Вирок № 94349192, 25.01.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/16/2021

Справа № 524/4511/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.01.2021 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., суддів Маханькова О.В., Хіневича В.І., за участю прокурора Кременчуцької місцевої прокуратури Полтавської області Магди В.Л., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілої адвоката Самойленко М.О., обвинуваченого ОСОБА_2 , захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Михайлюк К.А., обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Лашко О.О., при секретарі Маслій М.І., ОСОБА_37, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці кримінальне провадження № 12019170090001104 по обвинуваченню

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, не працюючого, учня 12 класу вечірньої школи №3, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

04.04.2019 Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області за частиною 1 статті 185, частиною 1 статті 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; із застосуванням статті 75 КК України звільнений від відбування покарання із іспитовим строком на один рік шість місяців.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не має, не працюючого, студента Полтавського будівельного інституту імені Кондратюка, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 121, частиною 4 статті 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2019 року близько 03:30 год., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходячись у дворі багатоповерхівок за адресою АДРЕСА_5 , умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_4 тілесні ушкодження руками та ногами по різним частинам тіла останнього, при цьому ОСОБА_2 , діставши із кишені курточки ОСОБА_3 , кухонний ніж, почав хаотично наносити численні удари ножем у праве стегно ОСОБА_4 , в подальшому передав вказаний ніж ОСОБА_3 , який в свою чергу також із розмаху правою рукою, почав наносити удари ножем у праве стегно ОСОБА_4 тим самим спричинивши останьому тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до смерті потерпілого.

Продовжуючи злочинну діяльність, ОСОБА_3 за попередньою змовою із ОСОБА_2 30 березня 2019 року близько 03:50 год. повернувшись до місця заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, за адресою: АДРЕСА_5 , реалізуючи свій умисели направлений на незаконне заволодіння чужим майном, таємно викрали у потерпілого ОСОБА_4 належні йому речі, а саме срібний ланцюжок вартістю 1054, 56 грн., хрестик зі звичайного металу, золоту каблучку вартістю 2309,08 грн., тим самим заподіявши матеріальних збитків в розмірі 3663,64 грн. Заволодівши майном громадянина ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Колегія суддів вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушень та кваліфікує дії останніх за частиною 2 статті 121 КК України як умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчинене групою осіб та за частиною 2 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб - відносно ОСОБА_3 , та стосовно ОСОБА_2 за частиною 2 статті 185 КК України таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні злочину передбаченого частиною 2 статті 121 КК України визнали в повному обсязі, не заперечуючи проти викладених в обвинувальному акті обставин заподіяння останніх, разом з тим, заперечували щодо кваліфікацій дій останніх за частиною 4 статті 187 КК України з підстав відсутності умислу на вчинення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном, наполягаючи на таємному заволодінні майном останнього, вважаючи вірною кваліфікацію своїх дій за статтіею185 КК України, надавши суду покази з приводу обставин вчинення інкримінованих їм злочинних діянь наступного змісту: 29 березня 2019 року близько 22.00 год. обвинувачені приїхали на зустріч зі своїми знайомими, яка відбувалася на території річкового вокзалу в місці Кременчуці, при спілкуванні з останніми, оскільки усі зголодніли, то вони вирішили купити продукти харчування і саме з метою пошинкувати останні, ОСОБА_5 звернувся до ОСОБА_6 із проханням дати йому ніж. В той момент, коли обвинувачений узяв ніж, ОСОБА_7 , якій був на власному транспорті, запропонував підвести ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в район Водоконалу в місці Кременчуці, на що останні погодилися і оскільки ОСОБА_8 поспішав, то ОСОБА_2 залишивши ніж при собі, разом із ОСОБА_3 сіли до автомобіля зазначеної вище особи, який відвіз їх до узгодженого місця. Як зазначають обвинувачені, в подальшому в очікуванні громадського транспорту, останні перебуваючи в районі зупинки громадського транспорту Водоконал в місці Кременчуці, побачили чоловіка, якій перебуваючи в сильному стані алкогольного сп`яніння рухався в їх бік, коли той впав на землю, то обвинувачені підійшли до нього із запитанням чи потрібна йому допомога, на що потерпілий почав лаятися. Після того як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 допомогли ОСОБА_4 піднятися, вони побачили на його обличчі тілесні ушкодження та кров і залишивши останнього на зупинці, направилися в іншій бік, однак потерпілий пішов за ними, при цьому не припиняючи лаятися та погрожувати обвинуваченим. Як зазначають обвинувачені, покази яких узгоджуються між собою, коли вони з метою справити нужду зайшли за гаражі, розташовані у дворі багатоповерхівок по АДРЕСА_5, то потерпілий також прослідував за ними, продовжуючи погрожувати обвинуваченим і саме тоді ОСОБА_2 якій опинився обличчям до потерпілого, наніс йому удар, після чого потерпілий впав і вони разом із ОСОБА_3 продовжили бити останнього руками та ногами по різним частинам тіла. Обвинувачені в судовому засіданні не заперечуючи самого факту нанесення ударів ножом потерпілому, локалізації та чисельності тілесних ушкоджень, надати суду детальні покази з приводу хто саме перший почав ці дії і яким чином в подальшому вони наносили тілесні ушкодження ОСОБА_4 , не змогли, мотивуючи це своїм нервовим станом. Залишивши потерпілого за гаражами вони пішли в напрямку магазину «АТБ», де придбавши воду, вирішили повернутися до потерпілого з метою перевірити його стан, прийшовши до місця де обвинувачені залишили останнього, вони побачили, що ОСОБА_9 знаходиться там же і на думку останніх спить, до такого висновку обвинувачені прийшли виходячи з того що потерпілий гучно сопів. Зі слів обвинувачених, лише тоді, в них виник умисел на заволодіння майном потерпілого, а саме каблучкою, ланцюжком з хрестиком та телефоном, реалізовуючи якій останні, зняли з ОСОБА_4 зазначені вище речі, при цьому будь якого супротиву той не чинив, заперечень з приводу дій останніх не висловлював, після чого обвинувачені розійшлися. Наступного дня, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 зустрілися в кафе «Карамель» по вулиці Жовтневій в місці Кременчуці Полтавської області і побачивши в новинах повідомлення щодо знайденого трупа літнього чоловіка, зрозуміли що останній є тим чоловіком, якому вони вночі нанесли тілесні ушкодження. В подальшому злякавшись відповідальності, вони викинули у каналізаційний люк, якій був розташований неподалік кафе «Карамель» мобільний телефон якій належав потерпілому та ОСОБА_12 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_13 якій на той час маючи власний автомобіль, надавав послуги перевезення, і саме на цьому транспорті вони поїхали до ломбарду. Після того, як ОСОБА_14 на прохання ОСОБА_15 заклав ланцюжок та каблучку і отримавши кошти в розмірі 1300 грн. віддав їх обвинуваченим, вони усі втрьох, за вказівкою когось із обвинувачених поїхали в район ОСОБА_16 в місці Кременчуці, проїзжаючи міст, ОСОБА_3 якій перебував на задньому пасажирському місці, позбувся ножа, викинувши його у відчинене вікно автомобіля, після чого вони повернулися до району Центрального ринка, де обвинувачені попрощавшись із ОСОБА_17 також розійшлися по домівкам. В судовому засіданні обвинувачені вибачившись перед дружиною загиблого ОСОБА_4 та щиро каючись у вчиненому, прохали суд врахувати той факт що вони в повному обсязі відшкодували завдану неправомірними діями останніх матеріальну і моральну шкоду і висловлену у письмовій заяві думку останньої щодо міри покарання останнім.

Потерпіла ОСОБА_1 підтвердила суду той факт що загиблий ОСОБА_4 є її чоловіком, з яким вона перебувала у офіційному шлюбі з 2016 року, а до того часу вони близько 6 років мешкали однією сім`єю як чоловік та дружина. Останній раз вона спілкувалася із чоловіком близько 3.00 год. 30 березня 2019 року, перебуваючи в нічну зміну на роботі, повернувшись з якої, відразу ж близько 9.00 год. поїхали до своїх батьків і лише об 11.20 год. їй зателефонували та повідомили про смерть чоловіка. В судовому засіданні потерпіла підтвердила той факт, що її загиблий чоловік зловживав алкогольними напоями, зазначивши що у 2018 році той тричі лікувався від алкоголізму у приватному порядку, офіційно ніде не працював, про те що потерпілий був засудженим за умисне вбивство та відбував покарання в місцях позбавлення волі дізналася лише після його смерті; позовні вимоги щодо відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 25 000 грн. та 200 000 грн. компенсації за спричинену моральну шкоду підтримала в повному обсязі.

09.09.2020 потерпіла ОСОБА_1 звернулася до суду із письмовим клопотанням за змістом якої вбачається що остання відмовляється від позовних вимог з підстав повного задоволення останніх обвинуваченими та їх родичами.

Свідок ОСОБА_18 підтвердив суду той факт що ввечері 29.03.2019 вони великою компанією зустрілися на території річкового вокзалу в місці Кременчуці, де усі разом слухали музику та відпочивали, серед його знайомих того вечора також були ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , якій саме і попрохав пізніше у свідка ніж. Як зазначив свідок віддавши останньому ніж, який був білого кольору у квіточках та загальна довжина якого складала близько 25 см, він майже відразу поїхав, а коли через деякий час повернувся, то обвинувачених вже не було, наступного дня зустрівши їх на тому ж самому місці він запитав де його ніж, на що ОСОБА_3 відповів що загубив той.

Свідок ОСОБА_21 займаючи посаду оперуповноваженого Кременчуцького ВП пояснив суду, що в квітня 2019 року він був запрошений слідчим зазначеного вище відділку поліції з метою можливого впізнання останнім осіб причетних до розбійного нападу на чоловіка, яких зафіксувала камера відеоспостереження розташована в магазині «АТБ» розташованого в районі Водоканалу в місці Кременчуці Полтавської області. Під час перегляду запропонованого слідчим відео, свідок впізнав особу ОСОБА_22 , так як приймав участь у проведенні досудового слідства у попередньому кримінальному провадженні, де той проходив як підозрюваний.

Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні підтвердив зазначений обвинуваченими факт, що він на своєму власному автомобілі, на прохання ОСОБА_22 , який зателефонував йому ввечері 31 березня 2019 року забрав його та ОСОБА_20 біля кафе «Карамель» розташованого по вулиці Жовтневій в місці Кременчуці Полтавської області. На прохання зазначених вище осіб, він спочатку відвіз їх до ломбарду розташованого по вулиці Мира в місці Кременчуці де на прохання ОСОБА_15 заклав за 1300 грн. ланцюжок та каблучку, віддавши гроші обвинуваченим, після цього вони зупинилися біля пожежної частини по вулиці Переяславській в місці Кременчуці, де ОСОБА_20 вийшов із автомобіля і швидко повернувся. В подальшому як зазначив свідок, хтось із цих осіб скерував що потрібно їхати через міст до ОСОБА_16 , пересікши який, вони знов повернулися до центра міста, де свідок і залишив обвинувачених, одночасно додавши, що за роботу у вигляді перевезення по місту, останні надали йому 150 грн.

Свідок ОСОБА_24 підтвердив суду, що займаючи посаду інспектора патрульної поліції в квітня 2019 року він був запрошений слідчим Кременчуцького відділку поліції з метою можливого впізнання останнім осіб причетних до розбійного нападу на чоловіка, яких зафіксувала камера відеоспостереження розташована в магазині «АТБ» розташованого в районі Водоканалу в місці Кременчуці Полтавської області. Під час перегляду запропонованого слідчим відео, свідок впізнав ОСОБА_20 , як особу за викликом якої свідок під час свого патрулювання у Новорічну ніч виїзжав в район Молодіжного в місці Кременчуці і який при цьому в повному обсязі заначив свої дані, а саме прізвище, ім`я, по батькові та адресу перебування.

Свідок ОСОБА_25 пояснив суду, що він є співробітником ломбарду «Саквояж» розташованого по вулиці Миру в місці Кременчуці та підтвердив то факт, що навесні 2019 року особа, яку він впізнав під час проведення досудового слідства, заклала до ломбарду ланцюжок та каблучку.

Свідок сторони захисту ОСОБА_26 в судовому засіданні підтвердив факт, що загиблий ОСОБА_4 був його знайомим і 22 березня 2019 року той завітав до нього в гості, під час зустрічі останні вживали алкогольні напої.

Свідок ОСОБА_27 пояснив суду, що 29 березня 2019 року відпочивав разом із друзями в приміщенні бару «Шериф» розташованого в районі Водоканалу в місці Кременчуці, де і познайомився із потерпілим ОСОБА_4 який вживав алкогольні напої, при цьому ні з ким не сварився, поводився не агресивно.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 185 та 121 КК України за обставин викладених у вироку, наряду з наведеними вище показами потерпілої та свідків, також підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом, а саме:

- рапортом (електронний) про виявлення об 05 годині 59 хвилин працівниками патрульної поліції трупу чоловіка з явними ознаками насильницької смерті, на підставі якого розпочато досудове розслідування та внесено відомості до ЄРДР за ч.2 ст.121 КК України 30.03.2019 року;

- протоколом огляду місця події від 30.03.2019 року в період часу з 08 год. 07 хв. до 10 год.15 хв., складений слідчим Лянним О.В. у відповідності до вимог ст.ст. 237, 238 КПК України за участі понятих та спеціалістів (судово-медичного експерта та експерта-криміналіста), із застосуванням відеозйомки та фотографування, фототаблиця із фотознімків долучена до протоколу та разом із відеозаписом проведенням. В ході проведення даної слідчої дії проведено огляд місця, де виявлено труп, оглянуто труп із перерахуванням виявленим на ньому тілесних ушкоджень у вигляді численних колото-різаних ран, плям крові та інших предметів, що мають відношення до справи. Під час даної слідчої дії було вилучено мікрочастки, змиви РБК, пляшки з під пива та шматки скла. Щодо зауважень захисту з приводу відсутності під час перегляду відеозапису слідчої дії обставин вилучення кори з дерева, яка відмічена в протоколі огляду, то відсутність на відеозаписові саме епізоду зрізання кори з дерева не робить даний протокол недопустимим, оскільки відеозйомка була завжди акцентована на слідчому, який проводив слідчу дію, а збором доказів займався в тому числі експерт-криміналіст, тому цілком ймовірно, що в момент зрізання кори відеокамера була направлена не нього, а на слідчого. Разом із тим, в переліку вилучених з місця події речей та предметів у протоколі огляду місця події вказані шматки кори зазначені, як і зазначені вони на сейф-пакетах, куди їх поміщали та які підписані слідчим, понятими та присутніми спеціалістами, тому підстав вважати їх отриманими в неналежний спосіб, немає;

- протоколом огляду місця події від 30.03.2019 року, складений у період часу з 12.05 до 12.22 год., яким оглянуто ділянку місцевості, на якій виявлено хустку помаранчевого кольору зі слідами РБК;

- протокол огляду місця події від 30.03.2019 року, що проведений в період часу з 13.06 до 13.23 год. на території КП «Кременчукводоканал» на асфальтовій доріжці на відстані 8 метрів від паркану виявлено та вилучено чоловічій головний убір, картуз, на якому пошкоджень немає;

- протоколом огляду місця події від 08.04.2019 року з фототаблицею до нього, згідно якого в приміщенні Кременчуцького міжрайонного бюро СМЕ було вилучено одяг потерпілого ОСОБА_4 , з ушкодженнями та плямами РБК;

- заявою громадянки ОСОБА_1 , в якій вона просить визнати її потерпілою у кримінальному провадженні та надає на підтвердження копію свідоцтва про шлюб із ОСОБА_4 та фотознімки золотої каблучки чоловіка та бірки до неї;

- запитом до АТБ «Маркет» в порядку ст. 93 КПК України щодо надання відеозаписів з камер відеоспостереження та відповідь на запит із наданням копій відеозаписів за ніч із 29.03.2019 року на 30.03.2019 року;

- протоколом перегляду відеозапису за участю свідка ОСОБА_28 за змістом якого вбачається, двоє чоловіків, якими є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , і це є очевидним для переглядаючих відеозапис, ходять по магазину, проходять повз касу та інше. Під час даного перегляду свідок ОСОБА_29 впізнав одного з двох чоловіків як ОСОБА_30 , який ходить по магазину без головного убору. Іншого хлопця він не знає, тому впізнати не може, ОСОБА_31 впізнав, так як працював на розкриттям злочину, угону автомобіля, який було вчинено ОСОБА_2 . Долучено до справи як сам протокол перегляду, так і фото- таблицю до протоколу, виготовлену зі скрін-шотів даного відеозапису та диск із відеозаписом. Слід зазначити, що час на відеозаписові становить проміжок час від 03 години 55 хвилин до 03 години 59 хвилин. Юридична адреса магазину «АТБ Маркет» (він же АТ «Маркет») - м. Кременчук, квартал 101, буд.№10д;

- протокол перегляду відеозапису за участю свідка ОСОБА_32 , який під час перегляду аналогічного відеозапису з АТБ «Маркет» впізнав іншого молодого чоловіка, як ОСОБА_20 , особа, що викликала поліцію в ніч з 31.12.2018 року на 01.01.2019 року. Долучено протокол перегляду відеозапису та скрін-шоти до нього, оформлені у вигляді фототаблиці до протоколу;

- запит до кафе «Лав кейк» в порядку ст. 93 КПК України та відповідь на запит разом із додатком у вигляді відеозапису з камер відеоспостереження, що розташовані на даному закладі;

- протокол перегляду даного відеозапису від 08.04.2020 року, згідно до якого вбачається, що на відеозаписові об 03 годині 34 хвилин зафіксовано, як зі сторони «Маркетопту», магазину, що по проспекту Свободи на зупинці громадського транспорту «Водоканал», йде чоловік, який зовні схожий на потерпілого ОСОБА_4 (аналогічний одяг, що згодом виявлять вже на трупі потерпілого), даний чоловік хитається та хода його є нечіткою, на голові одягнений картуз, даний чоловік рухається в напрямку дитячої стоматологічної поліклініки та поруч із ним йде двоє молодиків, одяг яких є аналогічним до одягу двох хлопців, які були в магазині «АТБ» в період час з 03 години 55 хв. до 03 год. 59 хв. та були ідентифіковані свідками ОСОБА_29 та ОСОБА_32 як ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дані молодики супроводжують потерпілого та зникають в напрямку вулиці Європейської м. Кременчука, тобто в напрямку, де згодом поміж гаражами знайдуть труп потерпілого ОСОБА_4 ;

- запитом до ПП «Зеус Нет» в порядку ст. 93 КПК України щодо отримання відеозаписів із камер відеоспостереження, що належать даній компанії та розташовані на зупинці громадського транспорту «Водоканал» та відповідь із ПП «Зеус Нет» із відеозаписами з камер відеоспостереження, що розташовані на зупинці громадського транспорту «Водоканал» за ніч на 30.03.2019 року;

-протоколом перегляду даного запису від 08.04.2019 року, згідно до якого переглянуто відео тривалістю близько 1-є години та на даному відеозаписові зображені все ті ж дієві особи, потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які пересуваються всі разом в районі зупинки громадського транспорту «Водоканал» та в решті решт зникають об 03 годині 31 хвилини, коли прямують в напрямку вулиці Європейської м. Кременчука та звідти вже не повертаються;

- акт судово-психіатричного експерта за №225 від 22.05.2019 року, згідно до якого ОСОБА_3 психічними захворюваннями не страждає та не страждав, не перебував у психологічному стані, який може розглядатися як підстава для сильного душевного хвилювання, може постати перед судом.

- акт судово-психіатричного експерта за №224 від 22.05.2019 року, згідно до якого ОСОБА_2 психічними захворюваннями не страждає та не страждав, не перебував у психологічному стані, який може розглядатися як підстава для сильного душевного хвилювання, може постати перед судом.

- висновком судово-медичної експертизи №265/1 від 30.04.2019 року, згідно якого колото-різане поранення верхньої третини правого стегна по задній поверхні, яке починається раною (№8), з ушкодженням по ходу ранового каналу стінок правої стегнової артерії, яке ускладнилось розвитком гострої масивної крововтрати, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, що призвело до смерті потерпілого ОСОБА_4 ; колото-різаних поранень верхньої, середньої та нижньої третин

правого стегна, по задній та переднє-боковій поверхнях, без ушкоджень

магістральних судин стегна., має ознаки легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров?я; дві забійні рани: на слизовій оболонці верхньої губи та по краю правої, надбрівної дуги. Синці та садна: в лівій скроневій ділянці два синця, один з яких, з осадженням шкіри по нижньому краю; в лобній ділянці зліва (1); на нижній губі справа (1); на верхній повіці лівого ока (1); на правій виличній ділянці з переходом на праву скроневу(і), з крововиливом в м`які тканини голови та правий скроневий м`яз; на правій кисті (3); на лівій кисті (2), на тлі одного з яких садно; в проекції лівого колінного суглобу (2); в проекції правого колінного суглобу (1); садно на носі (1); садна на верхній губі (2); садно в проекції правого колінного суглобу (1). Синець в проекції лівого колінного суглобу. Крововиливи: в м`які тканини шиї справа (1), в м`язи язика (1), мають ознаки легких тілесних ушкоджень;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.04.2019 за участю ОСОБА_2 при проведення якого останній показує місце, спосіб та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, зазначає обставини заволодіння майном останнього;

- висновком судово-медичної експертизи №265/2 від 06.06.2019 року, згідно якого показання ОСОБА_2 , надані ним в ході проведення слідчого експерименту, частково відповідають об`єктивним даним, отриманим в ході судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_4 - по порізам на правому стегні, інші - по кількості й локалізації - частково;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 11.04.2019 за участю ОСОБА_3 при проведення якого останній показує місце, спосіб та механізм нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, зазначає обставини заволодіння майном останнього;

- висновком судово-медичної експертизи №265/3 від 06.06.2019 року, згідно якого показання ОСОБА_3 , надані ним в ході проведення слідчого експерименту, частково відповідають об`єктивним даним, отриманим в ході судово-медичного дослідження трупу ОСОБА_4 за механізмом, та частково відповідають за кількістю та локалізацією тілесних ушкоджень на трупі;

- протоколом обшуку від 11.04.2019 року, проведений за місцем проживання ОСОБА_3 на підставі ухвали слідчого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10.04.2019 року. В ході проведення обшуку було вилучено одяг підозрюваного ОСОБА_3 , зокрема джинси синього кольору та кросівки чорного кольору. Обшук проведений з дотриманням вимог КПК України із застосуванням відеозапису, який долучений до протоколу в якості додатку;

- висновком судового експерта за №1392 від 24.04.2019 року згідно якого визначено вартість майна потерпілого, яким заволоділи обвинувачені;

- протоколом проведення слідчого експерименту від 12.04.2019 за участю свідка ОСОБА_23 при проведення якого останній зазначає підстави зустрічі останнього із обвинуваченими ввечері 31.03.2019 та вказує на місця зупинок під час поїздки містом із детальним описом підстав, що їм передували;

- висновком судово-імунологічної експертизи за №501 від 17.04.2019 року, згідно до якої кров потерпілого ОСОБА_4 належить до І групи з відповідними антигенами для цієї групи;

- висновок судово-імунологічної експертизи за №509 від 17.04.2019 року, згідно до якої кров підозрюваного ОСОБА_2 належить до ІІІ групи з відповідними антигенами для цієї групи;

- висновком судово-імунологічної експертизи за №508 від 17.04.2019 року, згідно до якої кров підозрюваного ОСОБА_3 належить до ІІ групи з відповідними антигенами для цієї групи;

- висновком судово-імунологічної експертизи за №502 від 18.04.2019 року, згідно до якої на правому кросівку ОСОБА_2 виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_4 , на куртці обвинуваченого крові не виявлено;

- висновком судово-імунологічної експертизи за №506 від 19.04.2019 року, згідно до якої на лівому кросівку ОСОБА_3 виявлена кров людини, яка може походити від потерпілого ОСОБА_4 , на правому кросівку також виявлена кров людини, але встановити її належність не представилось можливим через на куртці обвинуваченого крові не виявлено;

- висновком імунологічної експертизи за №505 від 18.04.2019 року та за №504 від 18.04.2019 року щодо походження крові на одягу потерпілого вказують, що всю кров на досліджених предметах одягу потерпілого та хустці може походити від потерпілого ОСОБА_4 , походження її від підозрюваних виключається;

- висновком медико-криміналістичної експертизи за №83 - МК від 14.05.2019 року вказує, що на одязі потерпілого, наданого на дослідження експерту, маються пошкодження, а саме колото-різані, що утворились від клинка, який діяв різними кутами, клинок ножа мав зазублення. На одязі маються нашарування, характерні для заліза. Аналізуючи даний висновок експерта можна прийти до висновку, що діяв лише один предмет, з характерними ознаками для ножа із зазубленнями;

Колегія суддів дійшла висновку, що всі письмові докази та вищезазначені експертизи є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження.

Твердження сторони захисту про визнання недопустимими протоколів проведення слідчих експериментів із підозрюваними ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 11.04.2019 року з підстав відсутності захисників під час проведення цієї слідчої дії та застосування недозволених методів досудового розслідування до підозрюваних (психологічний тиск та фізичне насилля з боку працівників поліції), колегія суддів не приймає до уваги з наступних підстав.

Загальні вимоги до порядку здійснення слідчих дій, в тому числі і слідчого експерименту, визначені статтею 223 КПК України, відповідно до якої слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз`яснюються їх права і обов`язки, передбачені цим Кодексом, а також відповідальність, встановлена законом. Слідчий, прокурор зобов`язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для слідчого експерименту. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої дії.

Особливості здійснення слідчого експерименту містяться у статті 240 КПК України, яка вказує, що слідчий експеримент проводиться з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу. Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

Вказані вимоги закону було дотримано слідчими СВ Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_33 та ОСОБА_34 , які проводили дану слідчу дію та складали відповідно протоколи проведення слідчого експерименту (слідчий ОСОБА_38 з підозрюваним ОСОБА_2 , а слідчий ОСОБА_34 - з підозрюваним ОСОБА_3 ). Як вбачається з перебігу переглянутих дисків із відеозаписом проведення слідчої дії з кожним із підозрюваних, під час їй проведення останнім чітко було роз`яснено їх права, в тому числі й мати захисника та побачення з ним до допиту, роз`яснення відбувалось в присутності понятих та судово-медичного експерта (при проведенні експерименту із ОСОБА_31 ), та підозрювані в добровільну порядку погодились розповісти та показати як, де та коли ними було вчинено злочин по відношенню до потерпілого ОСОБА_4 . Жодного тиску з боку працівників поліції на дослідженому в судовому засіданні відеозаписові проведення слідчих дій не було, відеозапис сторона захисту не просила призупинити в жодному із випадків, з метою акцентувати увагу колегії суддів на конкретній ситуації, яка, на думку захисту, підтверджує факт тиску на підозрюваних. Навпаки, показання обох підозрюваних є розгорнутими, наданими в довільній формі, з повідомленням таких обставин, про які будь-яка інша особа, що не приймала участі у вчиненні злочинів щодо потерпілого ОСОБА_4 , не могла б знати. Під час спілкуванні зі слідчим підозрювані відповідали на поставлені запитання досить чітко та активно вмикались у ситуацію з демонструванням механізму та способу нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

Щодо тверджень сторони захисту про необхідність присутності захисника через виявлення іншого, більш тяжкого злочину, ніж той, що інкримінувався підозрюваним, а саме - ч.4 ст.187 КК України, то тут слід відмітити наступне :

Відповідно до матеріалів кримінального провадження його було внесено до ЄРДР 30.03.2019 року на підставі електронного рапорту працівників патрульної поліції, які повідомили, що об 05.59 год. було виявлено труп чоловіка з ознаками насильницької смерті. Даний рапорт, а також дані протоколу огляду місця події від 30.03.2019 року (в тому числі й трупу) були підставою для внесення відомостей до ЄРДР з правовою кваліфікацією - ч.2 ст.121 КК України (умисне завдання тяжких тілесних ушкоджень, що потягли за собою смерть потерпілого). Відповідно до ст.12 КК України даний злочин віднесено до категорії тяжких злочинів, а отже участь захисника по даній категорії справ не є обов`язковою відповідно до ст. 52 КПК України.

В подальшому було встановлено, що потерпілий незадовго до настання смерті спілкувався з двома молодими хлопцями, що було підтверджено свідками по справі (які бачили потерпілого в одному з барів на зупинці громадського транспорту «Водоканал» в ніч на 30.03.2019 року), а також з перегляду отриманих відеозаписів із камер відеоспостереження, які розташовані на вказаній зупинці на різних об`єктах. В подальшому з переглянутих відеозаписів були встановлені особи двох молодиків, що супроводжували потерпілого ОСОБА_4 , ними виявились ОСОБА_2 та ОСОБА_20 .

Після встановлення даних осіб, 11 квітня 2019 року їм було повідомлено про підозру за ч.2 ст.121 КК України та допитано в якості підозрюваних, як це й передбачено діючим КПК України та після проведення допитів їм було запропоновано прийняти участь у проведенні слідчих експериментів з метою з`ясування обставин події злочину, а саме механізму та способу нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , перевірці їх показань на місці. При цьому слід зазначити, що однією з підстав для проведення слідчого експерименту є з`ясування важливої обставини, чи не обмовляють особи себе у вчиненні цього злочину. І тільки після проведення такої слідчої дії як слідчий експеримент слідчий може прийти до висновку про наявність/відсутність у діях підозрюваних того чи іншого складу кримінального правопорушення. В тому числі й враховуючи той факт, що заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_4 , від яких настала смерть останнього, не обов`язково повинен бути пов`язаний зі зникненням у останнього його особистого майна, яке він міг загубити чи воно могло вибути з його володіння в інший спосіб, ніж повідомлений у своїх допитах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Тому такі показання потребували перевірки, оскільки крім показань потерпілої ОСОБА_1 , яка повідомила, що у чоловіка зникли мобільний телефон в корпусі білого кольору, золота каблучка та срібний ланцюжок, інших в розпорядженні слідчого - не було.

Зі змісту ч.1 ст. 214 КПК України вбачається, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

На думку колегії суддів, слідчим ОСОБА_38 було дотримано вищезазначені вимоги законодавства, оскільки після проведення слідчих експериментів із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після перевірки їх показань на місці, та безпосередньому виявленні під час слідчого експерименту з ОСОБА_2 залишків мобільного телефону потерпілого ОСОБА_4 , останній в цей же день 11.04.2019 року подав рапорт на ім`я свого керівника, де повідомив про виявлений ним злочин, кваліфікувати який належить за ч.4 ст.187 КК України (розбій, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень) та який вчинили ОСОБА_3 та ОСОБА_2 як вбачається із досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, того ж дня, а саме 11.04.2019 року об 21:45 год. вказані дані було внесено до ЄРДР, а наступного дня вказані кримінальні провадження за ч.2 ст.121 та ч.4 ст.187 КК України були об`єднані в одне провадження під загальним номером №12019170090001104.

За змістом частини 1 статті 52 КПК України вбачається, що участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічне позбавлення волі. Моментом набуття особою статусу підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину, з якого особами, які здійснюють кримінальне провадження, має забезпечуватися обов`язкова участь захисника, є момент вручення особі слідчим або прокурором письмового повідомлення про підозру (див. ст. 278 КПК).

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження станом на 11.04.2019 року ні ОСОБА_20 , ні ОСОБА_2 , статусу підозрюваного у вчиненні особливо тяжкого злочину не набували, підозра за ч.4 ст.187 КК України їм не вручалась, а отже й твердження сторони захисту про недопустимість цих доказів (протоколів проведення слідчих експериментів із підозрюваними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) є безпідставними, а докази є належними та допустимими.

Колегія суддів, з огляду на спосіб, локалізацію та чисельність заподіяних потерпілому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, вважає вірною кваліфікацію дій обвинувачених за частиною 2 статті 121 КК України як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого, вчинене групою осіб, разом з тим не погоджуючись із кваліфікацією дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за частиною 4 статті 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень особі, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб з наступних підстав.

Згідно ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку про наявність підстав вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення.

З огляду на покази обвинувачених які в судовому засіданні чітко відокремлюють свої дії пов`язані із умисним заподіянням ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та незаконним заволодінням його майном, колегія суддів вважає, що стороною обвинувачення не надано, а надані докази не доводять умислу обвинувачених саме на вчинення розбійного нападу на потерпілого з огляду на наступне

Відповідно до положень ч. 1 ст. 185 КК крадіжкою є таємне викрадення чужого майна. При цьому основною умовою є те, що, здійснюючи викрадення, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 187 КК України розбій як злочин проти власності - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний

із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, або

з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом

застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в

частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров`я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно

від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

У зв`язку з цим викрадення належить кваліфікувати як крадіжку не лише тоді, коли воно здійснюється за відсутності потерпілого, але й у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють факту викрадення майна і не можуть дати йому належної оцінки (психічно хворі, малолітні). Викрадення є таємним і в тому разі, коли воно відбувається у присутності потерпілої особи за умови, що винна особа не знає про це чи вважає, що робить це непомітно для неї, а також тоді, коли викрадення вчиняється у присутності особи, якій доручено майно, але вона перебуває в такому стані, що виключає можливість усвідомлювати значення того, що відбувається (сон, непритомність, стан сп`яніння). Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж. Втеча засудженого лише з метою уникнення затримання не може бути підставою для кваліфікації дій засудженого за ознаками відкритого викрадення чужого майна.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені судом фактичні обставини вчинення суспільно небезпечного діяння обвинуваченими у вигляді незаконного заволодіння майном потерпілого, а саме, способу вилучення майна, відношення обвинувачених до вчиненого - спрямованості умислу, наявність проміжку часу близько тридцяти хвилин, що передувала моменту незаконного заволодіння майном, після того як обвинувачені заподіяли потерпілому тілесні ушкодження та пішли до магазину, колегія суддів, приходить до висновку про недоведеність в судовому засіданні вчинення розбійного нападу на ОСОБА_4 за викладених у обвинувальному акті обставин і як наслідок не погоджується із кваліфікацією дій обвинувачених за частиною 4 статті 187 КК України, і вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію протиправних дій обвинувачених, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з частини 4 статті 187 КК України на частину 2 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою групо осіб; дії обвинуваченого ОСОБА_3 перекваліфікувати з частини 4 статті 187 КК України на частину 2 статті 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненню нею нових злочинів.

Обставиною що пом`якшує покарання обвинуваченим колегія суддів визнає визнання останніми своє вини у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 185 КК України та частиною 2 статті 121 КК України, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повне відшкодування завданих злочином збитків, у вигляді як матеріальної так і моральної шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченим колегій суддів не встановлено.

Обираючи міру покарання, колегія суддів, відповідно до вимог статті 65 КК України приймає до уваги тяжкість скоєного обвинуваченими кримінальних правопорушень, особи останніх які на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебували, особу ОСОБА_3 є раніше не судимим, на час вчинення вчинення злочинів навчався, із врахуванням особи ОСОБА_2 який на час розгляду справи в суді відбував покарання за вироком суду, за місцем проживання обвинувачені характерізуються позитивно.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги ступень тяжкості та обставини злочину, його наслідки, враховуючи перелічені вище дані про особу обвинувачених, наявність як низьки пом`якшуючих обставин так і відсутність обтяжуючих покарання обставин, враховуючи думку потерпілої та відношення обвинувачених до вчиненого, молодий вік останніх, колегія суддів, вважає, що для виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинно бути призначено необхідне та достатнє покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції що передбачає покарання за частиною 2 статті 121 КК України із застосуванням вимог статті 69 КК України.

Колегія суддів, прийшла до переконання, що дана міра покарання відносно обвинувачених є необхідною і достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинувачених та думку учасників процесу.

Із врахуванням положень стаття 128 КПК України та статті 174 ЦПК України колегія суддів, приймає відмову потерпілої ОСОБА_1 від заявлених позовних вимог до обвинуваченних ОСОБА_35 та ОСОБА_2 з підстав повного відшкодування останніх та вважає за необхідне провадження по справі в частині цивільного позову - закрити.

Оскільки відповідно до вимог статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, то суд вважає за необхідне, на виконання зазначених вище вимог Закону стягнути з обвинувачених документально підтвердженні витрати пов`язанні із проведенням по кримінальному провадженню товарознавчих експертиз в розмірі 2400 грн.

Питання про долю речових доказів та скасування арешту накладеного на зазначене майно, підлягає вирішенню відповідно до вимог статей 100, 174 КПК України.

Оскільки колегія суддів прийшла до висновку щодо призначення обвинуваченим міри покарання у виді позбавлення волі, то з метою виконання призначеного покарання, суд вважає за необхідне залишити відносно останніх до набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Керуючись статтями 369, 370 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим за частиною 2 статті 121, частиною 2 статті 185 КК України та призначити покарання за частиною 2 статті 121 КК України із застосуванням вимог статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; за частиною 2 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавленні на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Відповідно до вимог частини 4 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 04.04.2019 року більш суворим, призначеним за даним вироком суду, остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.

ОСОБА_20 визнати винуватим за частиною 2 статті 121, частиною 2 статті 185 КК України та призначити покарання за частиною 2 статті 121 КК України із застосуванням вимог статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років; за частиною 2 статті 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_20 покарання у виді позбавленні на строк 5 (п`ять) років.

Початок строку відбування покарання рахувати з 25 січня 2021 року.

Прийняти від потерпілої ОСОБА_1 відмову від позову про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, провадження по справі в частині цивільного позову - закрити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ОСОБА_20 на користь держави судові витрати за проведення експертиз в сумі 2400 грн.

Речові докази - накопичувальні ДВД-Р та СДР диски з відеозаписами з магазину «АТБ маркет», ПП «ЗеусНет», кафе «Лайф Кейк» залишити в матеріалах кримінального провадження; мобільним телефоном марки NОМІ, білого кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 , срібний ланцюжок та золоту каблучку залишити в користуванні потерпілої ОСОБА_1 ; кросівки чорного кольору, куртку чорного кольору з капюшоном - повернути ОСОБА_2 ,

ОСОБА_36 , накладений ухвалою слідчого судді Автозаводського районного суду міста Кременчука Полтавської області Андріець Д.Д. від 12.04.2019 року на срібний ланцюжок, золоту каблучку, договір № П10000007999, № П10000007998 - скасувати.

Обрану ОСОБА_2 , ОСОБА_20 міру запобіжного заходу до набрання вироком законної сили залишити попередню - тримання під вартою; зарахувати в термін відбування покарання строк перебування останніх під вартою, а саме з 12.04. 2019 року по 24.01.2021 року включно.

Вирок суду може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченими у той же строк з моменту вручення їм копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: Д.О. Зоріна

Судді: О.В. Маханьков

В.І. Хіневич