Рішення № 94337983, 14.01.2021, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/2045/20

Провадження №: 2/332/53/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 р. Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Марченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в якому просив: стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 1 382 500 гривень; стягнути солідарно з ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 800 000 гривень; визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року, сторонами якого (договору) є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 04.05.2017 року між ним та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав ОСОБА_4 50 000 доларів США, просив цю позику ОСОБА_4 на потреби ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ». На підтвердження зазначеного договору ОСОБА_4 власноруч була написана розписка. Після цього, 07 липня 2017 року між позивачем та ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» було укладено Договір позики, посвідчений нотаріально, за яким позивач надав на потреби Товариства 800 000 гривень. 24 квітня 2019 року між позивачем, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договір про заміну боржника у зобов`язанні, з моменту підписання якого новий боржник ОСОБА_2 зобов`язався повернути позивачу позику надану за договором від 04.05.2017 р. до 31 грудня 2019 року. Між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договори поруки, за якими останній поручився за виконання зобов`язань за вищевказаними договорами позики. Також, 24 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір застави від 24 квітня 2019 року, за яким в забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 04.05.2017 р. ОСОБА_2 передав позивачу у заставу належну йому частку у статутному капіталі ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ» розмір якої 50% від розміру статутного капіталу цього товариства. Позивач зазначає, що дві вказані позики не були йому повернуті, а частина заставного майна була незаконно відчужена ОСОБА_2 відповідачу ОСОБА_6 за договором купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року. На підтвердження зазначених обставин до позову були додані завірені копії: договору позики від 07.07.2017 року; розписки ОСОБА_4 про позичення коштів; договору від 23 квітня 2019 року; договору про заміну боржника у зобов`язанні від 24 квітня 2019 року; договору поруки від 24 квітня 2019 року; договору застави від 24 квітня 2019 року; договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 13 липня 2019 року.

Жоден із відповідачів не скористався своїм правом на подання відзиву із запереченнями проти заявлених позовних вимог.

ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подали заяви про розгляд справи без їх участі. У підготовчому засіданні брав участь представник позивача, у подальшому позивач подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представником ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» були подані заяви про скасування заходів забезпечення позову, до якої була додана копія квитанції № 3 від 06.07.2020 р. про внесення 800 000 гривень заборгованості на користь позивача на депозит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олени Віталіївни.

Представником відповідача ОСОБА_5 були подані клопотання про закриття провадження у справі в частині визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року та про скасування заходів забезпечення позову.

Ухвалою суду від 13 серпня 2020 року була задоволена заява позивача про забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_4 у межах суми заявленої до стягнення. Ухвалою суду від 29 вересня 2020 року була задоволена заява представника ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» про скасування арешту накладеного ухвалою від 13 серпня 2020 року.

Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони здійснювати реєстраційні дії, що стосуються частики відповідача ОСОБА_5 , розмір якої 30% у статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ». Ці заходи забезпечення позову були скасовані ухвалою суду від 14.01.2020 року.

Ухвалою від 29 вересня 2020 року від ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» було витребувано докази. У зв`язку із тривалим невиконанням ухвали про витребування доказів, що призвело до неодноразового відкладення розгляду справи, ухвалою від 30 листопада 2020 року відносно директора ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» було застосовано захід процесуального примусу у виді штрафу в розмірі 3 (трьох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Ухвалою від 04 січня 2020 року підготовче засідання у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні фактичні обставини.

04 травня 2017 року між позивачем та ОСОБА_4 було укладено договір позики, згідно з яким позивач передав ОСОБА_4 50 000 (п`ятдесят тисяч) доларів США, а ОСОБА_4 зобов`язався повернути позивачу позику не пізніше 30.12.2018 року. На підтвердження зазначеного договору 04.05.2017 року ОСОБА_4 власноруч була написана розписка у присутності двох свідків, які також розписалися на цій розписці. В обумовлений строк ОСОБА_4 не повернув позивачу зазначену позику.

07 липня 2017 року між позивачем та ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» було укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Чорненькою О.М., за яким позивач надав на потреби Товариства 800 000 гривень, із строком повернення до 07 липня 2020 року.

23 квітня 2019 року між позивачем та ОСОБА_4 був укладений договір, в тексті якого зазначено, що ОСОБА_4 визнає свій невиконаний обов`язок щодо повернення ОСОБА_1 50 000 (п`ятдесяти тисяч) доларів США та зобов`язується до 31 грудня 2019 року повернути ОСОБА_1 грошові кошти у національній валюті гривні у сумі, яка буде еквівалентна 50 000 (п`ятдесяти тисячам) доларів США за середнім комерційним курсом продажу долару США (або за згодою ОСОБА_1 – за курсом НБУ) на дату фактичного повернення грошових коштів. Також, у цьому договорі від 23 квітня 2019 року сторони домовилися, що боржника ОСОБА_4 може бути замінено на іншу особу. Оригінал зазначеної вище розписки від 04.05.2017 року залишається у ОСОБА_1 до повернення боргу.

24 квітня 2019 року між позивачем ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був укладений Договір про заміну боржника у зобов`язанні, в якому сторони домовилися, що боржник ОСОБА_4 замінюється новим боржником ОСОБА_2 (відбувається переведення боргу) у зобов`язанні щодо поверненню ОСОБА_1 до 31 грудня 2019 року грошових коштів у національній валюті гривні у сумі, яка буде еквівалентна 50 000 (п`ятдесяти тисячам) доларів США за середнім комерційним курсом продажу долару США (або за згодою кредитора – за курсом НБУ) на дату фактичного повернення грошових коштів.

Відповідно до п. 3 вказаного Договору про заміну боржника у зобов`язанні від 24 квітня 2019 року, з моменту підписання цього договору сторонами, зобов`язання по поверненню грошових коштів має бути виконане ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до 31 грудня 2019 року.

24 квітня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким останній поручився відповідати за виконання всіх зобов`язань нового боржника ОСОБА_2 , що виникли з Договору про заміну боржника від 24 квітня 2019 року, та ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», що виникли з Договору позики від 07 липня 2017 року, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу, Чорненькою О.М.

Станом на 24 квітня 2019 року ОСОБА_2 володів часткою, що становить 50 % від розміру статутного капіталу ТОВ «ТМК «ТОРГСТРОЙ».

Після укладення вищевказаного Договору про заміну боржника у зобов`язанні, між позивачем ОСОБА_1 та новим боржником ОСОБА_2 був укладений Договір застави від 24 квітня 2019 року, за яким в забезпечення виконання зобов`язань по поверненню боргу, ОСОБА_2 (заставодавець) передав ОСОБА_1 (заставодержателю) в заставу належну йому частку розміром 50% у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ».

30 липня 2019 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був підписаний Договір купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», за змістом пунктів 1.1., 1.3. якого продавець ОСОБА_2 передає покупцю ОСОБА_5 шляхом продажу, а покупець приймає у власність частину від належної продавцю ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ». Частка, що є предметом цього договору складає 30% статутного капіталу ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», а її вартість становить 75 000 гривень.

У пункті 5.1. Договору купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року сторони домовилися, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дня підписання його сторонами та нотаріального посвідчення.

Договір купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року має просту письмову форму і не був нотаріально посвідчений.

Відповідно до наданої представником ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» копії квитанції № 3 від 06.07.2020 р., товариством було внесено 800 000 гривень заборгованості на користь позивача на депозит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олени Віталіївни.

З огляду на встановлені вище фактичні обставини та ст. 1046, ч. 2 статті 1047 ЦК України, між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 виникли та існують правовідносини позики. Повернення позики забезпечується порукою відповідача ОСОБА_4 . Строк виконання зобов`язання по поверненню позики за договором від 04 травня 2017 року, з урахуванням внесених змін Договором про заміну боржника у зобов`язанні від 24 квітня 2019 року, встановлений до 31 грудня 2019 року, а зобов`язання має бути виконане у національній валюті гривні у сумі, яка буде еквівалентна 50 000 доларів США за середнім комерційним курсом продажу долару США або за згодою Кредитора – за курсом НБУ, що за розрахунком позивача становить 1 382 500 грн. На час розгляду справи зобов`язання по поверненню позики не було виконане навіть частково.

Таким чином, враховуючи приписи ст.ст. 553, 554, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 625 ЦК України позовна вимога про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь позивача суми боргу 1 382 500 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

З копії квитанції № 3 від 06.07.2020 р. вбачається, що ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» було внесено 800 000 гривень заборгованості на користь позивача на депозит приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Бугрім Олени Віталіївни. Позивач був обізнаний про надання зазначеної квитанції до матеріалів справи та не поставив під сумнів цей доказ. Питання про належність внесення грошових коштів на депозит та про своєчасність отримання цих коштів з депозиту позивачем не порушувалося, але зазначена квитанція № 3 від 06.07.2020 р. підтверджує фактичне повернення товариством грошових коштів у сумі 800 000 гривень за договором позики від 07 липня 2017 року.

Отже, вимога позивача про стягнення на його користь солідарно з ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 суму боргу у розмірі 800 000 гривень не підлягає задоволенню.

При розгляді вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року суд виходить із наступного.

Згідно ч. 1 ст. 574 ЦК України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Статтею 576 ЦК України встановлено, що предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Відповідно до ст.ст. 4, 13 Закону України «Про заставу» предметом застави можуть бути майно та майнові права, договір застави повинен бути укладений у письмовій формі.

Як встановлено судом, 24 квітня 2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір застави, за яким останній (заставодавець) в забезпечення виконання зобов`язань по поверненню позики передав позивачу ОСОБА_1 (заставодержателю) в заставу частку розміром 50% у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ».

Відповідно до ст. 585 ЦК України, ст. 16 Закону України «Про заставу» право застави виникає з моменту укладення договору застави.

Таким чином, 24 квітня 2019 року у позивача ОСОБА_1 виникло право застави на належну ОСОБА_2 частку розміром 50% у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ».

Статтею 17 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодавець може відчужувати заставлене майно тільки за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Підпунктом а) пункту 3.5. Договору застави від 24 квітня 2019 року передбачено, що виключно за наявності письмової згоди заставодержателя заставодавець вправі продавати, дарувати, обмінювати, вносити як вклад до статутного (складеного) капіталу юридичних осіб чи іншим чином відступати предмет застави (його частину).

Отже, починаючи з 24 квітня 2019 року продаж (відчуження у будь-який інший спосіб) ОСОБА_2 належної йому частки розміром 50% у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ», яка є заставним майном, можливо виключно за наявності на це письмової згоди ОСОБА_1 , в іншому випадку це буде порушенням зазначених норм закону і положень договору застави, та призведе до порушення прав заставодержателя ОСОБА_1 .

Як встановлено судом, вже після виникнення у позивача права застави, 30 липня 2019 року відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був підписаний Договір купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ», за змістом пунктів 1.1., 1.3. якого продавець ОСОБА_2 передає покупцю ОСОБА_5 шляхом продажу, а покупець приймає у власність частину від належної продавцю ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ». Частка, що є предметом цього договору складає 30% статутного капіталу ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ».

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує свою вимогу про визнання недійсним зазначеного договору купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року невідповідністю цього договору вимогам закону та договору застави, вважає цей правочин оспорюваним та таким, що підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України. Порушення своїх прав позивач вбачає у переході до ОСОБА_5 прав на частину заставного майна – частку розміром 30% у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ».

Суд не може погодитися із такою позицією позивача, оскільки вона є неприйнятною з огляду на законодавство та усталену судову практику.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

У пункті 5.1. Договору купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року сторони домовилися, що цей договір вважається укладеним та набирає чинності з дня підписання його сторонами та нотаріального посвідчення.

Договір купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року не посвідчений нотаріально і відповідно до ч. 4 ст. 639 ЦК України є неукладеним та не відбувся, бо є невчиненим.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у пункті 7.26. постанови від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пунктах 52, 54, 56 постанови від 01 жовтня 2019 року по справі № 909/1294/15 (провадження № 12-33гс19) підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин, вчинений учасником товариства та іншою особою. В разі відступлення частки особа набуває права на частку внаслідок укладення правочину з учасником товариства, а не внаслідок його прийняття до складу учасників товариства загальними зборами чи державної реєстрації відповідних змін. Включення такого учасника до складу учасників товариства на підставі рішення загальних зборів учасників товариства та державна реєстрація відповідних змін до статуту є діями на виконання договору щодо відчуження частки учасником товариства. Саме правочини про відчуження частки є підставою для будь-яких подальших дій учасника, який відчужує частку, нового власника частки, товариства, включно з державною реєстрацією відповідних змін. Без укладення договору між власником частки ці дії є вчиненими без належної правової підстави.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу частки від 30 липня 2019 року є неукладеним та не відбувся, бо є невчиненим, то цей договір не створив правових наслідків у вигляді переходу від ОСОБА_2 до ОСОБА_5 прав на частку розміром 30% у статутному капіталі «ТМК «ТОРГСТРОЙ», як це помилково вважає позивач.

З огляду на зазначене, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» від 30 липня 2019 року, сторонами якого (договору) є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ТМК ТОРГСТРОЙ», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання недійсним Договору купівлі-продажу частки учасника в статутному капіталі ТОВ «ТМК ТОРГСТРОЙ» (ідентифікаційний код юридичної особи 34677166) від 30 липня 2019 року, сторонами якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 22.01.2021.

Суддя Н.В. Марченко