Рішення № 94333536, 13.01.2021, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49164/19

Провадження № 2/761/8627/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Ганущак А.М.

представників позивача та відповідача: Берестюк О.В., Вінніченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в місті Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2019 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - позивач) звернулося до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просив стягнути з останнього заборгованість за спожиті до 30.04.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 152 496,04 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 9 607,25 грн. та 3 % річних у розмірі 4 562,35 грн., заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 43 817,35 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 1 822,38 грн. та 3 % річних у розмірі 1 069,23 грн.; витрати по оплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 152 496,04 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач набув право вимоги до відповідача, то із відповідача стягненню підлягає також інфляційна складова боргу у розміру 9 607,25 грн. та 3 % річних у розмірі 4 562,35 грн.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

На виконання вимог Закону КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085). Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами. Такі договори є договорами приєднання, а може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивача.

Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався).

Відповідач є споживачем послуг з центрального опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, своєчасно не сплачує за спожиті послуги з центрального опалення, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.09.2019 року складає 43 817,35 грн.

Розрахунок заборгованості на послуги з центрального опалення і постачання гарячої води, здійснюється за тарифами, які закріплені Розпорядженням КМДА, інформація про які є загальнодоступною та загальновідомим фактом, офіційно опублікована.

Крім того, у відповідності до приписів ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 1 822,38 грн., а також 3% річних на суму заборгованості у розмірі 1 069,23 грн.

Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач був змушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2020 р. позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було задоволено повністю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15.10.2020 р. заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 червня 2020 року по цивільній справі за №761/49164/19-ц скасовано і призначено справу до розгляду в спрощеному позовному провадженні.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначає, що позивачем не доведено належними доказами даних щодо кількості та вартості наданих послуг. Позивачем не надано розрахунку заборгованості, яка виникла до лютого 2016 р., оскільки станом на 01.02.2016 р. вже було вхідне сальдо в розмірі 50822,76 грн. Крім цього, розрахунок заборгованості здійснений виходячи з площі квартири 505,02 кв.м, однак квартира має площу 184,4 кв.м. Зазначає, що з 2013 року в квартирі відсутні прилади опалення, відповідач не підключався до мереж централізованого опалення, не укладав договори з постачальником послуг. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в стані ремонту, відповідач там не проживає. Подав заяву про застосування строків позовної давності за період до грудня 2016 р.

У відповіді на відзив представник позивача зазначає, що розрахунок заборгованості проведений вірно, послуги з централізованого опалення надавались відповідачу в повному обсязі. Питання відключення мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у квартирі відповідача не порушувалось.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав за викладених у позовній заяві обставин, просив його задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову в повному обсязі.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири, загальною площею 184,4 кв.м, житловою - 58,4 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначене підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.07.2015 р.

11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у Додатку № 1 та Додатку № 2 до цього договору.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору, позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення відповідачем у розмірі 152 496,04 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п. 3.4.2 Договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора споживачів, визначених у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.

Крім того, відповідно до п. 1.3 Договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та буд-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у Додатку №1 та Додатку №2 до Договору цесії.

Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань з оплати за спожиті послуги.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 №1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м.Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відносини між учасниками правовідносин в сфері надання житлово-комунальних послуг, зокрема, в частині надання послуг з центрального опалення врегульовано нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та положеннями Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630.

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодних та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Правила) у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживач, який не має квартирних засобів обліку, оплачує послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загально будинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Відповідно до п.18 Правил, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Згідно з п.21 Правил, у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалювальної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов`язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов`язки відповідно до законодавства.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що за відповідачем перед позивачем обліковується заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 30.04.2018 послуги у розмірі 152 496,04 грн. та з 01.05.2018 по - у розмірі 43 817,35 грн. Вказаний розмір заборгованості обчислений, виходячи з площі квартири - 505,02 кв.м., хоча загальна площа квартири АДРЕСА_1 - 184,4 кв.м.

На підтвердження своїх вимоги позивачем, крім договору №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), надано корінці наряду, акти про готовність вузла комерційного обліку до роботи, відомості про реєстрацію параметрів теплоспоживання, звіти, відомості спожитої теплової енергії. (а.с. 16-45) Вказані письмові докази підтверджують надання послуг з централізованого опалення в будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, відповідач з 06.07.2015 р. є власником квартири АДРЕСА_1 .

З акту комісії від 01.06.2016 р., затвердженого заступником начальника ВОП «Михайлівська» ТОВ «Індустріальний будівельний холдинг», вбачається, що квартира по АДРЕСА_1 з 01.01.2013 р. по час складання акту знаходиться в стані ремонту, не використовується за призначенням, прилади опалення, сантехнічне обладнання, меблі, інші речі, необхідні для проживання, відсутні.

Згідно акту ПАТ «Київенерго» №1/22-07-16/ІІІ/С від 22.07.2016 р. в квартирі АДРЕСА_1 прилади опалення не встановлені, місця приєднання опалювальних приладів обладнані шаровими кранами в положенні «2» зачинено, ввід централізованого гарячого водопостачання відсутній, квартира знаходиться в стані реконструкції. Вказана інформація підтверджується також відповіддю ПАТ «Київенерго» від 13.01.2017 р. №36КД/331/604.

12.04.2019 р. було проведено реконструкцію системи газопостачання в квартирі АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про прийом завершеного будівництва об`єкту газопостачання.

У постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 викладено правовий висновок, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц, про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже судом встановлено, що з 06.07.2015 р. відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , у цій квартирі відповідач фактично не проживає, з 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води в будинок, де розташована квартира відповідача, здійснює КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО». Однак, в квартирі, яка належить відповідачу, прилади опалення не встановлені, місця приєднання опалювальних приладів обладнані шаровими кранами в положенні «2» зачинено, ввід централізованого гарячого водопостачання відсутній. Доказів того, що квартира АДРЕСА_1 була приєднана до системи теплопостачання не надано, тобто не доведено того, що ОСОБА_1 фактично користувався послугами з центрального опалення у спірній квартирі та має сплачувати їх вартість.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення, суд не вбачає.

Відповідно до положень ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності встановлюється у три роки.

Позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В свою чергу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки судом відмовляється у задоволенні позову по суті.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В той же час, ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, за умовами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В постанові Верховного Суду від 01.04.2020 р. (справа №640/4013/17-ц) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу відповідача ОСОБА_1 було надано договір про надання правової допомоги №06/11-2020 від 12.11.2020 р., попередній розрахунок судових витрат за договором від 21.12.2020 р. на суму 37440,00 грн, акт виконаних робіт №1 про вартість правової допомоги в розмірі 16000,00 грн, квитанцію від 12.11.2020 р., за якою ОСОБА_1 перерахував АО «Кодекс Україна» 28800,00 грн за договором про надання правової допомоги №06/11-2020 від 12.11.2020 р.,

Згідно ч.5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник позивача подав заперечення на заяву про поновлення строку на подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, за якими вважають розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям розумності та реальності наданих адвокатських послуг та є неспівмірним із виконаним адвокатом роботами.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи те, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та об"ємом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), беручи до уваги те, що сторона позивача заявила клопотання про зменшення розміру витрат в зв"язку з їх неспівмірністю із об"ємом виконаних адвокатом робіт, суд вважає можливим стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 кошти судових витрат на правову допомогу у розмірі - 5000 грн. 00 коп.

Згідно п.п.15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 610, 612 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 137, 141, 263, 265, 280, 285, 289 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з центрального опалення, - залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на користь ОСОБА_1 кошти судових витрат на правову допомогу у розмірі - 5000 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», код ЄДРПОУ 40596815, адреса: м.Київ, пл..І.Франка, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Повне рішення виготовлено 18.01.2021

Суддя: Осаулов Андрій Анатолійович