Ухвала суду № 94348082, 22.01.2021, Лисичанський міський суд Луганської області

415/388/21

2/415/915/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УРАЇНИ

22 січня 2021 року м. Лисичанськ

Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Луньова Д.Ю. розглянувши позовну заяву Департаменту патрульної поліції, представник позивача - ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив стягнути з відповідача майнову шкоду в розмірі 3 548,22 грн. та судовий збір.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суддя виходить з наступного.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1, ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади.

Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач перебував на державній службі та наказом Департаменту патрульної поліції № 353 від 28 травня 2020 року «Про особовий склад» був звільнений. За змістом п. 10 розділу V розділу Порядку забезпечення поліцейських одностроєм (у мирний час), зареєстрованого наказом Міністерства внутрішніх справ України 12 вересня 2017 року № 772 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2019 року № 1100) відшкодування вартості предметів однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився, здійснюється з урахуванням термінів його експлуатації та у випадку втрати, пошкодження та/або звільнення поліцейського зі служби з таких підстав. Тому відповідач повинен був відшкодувати вартість предметів однострою особистого користування, що складає 3 548,22 грн.

Суд зазначає, що даний спір стосується питань реалізації правового статусу особи, яка перебувала на посаді публічної служби, з моменту прийняття її на відповідну посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 636/93/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16.

Отже, суд приходить до висновку, що спір у даній справі підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов`язаний з питанням реалізації правового статусу поліцейського ОСОБА_2 , як особи, що перебувала на посаді публічної служби, зокрема, й питання відповідальності за завдання шкоди/збитків позивачу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Суд також роз`яснює позивачу його право звернутись до суду з даними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

Окрім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору підлягає поверненню на підставі відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 124, 125 Конституції України; ст.ст. 186, 258-261 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»; с.ст. 4, 19 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою Департаменту патрульної поліції, представник позивача - ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди.

Роз`яснити Департаменту патрульної поліції, що даний позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Копію ухвали з дотриманням ч. ч. 2, 3 ст. 186 ЦПК України направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення в порядку передбаченому ст. 261 ЦПК України та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду, з врахуванням вимог п. 15.5) Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Д.Ю. Луньова