Рішення № 94332203, 18.01.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/5506/20

Провадження по справі № 2/635/1410/2021

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2021 року сел. Покотилівка Харківського району Харківської області

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Бобко Т.В.,

секретар судового засідання Дзюба А.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справ за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду шляхом пред`явлення позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 20068 гривень, а також стягнути на його користьл витрати, пов`язані з правничою допомогою у розмірі 7300 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що з 01 листопада 2014 року по 13 серпня 2020 року перебував у трудових відносинах з відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», обіймаючи посаду жарівника. Позивач сумлінно виконував свої обов`язки, нарікань на його роботу від роботодавця не надходило. Натомість, відповідач, починаючи з лютого 2020 року не виплачував позивачу заробітну плату у передбачені строки та у повному обсязі. Позивач неодноразово вимагав від відповідача виплатити йому заборгованість по заробітній платі, однак останній ігнорував його прохання, у звязку з чим ОСОБА_1 вирішив звільнитися . 13 серпня 2020 року позивач був звільнений із займаної посадщи за угодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України. В день звільнення роботодавець не здійснив з позивачем розрахунок та не виплатив заборгованість по заробітній платіу розмірі 20068,51 гривень до теперішнього часу. Позивач намагався врегулювати спір в позасудовому порядку та направив роботодавцю претензію з вимогою виплатити заборгованість по заробітній платі, однак вимоги позивача залишені без задоволення. Вважає такі дії відповідача такими, що порушують його права.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2020 року провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про день час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно і належним чином, про що в матеріалах справи маються відповідні докази, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву, будь-яких заяв та клопотань суду не надав.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача в судове засідання, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 01 листопада 2014 року по 13 серпня 2020 року працював в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій»» на посаді жарівника, що підтверджується записами в його трудовій книжці. Згідно Наказу №86-к від 13 серпня 2020 року позивач звільнений за згодою сторін на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Як вбачається зі змісту довідки начальника відділу кадрів Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» Бутко О.О. №147 від 14 серпня 2020 року, за період з 01 лютого 2020 року по 13 серпня 2020 року включно ОСОБА_1 було нараховано до виплати 20068,51 гривень (за вирахуванням податків), виплачено – 0 гривень, заборгованість із заробітної плати станом на 14 серпня 2020 року становить 20068,51 гривень.

Відомості щодо виплати зазначеної заборгованості по заробітній платі в матеріалах справи відсутні.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за статтею 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку.

Отже, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний був у день звільнення виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому на момент звільнення.

Судом встановлено, що повний розрахунок в порушення вимог ст. 116 КЗпП з позивачем у день його звільнення не проведений, про що свідчить наявність заборгованості на день звільнення у розмірі 20068,51 гривень.

Відповідачем будь-яких доказів на спростування вказаних обставин в ході судового розгляду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 20068,51 гривень підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7300 гривень, суд зазначає наступне.

Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 2 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Положеннями частини 8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Такі висновки повністю узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постановах Верховного Суду в постановах від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) , від 09 жовтня 2020 року у справі № 509/5043/17 (провадження № 61-5662св20).

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу, позивачем надані: акт про надання юридичних послуг та Договір №ІІ-778 від 11 серпня 2020 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Центр правової допомоги населенню».

Позивачем в ході судового розгляду не надано суду розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг та вартість наданих послуг, а також документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлених у встановленому законом порядку. Відомості щодо надання послуг зі складання проекту претензії до відповідача та скарги до Держпраці взагалі відсутні, зокрема копії таких документів та підтвердження їх направлення зазначеним установам.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.А відсутність платіжних документів про оплату позивачем послуг адвоката взагалі ставить під сумнів фактичного понесення позивачем таких витрат. Суд не приймає в якості доказів сплати позивачем гонорару копії квитанцій від 11 серпня 2020 року, оскільки вони не містять жодних відомостей про платника таких коштів. Отже, з матеріалів справи не вбачається, що дані витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору з у розмірі 840,80 гривень.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 200, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» на користь ОСОБА_1 суму нарахованої, але невиплаченої заробітної плати при звільненні у розмірі 20068 (двадцять тисяч шістдесят вісім) гривень 51 (п`ятдесят одна) копійка.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій» в дохід держави 840 (вісімсот сорок гривень) 80 (вісімдесят) копійок.

Відмовити ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 7300 (сім тисяч триста) гривень - повністю.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Харківський районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Васищевський завод рослинних олій», код ЄДРПОУ 37431314, місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Ударників, 27.

Повне рішення складено 22 січня 2021 року.

Суддя Т.В. Бобко