Ухвала суду № 94346765, 13.01.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2016/14-ц

Провадження 2-п/711/10/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого-судді Демчик Р.В.

при секретарі Бузун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси заяву адвоката Ковтуна Юрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/2016/14 від 28.04.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БрокбізнесБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.04.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «БрокбізнесБанк» заборгованість за кредитним договором №276п-2007 від 9 листопада 2007 року в сумі 173336 грн. 80 коп. та 1733 грн. 37 коп. судових витрат, а всього 175070 грн. 17 коп.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 травня 2018 року замінено стягувача ПАТ «БрокбізнесБанк» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28.04.2014 року на ОСОБА_2

07.09.2020 року представник відповідача Ковтун Ю.О. звернулося до суду з заявою про перегляд заочного рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення обґрунтовує тим, що про виклики в судове засідання на якому було прийняте заочне рішення відповідач повідомлень та судових повісток не отримувала, тому не знала про дату та час розгляду справи, що свідчить про те,що відповідач не була належним чином повідомлена про розгляд справи. Відповідач по справі була позбавлена свого законного права на захист своїх цивільних прав та інтересів в суді під час вирішення цивільної справи та не мала можливості подати заперечення до позовних вимог стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором. Копію заочного рішення було отримано та ознайомлено з його змістом лише 28.08.2020 року.

Судом при винесенні рішення встановлено, що позивач кредитні кошті відповідачу надав, а відповідач кредитні кошти отримав, зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, та в зв`язку з цим стягнув з відповідача заборгованість.

Однак погодитися з такими висновками суду не можливо з огляду на наступне:

Відповідно до умов кредитного договору позичальник отримав кредит та зобов`язався повернути його в строк до 30.10.2012 року. В зв`зку з невиконання умов кредитного договору позивач на адресу відповідача 10.12.2012 року надіслав вимогу про усунення порушень умов договору, відповідно до змісту якої вимагав сплатити на протязі 10 днів заборгованість по кредиту в сумі 105000,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 7 116,66 грн.

Разом з тим, в матеріалах цивільної справа міститься розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем станом на 27.01.2014 року зі змісту якого вбачається, що позивачем проводились нарахування відсотків за користування кредитом поза визначеним договором строку кредитування та після пред`явлення банком вимоги про погашення заборгованості. Також з розрахунку заборгованості вбачається, що на відповідні суми нарахованих відсотків поза визначеним договором строку кредитування та направленням вимоги нараховувалась неустойка.

Відповідач також стверджує про те, що у зв`язку з її скрутним фінансовим становищем 26.01.2009 року нею було подано заяву про передачу заставного автомобіля банку на зберігання з дальшою спільною реалізацією. 26.01.2009 року представником банку в особі фахівця 1 категорії відділу безпеки Черкаської філії "Брокбізнесбанк" Даниленко І. І. в присутності відповідача було проведено огляд заставного автомобіля. В матеріалах цивільної справи міститься договір застави № - 276п -2007 від 04 листопада 2009 року відповідно до якого фізична особа ОСОБА_4 , що одночасно є директор Черкаської філії "Брокбізнесбанк" передав в заставу автомобіль Ніссан Максіма, власником якого була відповідачка, з метою забезпечення виконання зобов`язання ОСОБА_1 . Відповідно до розрахунку заборгованості та матеріалів цивільної справи будь-яке зменшення основного зобов`язання в зв`язку з вищевикладеними обставинами не відбулося, будь грошових коштів за вищевказаний автомобіль відповідачка не отримувала.

У зв`язку з викладеним, просить скасувати заочне рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/2016/14 від 28.04.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БрокбізнесБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні представника ОСОБА_1 адвокат Руднічук Д.В. заяву про перегляд заочного рішення підтримав, просив її задовольнити.

ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення суду) у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Яку вбачається з матеріалів справи, провадження у справі відкрито на підставі ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 14.032014 року. Розгляд справи призначено на 15 год. 30 хв. 02.04.2014 року.

Відповідно до ч.5 ст. 74 ЦПК України (в редакції, яка діяла на час прийняття рішення суду) судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі.

14.03.2014 року на адресу ОСОБА_1 направлено виклик в судове засідання, призначене на 15год. 30 хв. 02.04.2014 року.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явилися, розгляд справи було відкладено до 10.00 год. 28.04.2014 року.

07.04.2014 року на адресу ОСОБА_1 направлено виклик в судове засідання, призначене на 10.00 год. 28.04.2014 року.

Вказаний виклик повернуто на адресу суду по закінченню терміну зберігання.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи але не з`явилася в судове засідання та не повідомила про причини неявки без поважних причин.

Розглядаючи питання про скасування заочного судового рішення, суд керується положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і відповідною практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у справі «Dilipak and Karakaya v. Turkey» (№№ 7942/05, 24838/05, рішення від 04.03.2014 року) ЄСПЛ зазначив, що можливість для сторін взяти участь у судовому розгляді випливає з предмету та мети статті 6 Конвенції, взятої в цілому. Крім того, принципи змагальності судового процесу та рівності сторін, навряд чи можливі без участі сторін у розгляді. ЄСПЛ наголосив, що Конвенція вимагає від договірних держав вживати необхідних заходів для забезпечення ефективного здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції. Це передбачає, насамперед, що особи, стосовно яких судові провадження були розпочаті, повинні бути проінформовані про цей факт. Таким чином, в контексті указаної справи ЄСПЛ вирішував питання, чи прийняла влада необхідні заходи для повідомлення одного із заявників про порушення судового розгляду, і чи відмовився останній від свого права; якщо ні, то чи міг заявник домогтися нового змагального розгляду відповідно до національного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що з моменту постановлення судом рішення у справі і до звернення відповідача з заявою про скасування заочного рішення пройшло більше шести років.

З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захисти прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.

Судом взято до уваги, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення та те, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки та ухвалено заочне рішення по справі.

Водночас з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідачка має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

Доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи заявником суду не надано. Заява ОСОБА_1 про передачу позивачу автомобіля та акт візуального огляду автомобіля від 26.01.2009 року не може бути доказом відсутності заборгованості.

Крім цього, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Статтею 9 Конституції України визначає, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ратифікована Конвенція про захист прав і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), підписана від імені України 9 листопада 1995 року, Перший протокол, протоколи N 4 і N 7 до Конвенції, підписані від імені України 19 грудня 1996 року, та протоколи N 2 і N 11 до Конвенції, підписані від імені України 9 листопада 1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді Конвенцію та практику Суду як джерело права. У свою чергу ст. 18 Закону №3477-ІV визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг проти України», а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

У зав`язку з цим, суд приходить до висновку про залишення без задоволення заяву адвоката Ковтуна Юрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/2016/14 від 28.04.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БрокбізнесБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 287, 288 ЦПК України,-

вирішив:

Заяву адвоката Ковтуна Юрія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси №711/2016/14 від 28.04.2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «БрокбізнесБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Черкаської області в загальному порядку, при цьому строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Головуючий: Р. В. Демчик