Рішення № 94348197, 20.01.2021, Зміївський районний суд Харківської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 621/3052/20

Провадження 2/621/229/21

20 січня 2021 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді В. Філіп`євої,

за участю секретаря судового засідання А. Лацько,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката О. Браславської,

представника відповідача - В. Афанасенко,

представника відповідача - адвоката С. Сергієнко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Комунального підприємства Комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури», третя особа: Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду за позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача - Комунального підприємства Комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури» середній заробіток за час затримання виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 58821,85 гривень.

В обґрунтування позову зазначила, що з 04.01.1999 року вона працювала на посаді концертмейстера музичного гурту «Естер» в КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури». Наказом відповідача № 96 від 31.08.2017 року позивач була звільнена з посади відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 по цивільній справі № 621/2136/17 звільнення позивача з роботи було визнано незаконним та ухвалено рішення про її поновлення на роботі з 01.09.2017 року. Стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та ненараховну й невиплачену доплату за вислугу років.

23 січня 2019 року на виконання рішення суду відповідач видав наказ № 7 про поновлення ОСОБА_2 на роботі, і позивач пропрацювала 5 днів.

28 січня 2019 року відповідачем було видано наказ № 10, яким скасовано наказ № 7 від 23.01.2019 року, та зазначено про прийняття позивачки на роботу та виплату присуджених коштів після внесення змін до штатного розпису Палацу культури.

25.06.2019 року постановою Харківського апеляційного суду рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року про поновлення позивача на роботі було скасовано.

Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 року постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2019 року було скасовано, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року залишено без змін.

Позивач зазначила, що станом на момент подання позову рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року не виконано, тому, посилаючись на норми ст..236 КЗпП України, просила стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за періоди з 22.01.2019 по 25.06.2019 та з 14.11.2019 по 07.11.2020 року в розмірі 58821,85 гривень

23.11.2020 року ухвалою Зміївського районного суду Харківської області було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.22)

Відповідач - Комунальне підприємство комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури» - не погодився з пред`явленим позовом та надав відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року, яке було отримано його представником 23.01.2019 року, в той же день, а саме 23 січня 2019 року, ним було видано наказ № 7 «Про поновлення ОСОБА_2 на посаді концертмейстера музичного гурту «Естер» з 01.09.2017 року.

В той же день позивач приступила до роботи. Але, оскільки Палац культури є неприбутковою установою і фінансується з місцевого бюджету Комсомольської селищної ради, поновлення позивачки на посаді через два роки після звільнення потребувало внесення змін до штатного розпису і кошторису установи для збільшення видатків на заробітну плату і податкових платежів, що здійснюється виключно за погодженням із засновником - Комсомольською селищною радою (на даний час - Слобожанською селищною радою Чугуївського району Харківської області). В зв`язку з відповіддю засновника про неможливість збільшення видатків на виконання рішення суду, відповідач змушений був видати новий наказ № 10 від 28.01.2019 року «Про поновлення ОСОБА_2 », яким наказ № 7 від 23.01.2019 року було скасовано, і визначено поновити ОСОБА_2 на посаді концертмейстера з 01.09.2017 року та провести всі необхідні розрахунки з моменту внесення змін до штатного розпису Палацу культури, введення додаткової штатної одиниці та збільшення додаткових коштів на заробітну плату.

Прийнятий наказ № 10 від 28.01.2019 року позивач не оскаржувала, а отже погодилася з таким врегулюванням спору. Крім того, відповідач вказав, що стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду є за своєю правовою природою спеціальним видом відповідальності, а не вимогою про стягнення заробітної плати, а тому на такі позови розповсюджується вимога статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки позивачкою ОСОБА_2 пропущено встановлений законом строк звернення до суду, просив також застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог. (а.с.28-36)

Одночасно з відзивом на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про залучення ІІІ особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської області, яке задоволено ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 05.01.2021 року, оскільки рішення суду може вплинути на права та обов`язки такої особи (а.с.26-27, 76)

У відповіді на відзив позивач заперечила проти доводів відповідача, і зазначила, що відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини «Вараніца проти України», відсутність коштів у підприємства державної форми власності не може виправдовувати затримку рішення суду. Щодо пропуску позовної давності вказала, що, оскільки рішення суду не виконане до теперішнього часу, порушення її прав триває, то строк звернення до суду не пропущений (а.с.63-67)

В запереченнях на відповідь відповідач наполягав на відмові у задоволенні позовної заяви з підстав, викладених у відзиві ( а.с.70-72)

ІІІ особа - Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області - надала до суду пояснення по справі, в якій заперечила проти задоволення позову, вказуючи на те, що 23 січня 2019 року рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року про поновлення на роботі позивача було виконане, а тому немає підстав для застосування статті 236 КЗпП України, а також, посилаючись на принцип правової визначеності, просить застосувати до позовних вимог наслідки пропущення позивачкою строку позовної давності. Крім того, просить розглянути справу по суті без участі представника ІІІ особи (а.с.81-82)

В судове засідання з`явилися позивач ОСОБА_2 , представник позивача - адвокат О.Браславська, представник відповідача за посадою - В.Афанасенко та представник відповідача - адвокат С.Сергієнко, які не заперечували проти розгляду справи без участі представника ІІІ особи.

Оскільки відповідно до ч.1 статті 223 ЦПК України, неявка будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, суд, з`ясувавши думку інших учасників, ухвалив проводити розгляд справи без участі представника ІІІ особи.

Позивач і представник позивача в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову з підстав, зазначених в позовній заяві та відповіді на відзив. Позивач пояснила, що дійсно, після ухвалення рішення, 23 січня 2019 року їй зателефонував директор Палацу культури та запропонував з`явитися на роботу й ознайомитися з наказом про поновлення на роботі, який вона особисто підписала. Пропрацювала вона на роботі 5 днів, а потім її викликали до директора і ознайомили з наказом № 10 від 28.01.2019 року, яким було скасовано наказ № 7 від 23.01.2019 року та зазначено про її поновлення на роботі після внесення змін до штатного розпису та кошторису Слобожанського Палацу культури. Прийнятий наказ від 28.01.2019 року вона не оскаржувала, заробітну плату за відпрацьовані 5 днівне отримувала. Після отримання остаточного рішення по справі Верховним Судом 13.11.2019 року звернулася з заявою про примусове виконання рішення суду про поновлення на роботі до ВДВС Зміївського управління юстиції в Харківській області, однак до теперішнього часу її на роботі не поновлено з вини відповідача, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі. В січні 2020 року позивач зверталася до суду з аналогічним позовом, але 03.11.2020 року за її заявою ухвалою Зміївського районного суду Харківської області по цивільній справі № 621/452/20 позов було залишено без розгляду, після чого для захисту свої прав вона була змушена звернутися до суду повторно.

Представники відповідача - В.Афанасенко та адвокат С.Сергієнко в судовому засіданні заперечували проти позову та просили відмовити у його задоволенні, з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступне:

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Зміївським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), актовий запис № 117 від 23.10.2020, 23 жовтня 2020 року укладено шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , в зв`язку з чим позивачці присвоєне шлюбне прізвище ОСОБА_2 (а.с.12)

21січня 2019 року рішенням Зміївського районного суду Харківської області по справі № 621/2136/17 частково задоволено позов ОСОБА_2 до Комунального підприємства комунальний заклад «Слобожанський селищний Палац культури», треті особи: директор В.П.Афанасенко, Комсомольська селищна рада Зміївського району Харківської області, Зміївська районна профспілкова організація працівників культури про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати, доплат та надбавок. Визнано звільнення ОСОБА_2 з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» згідно наказу № 96 від 31.08.2017 року незаконним, поновлено позивачку на посаді з 01.09.2017 року та стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.09.2017 року по 21.01.2019 року включно в розмірі 37451,71 гривень з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Стягнуто ненараховну та невиплачену доплату за вислугу років з 01.01.2016 по 31.08.2017, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку та доплати за 1 місяць, вирішено питання судових витрат (а.с.88-91)

Вступна та резолютивна частина рішення отримана відповідачем 23.01.2019 року (а.с.115)

Постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2019 року рішення суду І інстанції скасовано та відмовлено позивачці у задоволенні позовних вимог (а.с.92-100)

Постановою Верховного Суду від 13.11.2019 року по цивільній справі № 621/2136/17 скасовано постанову Харківського апеляційного суду від 25.06.2019, а рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року залишено без змін (а.с.101 -112)

Наказом Комунального підприємства КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» № 7 від 23 січня 2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 », на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року по справі № 621/2136/17 скасовано наказ № 96 від 31.08.2017 року про звільнення позивачки з посади концертмейстера музичного гурту «Естер», поновлено ОСОБА_2 на посаді з 01.09.2017 року та зобов`язано бухгалтерію провести відповідні розрахунки та негайно виплатити середню заробітну плату за один місяць та доплату за вислугу років за один місяць вимушеного прогулу. З вказаним наказом позивач під підпис була ознайомлена 23.01.2019 року (а.с.5, 37)

Згідно звернення директора Слобожанського Палацу культури до Комсомольського селищного голови від 24.01.2019 року, відповідач звернувся до посадових осіб засновника з проханням внести зміни до штатного розпису та надати додаткові кошти на виплату заробітної плати на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року (а.с.40). У відповідь на звернення ІІІ особа по справі в особі голови Комсомольської (на даний час - Слобожанської) селищної ради зазначив, що рішення з даного питання не прийняте, а засновник звернувся за виділенням додаткових коштів до Зміївської районної державної адміністрації (а.с.41-44, 50)Аналогічні за змістом звернення надсилалися відповідачем до Комсомольської селищної ради 07.02.2020 року та Зміївської РДА 28.01.2020 року (а.с.52-53),

Відповідно до листа головного бухгалтера від 28.01.2019 року директору Слобожанського селищного Палацу культури, виконання наказу № 7 від 23.01.2019 року неможливо в зв`язку з відсутніми коштами на заробітну плату, доплат за вислугу років концертмейстеру музичного гурту «Естер» ОСОБА_2 у штатному розписі Палацу культури (а.с.38)

Наказом КПКЗ «Слобожанський селищний Палац культури» № 10 від 28 січня 2019 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 », наказ по Палацу культури № 7 від 23.01.2019 року скасовано в зв`язку з відсутніми коштами на заробітну плату, доплати за вислугу років та посади концертмейстера музичного гурту «Естер» у штатному розпису Палацу культури. Наказано поновити ОСОБА_2 на посаді концертмейстера з 01.09.2017 року та провести відповідні виплати з середньої заробітної плати та доплату за вислугу років у разі зміни штатного розпису Палацу культури на 2019 рік (а.с.6, 39)

На час судового розгляду наказ № 10 від 28.01.2019 року не скасовано, позивачкою в судовому порядку не оскаржувався.

Як вбачається з виконавчого листа № 621/2136/17 від 21.01.2019, він був отриманий позивачкою 14.01.2020 року та пред`явлений до примусового виконання до Зміївського РВДВС у Харківській області 15 січня 2020 року (а.с.13-14)

Постановою державного виконавця від 03.06.2020 року виконавче провадження ВП № 61012915 з примусового виконання виконавчого листа № 621/2136/17 від 14.01.2020 року про поновлення на роботі ОСОБА_2 закінчено на підставі ч.3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки не може бути виконане без участі боржника. (а.с. 7-8)

Згідно пояснень позивачки та її представника, наданих в судовому засіданні, на даний часвказана постанова скасована ухвалою Зміївського районного суду Харківської області і виконавче провадження відновлено. При цьому, як зазначила позивач, нею до матеріалів виконавчого провадження не надавалися копії наказів відповідача № 7 від 23.01.2019 та № 10 від 28.01.2019 року.

Відповідно до відповіді директора Слобожанського Палацу культури від 31.01.2020 року на запит представника позивача - адвоката О.Браславської, відповідач звернувся до Зміївської РДА про виділення додаткових коштів на заробітну плату для виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року (а.с.9)

Згідно відповіді голови Зміївської РДА від 23.09.2020 року на запит представника позивача - адвоката О.Браславської, відповідач - КП КЗ «Слобожанський селищний Палац культури» є самостійним комунальним закладом, засновником якого є Комсомольська селищна рада, і який фінансується за рахунок бюджету засновника (а.с.10)

Згідно Довідки КПКЗ «Слобожанський селищний Палац культури» на виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року, ОСОБА_2 виплачено доплату за вислугу років за період з 01.01.2016 по 31.08.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 133 від 27.03.2020 року (а.с.113-114)

Перевіривши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1-4 частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд має вирішити, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Предметом спору у даній цивільній справі є наявність права у позивача на оплату вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року по цивільній справі № 621/2136/17 про поновлення на роботі позивача відповідно до положень статті 236 КЗпП України.

Згідно статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до ч.1, ч.4 статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судом і не оспорювалося учасниками справи в судовому засіданні, звільнення позивачки з посади концертмейстера музичного гурту «Естер» наказом відповідача № 96 від 31.08.2017 року було визнане незаконним відповідно до рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21.01.2019 року, та зобов`язано відповідача поновити позивачку ОСОБА_2 на роботі з 01.09.2017 року. Рішення суду в цій частині підлягало негайному виконанню.

Копію вступної і резолютивної частини вказаного рішення відповідач - КПКЗ «Слобожанський селищний Палац культури» - отримав 23 січня 2019 року, і в той же день, 23.01.2019 року ним було видано наказ № 7 «Про поновлення на роботі ОСОБА_2 », після чого позивач приступила до роботи і працювала на посаді з 23.01.2019 по 28.01.2019 року.

Пунктом 34 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 06 листопада 1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Верховний Суд у своїй постанові від 16.09.2020 року по цивільній справі № 709/1465/19, висновки якого, відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, суд має враховувати при виборі і застосуванні норм права, також зазначив, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому, працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 06 грудня2018 року у справі № 465/4679/16 (провадження № 61-29024св18),від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження№ 61-12857св18) від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18).

Інших вимог щодо добровільного виконання роботодавцем рішення суду про поновлення на роботі звільненого працівника законодавство України про працю не містить.

Оскільки одразу після отримання рішення суду про поновлення позивача на роботі, відповідачем було видано відповідний наказ № 7 від 23.01.2019 року та фактично допущено позивача до виконання трудових обов`язків, підстав для застосування статті 236 КЗпП України, яке є спеціальним видом матеріальної відповідальності роботодавця за невиконання рішення суду, не вбачається.

Суд не погоджується з твердженнями позивача та її представника про те, що, не зважаючи на прийняття наказу, фактичного поновлення на роботі не відбулося, оскільки позивач в судовому засіданні підтвердила про надання їй робочого кабінету в Палаці культури та фактичного допуску до роботи, а невиплата заробітної плати за відпрацьований період з 23.01 по 28.01.2019 року є окремою матеріально-правовою вимогою і не стосується виконання рішення суду про поновлення на роботі від 21.01.2019 року. Наказ №10 від 28.01.2019 року, яким фактично припинилися трудові відносини між позивачем і відповідачем, до теперішнього часу є діючим і його законність (незаконність) в судовому порядку не спростована.

Крім того, суд вважає обґрунтованими твердження відповідача та ІІІ особи щодо пропуску позивачем тримісячного строку звернення до суду, встановленого ч.1 статті 233 КЗпП України, якою передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - у місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові Об`єднаної Палати КЦС ВС від 10.10.2019 року по справі № 522/13736/15, правова природа строку звернення до суду дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлена передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права. Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися встановлених законом правил при прийнятті процесуальних рішень.

За змістом норм чинного законодавства, середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою (винагородою, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу), а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника, отже строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі обмежуються трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Вказаний правовий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18).

В даному випадку, наказ про поновлення позивача на роботі № 7 був виданий відповідачем 23.01.2019 року, наказ № 10 про скасування попереднього наказу був виданий 28.01.2019 року, а з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі позивач звернулася до суду 10 листопада 2020 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 233 КЗпП України, не порушуючи при цьому питання про поновлення пропущеного строку, а отже клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до суду, є обґрунтованим.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач раніше зверталася до суду з аналогічними позовними вимогами, але ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 03.11.2020 року її позовна заява була залишена без розгляду на підставі заяви позивача (а.с.11), оскільки, як було зазначено в судовому засіданні представником позивача, розгляд цього позову повинен був проводитися суддею, який ухвалив первісне рішення від 21.01.2019 року.

Однак таку причину пропуску строку звернення до суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки, відповідно до положень статті 33 ЦПК України, визначення судді для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Розгляд справи тим самим складом суду, який ухвалив рішення, передбачено у випадках, зазначених частинами 11, 13 цієї ж статті, але не стосується положень статті 236 КЗпП України.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 року по справі № 755/11180/18, за змістом статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Перелік органів, які розглядають трудові спори, наведений у статті 221 КЗпПУкраїни, відповідно до якого трудові спори розглядаються: комісіями по трудових спорах; районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами.

Оскільки трудовий спір про поновлення на роботі розглядався судом, відтак із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі позивач повинен був звернутись сааме до суду, як органу, уповноваженого на розгляд такого питання. При цьому безпосередньо процедура судового розгляду та юрисдикційні питання, пов`язані зокрема з вирішенням питання територіальної юрисдикції та обранням повноважного суду, регламентуються відповідним процесуальним кодексом.

Отже, чиним цивільним процесуальним законом не встановлено обов`язку особи звертатись із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі саме до того судді, який вирішував спір про поновлення на роботі, а визначення судді для розгляду конкретної справи проводиться в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 статті 141 ЦПК України, вимога про стягнення судового збору з відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 235-236 КЗпП України, та ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_2 до Комунального підприємства Комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури, третя особа: Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення Зміївського районного суду Харківської області від 21 січня 2019 року про поновлення на роботі - відмовити.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство Комунальний заклад "Слобожанський селищний Палац культури ЄДРПОУ 31994671, місцезнаходження: 63460, Харківська область, Чугуївський (Зміївський) район, смт Слобожанське, вул. Ярослава Мудрого, буд.12.

Третя особа: Слобожанська селищна рада Чугуївського району Харківської області, 63460, Харківська область, Чугуївський (Зміївський) район, смт.Слобожанське, вул. Миру, буд.7.

Повне рішення складено 25 січня 2021 року.

Головуючий судя В. Філіп`єва