Постанова № 94331601, 22.01.2021, Рівненський міський суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2021 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі судді - Галінської В.В.

секретар судового засідання - Калетинець Т.В.

справа № 569/22267/20,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Інспектор взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенант поліції Поліщук Володимир Русланович, Департамент патрульної поліції Національної поліції України ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенанта поліції Поліщука Володимира Руслановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови ,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Шмід В.В. звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом в інтересах ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенанта поліції Поліщука Володимира Руслановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить поновити строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕАН № 3535337 від 9.12.2020, визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАН № 3535337 від 9.12.2020, складену інспектором взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенантом поліції Поліщуком Володимиром Руслановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, провадження у справі закрити, судові витрати покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 грудня 2020 року приблизно о 13:30 год., керуючи транспортним засобом SMART MCC д.н.з. НОМЕР_1 в м. Рівне по бул. Б. Хмельницького перед виїздом на вул.Грушевського, була зупинена екіпажем патрульної поліції Управління патрульної поліції в Рівненській області, територіального підрозділу відповідача 2, на службовому автомобілі «Skoda Rapid» д.н.з НОМЕР_2 (на синьому фоні) за нібито порушення Правил дорожнього руху України (надалі - ПДР), а саме інспектором взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Рівненській області лейтенантом поліції Поліщуком Володимиром Руслановичем (надалі - відповідач1 . На першу вимогу позивача вказати порушені нею норми ПДР - відповідач 1 не зміг (після перегляду ПДР в смартфоні - зіслався на п.5.7.1 ПДР «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом»); належних доказів вчинення нею адміністративного правопорушення на місці зупинки - не надав; справу про адміністративне правопорушення розглянув на місці зупинки; під час розгляду адміністративної справи на її вимогу - права на отримання правової допомоги не забезпечив; розгляд справи у зв`язку із необхідністю забезпечення права на захист на її вимогу - не відклав; не з`ясував усіх обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення; копію постанови під розписку після розгляду справи на місці зупинки не вручив. Крім того, позивач повідомила, що відповідач 1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення вів себе невічливо, вжив щодо неї образливі слова. Позивачем зроблено фотознімки місця події та місця розгляду справи про адміністративне правопорушення.

21.12.2020 представнику позивача були видані Управлінням патрульної поліції в Рівненській області ДПП НП України, територіальним підрозділом відповідача 2, разом з письмовою відповіддю (вих.№233аз/41/30/01-2020 від 21.12.2020 року): ксерокопія постанови про накладення стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН №3535337 від 09.12.2020 року, винесеної відповідачем 1 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 121 КУпАП України та накладенням штрафу у сумі 255 грн. (надалі - оскаржувана постанова); запитувані відеозаписи щодо події вчиненого позивачем адміністративного правопорушення 09.12.2020 року. 26 грудня 2020 року під розписку позивачу була вручена копія вказаної постанови, надіслана 10.12.2020 року рекомендованим листом Управління патрульної поліції в Рівненській області відповідача 2.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається наступне, зокрема: згідно пунктів 1-2 постанови, дата та місце розгляду справи, зазначено:09.12.2020 року, 13:48:35, м.Рівне, вул.Грушевського, 41; згідно пункту 5 постанови, час, та місце скоєння, зазначено: 09.12.2020 року, 13:38:58, м.Рівне, вул.Грушевськохю; суть і обставини правопорушення: Водій ( ОСОБА_1 ), керуючи ТЗ (SMART MCC НОМЕР_1 ) в зоні дії знаку 5.7.1, а саме здійснив рух ліворуч, при дозволеному русі праворуч, чим порушив п.8.4.е ПДР - Порушення вимог табличок до дорожніх знаків; згідно пункту 6 постанови, прийняте по справі рішення, вид адміністративного стягнення та сума штрафу, зазначено: накласти штраф 255 грн.; згідно пункту 7 постанови, до постанови додаються: відомості відсутні, наявний лише підпис ОСОБА_2 ; згідно пункту 8 постанови: внесений запис про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису постанови (запис зроблений іншим чорнилом) та відсутні належні відомості про те, що ОСОБА_1 було повідомлено про її права, визначені ст.2 68 КУпАП, не надано можливості скористатись правовою допомогою адвоката, подавати клопотання, власні докази, пояснення та не повідомлено про порядок і строк оскарження постанови, за статтею 289 КУпАП; згідно пункту 9 постанови: внесений запис про те, що ОСОБА_1 відмовилася від підпису постанови (запис зроблений іншим чорнилом); копію постанови надіслано рекомендованим листом вих.№38211/41/30-2020 10.12.2020 року.

Позивач вважає, що в її діях відсутня вина у вчинені адміністративного правопорушення за порушення п.8.4.е ПДР України (Порушення вимог табличок до дорожніх знаків), інкримінованого їй згідно оскаржуваної постанови; притягнення її до адміністративної відповідальності за порушення п.8.4.е ПДР України є протиправним у зв`язку із відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, зазначених в оскаржуваній постанові. Відтак, відповідач 1, керуючись лише власними суб`єктивними баченням та переконанням, за відсутності жодних належних та допустимих доказів, вирішив незаконно та протиправно притягнути мого довірителя до адміністративної відповідальності.

Оскаржувана постанова, не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис щодо підтвердження факту порушення позивачем ПДР України, а отриманий мною на адвокатський запит відеозапис, вчинений патрульними поліцейськими 09.12.2020 року (початок: 13:31:47 – закінчення 13:41:17) не відображає відомостей про вчинення позивачем правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови. У зв`язку з чим постанова про притягнення до відповідальності за порушення ПДР України має містити дані про технічний засіб, яким таке правопорушення зафіксоване. Доказом про порушення ПДР України не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення постанови (висновок ВС/КАС, викладений у постанові від 18.07.2019 року у справі №216/5226/1 6-а).

Крім того, фотознімками, зробленими позивачем під час її зупинки та розгляду справи про адміністративне правопорушення, а також відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (отриманим на адвокатський запит), який містить лише процесуальну послідовність винесення постанови спростовуються обставини, встановлені відповідачем 1 та відображені в тексті, оскаржуваної постанови, а саме: позивач не рухалася по вул.Грушевського (є головною дорогою); вона була зупинена на бульварі Б.Хмельницького, що в м.Рівне, перед виїздом на вулицю Грушевського, в межах дії знаку 2.1 ПДР України «Дати дорогу» (Знаки пріоритету, п.2 Розділу п.33. Дорожні Додаток №1 знаки (до ПДР), на якому відсутні будь які таблички до дорожнього знаку.

Незаконно розглянувши справу на місці зупинки транспортного засобу, поліцейський, відповідач 1, не надав позивачу можливості скористатися своїми правами, передбаченими ст. 59 Конституції України та ст.268 КУпАП у повному обсязі. Крім того, поліцейський проігнорував вимоги ч.2 ст.33 КУпАП. Розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу унеможливило виконання вимог ст.245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.

Викладене свідчить про порушення її прав на справедливий та неупереджений розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності.

14 січня 2020 року у судовому засіданні було оголошено перерву у зв`язку з тим, що не закінчився строк для подання відзиву на позовну заяву та доказів. Ухвалою суду в задоволенні клопотання було відмовлено.

Ухвалою суду від 31 грудня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами розгляду позовного провадження окремих категорій термінових адміністративних справ відповідно до ст.ст. 268, 269 КАС України у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 січня 2021 року на 10 год. 00 хв., визначено відповідачу строк для подання відзиву.

В судове засідання позивач подала заяву, в якій просила справу розглянути у її відсутність, за участі її представника, позовні вимоги підтримує та просить задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні обґрунтування позову та позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, вказав, що діяв в межах і у спосіб визначений законодавством. Викладені у постанові дата, час. Місце зупинки та суть порушення, а саме порушення позивачем п. 8.4.е. ПДР України є технічною помилкою пристрою. Доказами вчинення позивачем порушення є будь які фактичні дані, які вказують на порушення нею правил, зокрема зазначив, що вона сама вказала, що бачила знак про здійснення повороту виключно праворуч, однак, повернула ліворуч як і всі автомобілі. Щодо висловлювань образ в сторону позивача, а саме звернення: «розкубліться», зазначив, що такі висловлювання є нормальними і не є образливими.

Заслухавши виступи учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши відеозапис з боді-камери поліцейського, всебічно і повно з"ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об"єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 09.12.2020 року 13:48:35 інспектором взводу №1 роти №1 батальйону УПП у Рівненській області лейтенантом поліції Поліщуком Володимиром Руслановичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3535337, відповідно до якої, ОСОБА_1 , 09 грудня 2020 року о 13:38:58 в м. Рівне, вул.. Академіка Грушевського, 41, керуючи транспортним засобом здійснив рух в зоні дії знаку 5.7.1., а саме здійснив рух ліворуч, при дозволеному русі праворуч, чим порушив п. 8.4.е ПДР – Порушення вимог табличків до дорожніх знаків, чим скоїла правопорушення передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП України із накладенням штрафу у розмірі 255 грн..

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993р. № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.

Згідно з п.1.1.ПДР вони, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" встановлено, що учасники дорожнього руху зобов"язані знати і неухильно дотримуватися вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв"язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 9 КУпАП визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У контексті даної справи це означає, що умовою притягнення позивача до адміністративної відповідальності є наявність складу адміністративного правопорушення, а саме умисне чи з необережності порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.

Так, відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, тобто за порушення правил дорожніх знаків.

Як передбачено п. 5.7.1. і п. 5.7.2. розділу 33 ПДР України «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом». Показують напрямок руху на перехрещуваній дорозі, якщо на ній організовано односторонній рух. Рух транспортних засобів по цій дорозі або проїзній частині дозволяється лише у напрямку, показаному стрілкою.

Відповідно до п. 8.4.е ПДР України таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Матеріалами справи та із відео, доведено, що позивач керувала автомобілем по проспекту Богдана Хмельницького і була зупинена інспектором перед перехрестям вул.. Грушевського та пр.. Богдана Хмельницького в м. Рівне. На місці зупинки транспортного засобу, як вбачається із фотознімків встановлений знак 2.1. «Дати дорогу», інших знаків не встановлено.

Як підтвердив представник позивача позивач їхала від школи № 12 із вул.. І.Вишенського на бульвар Богдана Хмельницького. Також рух по даній вулиці здійснено ще 6 транспортними засобами, що вбачається із відео. Тобто, дані обставини підтверджують, що на бульварі Б.Хмельницького не встановлено дію знаку «односторонній рух» і те, що позивач не могла повернути ліворуч та мала їхати виключно праворуч. Дані обставини інспектором не спростовано.

Доказів вчинення порушення позивачем ПДР та наявності знаку перед виїздом із вул.. І.Вишенського на бульвар Богдана Хмельницького відповідачами не надано.

Крім того, відповідачем 1 визначено, що позивач вчинила порушення визначене п. 8.4. «е» ПДР, що н відповідає дійсності. Так як, відповідальність за порушення вимог наказового знаку, визначається п. 8.4 «г» Правил дорожнього руху, яким обумовлено, що наказові знаки, показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Проте, при винесенні спірної постанови, інспектором проігноровані вимоги законодавства, не вірно визначено склад правопорушення та не взято до уваги пояснення позивача і не надано суду докази вчинення позивачем порушення.

Згідно із нормами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов"язаний з"ясувати, у тому числі, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом"якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з"ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов"язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Наданий відповідачем на запит адвоката відеодиск був досліджений судом, проте він не містить підтверджень вчинення позивачем адміністративного правопорушення, на підставі якого інспектор виніс оскаржувану постанову.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).

Згідно з положеннями ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Спираючись на ці положення, а також на практику Європейського суду з прав людини, викладену у рішеннях від 9 червня 2011 р. по справі "Лучанінова проти України", від 30 травня 2013 р. по справі "Малофєєва проти Росії", від 20 вересня 2016 р. по справі "Карелін проти Росії", суд приходить до переконання, що як і у кримінальному провадженні, так і у справі про адміністративне правопорушення, суд, зберігаючи принцип неупередженості і безсторонності судового розгляду, не вправі самостійно, на шкоду особі змінювати формулювання правопорушення, викладене в протоколі про адміністративне правопорушення. Вказане формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналізуючи норми вище приведеного законодавства, суд зазначає, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності і встановлення її вини, необхідна наявність відповідних доказів.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб"єкта владних повноважень обов"язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб"єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Суд, розглянувши матеріали справи, зазначає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.122 КУпАП не доведена, тому оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення слід скасувати у зв"язку із відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Також, суд вважає, що відповідачем 1 порушено право особи на надання їй правової допомоги під час розгляду справи, так як Інспектром було нечітко та невідомо кому роз`яснено права визначені ст.. 63 КУ України та ст.. 268 КУпАП.

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 за №1395, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення. У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п.4 Інструкції).

Суд вважає, що в порушення вимог Інструкції Інспектором здійснено розгляд справи у місці не визначеному законом.

Також, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині визнання постанови нечинною, оскільки повноваження суду за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб"єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності визначено ч. 3 ст. 286 КАС України, відповідно до якої такі повноваження в суду відсутні. Виходити за межі позовних вимог в цій частині суд не вбачає необхідності, оскільки прийшов до переконання, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судом під час відкриття провадження у справі було враховано дотримання позивачем вимог ч. 2 ст. 286 КАС України, зокрема, що позовна заява була подана в межах 10 днів з дня отримання копії постанови, що підтверджується матеріалами справи, підстав для розгляду питання поновлення строку для подання позовної заяви у суду не має.

Стаття 132 КАС України визначає види судових витрат, згідно з якою судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 420,40 грн..

Виходячи з вимог ст. 139 КАС України, з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду України по справі № 543/775/17 від 18.03.2020, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України сплачений судовий збір у розмірі 420,40 грн...

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Інспектора взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенанта поліції Поліщука Володимира Руслановича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАН № 3535337 від 9.12.2020, складену інспектром взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенантом поліції Поліщуком Володимиром Руслановичем, відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі закрити.

В частині визнання протиправною постанови - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України судові витрати по справі в розмірі 420,40 грн..

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , проживає АДРЕСА_1 , РНОКПП3011117344 ,

відповідач: Інспектор взводу №1 роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Рівненській області, лейтенант поліції Поліщук Володимир Русланович , м. Рівне, вул. Ст.Бандери, 14-а,

Департамент патрульної поліції Національної поліції України, місцезнаходження 03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста, 3, код ЄДРПОУ 40108646 .

Повне судове рішення складене 22.01.2021 року.

Суддя -