Рішення № 94343797, 18.01.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/4772/20

Провадження № 2/740/264/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Шевченко І. М.,

за участю секретаря судового засідання Бережняк О. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк», банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

У листопаді 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 01 жовтня 2010 року № б/н у розмірі 10 054,08 грн.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10 054,08 року відповідач підписав заяву, згідно з якою отримав у банку кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну карту. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 8000,00 грн.

Підписавши заяву-анкету, відповідач підтвердив свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також надав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за ним у встановлені в ньому терміни і порядку та сплачувати банку нараховані проценти та комісію в розмірах, визначених у договорі.

Проте відповідач не виконував належним чином умов укладеного договору, що призвело до утворення заборгованості за кредитом, розмір якої станом на 04 жовтня 2020 року становить 10 054,08 грн, з яких: 8405,70 грн – заборгованість за тілом кредиту, 1648,38 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Посилаючись на вказане, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму заборгованості за кредитом та судовий збір за подання позову до суду.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 23 листопада 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 08-30 год. 24 грудня 2020 року.

24 грудня 2020 року судове засідання відкладено на 10-00 год. 18 січня 2021 року.

18 січня 2021 року в судове засідання представник позивача не з`явився. У матеріалах справи містяться клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку спрощеного провадження на підставі наявних у справі матеріалів; проти ухвалення заочного рішення не заперечував (а. с. 68, 69).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позов визнав частково, а саме в частині стягнення процентів і тіла кредиту в межах установленого на картку ліміту (а. с. 82).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно із ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази кожного окремо та в сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 01 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав бланк анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а. с. 19).

Однак в анкеті-заяві зазначено лише інформацію щодо позичальника та міститься його підпис, що він згоден з тим, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що він ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку.

При цьому в указаній анкеті-заяві не зазначено жодних відомостей про розмір отриманого кредитного ліміту, процентів за користування кредитними коштами, а також строк користування кредитом.

Крім цього, 01 жовтня 2010 року відповідач ОСОБА_1 підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна» 30 днів пільгового періоду, в якій, зокрема, зазначено базову процентну ставку в місяць (нараховується на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році) – 3,0 % (а. с. 20).

Отже, погоджена сторонами у справі процента ставка становить 36 % річних.

У наданому банком розрахунку заборгованості зазначені саме такі процентні ставки, при цьому з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач допустив прострочення сплати кредиту починаючи з 22 листопада 2010 року.

Таким чином, зазначений банком у позовній заяві розмір заборгованості за процентами за користування кредитом нараховано правильно з дотриманням вимог закону та умов договору, підтверджується матеріалами справи, тому суд приймає визнання позову відповідачем.

Згідно з довідкою банку про зміну умов кредитування (а. с. 18) кредитний ліміт на картці відповідача з часу підписання ним анкети-заяви змінювався, остання зміна 15 вересня 2016 року – 8000,00 грн.

Статтею 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до положень ч. 1 – 4 ст. 12 ЦПК України ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Укладений між сторонами кредитний договір від 01 жовтня 2010 року у вигляді підписаної відповідачем заяви-анкети не містить також строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, - наявні підстави для стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн, тобто в межах кредитного ліміту, встановленого на платіжну картку.

Разом з цим матеріалами справи підтверджується кредитний ліміт на платіжній картці відповідача у розмірі 8 000,00 грн. Докази на підтвердження збільшення кредитного ліміту до 8405,70 грн у справі відсутні.

Таким чином, указаний позивачем розмір заборгованості за тілом кредиту в сумі 8405,70 грн є необґрунтованим, адже докази про збільшення кредитного ліміту з 8 000,00 грн до вказаної суми в матеріалах справи відсутні, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 8 000,00 грн, тобто в межах останнього кредитного ліміту, встановленого на платіжну картку, а також у частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за в розмірі 1648,38 грн, а всього – 9 648,38 грн. У задоволенні позову в іншій частині розміру заборгованості за тілом кредиту слід відмовити у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю цих вимог.

При ухваленні рішення суд враховує також правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах, зокрема, від 07 жовтня 2020 року в справі № 348/2304/19-ц (провадження № 61-6161св20), від 21 жовтня 2020 року в справі № 331/4560/19 (провадження № 61-12543св20) у подібних правовідносинах.

Як убачається з вимог ст. 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Ураховуючи, що до початку розгляду справи відповідач визнав позив частково, то суд вважає за можливе повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, в сумі 1051,00 грн; іншу частину суми судового збору – 1051,00 грн слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. 2, 5, 12, 13, 76 – 81, 89, 142, 263, 265, 274 – 279, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість у розмірі 9 648 (дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) гривень 38 коп.

У задоволенні позову в іншій частині заборгованості відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривень.

Повернути Акціонерному товариству комерційному банку «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а саме 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривень згідно з платіжним дорученням від 06 жовтня 2020 року № PROM6B2VUH.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складене і підписане 22 січня 2021 року.

Суддя І. М. Шевченко