Вирок № 94340560, 22.01.2021, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/45/21

Номер провадження1-кп/473/108/2021

ЄРДР № 12020150190001040.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України

В И Р О К

іменем України

"22" січня 2021 р. місто Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області у складі головуючого судді Дробинського О.Е.,

за участю секретаря судового засідання Данилевич Т.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вознесенську кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Українець Братського району Миколаївської області, громадянина України, освіта повна середня спеціальна, фізичної особи підприємця, сімейний стан – одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

Учасники судового провадження:

прокурор Кравченко К.І.,

потерпілий ОСОБА_2 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

01 липня 2013 року обвинувачений ОСОБА_3 у встановленому законодавством порядку набув права керування транспортними засобами категорії «В» та «В1». Тому, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи особою, яка у встановленому законодавством порядку набула права керування транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, повинен дотримуватися та виконувати вимоги Закону України «Про дорожній рух», а також пункти «Правил дорожнього руху України» (надалі – ПДР України), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Так, 28 серпня 2020 року обвинувачений водій ОСОБА_3 , керуючи технічно не справним, але працездатним автомобілем моделі «Fiat Ducato», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , а саме керуючи транспортним засобом з порушенням вимог п.31.4.5 «г», що являється невідповідністю шин коліс, виконував маневр «лівого повороту» в умовах нормальної видимості, в світлий час доби, в ясну погоду, без дощу, без туману та штучних явищ, що погіршували б видимість у напрямку руху, по ділянці проїжджої частини автомобільної дороги Н – 24 «Благовіщенське – Миколаїв», що знаходиться у межах населеного пункту міста Вознесенськ, Миколаївської області. Керований обвинуваченим водієм ОСОБА_3 транспортний засіб – автомобіль моделі «Fiat Ducato», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , виконував маневр «лівого повороту» на ділянці проїжджої частини автомобільної дороги Н – 24 «Благовіщенське – Миколаїв», а саме 137км – 103,8 м при русі в напрямку смт Олександрівка Вознесенського району Миколаївської області.

Ділянка проїжджої частини автомобільної дороги Н – 24 «Благовіщенське – Миколаїв», що знаходиться у межах населеного пункта міста Вознесенськ, Миколаївської області, по якій виконував маневр «лівого повороту» керований обвинуваченим водієм ОСОБА_3 транспортний засіб – автомобіль моделі «Fiat Ducato», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , мала асфальтобетонне, сухе, чисте, без значних пошкоджень та вибоїн покриття, являла собою горизонтальну, пряму в плані ділянку, призначену для руху транспортних засобів в обох напрямках, мала по одній смузі для руху в кожному напрямку, дорожня розмітка відсутня. Дана ділянка дороги не регулюється світлофором. Дорожні знаки 5.35.1 та 5.35.2 «Пішохідний перехід», 5.60 «Кілометровий стовпчик» - 137 км, Розділу №33 ПДР України.

У цей час, по автомобільній дорозі Н – 24 «Благовіщенське – Миколаїв», в напрямку міста Миколаїв з порушенням вимог п.31.4.5 «г», що являється невідповідністю шин коліс, рухався транспортний засіб – легковий автомобіль моделі «ВАЗ 21130» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням потерпілого водія ОСОБА_2 .

Водій транспортного засобу – автомобіля моделі «Fiat Ducato», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , обвинувачений ОСОБА_3 , порушивши вимоги п.п. 2.3»б», 10.1, 10.4 ПДР України, а саме, виконуючи маневр «лівого повороту» по автомобільній дорозі Н – 24 «Благовіщенське – Миколаїв» на 137км – 103,8 м, не переконався у безпечності маневру і не переконавшись, що він не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, хоча повинен був це зробити та мав технічну можливість це зробити, але не зробив, виконав маневр «лівого повороту» в результаті чого допустив зіткнення з транспортним засобом – легковим автомобілем моделі «ВАЗ 21130» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням потерпілого водія ОСОБА_2 , який рухався йому в зустрічному напрямку.

Внаслідок виниклої дорожньо – транспортної пригоди (надалі ДТП)водій легкового автомобіля моделі «ВАЗ 21130», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 потерпілий ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у виді переломів кісток склепіння та лицьового відділу черепа з крововиливом в ділянці лівого ока, переломів задніх кінців шостого, сьомого, восьмого, дев`ятого ребер зліва з забоєм лівої легені, розрив селезінки, які за ознаками небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

У вказаній дорожній ситуації з технічної точки зору в причинному зв`язку з настанням даної ДТП знаходяться дії водія автомобіля моделі «Fiat Ducato», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , обвинуваченого ОСОБА_3 , які не відповідали технічним вимогам п.п. 2.3 «б», 10.1 та 10.4 ПДР України, належним виконанням яких, обвинувачений водій ОСОБА_3 міг би уникнути даного зіткнення транспортних засобів.

Причиною настання даної ДТП стали порушення обвинуваченим водієм ОСОБА_3 вимог п.п. 1.3, 1.5, 2.3 «б», 10.1, 10.4 ПДР України, які знаходяться в прямому причинному зв`язку з виниклими наслідками.

Позиція обвинуваченого ОСОБА_3 .

Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину повністю та підтвердив вчинення ним даного кримінального правопорушення при викладених вище обставинах. Він визнає, що своїми діями вчинив не умисний злочин, та щиро розкаюється в скоєному.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, так як проти цього не заперечували учасники судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються. При цьому судом було з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, та в судовому засіданні встановлена відсутність сумнівів у добровільності їх позиції.

Аналіз та оцінка приведених доказів в сукупності, приводить суд до переконання доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_3 .

Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений ОСОБА_3 .

Неумисні дії обвинуваченого ОСОБА_3 , суд кваліфікує за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження потерпілому ОСОБА_2 .

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 .

Обставинами, які відповідно до ст.66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає його щире каяття, а також часткове добровільне відшкодування завданого збитку та усунення заподіяної шкоди потерпілому ОСОБА_2 .

Обставин, які б відповідно до ст. 67 КК України обтяжували покарання обвинуваченому ОСОБА_3 судом не встановлено.

Мотиви ухвалення рішень щодо питань, які вирішуються судом та положення закону, якими керувався суд.

При визначенні виду та міри покарання, яке слід засосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , суд виходить з наступних обставин.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого не умисного злочину та відповідно до розділу ХІ Особливої частини КК України є кримінальним правопорушенням проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

Суд також враховує умови життя обвинуваченого ОСОБА_3 , його соціальне та матеріальне становище, стан його здоров`я, рівень культури та освіти, його соціально - психологічні риси. Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що за місцем проживання та роботи він характеризується позитивно, має повну середню спеціальну освіту, є фізичною особою підприємцем, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, він не перебуває на диспансерних обліках лікарів психіатра та нарколога комунального некомерційного підприємства «Вознесенська багатопрофільна лікарня», є не судимим. /а.к.п. 27 – 35/.

Суд вважає, що основний вид покарання в виді позбавлення волі, буде необхідним та достатнім для його виправлення, та попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до ст.65 КК України.

При наявності пом`якшуючих покарання обставин та відсутності обтяжуючих покарання обставин, з врахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , його ставлення до вчиненого ним кримінального правопорушення, з врахуванням позицій прокурора та потерпілого ОСОБА_2 , які просили суд призначити обвинуваченому ОСОБА_3 основний вид покарання в виді позбавлення волі з іспитовим строком випробування, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування основного покарання, із застосуванням випробування, відповідно до ст. ст.75 - 78 КК України, без позбавлення права керування транспортними засобами, яке не є обов`язковим за санкцією ч.2 ст.286 КК України.

При призначенні основного виду покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд виходить із змісту ст. ст. 50, 65 КК України, відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог, викладених в п.1 та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог статті 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При цьому судом також враховується висновок досудової доповіді органу пробації, відповідно до якого, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без обмеження або позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високу небезпеку для суспільства, у тому числі для окремих осіб. На думку органу пробації виконання покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у громаді можливе за умов здійснення нагляду та застосування соціально – виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень обвинуваченим. /а.к.п. 37 – 39/.

Питання про речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст.100 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369 - 380 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання в виді 03 /трьох/ років позбавлення волі, без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України обвинуваченого ОСОБА_3 від призначеного основного покарання звільнити, встановивши йому строк випробування 01 /один/ рік, зобов`язавши обвинуваченого, у відповідності до вимог п.1 та п.2 ч.1 ст.76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речовий доказ за кримінальним провадженням: автомобіль моделі «Fiat Ducato», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить громадянину ОСОБА_4 та знаходиться в користуванні обвинуваченого ОСОБА_3 , на який скасовано арешт ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 23 листопада 2020 року /Справа №473/2889/20, провадження № 1-кс/473/911/2020/ та який передано на збереження обвинуваченому ОСОБА_3 – залишити в користуванні обвинуваченого ОСОБА_3 .

Речовий доказ за кримінальним провадженням: легковий автомобіль моделі «ВАЗ 21130» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , належить ОСОБА_5 , на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2020 року /Справа №473/2889/20, провадження № 1-кс/473/689/2020/ та який передано на збереження обвинуваченому ОСОБА_3 – повернути безоплатно його власнику, громадянину ОСОБА_5 .

Ухвалу слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 вересня 2020 року /Справа №473/2889/20, провадження № 1-кс/473/689/2020/ про накладення арешту на транспортний засіб – легковий автомобіль моделі «ВАЗ 21130» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 – скасувати.

Судові витрати, які документально підтверджені в судовому засіданні, на загальну суму 7191 /сім тисяч сто дев`яносто одна/ гривня 80 копійок, стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави в особі Вознесенської міської ОТГ, р/р: UA128999980313090106000014446, код отримувача ЄДРПОУ: 38037770, банк отримувача: Казначейство України /ЕАП/, МФО банку: 899998, код класифікації доходів бюджету: 21081100:

-1307 /одна тисяча триста сім/ гривень 60 копійок за проведення судової інженерно – транспортної експертизи /висновок експерта №594 від 13 жовтня 2020 року/.

-1307 /одна тисяча триста сім/ гривень 60 копійок за проведення судової інженерно – транспортної експертизи /висновок експерта №595 від 16 жовтня 2020 року/.

-2615 /дві тисячі шістсот п`ятнадцять/ гривень 20 копійок за проведення судової інженерно – транспортної експертизи /висновок експерта №596 від 21 жовтня 2020 року/.

-1961 /одну тисяча дев`ятсот шістдесят одна/ гривня 40 копійок за проведення судової інженерно – транспортної експертизи /висновок експерта №814 від 14 грудня 2020 року/.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О. Е. Дробинський