Рішення № 94341813, 22.01.2021, Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 607/13416/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2021

Бучацький районний суд Тернопільської області

у складі: головуючого судді Тхорик І.І.

з участю секретаря судового засідання Пастушака І.Д.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бучач цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк»), звернувся в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н, укладеним 07 жовтня 2017 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем, посилаючись на те, що у відповідності до умов вищевказаного кредитного договору банк надав відповідачу кредит у розмірі 32000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, який у подальшому було збільшено, зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач при укладенні договору дав згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням банку. Відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, внаслідок чого станом на 19 травня 2020 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 152341,85 грн, з яких 102255,56 грн - заборгованість за кредитом; 7295,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 42791,06 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Позивач, посилаючись на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 138261,05 грн, яка складається з: 102255,56 грн - заборгованість за кредитом; 7295,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 28710,26 - грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України з 07 жовтня 2017 року по 31 січня 2020 року та судові витрати.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 жовтня 2020 року цивільну справу №607/13416/20 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд Бучацькому районному суду Тернопільської області за територіальною підсудністю за місцем проживання відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020, для розгляду вищевказаної справи визначено суддю Тхорик І.І.

Ухвалою Бучацького районного суду Тернопільської області від 26 листопада 2020 року, справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до провадження Бучацького районного суду Тернопільської області та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Разом з позовною заявою подав до суду заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився повторно, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи. Відзиву на позовну заяву не подавав.

Суд ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши та оцінивши в судовому засіданні матеріали справи, надані докази, вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись з позовом, позивач - АТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування позову зазначив, що 07.10.2017 року між банком АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем був укладений кредитний договір шляхом підписання заяви № б/н від 07.10.2017.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач надав суду копію анкети-заяви, підписану відповідачем ОСОБА_1 , копію його паспорту, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості.

Так, 07.10.2017 відповідачем було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанк. Однак, в анкеті-заяві відсутні відомості про процентну ставку, пеню та комісію за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що погоджені сторонами.

До заяви позивачем додано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Витяги з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, тобто останній не повідомлений банком про умови кредитування за договором від 07.10.2017.

За розрахунком банку, заборгованість до стягнення становить 138261,05 грн, яка складається з наступного: 102255,56 грн. - заборгованість за тілом кредитом, 7295,23 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 28710,26 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 з 07.10.2017 по 31.01.2020.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 07.10.2017 року процентна ставка, пеня і комісія не зазначені.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 07.10.2017, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію картки на невизначений строк, та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення 06.03.2010 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому це не можна розцінювати як складову частину спірного кредитного договору, укладеного між сторонами 07.10.2017 шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Також суд зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 07.10.2017 у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів у сумі 102255,56 грн.

Наведені висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої палати Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року.

Посилання у позовній заяві позивача про те, що відповідач підтвердив згоду, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та тарифами банку, які викладені на сайті банку, складає між відповідачем та банком договір, суд до уваги не приймає, оскільки зазначені посилання представника позивача не відповідають змісту анкети-заяви, в якій зазначено лише загальну назву Умов та Правил, без їх ідентифікації відповідно до дати, коли вони були затверджені, або станом на яку вони були чинні.

Відсутність підпису відповідача на умовах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови у будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення у заяві на видачу кредиту про ознайомлення з умовами надання кредиту, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк. При цьому, із наданої позивачем копії анкети-заяви не можна зробити висновок, на які саме умови та тарифи обслуговування карт, запропонованих банком, погодився відповідач.

Стосовно заявлених позивачем до стягнення процентів за ст. 625 ЦК України в сумі 28710,26 грн суд зазначає, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, а грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем у позовній заяві вказано, що проценти за статтею 625 ЦК України нараховувались за період з 07.10.2017 по 31.01.2020. Однак з наданого позивачем банківського розрахунку неможливо встановити відносно якої суми нараховувалися проценти за статтею 625 ЦК України. Крім того, з наданого позивачем банківського розрахунку вбачається, що позивач обраховував проценти за статтею 625 ЦК України, виходячи зі ставки 84 % на рік, які також встановлені Умовами та правилами надання банківських послуг, а не 3 % на рік, як це визначено статтею 625 ЦК України.

Разом з тим, суд враховує, що позивач згідно із наданими ним самим розрахунками нараховував проценти відповідачу за статтею 625 ЦК України в період з 01.09.2019 по 19.05.2020, проте просив стягнути станом на 31 січня 2020 року.

Отже, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, три проценти річних мають бути нараховані за період з 01.09.2019 по 31.01.2020 (153 дні) на суму боргу в розмірі 102255,56 грн.

Таким чином 3 % річний становить відповідно до формули: 102255,56 грн х 3% / 100% /365 днів * 153 дні = 1285,9 грн. Саме така сума трьох процентів річних має бути стягнута з відповідача на користь позивача.

Підсумовуючи, суд зазначає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за договором у розмірі тіла кредиту у сумі 102255,56 грн та заборгованість за відсотками від простроченої суми згідно ст. 625 ЦПК України за період з 01.09.2019 по 31.01.2020 в сумі 1285,9 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами є необґрунтованими, а тому у цій частині позовних вимог слід відмовити.

Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги задоволені частково в сумі 103541,46 грн, а тому, виходячи з розрахунку: 103541,46 грн х 100 % : 138261,05 грн (ціна позову) = 75 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1576,5 грн сплаченого позивачем судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.526,530,610, 1054,1056-1 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 95, 141, 263-265, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 07 жовтня 2017 року у загальній сумі 103541,46 (сто три тисячі п`ятсот сорок одна) грн 46 коп., що складається з заборгованості за тілом кредиту – 102255,56 грн, заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, 3% річних згідно ст. 625 ЦПК України за період з 01.09.2019 по 31.01.2020.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1576 (одна тисяча п`ятсот сімдесят шість) грн 50 коп.

В іншій частині позову АТ КБ «Приватбанк» - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відповідачем може бути подано заяву до Бучацького районного суду Тернопільської області про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано позивачем протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Бучацький районний суд Тернопільської області до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 , МФО 305299.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 22 січня 2021 року.

Суддя: І. І. Тхорик