Рішення № 94338843, 20.01.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

20.01.2021

Справа № 337/497/20

Провадження № 2/337/32/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року Хортицький районний суд міста Запоріжжя

у складі: головуючого судді Кучерук І.Г.

з участю секретаря Карташевої І.В.

представника позивача Євтушенко О.В.

представника відповідача Харламова Д.І.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів в якому вказав, що Концерн „МТМ” звернувся 14.11.2019 до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з заявою в порядку наказного провадження про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01.06.2017 по 31.05.2019 відносно боржника ОСОБА_1

21.11.2019 ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя, справу № 334/7841/19 було передано до Хортицького районного суду м. Запоріжжя за підсудністю, на підставі встановленого судом місця реєстрації вказаного відповідача.

23.12.2019 Хортицьким районним судом було розглянуто заяву стягувана та видано судовий наказ.

ОСОБА_1 не погоджуючись з заявленими вимогами стягувача, подала до суду заяву про скасування судового наказу.

10.01.2020 виданий судовий наказ Хортицьким районним судом було скасовано.

Концерн „Міські теплові мережі” у період з 01.06.2017 по 31.05.2019 надав послугу з централізованого опалення, постачання гарячої води у житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на загальну суму 28419,11 грн.

Споживачем за вказаний період не здійснено оплату за надані послуги.

Станом на 01.06.2019 сума накопиченої непогашеної заборгованості за вказаний період складає 28419,11 грн. та станом на час звернення до суду, залишається непогашеною.

Просить суд стягнути з відповідача заборгованість за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) в сумі 28419,11 грн., та судовий збір.

Ухвалою від 19.02.2020 року відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з повідомленням сторін.

13.03.2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позов, у якому вказано, що вважає, позовну заяву такою що не підлягає задоволенню.

Позивач вказує у власній позовній заяві про нарахування заборгованості з централізованого опалення на площу квартири в розмірі 72,13 кв.м., а згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 корисна площа цієї квартири, тобто та частина квартири яка централізовано опалюється, складає 69,9 кв.м., тобто є меншою ніж та, на яку нарахує заборгованість Концерн «Міські теплові мережі».

Крім того, Концерн «Міські теплові мережі» нараховує заборгованість з централізованого опалення вищезазначеної квартири, однак жодним чином позивач не обгрунтовує розрахунок цієї заборгованості (в розрахунку лише констатуються певні суми, однак не наведено яким чином ці суми були обраховані позивачем).

У вищезазначеній квартирі ніхто не зареєстрований (про це зазначено позивачем у довідці, яка додана до позову), опломбовані засоби обліку гарячої води відсутні, тобто нарахування можливе лише відповідно до кількості зареєстрований осіб у квартирі. Однак Концерн «Міські теплові мережі» нараховує заборгованість за нібито спожиту гарячу воду у цій квартирі, що не відповідає дійсності.

В житловому будинку АДРЕСА_3 встановлено тепловий лічильник, а спожита теплова енергія розподіляється між житловими приміщеннями та нежитловими. Так, згідно рахунку на оплату житлово-комунальних послуг за квітень 2018 року, розподілення спожитої теплової енергії між житловими приміщеннями та нежитловими здійснено позивачем наступним чином: нежитлові приміщення 7,11%, а житлові 92,89%. У січні 2019 року наступним чином: нежитлові приміщення 5,34 %, а житлові 94,66%. У лютому 2019 року наступним чином: нежитлові приміщення 6,16 %, а житлові 93,84%. У січні 2019 року наступним чином: нежитлові приміщення 11,59 %, а житлові 88,41%.

З урахуванням того, що вартість спожитої нею теплової енергії обраховується як різниця між загальним споживання на будинок та споживання у нежитлових приміщенням, поділеної на загальну площу житлових приміщень та помножену на кількість квадратних метрів моєї квартири, то розмір заявленої до стягнення суми напряму залежить від розміру спожитої теплової енергії у нежитлових приміщеннях. Однак, як вбачається з наданих рахунків, позивач розподіляє споживання теплової енергії у житлових та нежитлових приміщеннях завжди по різному, що вказує на необгрунтований розрахунок заявленої у позовній заяві суми.

Просить відмовити у задоволенні позову.

27.03.2020 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

04.06.2020 року до суду від представника позивача надійшла доповнена відповідь на відзив.

09.11.2020 року до суду від представника позивача, надійшла уточнена позовна заява, у якій вказано, що позивач раніше використовував при здійсненні нарахувань за послугу з централізованого опалення, показник опалювальної площі квартири 72.13 кв.м. від загальної площі квартири, що складає 73,06 кв.м., та відповідно до відомостей про технічні данні квартири, в яких відображена корисна (опалювальна) площа квартири 69,9 м2 то позивачем було здійснено корегування нарахованих сум за послугу з опалення, у зв`язку з чим, заявлена в позовній заяві сума заборгованості змінилася та складає 27443 грн., яку і просить стягнути.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у тексті позову та просив задовольнити позовні вимоги викладені в уточненій позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача вказав, що виходячи з уточнених позовних вимог, єдине спірне питання, яке не визнається відповідачкою, це те, що позивачем не розкрито як був здійснений розрахунок заборгованості зважаючи на наявність нежитлових приміщень у будинку, наявності будинкового засобу обліку. Та у сзвязку з чим позивачем не обгрунтоване нарахування заборгованості за нежитлові приміщення, чи начебто з формулою, чи за показаннями приладу будинкового обліку.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до наданих суду документів, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 19.03.2011 року.

Квартира знаходиться в багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 , який підключений до мережі централізованого опалення та гарячого водопостачання і оснащений приладом обліку теплової енергії.

Квартира індивідуальними засобами обліку спожитої теплової енергії та гарячої води не обладнана.

Відповідно до ст. 67, 68 ЖК України наймачі (власники) квартир зобов`язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інше) за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Концерн «МТМ» по відношенню до відповідачів являються виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.

Згідно з ст. 21,22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуги з постачання теплової енергії з постачання гарячої води, надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

З висловленої Верховним Судом України правової позиції (постанова від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13), споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

У відповідності до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.10 ч.1 ст.7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», споживач/співвласник зобов`язаний своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 10.01.2020 року скасовано судовий наказ від 23.12.2019 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Концерну «МТМ» заборгованості по оплаті за послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за період з 01.06.2017 року по 31.05.2019 року.

За період з 01.06.2017 року по 31.05.2019 року, позивач надав послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води на загальну суму в 27443 грн., які відповідачем не сплачені, що підтверджується відповідним розрахунком наданим суду.

Наданий позивачем уточнений розгорнутий розрахунок заборгованості складений з вирахуванням показників будинкового приладу обліку, обсягу теплової енергії спожитої нежитловими приміщеннями, тарифами, опалюваної площі квартири АДРЕСА_5 виходячи з опалюваної площі в 69,9 кв. м., чітким зазначенням нарахованих сум окремо за кожен місяць, суми заборгованості наростаючим підсумком.

Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано, тому суд приймає його за основу при винесенні судового рішення.

Також в обґрунтування заявлених уточнених позовних вимог, позивачем надана довідка - методика розрахунку вартості 1 кв.м. опалюваної площі квартир у багатоквартирному будинку АДРЕСА_4 .

Суд враховує, що обсяг спожитої теплової енергії в нежитлових приміщеннях за кожний розрахунковий період не може бути однаковим, оскільки при підрахунку кількості спожитої теплової енергії в нежитлових приміщеннях, крім показників загально-будинкового приладу обліку теплової енергії на опалення потрібно враховувати: показники індивідуальних пристроїв комерційного обліку теплової енергії нежитлових приміщень; в разі відсутності таких пристроїв - теплове навантаження, визначене в договорі з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді; наявність збільшення/зменшення в нежитлових приміщеннях споживачів обсягу споживання теплової енергії, що погоджується з теплопостачальною організацією.

Таким чином доводи представника відповідачки щодо необґрунтованості розрахунку заборгованості в частині розподілу теплової енергії між нежитловими та житловими приміщеннями є безпідставними, та не приймаються до уваги при ухвалення даного рішення.

Доводи відповідачки у тьексті відзиву про те, що в квартирі ніхто не зареєстрований, суд не приймає до уваги, оскільки відсутність реєстрації мешканців в квартирі, не свідчить про те, що такі послуги в квартиру не надавались та ніким не споживались. ОСОБА_1 , як власник квартири має право на володіння, користування та розпоряджання своїм житловим приміщенням, є учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, відсутність її реєстрації у вказаній квартирі, не звільняє її як власника майна від обов`язку оплачувати користування житло-комунальними послугами.

Споживач мав право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні.

Дані, що відповідачка зверталась до позивача з приводу її відсутності, а також відсутності інших мешканців у квартирі, матеріали справи не містять, тому підстави для здійснення перерахунку заборгованості за вказаний період з урахуванням зареєстрованих мешканців квартири, відсутні.

Стаття 526 ЦК України визначає, що зобов`язання, підстави виникнення яких були передбачені в ст. 11 ЦК України, повинні виконуватися належним чином згідно умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Фактично відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення централізованого постачання гарячої води, між сторонами тривають.

Положеннями ст.ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з того, що квартира відповідача була підключена до мережі централізованого постачання та постачання гарячої води, ці послуги у зазначений період надавалися, з приводу неналежної якості послуг або їх відсутності відповідач до позивача не звертався, факт отримання вказаних послуг ними не оспорений, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата, однак відповідач оплату за спожиту теплову енергію не здійснював у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 82, 89, 141, 229, 247, 263, 264, 280, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд.137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_3 , установа банку - філія Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) заборгованість за надані послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води (підігріву питної води) за період з 01.06.2017 року по 31.05.2019 року в загальній сумі 27443(двадцять сім тисяч чотириста сорок три) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , АДРЕСА_6 ) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд.137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р НОМЕР_4 в ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО 320478) судові витрати по сплаті судового збору 2102 (дві тисячі сто дві) грн.

Рішення може бути оскаржене в Запорізький апеляційний суд протягом 30 днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складений 20.01.2021 року.

Суддя: