Рішення № 94348730, 22.01.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6894/20

Провадження № 2/161/364/21

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Пушкарчук В.П.

при секретарі - Фурман Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

05.05.2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свій позов мотивує тим, що 06.05.2011 року з метою отримання банківських послуг ОСОБА_2 підписав Заяву № б/н, відповідно до якої отримав кредит в розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Оскільки ОСОБА_2 були порушені зобов`язання умов кредитного договору, у нього станом на 11.11.2019 року виникла заборгованість перед АТ КБ «ПриватБанк» в сумі 10846,42 грн., що складається із тіла кредиту. Разом з тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер та після його смерті спадщину прийняла дружина - ОСОБА_1 , шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 в свою користь суму в розмірі 10846,42 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного міськрайонного суду Волинської області від 24.11.2020 року було скасовано заочне рішення суду від 18.08.2020 року, справу призначено до розгляду в загальному порядку.

01.12.2020 року представником відповідача було подано відзив на позовну заяву в якому останній зазначив, що ОСОБА_1 не була ні дружиною ОСОБА_2 , ні членом його сім`ї, не знала про його борги, не брала та не могла брати участь у спадкуванні майна ОСОБА_2 після його смерті. Крім того, ОСОБА_1 не бажала подавати і не подавала у визначений ст. 1270 ЦК України строк заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , оскільки не входить до кола осіб, які можуть претендувати на майно померлого. Жодного звернення з заявою до нотаріуса від ОСОБА_1 , з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не зареєстровано. Таким чином, вважати що ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого могла б успадкувати і кредитні зобов`язання, є помилковим, а тому в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості просить відмовити у повному обсязі.

31.12.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву з якого слідує наступне. Так, у даному випадку спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_1 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів ОСОБА_2 та відповідачки, де в якості адреси реєстрації зазначені: АДРЕСА_1 . Спадкоємці позичальника мали право подати заяву про прийняття або про відмову від спадщини у строк з 18.08.2017 року по 18.02.2018 року. Однак, у встановлений строк ОСОБА_1 не подала заяву про відмову від прийняття спадщини, а тому вона вважається такою, що прийняла спадщину. Враховуючи наведене, вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

До початку судового засідання представником позивача було подано до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, позов підтримує, просить його задовольнити.

Представник відповідач до початку судового засідання також подав до суду заяву з проханням слухати справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечує із викладених у відзиві підстав.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.05.2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, згідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 8000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Зазначене підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

26.12.2018 року Банком направлено Першій Луцькій державній нотаріальній конторі претензію кредитора, в якій він просив повідомити про спадкоємців померлого Боржника.

Згідно з ст. 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов`язанням.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Представник позивача в своїй позовній заяві як на підставу задоволення позову посилається на те, що ОСОБА_1 , була зареєстрована разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважається такою, що прийняла спадщину і повинна нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

У зв`язку зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. ст. 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

Аналіз зазначених норм дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

Аналогічний висновок викладено у п. 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року роз`яснено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника, за умови прийняття спадщини, є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов`язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов`язання фактично не пов`язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Разом з тим, як вбачається із спадкової справи № 6/2018, заведеної 09.01.2018 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , жодного звернення з заявою до нотаріуса від ОСОБА_1 , з приводу прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не зареєстровано.

Таким чином, вважати що відповідач ОСОБА_1 , прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого могла б успадкувати і кредитні зобов`язання, є помилковим твердженням.

З огляду на викладене, позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості пред`явлено до неналежного відповідача.

За наведених обставин, позивач АТ КБ «Приватбанк» не довів факт успадкування ОСОБА_1 кредитних зобов`язань після смерті ОСОБА_2 .

Враховуючи наведене, у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись наведеним, ст. ст. 13, 76-81, 263-265, ч. 1 ст. 268, ст. ст. 273-275, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 22 січня 2021 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук