Рішення № 94341544, 13.01.2021, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/1062/20

Провадження № 2/577/33/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

у складі :

головуючого судді Семенюк І.М.

за участю секретаря судового засідання Кузнєцової Л.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно» про захист честі і гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просить визнати недостовірною інформацію стосовно того, що він є батьком її дитини, та зобов`язати спростувати цю інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, і стягнути з відповідача на його користь 100 000 гривень відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що у мережі Інтернет (Ютуб канал) на каналі “2+2” (Спецкор / Новини 2+2) з`явився відеоматеріал від ІНФОРМАЦІЯ_1 ( веб-адреса матеріалу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) під назвою “ ІНФОРМАЦІЯ_3 ” У відеоматеріалі ОСОБА_6 стверджує, що депутат обласної ради ОСОБА_4 є біологічним батьком її дитини. Крім того, ОСОБА_6 повідомляє, що ОСОБА_4 застосовував до неї газовий балончик, здійснював побиття її на роботі. Однак, вказане не відповідає дійсності. Він не є батьком дитини ОСОБА_6 , ніколи не застосовував до неї фізичного насильства. Причини розповсюдження відповідачем про нього недостовірної інформації, невідомі. У квітні 2018 року до Конотопського міськрайонного суду Сумської області ОСОБА_6 було подано позовну заву про визнання його батьком її дитини. Рішенням суду від 13 червня 2009 року в задоволенні позовних вимог було відмовлено. 11 березня 2020 року Сумським апеляційним судом рішення суду першої інстанції залишено в силі, апеляційну скаргу без задоволення. Рішення у справі № 577/1574/18 є підтвердженням відсутності підстав для розповсюдження недостовірної інформації про його батьківство відносно дитини відповідача.

Розповсюдження зазначеної недостовірної інформації посягає на його честь і гідність, принижує ділову репутацію. Він є депутатом Сумської обласної ради і розповсюдження недостовірної інформації принижує його соціальну оцінку в очах оточуючих, його престиж, і йому необхідно застосовувати зусилля для відновлення попереднього стану. Внаслідок розповсюдження щодо нього недостовірної інформації він зазнав душевних страждань. Крім того, розповсюдження вказаної інформації вплинуло на стан здоров`я членів його сім`ї (копії лікарських документів додаються), який погіршився через хвилювання з цього приводу. Враховуючи зазначене вважає, що йому завдано моральної шкоди, розмір відшкодування якої складає 100 000 гривень , що є справедливою сумою. Також, просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Вказує, що інформація, опублікована відповідачем, є неправдивою і недостовірною, а тому підлягає визнанню її такою, а також, підлягає спростуванню відповідачем. Також просить не застосовувати позовну давність, як на тому наполягає відповідач, оскільки позов заявлено після того, як постановлено рішення суду апеляційної інстанції 11 березня 2020 року щодо перегляду рішення Конотопського міськрайонного суду, яким в позові ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_4 батьком її дитини, ОСОБА_6 відмовлено. Тому саме з цієї дати і слід обраховувати строк позовної давності. Даний позов заявлено 16 березня 2020 року, у межах спеціального строку позовної давності, і строк позовної давності не пропущений.

Відповідач ОСОБА_7 проти позову заперечує, просить у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. Також, вказує, що про публікацію відеоматеріалу ОСОБА_4 дізнався у 2018 році, до суду з цим позовом звернувся у 2020 році, тобто зі сплином річного строку, встановленого для спростування недостовірної інформації, і нею про це заявлено суду, тому просить застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позову. До того ж, позивачем не доведено, що його права порушено і що завдано йому матеріальну шкоду і саме в розмірі, який виходить за межі розумності та справедливості.

Представник позивача ОСОБА_3 підтримує відповідача, просить в позові відмовити, оскільки позивачем не доведено, що інформація, яка висвітлена його довірителем , була поширена зі злим умислом, а не з метою доведення до громадськості особистих думок. Висловлювання відповідача є її оціночним судженням, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно» до судового засідання не з`явився, надали пояснення на позов, в яких проти позову заперечують, зазначаючи, що позивач не довів факт поширення оспорюваної інформації. З урахуванням положень ст. 76 ЦПК це мало б підтверджуватись належним ектронним доказом, який згідно ст. 177 ЦПК мав бути поданий разом із позовною заявою. Позивачем цього зроблено не було. Замість цього, посилаючись на офіційний канал «2+2», позивач зазначив сервіс YouТube (https://www.youtube.com/), до якого ТОВ «Гравіс-Кіно» не має жодного відношення. Розпоряджатися інформацією з веб-сайту може виключно власник цього сайту. Зазначає , що ТОВ «Гравіс-Кіно» не є власником сайту https:/www.youtube.com. Жодних доказів, що вказаний сайт належить ТОВ « Гравіс-Кіно» позивачем не подано, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача та її представника, дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню в наступному.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідач ОСОБА_6 у квітні 2018 року у мережі Інтернет (Ютуб канал) на офіційному каналі каналу “ ІНФОРМАЦІЯ_4 ) опублікувала відеоматеріал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (веб-адресаматеріалу: ІНФОРМАЦІЯ_2 ).(а.с. 2,3)

В матеріалах справи міститься рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2019 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання ОСОБА_4 батьком її дитини відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано доказів, що підтверджують спорідненість відповідача з народженою позивачем дитиною (а.с.4,5).

Постановою Сумського апеляційного суду від 11 березня 2020 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 13 червня 2019 року залишено без змін.( а.с.51). Рішення набрало законної сили.

Позивач ОСОБА_4 на підтвердження , що є депутатом Сумської обласної ради до позову долучив копію посвідченням № 18, виданого 4 грудня 2015 року.( а.с.16).

В матеріалах, доданих до позову містяться медичні довідки про те, що дружина ОСОБА_4 – ОСОБА_8 в період з 30.05.2018 р. по 08.06.2018 р. перебувала на стаціонарному лікування в Сумському кардіологічному диспансері( а.с.17), з 14.06.2018 р. по 27.06.2018 р. перебувала на стаціонарному лікуванні в ревматологічному відділенні( а.с.18,19).

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції і частин другої та третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 № 7 "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" визначено, що під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

До відомостей, що порочать особу, слід відносити ті з них, які принижують честь і гідність громадянина або організації в громадській думці чи думці окремих громадян з точки зору додержання законів, загальновизнаних правил співжиття та принципів людської моралі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 47-1 , ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК України предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

В п. 15 Пленуму Верховного Суду України Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що при розгляді справ вказаної категорії судам необхідно мати на увазі , що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Перевіряючи доводи позивача, крім письмових доказів, судом було досліджено в судовому засіданні запис від 18 квітня 2018 року .

Проаналізувавши поширену інформацію, яка на думку позивача є неправдивою та порушує його право на повагу до гідності, честі та ділову репутацію, можна прийти до висновку, що така інформація є оціночним судженням і ніякими доказами не підтверджується.

Судом встановлено що оспорювана інформація стосується позивача, про якого маються в справі докази, що він є депутатом Сумської обласної ради, які він особисто надав і зазначив про це в позові.

При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості . Суд повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації , схваленої 12 лютого 2004 року на 872 засіданні Кабінету Міністрів Ради Європи , а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом в тому сенсі , що можливі обмеження, закладені в п.2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження, також, користуються захистом і це передумова плюралізму поглядів.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2019 року в справі № 761/39175/17.

З урахуванням обставин справи та контексту всієї поширеної інформації, така інформація не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а була основана на інформації, що містить оціночні судження і стосувалася позивача як публічної особи, рівень критики якого є значно ширшим.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та безпосередньо оцінивши наявні у справі докази, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про недоведеність вимоги позивача, що інформація, на яку він посилається у своєму позові, є такою, що порочить його честь і гідність та впливає на ділову репутацію , а тому в задоволенні вимоги про визнання недостовірною інформації стосовно батьківства дитини відповідача та зобов`язанні її спростувати слід відмовити.

Оскільки не підлягає задоволенню вимога про захист честі, гідності і ділової репутації, то не підлягає задоволенню і вимога про стягнення відшкодування моральної шкоди, яка є похідною.

Керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції України, ст.15,16, 201,277,297,299 ЦК України, ст. 30 Законом України "Про інформацію", ст.ст.4,12,13,76-82,258,259,263,265,268 ЦПК України, , суд,

УХВАЛИВ :

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову повністю.

Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог про визнання недостовірною інформації , розповсюдженої ОСОБА_6 , що ОСОБА_4 є батьком її дитини , та зобов`язання ОСОБА_9 спростувати цю інформацію у такий же спосіб, у який вона була поширена, та стягненні з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000( сто тисяч) гривень .

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно»( юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 23)

Суддя Семенюк І. М.