Рішення № 94331330, 14.01.2021, Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/1016/16-ц

номер провадження 2/546/123/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2021 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Бігуна О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 546/1016/16-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банку України» в особі філії – Полтавське обласне управління АТ «ОЩАДБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Решетилівська міська рада Решетилівського району Полтавської області про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку, –

в с т а н о в и в :

04.10.2016 позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом. У подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги, надавши до суду уточнену позовну заяву від 22.01.2018, шляхом направлення її засобами поштового зв`язку.

26.01.2018 до суду надійшла зазначена уточнена позовна заява, у якій позивач просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 на його користь в рахунок погашення боргу, що не охоплений судовим рішенням від 11.03.2013 по справі № 546/98/13-ц, грошові кошти у розмірі 77 274,48 грн;

- стягнути з ОСОБА_2 штраф у сумі 8 260,08 грн;

- в рахунок погашення боргу в сумі 121 306,24 грн звернути стягнення згідно іпотечного договору, укладеного 12.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 5045, на предмет іпотеки, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку та господарських будівель, шляхом продажу на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій;

- виселити відповідачів із займаного житлового приміщення;

- зобов`язати третю особу зняти відповідачів з реєстрації;

- стягнути солідарно з відповідачів судовий збір у розмірі 4 575,61 грн, а також додатково з ОСОБА_1 судові витрати на публікацію оголошення в газеті у сумі 480,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.12.2007 між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2203/3822, за яким банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 78 000,00 грн, а позичальник прийняв їх та зобов`язався належним чином використовувати, повернути у встановлений строк та сплатити проценти у розмірі 15% річних у порядку та на умовах, визначених договором. З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов`язань, 12.12.2007 між позивачем та ОСОБА_4 , що виступала майновим поручителем ОСОБА_1 , було укладено іпотечний договір щодо житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 , станом на 05.01.2018, утворилась заборгованість у розмірі 113 046,16 грн, яка складається із:

-простроченої заборгованості за кредитом – 33 490,90 грн;

-строкової заборгованості за відсотками – 151,40 грн;

-простроченої заборгованості за відсотками – 26 213,32 грн;

-пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсоткам – 22 745,14 грн;

-відшкодування 3% річних – 4 206,14 грн;

-втрати від інфляції – 26 239,26 грн.

За рішенням суду від 11.03.2013 по справі № 546/98/13-ц, з ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2203/3822 від 12.12.2007 у розмірі 47 141,68 грн. Дане судове рішення виконано частково, сплативши частину заборгованості по кредиту у розмірі 10792,86 та заборгованість за відсотками у сумі 577,14 грн. Станом на 05.01.2018 залишок заборгованості за вказаним договором складає 77 274,48 грн (113 046,16 – (47 141,68-11 370,00) = 77 274,48).

За іпотечним договором, станом на 05.01.2018, штраф за неналежне виконання зобов`язань, який підлягає сплаті кожним із відповідачів становить 8 260 грн.

Ухвалою судді від 17.10.2016 відкрито провадження у справі.

12.03.2018 проведено заміну третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виключивши із числа третіх осіб Управління ДМС України в Полтавській області та залучивши до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Решетилівську міську раду Решетилівського району Полтавської області.

Розгляд справи не було завершено у зв`язку із закінченням терміну відрядження судді Лизенко І.В. згідно рішення Вищої ради правосуддя від 22.01.2019 №175/о/15-19.

Через відсутність у Решетилівському районному суді Полтавської області суддів, які б мали повноваження на здійснення судочинства, проведення повторного автоматизованого розподілу справи не відбулося, що підтверджується протоколом від 07.02.2020.

За результатами повторного автоматизованого розподілу справ між суддями, 30.07.2020 справу передано на розгляд головуючому судді ОСОБА_5 , яку зараховано до штату суду наказом від 06.07.2020 № 27а-ОС та повноваження на здійснення правосуддя якої розпочалися із 28.07.2020.

03.08.2020 справу прийнято до провадження суддею Романенко О.О., ухвалено розгляд справи проводити повторно в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого судового засідання та призначено відкрите підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (т. 2 а.с.62-65) та витягом із книги розносної кореспонденції (а.с.88).

14.01.2021 представником позивача надано до суду заяву, у якій повідомлено про повне погашення ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду від 11.03.2013 у справі №546/98/13-ц, зазначено, що станом на 08.12.2020 заборгованість ОСОБА_1 за договором становить 97 583,00 та складається із:

- суми прострочених процентів за кредитом – 25 638,58 грн;

- суми витрат від інфляції за основним боргом – 16 095,59 грн;

- суми витрат від інфляції за простроченими відсотками – 13 739,73 грн;

- суми 3% річних за простроченим основним боргом – 2 366,47 грн;

- суми 3% річних за простроченими процентами – 1863,71 грн;

- нарахованої пені – 37 879,91 грн.

До заяви долучено розрахунок заборгованості станом на 08.12.2020 за період з 29.01.2013 по 05.01.2018 та розрахунок пені за період з 29.01.2013 по 11.03.2020. У заяві також викладено клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та вказано про підтримання решти позовних вимог (т. 2 а.с.70-87).

Відповідачем ОСОБА_1 до суду подано заяву, у якій він, посилаючись на неможливість особистої участі у судовому засіданні, оскільки належить до зони ризику захворювання на CОVID-19, а у Решетилівському районному суді Полтавської області офіційно підтверджено випадки захворювання. Окрім того, у своїй заяві зазначає, що у повному обсязі погасив заборгованість за кредитом, на підтвердження чого долучає постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2/546/112/13, виданим Решетилівським районним судом Полтавської області 29.04.2013 (т. 2 а.с. 66-68).

Відповідачкою ОСОБА_2 до суду подано клопотання, у якому вона визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить розглядати справу за її відсутності (а.с.42).

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви з проханням справу розглянути за їх відсутності, судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.12.2007 ОСОБА_1 звернувся до ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, із кредитною заявою про видачу йому кредиту у розмірі 78 000,00 грн (т. 1 а.с.46-47).

12.12.2007 між ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2203/3822 (т.1 а.с.18-23), за умовами якого ОСОБА_1 отримав від позивача кредит у розмірі 78 000,00 грн та зобов`язався повернути вказану суму кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15% річних у порядку , на умовах та у строк, визначені цим договором. Згідно п. 1.2. договору, кредит надано строком на 120 місяців з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 11.12.2017.

В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 12.12.2007 між позивачем та ОСОБА_6 укладено Іпотечний договір, зареєстрований у реєстрі 5045 (т. 1 а.с. 24-27), за яким в іпотеку передане нерухоме майно, належне ОСОБА_6 на праві власності, а саме: житловий будинок та господарські будівлі, розташовані на земельній ділянці АДРЕСА_2 .

Згідно п. 1.1. вказане майно належить іпотекодавцеві на праві власності на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 , посвідченого Решетилівською селищною радою 30.11.2007, та зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «БМТІ Решетилівського району» 03.12.2005, реєстраційний номер №21241295.

У відповідності до п. 1.3. даного договору, сторони домовились, що для цілей даного договору вартість предмету іпотеки станом на 12.12.2007 становить 133 000,00 грн. Вартість майна зазначена у цьому пункті є приблизною вартістю предмету іпотеки на момент передачі його у іпотеку. Згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 03.12.2007 КП «БМТІ Решетилівського району» за №16879566, загальна вартість нерухомого майна становить 187 053,00 грн.

Пунктами 3.1.3., 4.3. Іпотечного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому цим Договором, у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язання за Кредитним договором та/або цим Договором. Іпотекодержатель вправі задовольнити за рахунок предмету іпотеки свої вимоги в повному обсязі, який визначається іпотекодержателем самостійно на момент реалізації права іпотеки, у тому числі, але не виключно: основну суму кредиту, проценти за користування кредитом, комісійну винагороду, визначену Кредитним договором, нараховані та несплачені на момент реалізації права застави штрафні санкції за порушення зобов`язань за Кредитним договором (пеня, штраф), витрати, понесені іпотекодержателем у зв`язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки та його реалізацією, у тому числі витрати на оплату послуг аудиторів, адвокатів та інші документально підтверджені витрати іпотекодержателя, якщо вони будуть мати місце, спричинені іпотекодержателю збитки в повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. Іпотечного договору іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо впродовж трьох місяців з моменту настання строку платежу зобов`язання (або відповідна його частина) не буде виконано, а також у будь-який час незалежно від настання строку платежу у випадку невиконання іпотекодавцем будь-якого з своїх обов`язків, передбачених цим Договором та/або у випадку невиконання боржником своїх обов`язків, передбачених Кредитним договором, а рівно у випадках, якщо будь-яка з гарантій або завірень, наданих іпотекодавцем у відповідності з цим договором, виявиться (стане) недійсною. При цьому, у разі порушення зобов`язання та/або умов цього договору іпотекодержатель зобов`язаний надіслати іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу щодо усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов`язання, вимога про його виконання протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту її отримання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого стоку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки. Положення ч. 2 цього пункту не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки будь-яким способом, не забороненим законодавством, в тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса або рішення суду у встановленому чинним законодавством України та цим договором порядку, в тому числі у відповідності до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Пунктом 7.2. Іпотечного договору від 20.12.2007,зареєстровного в реєстрі за № 5045 (т. 1 а.с.27) передбачено, що з невиконання зобов`язань, які передбачені п.3.3. цього договору , іпотекодавець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 10% вартості невиконаного зобов`язання та відшкодовує понад неустойку спричинені збитки в повному обсязі.

У зв`язку з укладенням шлюбу, 05.10.2012 ОСОБА_6 змінила прізвище на « ОСОБА_7 », що підтверджується актовим записом 295 від 05.10.2012 згідно копії свідоцтва про шлюбу серії НОМЕР_2 від 05.10.2012 (т. 2 а.с.89).

Згідно довідки виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 12.09.2017 (т. 1 а.с.158), за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 .

У зв`язку із виникненням у боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 2203/3822 від 12.12.2017, позивачем направлено наступну кореспонденцію:

ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення частини кредиту від 22.07.2016 (т.1. а.с.32) та вимогу про звільнення житлового приміщення від 22.07.2016 (а.с.37-38);

ОСОБА_2 вимогу про усунення порушення зобов`язань за вказаним кредитним договором шляхом сплати боргу протягом 30 днів від 17.06.2016 (т. 1 а.с. 30-31, 39-40), вимоги про звільнення житлового приміщення від 17.06.2016 (т.1 а.с.35-36, 28-29);

ОСОБА_3 вимогу про звільнення житлового приміщення від 17.06.2016 (т. 1 а.с.33-34).

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 11.03.2013 у справі № 2/546/112/13 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2203/3822 від 12.12.2007 у розмірі 47 141,68 грн, яка складається зі: 39 000,00 грн – суми невиплаченого кредиту; 5 283,76 грн – простроченої заборгованість за кредитом; 577,14 грн – заборгованість за відсотками; 2280,78 грн – пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, а також вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1 а.с.48-49).

Постановою державного виконавця Решетилівського РВ ВДВС ГТУЮ у Полтавській області за виконавчим листом, виданим Решетилівським районним судом Полтавської області 29.04.2013 у справі № 2/546/112/13 про стягнення боргу у розмірі 47141,68 грн та судових витрат у розмірі 471,00 грн, звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 (т. 2 а.с.67).

З постанови державного виконавця від 30.11.2020 у виконавчому провадженні ВП №51939820 вбачається, що заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження з ОСОБА_1 за виданим Решетилівським районним судом Полтавської області 29.04.2013 у справі № 2/546/112/13 стягнуто у повному обсязі (т. 2 а.с.68). Наведене також підтверджується представником позивача у його заяві (т.2 а.с.70).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007, станом на 05.01.2018, наданих позивачем окремим документом (т. 1 а.с.179-183), та наведених розрахунків в уточненій позовній заяві (т.1. а.с.172 на звороті), вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 113 046,16 грн та складається із

-простроченої заборгованості за кредитом – 33 490,90 грн;

-строкової заборгованості за відсотками – 151,40 грн;

-простроченої заборгованості за відсотками – 26 213,32 грн;

-пені за несвоєчасне погашення кредиту та відсоткам – 22 745,14 грн;

-відшкодування 3% річних – 4 206,14 грн;

-втрат від інфляції – 26 239,26 грн;

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, оскільки ОСОБА_1 частково виконано рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 11.03.2013 та сплачено заборгованості по кредиту у розмірі 10792,86 грн та заборгованість за відсотками у сумі 577,14 грн, станом на 05.01.2018 залишок заборгованості за вказаним договором складає 77 274,48 грн (113 046,16 – (47 141,68-11 370,00) = 77 274,48).

Тобто до вищенаведеного розрахунку позивачем також включено заборгованість за кредитним договором, яка вже стягнута з ОСОБА_1 рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від11.03.2013.

З огляду на зазначене, суд не бере до уваги такий розрахунок.

14.01.2021 позивачем до суду надано розрахунок без врахування заборгованості, стягнутої за рішенням суду від 11.03.2013, з якого вбачається, що за період 29.01.2013 по 05.01.2018 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007 становить 82 473,09 грн, а не 113 046,16 грн, як позивачем зазначалось раніше в уточненому позові.

З розрахунку заборгованість судом встановлено, що заборгованість ОСОБА_1 за період з 29.01.2013 по 05.01.2018 розмірі 82 473,09 грн складається із:

- суми прострочених процентів за кредитом – 25 638,58 грн;

- суми витрат від інфляції за основним боргом – 16 095,59 грн;

- суми витрат від інфляції за простроченими відсотками – 13 739,73 грн;

- суми 3% річних за простроченим основним боргом – 2 366,47 грн;

- суми 3% річних за простроченими процентами – 1863,71 грн;

- нарахованої пені – 22 769,01 грн.

Спір між сторонами виник із кредитних правовідносин та його вирішення регулюється нормами цивільного та житлового законодавства, а також Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

У відповідності до ст.6 Закону України «Про іпотеку», якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо ця земельна ділянка належить іншій особі та була передана іпотекодавцю в оренду (користування), після звернення стягнення на будівлі (споруди) їх новий власник набуває права і обов`язки, які мав іпотекодавець за правочином, яким встановлено умови оренди цієї земельної ділянки (користування нею).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Статтею 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Судом встановлено, що у зв`язку з неналежним виконання умов кредитного договору №2203/3822 від 12.12.2007 у ОСОБА_1 утворилася заборгованість за період 29.01.2013 по 05.01.2018, яка становить 82 473,09 грн, а не 113 046,16 грн, як позивачем зазначалось раніше в уточненому позові, та складається із:

- суми прострочених процентів за кредитом – 25 638,58 грн;

- суми витрат від інфляції за основним боргом – 16 095,59 грн;

- суми витрат від інфляції за простроченими відсотками – 13 739,73 грн;

- суми 3% річних за простроченим основним боргом – 2 366,47 грн;

- суми 3% річних за простроченими процентами – 1863,71 грн;

- нарахованої пені – 22 769,01 грн.

Оскільки позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором заборгованості саме у розмірі 77 274,48 грн, суд не може вийти за межі позовних вимог, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором саме у розмір 77 274,48 грн, а не 82 473,09 грн.

Позивачем не конкретизовано складових такої заборгованості ОСОБА_1 .

При цьому, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст.13, 43 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Незважаючи на сприяння судом учасникам судового процесу в реалізації ними прав, у порядку та межах, передбачених ст. 12 ЦПК України, зокрема наданні стороною позивача розрахунку заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 77 274,48 грн із зазначенням складових цієї заборгованості, відповідних відомостей стороною позивача до суду не надано, тому заборгованість у розмірі 77 274,48 грн підлягає стягненню з останнього без зазначення її складових, оскільки суд позбавлений самостійної можливості їх визначення.

При цьому суд також враховує, що твердження ОСОБА_1 про те, що ним погашено заборгованість за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007 шляхом виконання рішення Решетилівського районного суду Полтавської області №2/546/112/13, виданим Решетилівським районним судом Полтавської області 29.04.2013, є хибними, оскільки вказаним рішенням, на виконання якого видано вказаний виконавчий лист, із останнього стягнуто заборгованість саме станом на 28.01.2013. Строк дії кредитного договору закінчився 12.12.2017, однак у зв`язку із невиконанням своїх обов`язків за кредитним договором, у ОСОБА_1 утворилась заборгованість. Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості, неохопленої рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 11.03.2013 у справі № 2/546/112/13, за період з 29.01.2013 по 05.01.2018.

З огляду на зазначене, позовні вимоги у частині стягнення заборгованість із ОСОБА_1 за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007 за період 29.01.2013 по 05.01.2018 підлягають повному задоволенню у межах заявлених позовних вимог у розмірі77 274,48 грн.

Окрім того, позивач просить в рахунок погашення боргу у сумі 121 306,24 грн звернути стягнення згідно іпотечного договору від 12.12.2007 на житловий будинок, за адресою : АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 1800,кв.м з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд шляхом продажу на прилюдних торгах зі встановленням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки під час проведення виконавчих дій.

До цієї суми позивачем зараховано заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 113 046,16 грн, та штраф відповідно до п. 7.2 Іпотечного договору у розмірі 8 260,08 грн.

Пунктом 7.2. Іпотечного договору від 20.12.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 5045 (т. 1 а.с.27) передбачено, що з невиконання зобов`язань, які передбачені п.3.3. цього договору , іпотекодавець сплачує на користь Іпотекодержателя штраф у розмірі 10% вартості невиконаного зобов`язання та відшкодовує понад неустойку спричинені збитки в повному обсязі.

Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст.76 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюються на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження порушення ОСОБА_2 п. 3.3. іпотечного договору. Більше того, матеріали позовної заяви, уточненої позовної заяви та доданих до них документів взагалі не містять відомостей про те, який саме підпункт п. 3.3. вказаного договору та яким чином порушено ОСОБА_2 .

Суд також зауважує, що у відповідності до вимог п.п.3.3.11 ОСОБА_2 знялась із реєстрації місця проживання у житловому будинку за адресою : АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою довідки виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 12.09.2017 (т. 1 а.с.158).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафу у розмірі 8 260,08 грн задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 , укладеним між позивачем та ОСОБА_1 останнім не виконано у повному обсязі, у відповідності до вимог іпотечного договору, укладеного 12.12.2007 між позивачем та ОСОБА_2 , зареєстрованому в реєстрі за №5046, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як встановлено судом, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007 становить саме 82 473,09 грн, тому вирішуючи питання звернення стягнення на предмет іпотеки, саме із цього розміру заборгованості виходить суд, а не з вказаної позивачем 121 306,24 грн.

Способи захисту цивільного права чи інтересу можуть бути судові (стаття 16 ЦК) України) та позасудові (статті 17-19 ЦК України). Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з боржника не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена. Позивач не може бути позбавлений права власного вибору щодо застосування передбачених механізмів, а також одночасного їх застосування. В даному випадку усунення можливості подвійного стягнення вимог позивача на підставі обох відповідних механізмів захисту його порушених прав та інтересів має здійснюватися на стадії виконання судового рішення, а не шляхом обмеження прав позивача. Наведена позиція узгоджується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 05.12.2018 у справі № 344/14521/14-ц.

Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

З метою забезпечення однозначного розуміння ухваленого рішення у резолютивній частині слід зазначати, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, а отже таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі N 361/7543/17 (провадження N 14-546цс19).

Таким чином, оскільки звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається в рахунок стягнення заборгованості за основним договором, таке звернення стягнення не є додатковим стягненням, яке могло б розумітися як подвійне.

Суд вважає, що оскільки позичальником порушено умови кредитного договору, забезпеченого договором іпотеки від 12.12.2007 №5045, щодо своєчасної сплати коштів на погашення кредиту, то банк має право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, що передбачено нормами законодавства та умовами іпотечного договору.

В частині позовних вимог про виселення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , суд приходить до наступного.

Згідно довідки виконавчого комітету Решетилівської селищної ради від 12.09.2017 (т. 1 а.с.158), за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ОСОБА_3

ОСОБА_3 не є стороною кредитних правовідносин у даній справі. Стосовно останнього, позивачем заявлено виключно вимоги про виселення його з місця реєстрації.

Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

У п. 43 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Отже, частина друга статті 109 ЖК УРСР Кодексу встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання їм іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою цього жилого приміщення.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги те, що за кредитним договором від 12.12.2007 №2203/3822 ОСОБА_1 надано кредит на поточні потреби, предмет іпотеки придбано ОСОБА_2 не за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, відповідачі не підлягають виселенню із житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 без надання іншого житла.

У зв`язку з цим, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Оскільки позовні вимога про зобов`язання Управління Державної міграційної служби України у Полтавській області є похідною від вимоги про виселення відповідачів, у задоволенні якої судом відмовлено, суд вважає за необхідне у задоволенні такої вимоги.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір за три позовні вимоги майнового характеру та дві позовні вимоги немайнового характеру у загальному розмірі 4 575,61 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 26.09.2016 № 74026818, № 74026876, №74026861 (т. 1 а.с.1), а також від 11.01.2018 №113905795 (т. 1 а.с.179).

Окрім того, позивачем понесено судові витрати на публікацію оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_1 у газеті «Зоря Полтавщини» у розмірі 240,00 грн, що підтверджується копією платіжного доручення від 07.03.2017 № 86630553 (т. 1 а.с.118).

На підтвердження понесення судових витрат на публікацію оголошення про виклик до суду відповідача ОСОБА_1 у газеті «Зоря Полтавщини» за актом надання послуг від 01.09.2017 (т. 1 а.с.147) у розмірі 240,00 грн, до суду позивачем не надано належного та допустимого доказу сплати, а саме квитанції чи платіжного доручення.

З огляду на зазначене, суд не враховує судові витрати у розмірі 240,00 грн при розподілі судових витрат.

Розмір позовних вимог майнового характеру згідно уточненого позову становить 121 306,24 грн.

Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги майнового характеру у загальному розмірі 82 473,09 грн.

Таким чином, майнові вимоги задоволено на 68% (121 306,24*100: 82 473,09=68%).

У задоволенні позовних вимог немайнового характеру, оплачених судовим збором у загальному розмірі 2756,00 грн, судом відмовлено.

Оскільки, позовні вимоги майнового характеру, оплачені судовим збором у загальному розмірі 1819,00 грн, задоволені на 68%, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовних вимог майнового характеру підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача сума судового збору у розмірі 1236,92 грн (1819х68%=1236,92) у рівних частинах – по 618,46 грн з кожного.

На користь позивача з ОСОБА_1 також підлягають стягненню судові витрати на публікацію оголошення у пресі про його виклик у судове засідання у розмірі 240,00 грн.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд також наголошує, що судовий збір не підлягає солідарному стягненню з відповідачів.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 526, 549, 551, 575, 599, 610-612,625,633, 1048, 1049,1050, 1054, ЦК України, 109 ЖК Української РСР, керуючись ст. ст. 1-18, 43, 76, 81-82, 89, 141, 209-245, 247, 259, 264, 265, 268, 280-281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 1,6,7.33,35,38-40 Закону України «Про іпотеку», суд –

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банку України» в особі філії – Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Решетилівська міська рада Решетилівського району Полтавської області про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстраційного обліку- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007 за період з 29.01.2013 по 05.01.2018 у розмірі 77 274,48 грн (сімдесят сім тисяч двісті сімдесят чотири гривні 48 копійок).

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №2203/3822 від 12.12.2007 за період з 29.01.2013 по 05.01.2018 у розмірі 82 473,09 грн (вісімдесят дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 09 копійок), яка складається із:

- суми прострочених процентів за кредитом – 25 638,58 грн (двадцять п`ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 58 копійок);

- суми витрат від інфляції за основним боргом – 16 095,59 грн (шістнадцять тисяч дев`яносто п`ять гривень 59 копійок);

- суми витрат від інфляції за простроченими відсотками – 13 739,73 грн (тринадцять тисяч сімсот тридцять дев`ять гривень 73 копійки);

- суми 3% річних за простроченим основним боргом – 2 366,47 грн (дві тисячі триста шістдесят шість гривень 47 копійок);

- суми 3% річних за простроченими процентами – 1863,71 грн (одна тисяча вісімсот шістдесят три гривні 71 копійка);

- нарахованої пені – 22 769,01 грн (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят дев`ять гривень 01 копійка),

на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банку України», звернути стягнення згідно іпотечного договору, укладеного 12.12.2007, між відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» в особі в.о. керуючого філією Решетилівського відділення № 3186 Пробийголови Валентини Іванівни та ОСОБА_8 , посвідчений державним нотаріусом Решетилівської державної нотаріальної контори – Кириченко Т.М., та зареєстрований в реєстрі за номером 5045, на предмет іпотеки, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 та складається із:

житлового будинку АДРЕСА_1 , зазначеного на плані літерою «А-І», та належних до нього відповідних господарчих будівель, а саме: літньої кухні «Б», навісу «б», сараю «В», сараю «в», гаража «Г», навісу «г», навісу «Д», вбиральні «Ж», водопроводу «1», колодязя «2», воріт «3», огорожі «4», огорожі «5», що розташований на земельній ділянці 1800 кв.м, з цільовим призначенням – для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Житловий будинок має загальну площу 70,9 кв.м., житлову площу 55,3 кв.м., що належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , шляхом продажу на прилюдних торгах відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», зі встановленням початкової ціни предмету іпотеки, для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» та з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, що має бути визначена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банку України» судові витрати у розмірі 858,46 грн (вісімсот п`ятдесят вісім гривень 46 копійок), які складаються з витрат зі сплати судового збору у розмірі 618,46 грн (шістсот вісімнадцять гривень 46 копійок) та витрат на публікацію оголошення у пресі у розмірі 240,00 грн (двісті сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банку України» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 618,46 грн (шістсот вісімнадцять гривень 46 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити за недоведеністю.

У задоволенні позивних вимог про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та зняття з реєстраційного обліку – відмовити за безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Решетилівський районний суд Полтавської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 14 січня 2021 року.

Учасники справи:

позивач – Публічне акціонерне товариства «Державний Ощадний банку України» (код ЄДРПОУ 00032129, місцезнаходження: вул. Госпітальна, буд. 12-г, м. Київ) в особі філії – Полтавське обласне управління АТ «Ощадбанк», код ЄДРОПУ 09331508, місцезнаходження: вул. Жовтнева, 63-а, м. Полтава Полтавської області;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП судом не встановлено;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Решетилівська міська рада Решетилівського району Полтавської області відповідач – місцезнаходження: ЄДРПОУ 21044065, місцезнаходження: вул. Покровська, 16, м. Решетилівка Решетилівського району Полтавської області.

Суддя О.О. Романенко