Рішення № 94350491, 25.01.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/3368/20

Провадження № 2/0182/811/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 року Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рибакової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовною заявою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом (а.с.1-5), посилаючись на наступні обставини.

ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 21.11.2011 року, згідно якої було відкрито кредитний рахунок, встановлено початковий кредитний ліміт на умовах, визначених Банком з можливістю його збільшити або зменшити. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у Заяві.

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язувався належним чином прийняти, використовувати і повернути банку отримані кошти, а також здійснювати плату за кредит (встановлені проценти, комісії,пені тощо) у терміни, встановлені кредитним договором.

У порушення ст.ст.526,527,530,1054 ЦК України та умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконав.

Станом на 31.03.2020 року заборгованість відповідача за Договором склала 290628 грн. 80 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 3519,20 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками - 284309,60 грн., нарахована пеня - 2800,00 грн., нараховано комісії - 0,00 грн.

Враховуючи, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину боргу, позивач просить стягнути з відповідача 132223 грн. 22 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3519,20 грн., заборгованість по процентам за період з 21.11.2011 по 29.03.2019 року - 128704,02 грн.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором № б/н від 21.11.2011 року у розмірі 132223 грн. 22 коп. та понесені ними судові витрати.

Разом з позовною заявою представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення по справі не заперечує (а.с.6). Вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, клопотання та заяви з боку позивача відсутні.

Ухвалою судді від 18.08.2020 року позовну заяву АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором прийнято до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, відкрито провадження по справі (а.с.83,84).

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Копію ухвали судді від 18.08.2020 року разом з копією позову та додатками направлено відповідачу за його останнім місцем реєстрації (а.с.82,85,86) та отримано відповідачем.

10.09.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками (а.с.87-109), згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. Вказав, що він не підписував жодних договорів з позивачем та не отримував кредитних коштів у розмірі 3519,20 грн. Вважає, що допустимим доказом в даному випадку є тільки оригінал анкети-заяви на видачу кредиту, проте позивачем надано тільки копію анкети-заяви про відкриття депозиту. Тобто жодних кредитних відносин з банком не було. Вказав, що жодного документу на підтвердження укладення договору кредиту не підписував, факт надання кредиту анкетою-заявою не підтверджується. Зазначив, що факт надання грошових коштів, може бути підтверджений відповідним документом, який є єдиним можливим та належним доказом здійснення платежу, проте позивач не надав жодного доказу здійснення платежу, а тому вимоги позивача необґрунтовані належними та допустимими доказами. Звернув увагу, що анкета-заява №б/н підписана 21.11.2011 року, а картку відповідачу видано 16.07.2012 року терміном дії -05/16. Послався на постанову Верховного суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17. Також зазначив, що позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року (а.с.110,111) клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено; витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» оригінал анкети-заяви № б/н від 21.11.2011 року та належним чином завірені копії наступних документів: документи, які підтверджують факт видачі та отримання ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до умов анкети-заяви № б/н від 21.11.2011 року; докази ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, доданими позивачем до позовної заяви у викладеній редакції (зокрема екземпляр з підписом відповідача); документи, які підтверджують факт отримання платіжної картки, яка була надана ОСОБА_1 ; докази, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 інформаційного листа; документи, які підтверджують факт направлення та отримання ОСОБА_1 вимоги щодо дострокового повернення кредиту; завірену належним чином копію кредитної справи ОСОБА_1 згідно анкети-заяви № б/н від 21.11.2011 року.

Ухвалою суду від 22.09.2020 року (а.с.124-126) відповідь на відзив на позовну заяву повернуто позивачу АКЦІОНЕРНОМУ ТОВАРИСТВУ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» без розгляду; встановлено додатково строк позивачу для надіслання (надання) до суду відповіді на відзив на позовну заяву протягом п`яти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

23.09.2020 року на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.127-148), відповідь на відзив до канцелярії суду надійшла до суду 25.09.2020 року (а.с.149-155), в якій зазначено наступне. Відповідач підписанням Анкети-заяви від 21.11.2011 року ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, а також Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Тобто вказана анкета-заява є договором про надання банківських послуг між сторонами, при укладенні якого сторонами було обговорено всі істотні умови. З розрахунку заборгованості та виписки про рух коштів вбачається, що відповідач користувався грошима, ним сплачувалась заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після проведеної операції). Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Відповідач погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, що підтверджується його власним підписом у заяві. Вказав, що відповідно до Правил користування карткою, строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки ( місяць та рік). Картка діє до останнього дня 05.2016 року (довідка видачу кредитних карт). Позивач звернувся до суду 11.06.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши наданий позивачем на виконання ухвали суду оригінал Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ОСОБА_1 від 21.11.2011 року, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання.

Згідно зі ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За вимогами ст.ст. 263,264 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або керуючись загальними засадами і змістом законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для цієї справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов`язаний з`ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов`язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо належного виконання умов укладеного кредитного договору.

Як зазначалось вище, ухвалою суду від 22.09.2020 року (а.с.110,111) витребувано у АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» оригінал анкети-заяви № б/н від 21.11.2011 року та належним чином завірені копії наступних документів: документи, які підтверджують факт видачі та отримання ОСОБА_1 грошових коштів відповідно до умов анкети-заяви № б/н від 21.11.2011 року; докази ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою, доданими позивачем до позовної заяви у викладеній редакції (зокрема екземпляр з підписом відповідача); документи, які підтверджують факт отримання платіжної картки, яка була надана ОСОБА_1 ; докази, які підтверджують факт отримання ОСОБА_1 інформаційного листа; документи, які підтверджують факт направлення та отримання ОСОБА_1 вимоги щодо дострокового повернення кредиту; завірену належним чином копію кредитної справи ОСОБА_1 згідно анкети-заяви № б/н від 21.11.2011 року.

На виконання вимог ухвали суду від 22.09.2020 року позивачем надано лист від 12.10.2020 року №1413530-ВБ та лист від 24.11.2020 року №1413530-ВБ з додатками (а.с.159-186), з яких вбачається наступне. На підтвердження видачі кредитної картки банком надано довідку, з якої вбачається номер, дата її видачі та строк дії. На підтвердження вручення кредитної картки надано фото відповідача з продуктом банку - кредитною карткою. На підтвердження видачі та отримання кредитних коштів надано виписку по кредитному рахунку клієнта. Щодо надання доказів ознайомлення відповідача з тарифами та Умовами та правилами надання банківських послуг повідомлено, що відповідно до анкети-заяви підписаної клієнтом, встановлено, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які викладені на банківському сайті, становлять між клієнтом та банком Договір про надання банківських послуг, прийняття умов підтверджується підписом клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана кредитна карта. Повний текст умов займає близько 1500 сторінок, ознайомитись з повним текстом можливо у електронному архіві. Вимога щодо дострокового повернення кредиту в архіві банку не виявлена. Надано оригінал Анкети-заяви від 21.11.2011 року (а.с.190).

Судом встановлено, що 21.11.2011 року ОСОБА_1 звернувся до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК». 21.11.2011 року ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, згідно з умовами якої останній надав згоду, що дана заява разом з пам`яткою клієнта та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився та згодний з умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.28,28-на звороті, 190, 190-на звороті). Як вбачається з Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 21.11.2011 року (а.с.190) відповідач ОСОБА_1 виявив бажання оформити на своє ім`я ощадкнижку (депозит). Вказане підтверджується підписом відповідача у Анкеті-заяві від 21.11.2011 року. У розділі «відмітки банку» 21.11.2011 року проставлений підпис працівника банку щодо перевірки правильності та достовірності відомостей. Відомості про кредитний ліміт та умови його отримання в заяві відсутні.

Позивачем в обґрунтування вимог надано довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.26), згідно якої старт карткового рахунку, дата проведення - 16.07.2012 року, НОМЕР_1 ; встановлення кредитного ліміту 3000,00 грн.; 16.07.2012 року відбулось зменшення кредитного ліміту - 300 грн. 00 коп.; 28.12.2012 року відбулось збільшення кредитного ліміту - 4000 грн. 00 коп.; 07.09.2013 року відбулось збільшення кредитного ліміту - 4800 грн. 00 коп.; 21.08.2014 року відбулось зменшення кредитного ліміту - 3520 грн. 00 коп.; 17.01.2020 року відбулось зменшення кредитного ліміту - 0 грн. 00 коп.

Згідно представленої позивачем довідки (а.с.27,168-на звороті) ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н отримано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 16.07.2012 року, термін дії 05/16.

До Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 21.11.2011 року банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Затверджених наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256, які згідно позову викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/ (а.с.29,30-55).

Згідно розрахунку заборгованості та виписки по особовому рахунку боржника ОСОБА_1 , наданих позивачем (а.с.9-18,70-76,161на звороті-168,), заборгованість відповідача за Договором №б/н від 21.11.2011 року склала 290628 грн. 80 коп., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 3519,20 грн., загальний залишок заборгованості за відсотками - 284309,60 грн., нарахована пеня - 2800,00 грн., нараховано комісії - 0,00 грн. Враховуючи, що кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину боргу, позивачем визначено суму боргу - 132223 грн. 22 коп., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 3519,20 грн., заборгованість по процентам за період з 21.11.2011 по 29.03.2019 року - 128704,02 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 21.11.2011 року процентна ставка не зазначена.

Також у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, також заява не містить строку повернення кредиту (користування ним).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 21.11.2011 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/ як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного суду від 03.07.2019 року в справі №342/180/17, провадження №14-131цс19.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»» та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Таким чином, надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також позивачем надано суду Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", з якого вбачається, що існують такі види тарифів: "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CONTRACT", "Універсальна GOLD". За різними тарифами встановлено різні відсоткові ставки та різні умови, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів про те, що сторони були узгоджені умови кредитного договору з обслуговування кредитної картки «Універсальна», та який саме вид кредитки "Універсальна" було узгоджено сторонами. Вказаний Витяг не містить підпису позичальника - відповідача у справі ОСОБА_1 .

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Зазначені норми процесуального права узгоджуються і з положеннями статті 20 ЦК України, згідно якої право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2011 року у формулярі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 , а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі «Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами ПриватБанку, виявляю бажання оформити на своє ім`я ощадну книжку (депозит)». Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток, а саме: картка "Універсальна", зарплатна картка, картка класа Gold, ідентифікація з паспортом, пенсійна картка, ощадкнижка (депозит), дебетова особиста картка, а також суму бажаного кредитного ліміту за платіжною карткою кредитка "Універсальна"/ Gold.

З наданої Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 21.11.2011 року вбачається, що проставлено відмітку про виявлення бажання щодо оформлення ощадної книжки (депозиту). Однак, позивачем не зазначено, яку саме картку було видано відповідачу та не надано належних та допустимих доказів цього. Представлене позивачем фото (а.с.169) цього не підтверджує .

Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та виходячи з чого має орієнтуватися суд під час розгляду справи. Окрім того, матеріали справи не містять даних про те, що відповідач при заповненні Анкети-заяви був ознайомлений та погодив використання саме цих Тарифів.

Анкета-заява не містить таких основоположних умов, виходячи з яких суд мав би реальну можливість установити укладення договору, конкретні його умови, встановити, яка відсоткова ставка мала б відповідати правовідносинам сторін, строк дії цього договору тощо. Наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом і не може свідчити про умови кредиту. Доказів на підтвердження визначених банком показників, матеріали справи не містять.

Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 старт карткового рахунку, дата проведення - 16.07.2012 року, НОМЕР_1 , згідно довідки ОСОБА_1 відповідно кредитного договору №б/н отримано кредитну картку № НОМЕР_1 , дата відкриття 16.07.2012 року, термін дії 05/16. Враховуючи, що предметом позову є правовідносини, які склалися на підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку ОСОБА_1 від 21.11.2011 року, факт видачі кредитної картки та встановлення кредитного ліміту на виконання умов договору від 21.11.2011 року банком не підтверджений.

Враховуючи вищевикладене, те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання кредитної картки позичальником, що є предметом розгляду даної справи, оскільки в Анкеті-заяві відсутній номер картки, яку отримав позичальник, крім того, з розділу Анкети-заяви вбачається, що відповідач бажав отримати ощадну книжку (депозит), не надано доказів на підтвердження отримання кредиту у будь-якій іншій формі, не доведено існування кредитних зобов`язань відповідача за Договором № б/н від 21.11.2011 року, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог позивача за безпідставністю та недоведеністю.

Відповідач у відзиві на позов послався на пропуск позовної давності позивачем щодо заявлених вимог. В абз.3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року зазначено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього. Суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення даного позову. Однак, так як позивачу відмовлено у задоволенні позову за недоведеністю, то відсутні підстави для відмови у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Так як позивачу у задоволенні позову відмовлено повністю, то не підлягає стягненню з відповідача на його користь сплачений ним судовий збір, що відповідає положенням ч.1 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,259,263-265,268 ЦПК України, п.п.15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду до або через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В. В. Рибакова