Рішення № 94336710, 21.01.2021, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року м. Мукачево Справа №303/415/21 2/303/31/21

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в складі: головуючого – судді Кость В.В.

секретар судового засідання Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом Мукачівського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142)

до відповідача громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1

про продовження строку затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України,

За участю:

представника позивача – Ребізанта В. Р.;

відповідача - ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 );

перекладача – Торабі Есмаіл Абу Тораб

ВСТАНОВИВ:

Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України звернувся до суду з позовом до громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про продовження йому строків затримання з метою забезпечення примусового видворення іноземця, який підлягає примусовому видворенню за межі України до 23.07.2021.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що відповідач 20 липня 2020 року був затриманий після незаконного перетину державного кордону з України з Румунією. 24 липня 2020 року відносно відповідача було прийнято рішення про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 23.01.2021. 28 липня 2020 року відносно відповідача було прийнято рішення про примусове видворення. Враховуючи те, що строк затримання закінчується 23 січня 2021 року, а процедура судового розгляду з приводу оскарження відповідачем рішення управління ДМС України у Волинській області, прийнятого за заявою відповідача про визнання біженцем або особою, що підлягає додаткового захисту, не завершена, то є необхідність у продовженні строку затримання відповідача.

Представник позивача, прийнявши участь у судовому розгляді справи, просив позов задоволити, посилаючись на його обґрунтованість поданими суду доказами.

Відповідач, прийнявши 18.01.2021 участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, зазначив, що в цілому не заперечує проти продовження йому строку затримання з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України, однак просить проводити розгляд такого питання за участі його представника – адвоката Саміляка В.В.

Для забезпечення відповідачу можливості скористатися правовою допомогою за допомогою конкретно визначеного ним представника та для практичної реалізацію його права та бажання, у судовому засіданні була оголошена перерва до 21.01.2021 на 10 год. 20 хв.

У визначені судом дату та час, зазначений відповідачем представник участі у судовому розгляді справи в режимі відеоконференції не прийняв, натомість подав на електронну адресу суду 21.01.2021 заяву про його «долучення» до проведення відеоконференції через систему «EASYCON».

По відношенню до цього суд зазначає, що на підставі ухвали суду від 18.01.2021 було задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції, з використанням технічних засобів з приміщення Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (надалі – Волинський пункт), який розташований за адресою: 45213, с. Журавичі Ківерцівського району, вул. Перемоги, 27, Волинської області.

В свою чергу і забезпечення проведення відеоконференції судового засідання було доручено Волинському пункту.

На підставі вказаної ухвали суду розгляд справи проводився за допомогою серверу відеоконференцій «TrueConf Server», електронна платформа та програмне забезпечення для проведення якого були технічно можливими для Волинського пункту.

Отже, у представника відповідача була наявною практична можливість представити інтереси свого довірителя з приміщення Волинського пункту та за допомогою тієї електронної платформи, на підставі якої здійснювалося проведення відеоконференції з Волинського пункту.

У спірній по справі ситуації слід констатувати, що представником відповідача було подано фактично нову заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та за допомогою іншої системи відеоконференцзв`язку, яка відповідно до приписів частини другої ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України могла бути подана до суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, наслідком чого стало залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої ст. 205 названого Кодексу.

Крім того, одночасне використання системи EASYCON та іншої системи відеоконференцзв`язку є технічно неможливим.

За таких обставин справи, відповідачу було запропоновано залучення іншого представника через відповідні Регіональні центри з надання безоплатної вторинної допомоги, проти чого відповідач заперечив.

Заслухавши доводи учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

23 липня 2020 року близько 15 години 00 хвилин в пункті пропуску «Солотвино» відповідач в ході прикордонно-представницької зустрічі відповідач в порядку реадмісії був переданий на територію України, після чого - затриманий за незаконне перетинання державного кордону з України в Румунію, яке відбулося 20 липня 2020 року у складі групи осіб, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання від 23 липня 2020 року.

На підставі рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 липня 2020 року відносно відповідача було прийнято рішення про затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 (шість) місяців, а саме до 23.01.2021.

28 липня 2020 року щодо відповідача прийнято рішення про примусове видоврення.

Разом з тим, 19 серпня 2020 року громадянином Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , подано заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Дані листа ГУДМС в Закарпатській області від 29.12.2020 №2101.4.4-9611/21.2-20 свідчать про те, що відповідачу відмовлено у задоволенні заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Разом з тим, з сайту Судової влади вбачається, що 13.01.2021 відповідачем подано до Волинського окружного адміністративного суду позов до Головного управління Державної міграційної служби у Закарпатській області, Державної міграційної служби України про визнання неправомірними та скасування рішення (справа №140/415/21).

По відношенню до спірної по справі ситуації суд зазначає, що відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі Chahal v. The U.K . Арр. 22414/93, 15 November 1996 будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод буде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Європейський Суд з прав людини у справі «Amuur v. France», Арр. 19776/92, 25 June 1996 та у справі «Dougoz v Greece», App. no. 40907/98, 6 March 2001 вказав, що у разі, якщо національне законодавство передбачає можливість позбавлення волі - особливо стосовно іноземного громадянина - шукача притулку - таке законодавство повинно бути максимально чітким і доступним для того, щоб уникнути ризику свавілля.

З огляду на це, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в Законі.

Частиною одинадцятою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Згідно із частиною дванадцятою статті 289 Кодексу адміністративного судочинства України про продовження строку затримання не пізніш як за п`ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Відповідно до частини четвертої статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

У разі звернення особи під час її перебування в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, вона продовжує перебувати в зазначеному пункті до остаточного прийняття рішення за заявою.

В свою чергу, умовами, за яких неможливо забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є, зокрема, неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Фактичний аналіз змісту вищевказаних законодавчих норм свідчить про те, що під час вирішення позову про продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, обов`язковому дослідженню судом підлягають обставини щодо неможливості забезпечення реадмісії, а також розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

З матеріалів справи вбачається, що особу відповідача встановлено та ідентифіковано, однак станом на 21.01.2021 не прийнято остаточного рішення щодо заяви відповідача про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні (рішення про відмову оскаржене відповідачем).

Таким чином, на момент судового розгляду даної справи та вирішення вимоги за предметом позову без практичної реалізації залишилося питання про видворення відповідача, пов`язане з наведеними вище об`єктивними причинами.

Питання щодо відмови у наданні відповідачу статусу біженця перебуває у процесі судового оскарження, що є прямою підставою, визначеною Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» для продовження строку перебування відповідача в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Отже, з урахуванням вищевказаних фактичних обставин справи та вимог законодавства, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з коригуванням строку фактичного затримання відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 19, 72 –77, 246, 250, 271, 272, 289, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Продовжити строк затримання громадянина Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення примусового видворення за межі території України, але не більше як на 18 (вісімнадцять) місяців, а саме до 21.07.2021 року.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Копію рішення невідкладно видати учасникам справи.

5. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Позивач: Мукачівський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2142), код ЄДРПОУ - 14321676, індекс 89600, вул. Недецеї, 45, м. Мукачево Закарпатської області.

Відповідач: громадянин Ісламської Республіки Афганістан ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: Волинський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України, 45213, с. Журавичі Ківерцівського району Волинської області, вул. Перемоги, 27).

Суддя В.В. Кость

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.01.2021.