредитора до Десятої харківської державної нотаріальної контори. 06.09.2018 року отримано відповідь.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, заявлені вимоги підтримав в повному обсязі з обставин викладених у позові.

Відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явились, причин неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_4 отримав кредит від АТ КБ «ПриватБанк» в розмірі 15000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 10.05.2017 року.

Відповідно до листа Десятої харківської державної нотаріальної контори №3254/02-14 від 15.11.2017 року, згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15.11.2017 року №49883412 ніхто зі спадкоємців із заявами про прийняття спадщини або відмову від спадщини після померлого ОСОБА_4 до нотаріуса не звертався, спадкова справа не заводилась, свідоцтво про право на спадщину не видавалося.

Відповідно статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Посилання позивача на те, що відповідачі прийняли спадщину як такі, що на момент смерті проживали з ним, є безпідставними, з огляду на те, що єдине на чому вони ґрунтуються, це на ксерокопії паспортів з пропискою відповідачів. З даних ксерокопій не можливо встановити в який час вони зроблені та станом на який момент вони проживали разом із ОСОБА_4 .

Окрім того, з Довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 05.03.2020 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 ,зареєстровані - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно п.п. 3.21,3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України від 22.02.2012 року №269/5, спадкоємець який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого ст. 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї.

Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовились від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

Відповідно до частини 1 статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1282 Цивільного кодексу України, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз норм статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно, в тому числі нерухоме (право володіння, користування), а з моменту оформлення права власності на нерухоме майно і право розпорядження ним.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 Цивільного кодексу України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Згідно до ч.ч. 2, 3 статті 1281 Цивільного кодексу України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Згідно п.п. 2.1 п. 2 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Відповідно вимог п. 8.9 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 року №3253/5, у журналі реєстрації вхідних документів підлягають реєстрації: заяви про прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів, повідомлення про накладення заборони відчуження нерухомого майна, повідомлення суду і слідчих органів про накладення арешту та інші, якщо вони надійшли поштою або подані нотаріусу кур`єром до дня вчинення нотаріальної дії, заяви батьків про надання згоди неповнолітній дитині на відчуження майна, заява одного з подружжя про згоду на розпорядження майном, заява від співвласника про відмову від переважного права купівлі частки в праві спільної часткової власності, заяви про скасування заповіту або довіреності тощо, незалежно від того, чи були вони подані нотаріусу особисто або повіреною особою, кур`єром, чи надійшли поштою.

Отже, виходячи із змісту статті 1281 Цивільного кодексу України та вищенаведених норм, які регулюють діяльність нотаріуса, - претензії кредитора визначені однією з підстав заведення нотаріусом спадкової справи, тому правомірним слід вважати, що законодавством допускаються два способи пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців: безпосередньо до спадкоємців; опосередковано, через нотаріуса за місцем відкриття спадщини. Обрання певного способу є правом кредитора і здійснюється ним на власний розсуд.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем направлялись претензії відповідачам, та безпосередньо до нотаріуса.

Однак, незважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки матеріали справи не містять доказів щодо наявності та складу майна, одержаного відповідачами у спадщину та вартості такого майна.

Банком не надано доказів того чи була прийнята спадщина фактично, не має жодних відомостей щодо осіб які були зареєстровані разом з спадкодавцем на момент смерті.

Не надано жодних доказів про існування чи не існування дітей, батьків спадкодавця, які мають обов`язкову частку відповідно до ст.1241 ЦК України.

Так, у разі смерті боржника за кредитним договором спадкоємець несе відповідальність лише у межах вартості майна, одержаного у спадщину (частина 1 статті 1282 Цивільного кодексу України)

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 ЦПК України).

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Статтею 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності цивільного судочинства - суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. При вирішенні спору про стягнення з спадкоємців коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.

Звертаючись із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 позивач мав довести, що спадкоємцями майна є саме відповідачі.

Всупереч свого процесуального обов`язку, позивач не надав доказів на підтвердження того, що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно.

Оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей щодо наявності та складу майна, одержаного відповідачами у спадщину, вартості такого майна, клопотання про витребування таких доказів суду не заявлялось, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця відмовити.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 43, 49, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 272-274, 279, 354 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 611, 625, 1054, 1216, 1218, 1268, 1269, 1270, 1281, 1282 ЦК України суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 21.01.2021 року.

Суддя: