Рішення № 94339239, 21.01.2021, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №440/245/19

Провадження № 2/943/121/2021

21 січня 2021 року м.Буськ, Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Волошин Х.С.

без участі сторін

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м.Буську без фіксації технічним засобом «Камертон» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області, третя особа: відділ у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання права на середню земельну частку (пай),

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Буського районного суду Львівської області з позовною заявою до ОСОБА_2 , Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області, третя особа: відділ у Буському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання права на середню земельну частку (пай).

Позов мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра його матері ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно, до якого входить середня земельна частка (пай). Позивач є спадкоємцем після її смерті за законом, але не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у неї оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно (середню земельну частку (пай).

Позивач в підготовче судове засідання не прибув, належно та вчасно був повідомлений про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додав заяву про слухання справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче судове засідання не прибув, належно та вчасно був повідомлений про день, час, місце розгляду справи. До матеріалів справи додав заяву про слухання справи у його відсутність, проти позову не заперечив. Також надав заяву про відмову від спадщини за заповітом.

Відповідач Новосілківська сільська рада Буського району Львівської області явку свого повноважного представника до суду не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду справи. У матеріалах справи наявні письмові заперечення щодо правомірності зазначення сільської ради в статусі відповідача, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться у державній власності, а тому вони є неналежним відповідачем у справі, а розпорядником є третя особа Головне управління Держгеокадастру у Львівській області. При цьому відповідач заявлених позовних вимог по суті не оспорив.

Третя особа Відділ у Буському районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області в особі начальника Троць Л.В. в судове засідання не з`явився, належно та вчасно був повідомлений про день, час, місце розгляду справи, подали до суду заяву про розгляд справи у відсутність їх представника.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме із свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , зареєстрованого Виконавчим комітетом Новосілківської сільської ради, актова запис № 16 від 18.06.2012 р., виданого Виконавчим комітетом Новосілківської сільської ради від 18.06.2012 року - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За життя спадкодавець ОСОБА_3 розпорядилася майном в корисьвВідповідача ОСОБА_2 , склавши заповіт посвідчений секретарем Новосілківської сільської ради, зареєстрований в реєстрі за № 36 від 30 липня 2009 року.

ОСОБА_2 , який є відповідачем у даній справі відмовився від прийняття спадщини, а саме від права на середню земельну частку (пай) про що надав відповідну заяву посвідчену секретарем Задвір`янської сільської ради.

Спадкодавець, ОСОБА_3 , була рідною сестрою матері позивача - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про що у матеріалах справи наявні свідоцтва про народження.

Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 до даного спадкового майна немає.

Згідно листа Буської державної нотаріальної контори № 166/01-16 від 23.03.2020 року вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що позивач має право спадкувати за законом після смерті своєї тітки.

Згідно рішення №119 від 17.05.2007 року Новосілківської сільської ради Буського району сесія VII скликання про виділення земельної частки (пай), ОСОБА_3 було включено в додаткові списки на одержання середньої земельної частки (пай) на землях резервного фонду села Новосілки Буського району, що знаходяться за межами населеного пункту як таку, що була пропущена в основних списках.

Згідно довідки, виданої Новосілківською сільською радою від 16.04.2018 року №98/02-18, по Новосілківській сільській раді середня земельна частка (пай) становить 2,5 га фізичних гектарів.

Відповідно до довідки, виданої виконкомом Новосілківської сільської ради від 16.04.2018 року №274, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Новосілки Буського району Львівської області.

Відповідно до трудової книжки колгоспника №89 спадкодавець, ОСОБА_3 , була працівником колгоспу з 1949 по 1986 рік.

Враховуючи положення п. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості)земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, відповідно, спадкодавець мав право на виділення їй земельної частки (паю).

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ч. 2 ст. 1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч.9 ст.5 Земельного кодексу України (прийнятого Верховною Радою УРСР 18.12.1990 року) встановлювався порядок обчислення середньої земельної частки (паю), коло осіб, які мають право на земельну частку (пай), порядок набуття у власність визначався Земельним кодексом України, у якому вказано, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно із ст. 6 ЗК України в редакції від 13.03.1992 року при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) зокрема мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» районні державні адміністрації в межах своїх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості): розглядають заяви власників земельних часток (паїв) щодо виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок і видачі документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку; приймають рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості); уточняють списки осіб, які мають право на земельну частку (пай); уточняють місце розташування, межі і площі сільськогосподарських угідь, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Крім того, пунктом 17 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, який набрав чинності в 2002 році передбачено, що відповідно до формулювань Указу Президента України від 08 серпня 1993 року № 720/95 слід розуміти, що сертифікат на право на земельну частку (пай) має не правовстановлююче, а правопосвідчувальне значення, тобто право на земельну частку (пай) виникає у члена господарства з моменту виникнення відповідного права колективної власності на земельну ділянку (пай) та існує незалежно від його посвідчення сертифікатом.

Крім того, суд бере до уваги, що розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) проводилось в Україні після прийняття Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 03.12.99 р. № 1529/99. Порядок паювання земель був визначений Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.95 р. № 720/95, в п. 1 якого визначалось, що паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). Право на земельну ділянку (пай) підтверджується сертифікатом на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка (форма сертифіката затверджена Постановою КМУ від 12.10.95 р. № 801), в якому вказується розмір паю в умовних кадастрових гектарах та його вартість.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної

частки (паю) в натурі, тощо.

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року Про судову практику у справах про спадкуваня спадкові відносини регулюються Цивільним кодексом України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

У відповідності до ст. 548 ЦК УРСР 1963 року, для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкодавцеві з моменту відкриття спадщини.

З огляду на те, що позивач є спадкоємцем за законом, вступив в управління спадковим майном, прийнявши спадщину в силу вимог ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, те що за життя спадкодавець належним чином не зареєструвала своє право власності, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнає, а інші учасники провадження позовних вимог по суті не оспорили, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, підстав для неприйняття визнання позову відповідачем судом не встановлено, а порушене право позивача підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб, - визнання права.

Відтак, суд приходить до переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.

Ураховуючи викладене, на підставі ст.ст.524, 525, 526, 527, 529, 548, 549, 550 ЦК УРСР 1963 року, керуючись ст.ст. 8, 10, 58, 60, ч. 4 ст. 174, 212, 215 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на середню земельну частку (пай) орієнтовною площею 2,5 умовних кадастрових гектарів, що розташовані на території Новосілківської сільської ради Буського району Львівської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано через Буський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 21.01.2021 року.

Суддя: Г. О. Шендрікова