Рішення № 94333168, 07.12.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/60307/19-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва судця Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Хабеця О.О.

справа № 757/60307/19-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «5 Канал ТВ»

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «5 Канал ТВ», про захист честі, гідності та ділової репутації, -

представник позивача: адвокат Сорокін Віктор Вікторович,

представник відповідача: адвокат Музиченко Євгенія Володимирівна,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_2 , Авторського проекту ОСОБА_3 , про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просив визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті: ІНФОРМАЦІЯ_2 в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 »; визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, поширену інформацію на веб-ресурсі: ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зобов`язати відповідачів спростувати протягом п`яти днів, з дня набрання законної сили рішення суду, недостовірну інформацію, поширену відносно нього, шляхом розміщення на веб-сайтах вступної та резолютивної частини рішення у цій справі під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_19».

Свої вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , на відео, що міститься в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ОСОБА_2 поширено про нього недостовірну та негативну інформацію. Висловлювання ОСОБА_2 які стали приводом для звернення до суду наведені у дослідницькій частині висновку семантико- текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 13.09.2019 року.

Поширення спірної інформації, викликала значний суспільний резонанс (242 894 переглядів), шквал негативних коментарів, однак ОСОБА_2 і надалі продовжувала нав`язувати публіці думку про його нібито психічну хворобу, з метою його (позивача) дискредитації шляхом репосту відео-ресурсу на каналі ІНФОРМАЦІЯ_5 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (314 775 переглядів) та здійснювала ряд дописів у мережі Фейсбук за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Поширена інформація, є такою, що порушує його особисті немайнові права та зачіпає честь та гідність, а також завдає непоправної шкоди його діловій репутації, як публічній людині.

Зазначає, що носіями інформації про нього, наведеної в спірних відео, в репліках ОСОБА_2 виступає такий мовний засіб як дискурсивні засоби подання негативної інформації з використанням нейтральної в оцінному плані лексики, до яких належать вибір повідомлюваних відомостей, вибір контексту, у який вводиться інформація, тип аргументації та вибір аргументів, зміст яких полягає у тому, що відповідач аргументує це розладами у психічному стані актора, або навіть наявністю у нього серйозних психічних захворювань.

З огляду на характер використаних мовних засобів, інформація, яка була поширена відповідачами, є твердженням про факти, яких не існувало, і які не можуть бути підтверджені.

Інформація, яка була поширена відповідачами не містить алегорій, сатири, гіпербол не є припущенням чи критикою, її цілком можна перевірити на достовірність, тому вона не є оціночними судженнями.

Таким чином, оскільки поширена інформація є твердженням про факти, яких ніколи не існувало та які не були перевірені відповідачами і які не можуть бути підтверджені, остання підлягає спростуванню.

В подальшому, позивач, в особі представника, подав суду клопотання про зміну (виключення) «ІНФОРМАЦІЯ_3 » зі складу відповідачів (а.с. 108).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.12.2019 року відкрито спрощене позовне провадження. Ухвалою від 03.02.2020 року здійснено перехід справи зі спрощеного провадження без повідомлення сторін, у розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено справу у підготовче судове засідання.

27.03.2020 року від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому остання заперечила позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві. Зокрема зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_8 на телеканалі « ІНФОРМАЦІЯ_9 » в ефірі та в мережі Інтернет на відео-ресурсі каналі youtube було опубліковано інтерв`ю з ОСОБА_1 у складі випуску « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ).

«ІНФОРМАЦІЯ_20 » - це проект особистісних інтерв`ю, мета якого - зняти маски з публічних осіб. Щотижня вона зустрічається з різними публічними особами для випуску телепередачі. Перед тим, як почати інтерв`ю вона готує перелік питань для певної особи з якою планується випуск передачі.

Під час відповіді на її питання в передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10»: «ІНФОРМАЦІЯ_21 ».

Враховуючи вказане інтерв`ю, вона вважає, що не поширювала відносно позивача негативну інформацію, а лише переказала слова, сказані ним під час інтерв`ю в «ІНФОРМАЦІЯ_10».

Крім того, зауважила, що позивачем на дослідження експерту було надано лише скріншот сторінки в соціальній мережі ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не було надано самого інтерв`ю ОСОБА_1 , як першоджерела поширення інформації про своє життя, що в свою чергу нівелює висновок експертизи, оскільки її ( ОСОБА_2 ) висловлювання є фактичними даними, висловленими самим позивачем під час інтерв`ю. Також позивачем не було доведено, що висловлювання до посту у ІНФОРМАЦІЯ_4 , здійснені саме нею. Звернула також увагу суду на те, що жодного доказу існування спірного посту, позивачем не надано. При переході за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 зазначається, що контент недоступний.

Щодо висловлювань про психічне здоров`я позивача вказує, що оціночні судження не підлягають доказуванню, отже не можуть бути спростовані. Будучі публічною особою, позивач повинен бути готовий до підвищеного рівня критики на свою адресу, порівняно з приватною особою, в т.ч. критики в грубій формі.

Посилаючись на наведене у відзиві, просила відмовити у задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, в т.ч., переглянувши в нарадчій кімнаті CD-диск, наданий позивачем, та CD-диск з записом передачі « ІНФОРМАЦІЯ_10 » з ОСОБА_4 за ІНФОРМАЦІЯ_22 р., наданий відповідачем, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Частиною першою статті 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Крім того, стаття 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За правилами статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Разом із цим, Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (ст. 34 Конституції України).

Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму Верховного Суду України) при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на Ютуб-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_13 в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » відбувся ефір, де гостем була ОСОБА_2 .

Позивач вказує, що деякі з висловлювань ОСОБА_2 на цьому ефірі порушують його честь, гідність та ділову репутацію, а саме ті, які наведені у дослідницькій частині висновку №2867 семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 13.09.2019 року (додаток до позову). Вказуючи на те, що поширення такої інформації, не зважаючи на її недостовірність, викликала значний суспільний резонанс, шквал негативних коментарів, однак це не спинило відповідача ОСОБА_6 , яка в свою чергу продовжувала регулярно насаджати думку про нібито його (позивача) психічну хворобу, з метою його дискредитації, шляхом «перепосту» відео-ресурсу на каналі ІНФОРМАЦІЯ_14 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 », та здійснювати ряд дописів у мережі facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 , повний текст яких наведений у дослідницькій частині висновку №2867 семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 13.09.2019 року (додаток до позову).

Як вбачається з висновку №2867 семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 13.09.2019 року, предметом дослідження є репліки ОСОБА_7 , опубліковані в соціальній мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 (наведені у питанні 1) та зафіксованих на відео, що міститься в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_23 :

«ІНФОРМАЦІЯ_24

<говорять одночасно, нерозбірливо>

( ІНФОРМАЦІЯ_24…».

У висновку цієї ж експертизи, яка додана до позову, вказано, що «… висловлювання, наявні у текстах реплік ОСОБА_7 , опублікованих на сторінці в соціальній мережі Facebook за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 та зафіксованих на відео, що міститься в мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_15 , містять інформацію негативного характеру про ОСОБА_1 …. Вказані висловлювання є твердженнями (фактичними даними), а не оціночними судженнями… експерт ОСОБА_18 ».

Досліджуючи наданий відповідачем CD-диск з записом ефіру передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» від ІНФОРМАЦІЯ_22 року, де гостем програми ОСОБА_19 був ОСОБА_1 , вбачається, що останній багато розповів про себе, свою професію, про свою політичну позицію, про факти перебування його в АТО, про своє волонтерство, тощо.

На спірному ефірі (23.04.2019 року) відповідач переказала саме ту інформацію, яку отримала від самого позивача ІНФОРМАЦІЯ_8 в рамках програми «ІНФОРМАЦІЯ_10», яка крім того міститься в мережі Інтернет на каналі Youtube, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_16 .

Що стосується поширеної відповідачем ОСОБА_2 інформації щодо позивача в мережі Facebook, суд зазначає таке.

Позивачем до позову, в якості доказу, надано копію висновку №2867 семантико-текстуальної (лінгвістичної) експертизи від 13.09.2019 року (а.с. 23-32), на вирішення якої поставлено питання: «чи міститься в письмових висловлюваннях ОСОБА_7 опублікованих на сторінці в соціальній мережі Facebook, за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 ».

Висновком цієї експертизи встановлено, що висловлювання, наявні у тестах реплік ОСОБА_7 , опублікованих в мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 містять інформацію негативного характеру про ОСОБА_1 і є твердженнями (фактичними даними), а не оціночними судженнями.

В той же час, посилання ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час розгляду справи є недоступним для перегляду, за таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку твердженням позивача про негативні висловлювання щодо нього до посту у мережі Facebook з боку відповідача ОСОБА_2 .

У відповідності до роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням - висловлюванням, яке не містить фактичних даних, за виключенням винятком образи чи наклепу, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у вказаній Постанові, позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Статтею 30 Закону України «Про інформацію» передбачено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

При цьому, суди мають враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між фактами та оціночними судженнями, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ, як джерело права.

Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини від 8 липня 1986 р. по справі у справі «Лінгенс проти Австрії» та від 25 червня 1992 року по справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» вказано, що «слід чітко розрізняти факти та оцінні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню».

У пункті 3 рішення по справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» від 31.07.2007 р. зазначено, що «Суд постійно дотримувався тієї точки зору, що наявність фактів може бути продемонстровано суду, що розглядає позов про деформацію, то правдивість оціночних суджень доведенню не підлягає».

Оспорювану інформацію можна перевірити на предмет її істинності, дійсності.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Відповідно до Преамбули Загальної Декларації прав людини визнання гідності, яка властива всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру.

Статтею 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статей 28, 68 Конституції України, ст.ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності; гідність та честь фізичної особи є недоторканними та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів У країни, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист людини і основоположних свобод передбачено обмеження при вираженні своїх поглядів: «Кожен має право на свободу вираження поглядів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві … для захисту репутації чи прав інших осіб…».

У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим у явленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. У випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації.

Судом встановлено, що спірна інформація, поширена відповідачем ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на відео, що міститься в мережі Інтернет на Youtube-каналі за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_17 в Авторському проекті ОСОБА_3 є не оціночними судженнями, а фактичними твердженнями, подіями які мали місце, які можна перевірити, при цьому першоджерелом цих фактичних тверджень є сам позивач, який приймаючи участь у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_10» на ТОВ «5 Канал ТВ» надавав інтерв`ю ведучій ОСОБА_20 .

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену в програмі « ІНФОРМАЦІЯ_18 » ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ) не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги позивача в частині визнання недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, поширену в мережі Facebook за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 також не підлягають задоволенню з огляду на їх необґрунтованість. Позивачем не доведено, що спірна інформація (пост) дійсно була опублікована (в мережі Інтернет відсутній спірний контент), не доведено, що коментарі до публікації здійснені саме ОСОБА_2 .

Отже, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а відтак задоволенню не підлягають.

Згідно клопотання від 12.08.2020 року, зареєстрованого за вх.№113771 від 14.08.2020 року (а.с. 107-108) позивач, в особі свого адвоката, відмовився від своїх вимог до відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_18».

Відповідно до ст. ст. 76, 80, 81 ЦПК України доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 201, 297, 299 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»; Європейською Конвенцію з прав людини, ст.ст. 4, 5, 12 ,13, 76, 81,141, ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «5 Канал ТВ», про захист честі, гідності та ділової репутації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: невідомий.

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя Г.О. Матійчук