Рішення № 94341396, 22.01.2021, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/6414/20

Провадження № 2/591/814/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2021 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді – Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання – Терещенко М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу № 591/6414/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 21 вересня 2020 року на її адресу надійшов лист від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни, де повідомлялось про те, що 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем було вчинено виконавчий напис № 22406 про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 6767 грн 10 коп. На її запит про ознайомлення з виконавчим провадженням їй було надано копію договору від 12 січня 2018 року за №176315-А, укладеного між ТОВ «СС Лоун» та нею. Позивачка заперечує обставини підписання вищезазначеного договору, оскільки від даної компанії коштів не отримувала, електронного підпису з одноразовим індифікатором за №447019 нею в 2018 році створено не було. Перший електронний підпис офіційно був зроблений нею у вересні-жовтні 2019 року в Головному управлінні ДПС у Сумській області у м. Сумах. Договорів чи листів від ТОВ «СС Лоун» на її адресу не надходило.

Посилаючись на вказані обставини, позивачка просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрований в реєстрі № 22406 на договір від 12 січня 2018 року №176315-А.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено судовий розгляд на 18 листопада 2020 року на 13-годину 30 хв.

18 листопада 2020 року протокольною ухвалою суду підготовче судове засідання відкладено до 14 грудня 2020 року на 14-годину 30 хв. у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх сторін по справі.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 14 грудня 2020 року закрито підготовче судове засідання, призначено справу до судового розгляду на 13 січня 2021 року на 16-годину 00 хв.

В дане судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представником відповідача подано заяву про слухання справи в його відсутність, вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не мають жодного законного обґрунтування, у зв`язку з чим відповідач не визнає позовні вимоги.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 12 січня 2018 року між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 було укладено договір надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за № 176315-А (а.с. 17-27).

За умовами кредитного договору кредитодавець надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а позичальник зобов`язується повернути кредит та проценти за користування кредитом відповідно до умов договору, в національній грошовій одиниці України – гривні. Сума кредиту – 3000 грн, з терміном платежу – 09 лютого 2018 року, плата за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованою та складає 1,33 % в день, річна відсоткова ставка за кредитом складає 478,8 %. Сукупна вартість кредиту для позичальника з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг, пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладанням договору складає 138,57 % від суми кредиту 4157 грн 10 коп. Нарахування процентів за договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. Кредит вважається наданим з моменту списання коштів з банківського рахунку кредитодавця в банківській установі, що його обслуговує, при перерахуванні грошових коштів на платіжну картку позичальника. Датою укладання договору є дата його підписання сторонами в електронній формі.

Вказаний кредитний договір містить персональні дані ОСОБА_1 , які збігаються з її даними, наданими суду: паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Зарічним РВ у місті Суми УДМС України в Сумській області 12 березня 2014 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

Електронний підпис позичальника здійснено одноразовим ідентифікатором 447019.

01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис № 22406, яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № 176315 від 12 січня 2018 року, укладеним з ТОВ «СС Лоун», право вимоги за яким перейшло до ТОВ «Фінфорс» на підставі договору про відступлення прав вимоги № 40071779-02 від 18 червня 2018 року, на користь ТОВ «Фінфорс», далі іменоване як стягувач, заборгованості за кредитним договором № 176315 від 12 січня 2018 року; стягнення заборгованості проводиться за період з 18 червня 2018 року по 11 березня 2020 року; сума заборгованості становить 6767 грн 10 коп., що складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту – 3000 грн, простроченої заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом – 1157 грн 10 коп., строкової заборгованості за штрафами та пенею становить 2610 грн 00 коп. (а.с. 30).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової М.В. від 17 вересня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63062815 з примусового виконання вказаного виконавчого напису нотаріуса про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінфорс» заборгованості в розмірі 6767 грн 10 коп. (а.с. 32-33).

За загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті – документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі – Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

За положеннями підпункту 3.2 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу II цього Порядку).

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій вчинення нотаріальних дій перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Пунктом 2 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов`язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України "Про нотаріат"). Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 630 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, що врегульовано положеннями ст. 1054 ЦК України.

Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно ч.ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Волевиявлення учасника правочину має бути: вільним та таким, що відповідає внутрішній волі. У разі, якщо воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і не відповідала його волевиявленню, правочин визнається недійсним.

Згідно ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

На підставі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Частинами 6, 11 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов`язку передати покупцеві товар.

У пунктах 20, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19) зазначено, що «вчинення нотаріусом виконавчого напису – це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису – надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками – наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною – стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Як встановлено судом, виконавчий напис вчинено приватним нотаріусом 01 вересня 2020 року на підставі наданих стягувачем документів, що підтверджували наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «СС Лоун», правонаступником якого є ТОВ «Фінфорс», а саме: кредитного договору № 176315-А від 12 січня 2018 року, укладеного в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Суду сторонами не надано доказів того, що вказаний кредитний договір не укладався сторонами по справі, що він був оспорений позивачем шляхом звернення до суду з відповідними позовними вимогами, що вона зверталася до правоохоронних органів з приводу укладання даного кредитного договору від її імені, тощо. Тобто, суду, як і приватному нотаріусу, не було надано доказів, які б свідчили про те, що вказаний кредитний договір оспорений.

Таким чином, суд дійшов висновку, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису переконався належним чином у безспірності сум, що підлягають стягненню та безспірності характеру правовідносин сторін, що відповідає вимогам Закону України «Про нотаріат», Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, тому у задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, тому судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2020 року було задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 22406, вчиненого 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем у виконавчому провадженні ВП № 63062815.

Згідно зі ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, заходи забезпечення позову вживалися до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду у вказаній цивільній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті відповідно до ухвали Зарічного районного суду м. Суми від 20 жовтня 2020 року, а саме: скасувати застосування зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 22406, вчиненого 01 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем у виконавчому провадженні ВП № 63062815.

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду у даній цивільній справі.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінфорс», місцезнаходження: 01042, м. Київ, Новопечерський провулок, 19/3 корпус 2 офіс 9, код ЄДРПОУ: 41717584.

Третя особа: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, місцезнаходження: м. Житомир, вул. В. Бердичівська, буд. 35.

Повне судове рішення складено 22 січня 2021 року.

Суддя А.С. Северинова