Рішення № 94338579, 12.01.2021, Михайлівський районний суд Запорізької області

Михайлівський районний суд Запорізької області

Справа № 321/1079/20

Провадження № 2/321/16/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.01.2021 року

Михайлівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Машкіної Н.В.,

при секретарі – Бородіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості, обґрунтовуючи позовні вимоги наступним.

АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № ZPMIAK19080831 від 18.10.2005 року на суму 24082,00 грн. терміном до 15.10.2010 року. Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.Відповідач не виконав зобов`язання по договору, внаслідок чого виникла заборгованістьв сумі 282577,87 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також судові витрати.

Відповідачем ОСОБА_1 у визначений судом строк подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 18.10.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та нею був укладений кредитний договір, відповідно до якого вона отримала кредит на придбання автомобіля у розмірі 24 082,00 гривень. Відповідно до умов договору вона мала повернути вказані кошти в строк до 15.10.2010 року. На протязі з 18.10.2005 року по 15.10.2010 року вона сплачувала певні грошові кошти і вважає, що вказана сума нею була погашена повністю. Оскільки належних та допустимих доказів позовних вимог позивачем не надано, то позовні вимоги є надумані та недоведені. Внаслідок зазначеного, просить суд в задоволені позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до неї про стягнення заборгованості в сумі - 282 577, 87 гривень та судових витрат в сумі - 4 238, 67 гривень – відмовити.

Крім того, представником відповідача подано заяву про застосування строку позовної давності, виходячи з наступного. До позовної заяви позивач надає Розрахунок заборгованості, станом на 12.06.2020 року, де особисто вказує на те, що осатаній платіж відповідачка здійснила нібито 17.10.2010 року. За таких умов, звернення до суду з позовом, який датований 18.06.2020 року, позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки останньою датою звернення до суду з цим позовом мало бути - 17.10.2013 року. Таким чином, з моменту останнього платежу (17.10.2010 року) позивач мав право до 17.10.2013 року (включно) звернутись до суду з відповідним позовом, але цього не зробив. У зв`язку з зазначеним, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі - 282 577, 87 гривень та судових витрат в сумі - 4 238, 67 гривень.

Представником позивача надано відповідь на відзив, у відповідності до якого вказано, що згідно договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зобов`язався надати Відповідачу кредит у розмірі 24 082,00 грн. строком до 15.10.2010 року, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором. Позивач зобов`язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав Відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами Кредитного договору. Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором № 2РМІАК19080831. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним Договором не виконав. Банком надані такі докази, які підтверджують факт укладання кредитного договору та Розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угод, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Розрахунок заборгованості Банку проведений автоматизованою системою станом на 12.06.2020 року і в ньому відображено та враховано всі фінансові зобов`язання боржника за умовами договору, а також здійсненні боржником платежі на його Виконання. Відповідач не надала належних доказів відсутності заборгованості по кредиту або ж не зарахування банком якихось платежів, які були сплачені Позичальником, а тому її твердження ґрунтуються на припущеннях та є безпідставними. З вищезазначеного розрахунку заборгованості, крім загальної суми заборгованості, зазначаються: періоди здійснення погашення заборгованості за Кредитним договором, періоди та на яку суму зменшувалось сальдо за кредитом (тіло кредиту); період (кількість днів знаходження кредиту на прострочені) виникнення прострочення за тілом кредиту та її розмір, розмір відсоткової ставки, яка нараховується за користування кредитними коштами; розмір пені, що нараховується за невиконання умов кредитного договору та період (кількість днів за які нараховувалась пеня); період за який здійснювалося погашення відповідачем відсотків та їх розмір; розмір та період нарахування відсотків на поточну заборгованість та прострочену заборгованість (з зазначенням періоду виникнення прострочення); загальна заборгованість за відсотками; розмір та період нарахування комісії. Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів відповідача — всі проведені операції. Виписка є первинним бухгалтерським документом. З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Ганюков В.Д. в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи..

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим між нею та АТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір № ZPMIAK19080831 від 18.10.2005 року на строк до 15.10.2010 року. Відповідно до вказаного договору відповідач отримала кредит на придбання автомобіля у розмірі 24 082,00 гривень. Відповідно до умов договору вона повинна була в строк до 15.10.2010 року повернути вказані кошти, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 1,25% на суму залишку заборгованості, комісію за розрахунково-касове обслуговування в розмірі 0,49%. Періодом сплати вважати період з 17 по 23 число кожного місяця.

У відповідності до ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У відповідності до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ст.1054 ЦК України).

Відповідно до ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.06.2020 року у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором в сумі 282577,87 грн., яка складається з наступного: 15823,03 грн., – заборгованість за кредитом; 101101,70 грн. – заборгованість за відсотками за користування кредитом; 4192,20 грн. – заборгованість по комісії за користування кредитом; 161460,94 грн. – пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем та наявність у останнього невиконаних кредитних зобов`язань в розмірі згідно розрахунку заборгованості.

Разом з тим, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не тільки зі строком (припинення дії), а й певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи. (стаття 261 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, виходячи з вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

При цьому, якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою.

Не можуть вважатися добровільним погашенням боргу, що перериває перебіг позовної давності, будь-які дії кредитора, спрямовані на погашення заборгованості, зокрема списання коштів з рахунків боржника без волевиявлення останнього, або без його схвалення.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з рахунку відповідача остання операція, здійснена самим відповідачем (зарахування переказу з карти через відділення) була здійснена30.04.2008 року. (а.с. 4-5, 39).

Тобто, як вбачається з матеріалів справи, ніяких дій, які б свідчили про переривання перебігу строку позовної давності відповідачем в межах строку позовної давності.

Враховуючи, що зобов`язання за кредитним договором згідно його умов відповідач мала виконати в строк до 15.10.2010 року включно, проте до суду Банк звернувся лише 20.08.2020 року згідно поштового повідомлення (а.с. 19), суд приходить до висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності.

Поважних причин пропуску банком строку звернення до суду судом не встановлено, заяви про поновлення строку на розгляд суду не надходило.

У відповідності зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплинула і до додаткової вимоги.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ст. 32 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позовна давність – це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи та, враховуючи заявлене відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності, пропуск якої встановлено судом, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст.2, 7, 12, 228 - 229, 258 - 260, 263 - 265, 268, 280 - 283 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_1 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299, місце знаходження: м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, до ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Дата складання повного судового рішення – 22.01.2021.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Михайлівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Михайлівського районного суду

Запорізької області Н.В. Машкіна